Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
3. Правове забезпечення захисту грунтів : Земельне право України : Бібліотека для студентів

3. Правове забезпечення захисту грунтів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Необхідність земельної реформи в Україні викликана про-веденням широкомасштабної економічної реформи. Цілком природно, що найбільша потреба в реформуванні земельних відносин відчувається у сільському господарстві, де земля відіграє роль основного засобу виробництва.

Як показує світовий досвід, земельна реформа є складним і багатогранним комплексом заходів, спрямованих на реалізацію основних цілей:

♦          здійснення переходу від монополії до різних форм влас-ності на землю;

♦          забезпечення соціальносправедливого та економічно об-грунтованого перерозподілу земель і створення рівних умов для всіх форм господарювання на землі;

♦          створення економічного та юридичного механізмів регу-лювання земельних відносин, що складаються як у про-цесі, так і в результаті їх реформування з метою забезпе-чення раціонального використання й охорони земель;

♦          зупинення процесів деградації землі та інших пов’язаних із нею природних ресурсів, їх відновлення й розширене відтворення.

Здійснювана в Україні земельна реформа виявила недостат-ню врегульованість питань охорони як земельного фонду краї-ни в цілому, так і окремих категорій та видів земель.

Основа юридичної демонополізації земельної власності в Україні закладена Законом України від 30 січня 1992 р. “Про форми власності на землю”. Ним поряд із державною запровад-жено колективну і приватну власність на землю. Всі вони ого-лошені рівноправними. У зв’язку з цим землекористувачів, які мають різні форми власності на землю, потрібно зобов’язати проводити комплекс заходів щодо збереження та відтворення земельного фонду країни. Діюче законодавство зобов’язує влас-ника землі використовувати землю за призначенням відповід-но до умов її надання. Проте Закон не встановлює обмежень у напрямі цієї діяльності, тому вона може бути різноманітною, але

Розділ IX. Правова охорона земель

лише у межах сільськогосподарського виробництва. При цьо-му господарювання на землі має вестися найефективніше і най-раціональніше згідно із затвердженим проектом внутрішньогос-подарського землевпорядкування. Йдеться про заходи, які підвищують родючість землі і в основі яких лежать грунтовід-новні технології виробництва, що позитивно впливають на еко-логічний стан території землекористування. Розумне, науково обгрунтоване використання землі повинне сприяти відновлен-ню все нових і нових якісних показників грунтів і як резуль-тат – підвищенню родючості землі та зростанню врожайності сільськогосподарських культур.

Нові законодавчі акти суттєво розширюють коло людей, які бажають реалізувати своє конституційне право власності на землю. Рівень освіти, професійні знання можуть бути різними, тому світосприймання і реалізація законодавчих положень про збереження й відтворення ресурсного потенціалу грунтів зе-мельного фонду України також різні. З іншого боку, із земель-ного кодексу випливає, що землі, які знаходяться у колективній власності, мають водночас двох власників: сільськогосподарсь-ке підприємство як юридичну особу та громадян – членів цьо-го підприємства. Така ситуація суперечить природі й загаль-новизнаним принципам права власності, згідно з якими це право може належати лише одному суб’єктові. Дана обставина породжує нечітку відповідальність за зміну якісних показників родючості грунту і реалізацію програми захисту агроценозу від деградації. Практика свідчить, що у країнах із вільною ринко-вою економікою структура інститутів земельної власності збігається із загальноцивілістичною структурою власності. Вона передбачає їх поділ на два основних інститути: публічну власність на землю і приватну, що в Україні конституційно закріплено, а саме – публічна власність, яка охоплює державну і комунальну, та приватна, що охоплює приватну власність фізичних і юридичних осіб.

Світовий досвід має приклади ефективного розв’язання проблеми охорони грунтів, підтримання їхньої родючості на високому рівні як основи сталого розвитку держави та суспіль-Земельне право України

ства в цілому. Так, у 1985 р. Конгресом США був прийнятий Закон “Про гарантоване забезпечення продовольством”. Згідно з ним для участі у багатьох програмах Міністерства сільського господарства США всі землевласники, в тому числі фермери, мають розробити і впровадити на сильноеродованих землях спеціальний грунтоохоронний план, погоджений із Службою охорони грунтів. При цьому фінансова допомога надається тим фермерам, які застосовують грунтозахисне землеробство і здійснюють грунтозахисну організацію території своєї ферми. З 1990 р. практично усі фермерські господарства укладали кон-тракти із Службою охорони грунтів і гарантували їх реалізацію до 1995 р. Це зумовило принципово новий рівень охорони та стабілізації родючості грунтів, який забезпечує сталий і висо-коефективний розвиток сільськогосподарського виробництва.

В умовах перехідного періоду економіки в Україні землю та грунти здебільшого розглядають як джерело і засіб одержання максимального (особливо за орендних відносин) прибутку. З одного боку, це наслідок нерозуміння необхідності збережен-ня та охорони грунтів, а з іншого – недостатність знань для самостійної розробки й здійснення планів оптимізації родю-чості грунтів і захисту їх від водної й вітрової ерозій та інших видів деградаційних процесів. Важко уявити собі, щоб в умо-вах, коли держава не впливає на спосіб використання земель, які знаходяться у державній, колективній і приватній власності, орендарі дбали про підвищення родючості землі. Перед ними стоїть завдання якнайшвидше окупити витрати. Якщо враху-вати ту обставину, що в Україні майже повністю ліквідовано систему контролю за раціональним, екологічно безпечним та економічно ефективним використанням і відновленням земель-ного фонду, споживацький підхід власників та орендарів до землі може стати фатальним щодо наслідків екологічних уск-ладнень у біосфері.

Отже, держава повинна мати і постійно здійснювати все-бічну науково обгрунтовану земельну політику, яка б спрямо-вувала землекористувачів незалежно від форм власності на збереження та примноження родючості грунтів.

Розділ IX. Правова охорона земель

У 90-х роках науковими установами УААН і Національним аграрним університетом розроблена й запропонована для впро-вадження грунтозахисна контурно-меліоративна система зем-леробства. Вона за своїми техніко-економічними параметрами за деякими показниками переважає світові стандарти й перед-бачає диференційоване використання земельних ресурсів Ук-раїни. За цей проект велика група провідних вчених аграріїв була удостоєна Державної премії України. Останніми роками з відомих причин робота по реалізації цього проекту в Україні майже припинена, але час переконує, що питання охорони грунтів із кожним роком набуває актуальності, і роботу по впро-вадженню грунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства потрібно поновити.

Розпорядженням Президента України (№ 34/94 від 17.02.96) та за дорученням Кабінету Міністрів України (№ 22 – 16 33/2 від 19.08.96) Держкомземом, науковими установами УААН розроблено проект Національної програми охорони земель на 1996 – 2000 р. Проте реалізація цього проекту гальмується че-рез фінансово-організаційні питання. Відсутність служби охо-рони грунтів України, фінансовою основою якої повинен бути Закон про плату за землю, не сприяє здійсненню системного, комплексного підходу до розв’язання проблеми охорони грунтів. На сьогоднішній день відсутній державний контроль за використанням, охороною і відтворенням родючості грунтів землекористувачами незалежно від форм власності. Практич-но не формуються методологія, критерії, нормативи та принци-пи грунтоохоронного впорядкування сучасних агроландшафтів, а також правових, економічних і соціальних передумов збере-ження та відтворення родючості грунтів. Потрібно негайно ство-рити державні структури для виконання контрольних і адмін-істративних функцій з метою укладання угод із землекористувачами на проведення грунтозахисних, рекульти-ваційних і меліоративних робіт та економічного сприяння охо-роні грунтів. Необхідно надавати компенсації й субсидії тим землекористувачам, які дотримують рекомендацій щодо охоро-ни грунтів, і застосовувати штрафні санкції та інші покарання

Земельне право України

для тих, хто чисто по-споживацьки експлуатує грунти з метою одержання “голого” прибутку. Без вирішення питання охоро-ни грунтів у правовому колі усі наукові розробки та органі-заційні витрати на їх реалізацію будуть безрезультатними.

Не слід забувати уроки історії, коли у повоєнні роки нещад-на експлуатація земельного фонду країни призвела до катаст-рофічних пилових бур 1955 – 1972 р.р., для локалізації яких довелося виконати великий обсяг протиерозійних робіт і вид-ілити значні кошти на захист земельного фонду країни. У нинішніх умовах фінансово-економічної кризи своє вагоме сло-во в розв’язанні проблеми охорони грунтів повинні сказати юристи, створивши для цього правові основи.