Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І Предмет, метод і система земельного права 1. Предмет і метод земельного права : Земельне право України : Бібліотека для студентів

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І Предмет, метод і система земельного права 1. Предмет і метод земельного права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

магниевый скраб beletage

Земельне право України є однією з важливих галузей на-ціонального права. В даний час воно перебуває в стані станов-лення як самостійної та інтегрованої галузі національного пра-ва, котрій притаманні свій предмет, власні й частково інтегровані об’єкти, власні суб’єкти, методи, система.

Кожна галузь права характеризується властивим їй предме-том правового регулювання. Таким своєрідним предметом зе-мельного права є земельні правовідносини, які, по-перше, вип-ливають із спеціальної правосуб’єктності суб’єктів земельного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сфері використання землі, її обігу.

Кожний з видів цих відносин має притаманний йому суб-’єктивний склад (наприклад, орган управління), об’єкт та зміст правового регулювання. Земельні відносини, що складаються при цьому, своєю соціально-економічною основою мають власність і право власності, засноване на членстві. Останнє позначається не лише на характері трудових, управлінських відносин, а й на сутності земельних відносин, що виникають під час розподілу прибутків між членами формування, зокрема у ході одержання членами колективного сільськогосподарсько-го підприємства (КГСП), виробничого сільськогосподарського кооперативу (ВСГК) чи спілки селян (СпС) свого земельного паю в разі виходу зі складу такої юридичної особи. Усі ці відно-сини за своїм предметом і суттю є земельними.

Відмова від монополії державної власності та підвищення значення приватної власності у сфері сільськогосподарського

Земельне право України

виробництва через створення селянських (фермерських) госпо-дарств привели до розширення предмета земельного права. Цим предметом, наприклад, є відносини приватної власності се-лянського (фермерського) господарства на земельну ділянку, надану особі державою для ведення товарного сільськогоспо-дарського виробництва. Правосуб’єктність цього аграрного то-варовиробника визначається (поряд із загальними нормативни-ми актами) також Законом України “Про селянське (фермерське) господарство”, яким урегульовано відносини, що за предметом і суттю є земельними.

Самостійним видом земельних відносин як різновиду пред-мета земельного права є відносини, що виникають у ході при-ватизації земель сільськогосподарського призначення, що здійснюється через визначення частки (паю) кожного члена колективу у спільній власності на землю без виділення земель-них ділянок у натурі (на місцевості). Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств прово-дять після перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства.

Складовою предмета земельного права є відносини, які охоплюють порядок і умови надання права власності на землю та права землекористування, зміст цих правомочностей, а та-кож питання організаційно-управлінського забезпечення раці-онального використання й охорони земель сільськогосподарсь-кого призначення.

Отже, предметом земельного права являється певна група суспільних відносин, що виникають у зв’язку з розподілом, використанням та охороною земель і регулюються нормами земельного права.

Із зміною змісту суспільних відносин щодо землі відбу-вається зміна у предметі і завданнях земельного права. В умо-вах земельної реформи та удосконалення управління економі-кою розвивається самостійність користувачів землі, демократизація суспільних відносин, розширюються права влас-ників землі, в тому числі і орендаторів, розвиваються інститу-ти права приватної власності на землю і ринкові відносини,

Розділ I. Предмет, метод і система земельного права

створюються селянські (фермерські) господарства. Державне управління земельним фондом поєднується з широкою само-стійністю господарств – користувачів землі. У зв’язку з цим змінюється сам предмет і завдання земельного права.

Викладене свідчить, що наявність різновидів предмета зе-мельного права зумовлює потребу в різновидах методів земель-ного права. На думку професора С.С. Алексєєва, метод право-вого регулювання об’єднує чотири тісно пов’язані між собою ланки: правосуб’єктність, яка відображає загальне юридичне становище сторін; юридичні факти; зміст правовідносин; юри-дичні санкції.

Визначення методів правового регулювання земельних відносин, що існують у процесі функціонування агропромисло-вого комплексу, має теоретичне і практичне значення. Теоре-тичне полягає в тому, що встановлення таких методів та їх функціонування забезпечують наукову обгрунтованість земель-ного права як галузі права. Практичне ж значення виявлення цих методів сприятиме встановленню стану і ступеня їх дієвості в досягненні завдань земельного права, в додержанні його прин-ципів; у визначенні, наскільки ці методи є ефективними, вип-равдовують себе у правозастосовній практиці.

У земельному, як і в інших галузях права, методи правово-го регулювання являють собою встановлені або санкціоновані державою способи та засоби правового впливу, за допомогою яких визначаються правомочності суб’єктів права – учасників земельних правовідносин; це способи з’ясування, визначення характеру виникнення, зміни і припинення відносин між суб-’єктами агропромислового комплексу. Предмет правового регу-лювання охоплює ті конкретні суспільні відносини, які регулю-ються нормами земельного права, а метод правового регулювання визначає, яким чином ці конкретні земельні відно-сини чи їх група регулюються нормами земельного права.

Методи правового регулювання – це такі способи, за допо-могою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує необхідну їй поведінку людей як учасників правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в

Земельне право України

конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних тощо) можуть дати максимальний очікуваний результат у здійсненні земельних реформ, вирішенні продовольчої кризи, становленні ринкових відносин тощо.

Методи правового регулювання, що застосовуються в прак-тиці правового забезпечення суспільних земельно-правових відносин, містяться в законах та інших нормативно-правових актах, котрі є джерелом земельного права. Це правило не вик-лючає використання в земельних правовідносинах правових методів, властивих іншим галузям права, у випадках одно-рідності та спорідненості суспільних відносин.

В Україні з часу проголошення її незалежності прийнято закони, в яких передбачено державну реєстрацію сільськогос-подарських підприємств-землевласників чи землекористувачів. Відповідну правову норму вміщено в законах “Про підприєм-ства в Україні” (ст.6), “Про підприємництво” (ст.8), “Про гос-подарські товариства”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство” (ст.3), “Про сільськогосподарську кооперацію” (ст.6), “Про селянське (фермерське) господарство” (ст.9) тощо. Державна реєстрація власників і користувачів землі як юридич-них осіб є неодмінною умовою їхньої участі в ринкових земель-них відносинах. Вона становить собою юридичний факт, з мо-менту виникнення якого землевласник чи землекористувач набуває правоздатності суб’єкта земельних, майнових фінансо-вих, аграрно-договірних правовідносин. Державна реєстрація є тим юридичним фактом, який призводить до виникнення або припинення юридичної особи, має безпосереднє відношення до виникнення у суб’єкта правовідносин здатності нести юридич-ну відповідальність або притягти контрагента до юридичної відповідальності. Таким чином, державна реєстрація сільсько-господарських підприємств має ознаки правового методу в зе-мельному праві.

Наявність Статуту є неодмінною умовою державної реєст-рації колективних сільськогосподарських підприємств (КГСП, ВСГК, СпС, АСГТ). Статут є правовим актом, який визначає зміст правоздатності юридичної особи, регламентує органі-Розділ I. Предмет, метод і система земельного права

заційні, членські, земельні, трудові та соціальні питання, влас-тиві такому підприємству. На цій підставі Статут належить розглядати як статутний метод правової регламентації в земель-ному праві.

Надання (виділення) землі для господарського користуван-ня здійснюється на підставі рішення компетентного державно-го органу. Той же орган виносить рішення про вилучення землі. Виникнення, зміна і припинення земельних правовідносин здійснюються на підставі адміністративно-правового акта – рішення державного органу. Так, адміністративно-правовим методом регулюються виділення і вилучення земель з метою охорони природи, оборони, прокладання комунікацій тощо.

В умовах демократизації управління економікою самостійність землекористувачів, у тому числі і державних підприємств, набу-ває ще більшого значення, як було раніше, так як вона необхідна для розвитку і зміцнення матеріальної зацікавленості.

Нове законодавство розширює права всіх землекористу-вачів, забороняючи втручатися в їхню господарську діяльність. На відміну від адміністративно-правового методу тут застосо-вується метод дозволу. Земельне право дає землекористувачу змогу вільно діяти, в той час як орган державного управління зобов’язаний утримуватись від будь-яких рішень, що обмежу-ють господарську свободу землекористувача.

Існує змішаний метод – коли адміністративно-правове втру-чання пов’язане з вжиттям заходів щодо боротьби з ерозією грунтів чи боротьбою з бур’янами.

Наведені вище методи правового регулювання головним чином застосовуються в системі внутрішніх земельних право-відносин. Зовнішні земельні правовідносини перебувають одно-часно у тісному зв’язку з цивільними, аграрними, фінансовими правовідносинами. Регулювання цих відносин проводиться ме-тодами відповідних галузей права, де вони і визначаються.

Юридичним інструментом впливу на землевласників і земле-користувачів з боку держави, способами регулювання внутрішніх та зовнішніх правовідносин цих суб’єктів виступають як загальні, так і специфічні методи регулювання в земельному праві.

Земельне право України