Розділ IX Правова охорона земель 1. Завдання, зміст і порядок охорони земель


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Охорона земель, як визначено Земельним кодексом Украї-ни, – це система правових, організаційних, економічних, еко-логічних заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню сільськогос-подарських та лісових угідь для інших потреб, захист від шкідливого природного і антропогенного впливу, на відтворен-ня родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охороні підлягають усі землі незалежно від їх призначен-ня, форми власності і господарювання.

Вимога охорони земель торкається усіх її користувачів як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського напря-му, а також державних органів і посадових осіб, що вирішують питання землекористування.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природ-них і набутих якостей земель.

Головною турботою повинна бути охорона цінних родючих сільськогосподарських угідь. Для потреб промисловості і буді-вництва дозволяється відводити землі гіршої якості. Орні та інші цінні для сільського господарства угіддя можуть вилуча-тись лише у виключних випадках, коли відсутні інші варіанти відведення.

У землеробстві охорона родючості земель – щоденний обо-в’язок сільськогосподарських підприємств, яка виявляється для них непростим завданням. Це – збереження і покращання грунтів, попередження деградації і пошкодження земель від ерозії, інших негативних наслідків господарської діяльності.

Розділ IX. Правова охорона земель

Необхідне стимулювання впровадження екологічно безпечних технологій виробництва і проведення комплексу агротехнічних, меліоративних та інших грунтозахисних заходів; повинні вво-дитись у практику науково обгрунтовані нормативи землеко-ристування, що представляють собою оптимальну структуру використання землі. З цією метою здійснюється міжгосподарсь-кий і внутрігосподарський землеустрій.

Правова охорона земель має певний зміст. Гарантом забез-печення охорони земель виступає держава. Охорона земель забезпечується шляхом проведення охоронних заходів та виз-начення видів і методів їх здійснення.

Охорона земель включає:

♦          обгрунтування і досягнення раціонального землекорис-тування;

♦          захист сільськогосподарських та лісових угідь від необг-рунтованого вилучення їх для інших потреб;

♦          захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочуван-ня, вторинного засолення, пересушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та раді-оактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

♦          охорону перезволожених земель;

♦          попередження погіршення естетичного стану та екологі-чної ролі антропогенних ландшафтів;

♦          консервацію деградованих і малопродуктивних сільсько-господарських угідь.

З метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян здійснюється стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів шля-хом прийняття комплексу взаємопов’язаних нормативних до-кументів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об’єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню.

Згідно з вимогами Земельного кодексу України нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтво-рення родючості грунтів повинні містити:

♦          основні положення;

Земельне право України

♦          визначення термінів і понять, класифікації земель та грунтів;

♦          опис методів, методик і засобів визначення складу земель та властивостей грунтів;

♦          вимоги до збирання, обміну, оброблення, збереження, аналізу інформації та програмування кількісних і якісних показників стану земельних ресурсів;

♦          метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;

♦          інші нормативи із стандартизації в цій галузі.

У галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів встановлюються такі нормативи:

♦          екологічної безпеки землекористування;

♦          якісного стану грунтів;

♦          гранично допустимого забруднення грунтів;

♦          показники деградації земель та грунтів;

♦          технологічні нормативи використання сільськогоспо-дарських угідь.

Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів затверджуються Дер-жкомземом України.

Поліпшення стану деградованих земель здійснюється шля-хом рекультивації.

Рекультивація порушених земель, як визначається Земель-ним кодексом України, - це комплекс організаційних, техніч-них і біотехнічних заходів, спрямованих на поліпшення стану земель, відновлення грунтового покриву на певній території та продуктивності порушених земель.

Планування, проектування та виконання робіт, пов’язаних з рекультивацією порушених земель, здійснюється за умови:

♦          визначення мінімально необхідних розмірів земельних ділянок, які були порушені, їх якості та грошової оцінки, а також обсягів фінансування, необхідних для реалізації землеохоронних заходів;

♦          виконання в установленому порядку робіт, які передба-чають пошарове, відповідно до структури грунтового

Розділ IX. Правова охорона земель

профілю, зняття і роздільне складання верхнього, найбільш родючого та наступних шарів грунту;

♦          врахування особливо цінних продуктивних земель, а також земель, які перебувають під природно-заповідними, істори-ко-культурними і курортно-рекреаційними об’єктами;

♦          виявлення та попередження можливих негативних еко-логічних наслідків порушення земель, його впливу на екологічний стан і якість земельних ресурсів на прилег-лих територіях;

♦          виявлення та попередження можливого негативного впливу відвалів порід і грунтів, забруднених небезпечни-ми речовинами, на здоров’я людини, окремі природні ре-сурси і довкілля в цілому.

Землі, структура рельєфу, екологічний стан грунтів і мате-ринських порід та гідрологічний режим яких зазнали змін унас-лідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, бу-дівельних та інших робіт, підлягають комплексній рекультивації і мають бути приведені у стан, придатний для суспільно корис-ного їх використання.

Земельне законодавство України передбачає певні вимо-ги щодо охорони земель від забруднення небезпечними ре-човинами.

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднен-ня земель і грунтів понад встановлені гранично допустимі кон-центрації небезпечних речовин, забороняється.

Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпеч-них речовин у грунтах, а також перелік цих речовин затверд-жуються органами виконавчої влади у галузі охорони довкілля і санітарно-епідеміологічного нагляду за погодженням з органа-ми виконавчої влади з питань аграрної політики, лісового і вод-ного господарства.

Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з встановленими обмеженнями, з обо-в’язковим дотриманням вимог щодо запобігання їх небез-печному впливу на здоров’я і добробут людини, природні ресурси та довкілля.

Земельне право України

Результати обстеження і вимірювання рівнів забруднення грунтів враховуються під час прийняття рішень щодо надання земельних ділянок у користування або їх вилучення з обороту, зміни характеру і режиму використання земель, а також щодо за-лучення нових земельних ділянок для цілювого використання.

Умови використання та охорони забруднених земель обо-в’язково узгоджуються з органами санітарно-епідеміологічно-го нагляду.