4.3. Організаційно-правові засади регулювання ринку землі


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Для узгодження приватних, громадських, державних інте-ресів у процесі формування первинного і функціонування вто-ринного ринку земель здійснюється відповідне регулювання з боку органів державної влади та місцевого самоврядування.

Реалізацію державної політики у цій сфері здійснюють упов-новажені на це центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно на загаль-нодержавному та місцевому рівнях.

На загальнодержавному рівні передбачається прийняття нормативно-правових актів з питань:

♦          розмежування земель державної і колективної власності;

♦          реєстрації земельних ділянок несільськогосподарського при-значення, інших об’єктів нерухомого майна та прав на них;

♦          розподілу і перерозподілу земель;

♦          розроблення основних засад і способів приватизації земель;

♦          надання земельних ділянок несільськогосподарського призначення у користування державним підприємствам, установам, організаціям;

Розділ VIII. Земельний обіг України

♦          примусового викупу земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення для задоволення державних чи громадських потреб;

♦          планування територій населених пунктів і розроблення місцевих правил забудови територій населених пунктів;

♦          удосконалення основних засад справляння плати за землю;

♦          ведення державного земельного кадастру;

♦          організації землеустрою і землевпорядкування;

♦          здійснення державного контролю за використанням землі власниками та орендарями земельних ділянок несільсько-господарського призначення;

♦          вирішення земельних спорів.

Державне регулювання на загальнодержавному рівні перед-бачає застосування економічних важелів впливу на ефективне та екологічно безпечне функціонування ринку земель. З цією метою передбачається опрацювання та застосування механізмів:

♦          введення спеціальної плати за неосвоєні землі за прогре-сивною шкалою залежно від строку володіння земельною ділянкою;

♦          оподаткування за прогресивною шкалою операцій з пере-продажу земельних ділянок залежно від строків перебу-вання земельної ділянки несільськогосподарського при-значення у власності однієї особи з метою запобігання спекуляціям на ринку землі;

♦          оподаткування за прогресивною шкалою земельних ділянок, які тривалий час не використовуються за призначенням.

На місцевому рівні здійснюється регулювання питань:

♦          перерозподілу і використання земель відповідно до планів земельно-господарського устрою, містобудівної документації та місцевих правил забудови;

♦          оформлення і реєстрації прав на землю;

♦          справляння плати за земельні ділянки;

♦          спрямування коштів, отриманих від приватизації земель-них ділянок, на розвиток соціальної сфери, сприяння формуванню адаптованого до вимог ринку землеустрою;

Земельне право України

♦          здійснення землеустрою і землевпорядкування;

♦          здійснення моніторингу ринку земельних ділянок;

♦          виконання інших завдань, спрямованих на розвиток рин-ку земель несільськогосподарського призначення.