Розділ Х Правові форми управління земельними ресурсами 1. Система управління земельними ресурсами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Вирішення нагальних соціально-економічних проблем у процесі розбудови незалежної України нерозривно пов’язане з потребою прискорення управлінських реформ. Великої ваги набувають завдання розвитку та наповнення реальним змістом місцевого самоврядування. Вони зафіксовані в Конституції України – створення надійної економічної бази цієї інституції та досконалих механізмів її функціонування, надійна охорона землі державою.

У кожному розвинутому суспільстві значна частина його багатства представлена землею. Процес “відкриття” цього багат-ства починається із створення або формування тисяч земель-них ділянок у будь-якому суспільстві, розподілу різних прав стосовно кожної з них. Такі права часто розподіляються між власниками, позикодавцями, орендарями та іншими користу-вачами. Кожне з цих прав для конкретної ділянки землі з ча-сом матиме свою довгу історію.

Що ж це означає для України? В її Конституції зазначаєть-ся: для розвитку та зміцнення демократичного, соціально спра-ведливого суспільства, яке будується на законах, право приват-ної власності, включаючи приватну власність на землю, має бути недоторканим.

Проте “захист права” торкається багатьох груп, кожна з яких має в цьому свої інтереси. В результаті виникають конфлікти вже в підході до розуміння “захисту прав”; тому що часто за-хист прав однієї групи означає обмеження прав іншої групи. Наприклад, якщо суспільство хоче надати високий ступінь за-хисту власникам нерухомості, тоді захист позикодавців послаб-люється. Представлення переваг захисту прав власника часто

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

означає, що процедури ліквідації невиплаченого боргу шляхом відчуження земельної ділянки у власника стають настільки складними для позикодавця, що останній просто не може одер-жати у власність земельну ділянку.

Тому розроблення і запровадження раціональних засобів державного управління земельними ресурсами є одним із найак-туальніших завдань, його вирішення сприятиме наповненню місцевих бюджетів, заохоченню інвестицій і пожвавленню місцевої економіки, відновленню та розвитку міст, селищ і сільських поселень, поліпшенню їх довкілля.

Це мають бути ринкові і демократичні управлінські засоби, які відповідатимуть Конституції України та загальному напрям-ку здійснення реформ.

Методи вирішення питань управління міським та сільським землекористуванням, які склалися за часів винятково держав-ної власності на землю та значною мірою збереглись і до сьо-годні, не відповідають сучасним вимогам економіки, гальмують її розвиток, не задовольняють потреб фізичних та юридичних осіб. Зважаючи на це, Державним Комітетом України по зе-мельних ресурсах протягом 1997 р. проведені дослідження, спрямовані на створення нових управлінських засобів із залу-ченням найбільш прогресивного досвіду інших країн.

Основними принципами створення в Україні системи уп-равління земельними ресурсами у перехідний до ринкової еко-номіки період є:

♦          забезпечення гарантії права власності на землю для роз-роблення ефективності житлової політики;

♦          визначення правового статусу землі для ефективного сільськогосподарського виробництва;

♦          офіційне встановлення структури права на землю і влас-ності інвесторів, які вкладають кошти в ринкову економ-іку країни;

♦          стійкий розвиток, який залежить від держави і яка несе основну відповідальність за управління інформацією про власність, вартість землі, режим землекористування навіть у випадку активної участі приватного сектора;

Земельне право України

♦          раціональне використання як самої землі, так і інформації

про землю як ресурсу для забезпечення економічного

зростання.

Дані принципи узгоджуються з принципами, розроблени-ми експертами Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй, зокрема, відповідно до ст.1 Першого прото-колу до Європейської конвенції з прав людини, підписаної в Римі 4 листопада 1950 р. Ці принципи визначають фактори, які слід врахувати при розробці законодавства, організаційної структури, бази даних і карт, а також механізмів фінансування, необхідних для впровадження і обслуговування належної сис-теми земельного кадастру. Йдеться, насамперед, про реєстрацію землі та управління земельними ресурсами.

Основними перевагами, які дає ефективна система управл-іння земельними ресурсами, є:

♦          гарантія прав власності і надійний захист прав володіння землею;

♦          підтримка системи оподаткування землі;

♦          забезпечення гарантій під кредит;

♦          розвиток і контроль земельних ринків;

♦          охорона державних земель;

♦          зниження кількості конфліктів;

♦          спрощення землевпорядних робіт при проведенні земель-ної реформи;

♦          підвищення ефективності процесу міського планування землекористування;

♦          підтримка заходів щодо охорони земель та використання довкілля;

♦          збір статистичних даних.

Впровадження нової системи управління земельними ре-сурсами, включаючи створення офіційних інформаційних реєстрів землі, - досить складний і трудомісткий процес. Тому не можна недооцінювати важливість проведення глибоких дос-ліджень і детального планування створення системи реєстрації землі та прав на неї.

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

На початку створення системи управління земельними ре-сурсами необхідно:

♦          визначити потреби в інформації про землю держави та фізичних і юридичних осіб;

♦          створити адміністративні структури, аби система управл-іння земельними ресурсами відповідала потребам ринку;

♦          вдосконалити або розробити законодавство, яке охоплює аспекти раціонального використання земельних ресурсів і інформацію про землю;

♦          створити земельний реєстр, інформація якого відобража-ла б реальні факти;

♦          забезпечити встановлення меж земельних ділянок і виз-начення прав відповідно до розроблених стандартів;

♦          забезпечити простий і економічно ефективний доступ до даних, які містяться в системі реєстрації землі і прав на неї;

♦          інформувати громадськість про характер інформування системи і її переваги.