4. Основні напрями розвитку ринку земель житлової та громадської забудови, інших зе-мель несільськогосподарського призначення 4.1. Стан розвитку ринку землі несільськогосподарського призначення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Основні напрями розвитку та регулювання ринку земель житлової і громадської забудови, інших земель несільськогос-подарського призначення (далі – Основні напрями) розробле-но відповідно до Конституції України, інших законів України з питань приватизації, регулювання земельних відносин,

Розділ VIII. Земельний обіг України

підприємницької діяльності та схвалено Указом Президента України від 4 лютого 2000 р. № 168/2000.

Основні напрями розроблено з метою створення правових, економічних та організаційних умов подальшого розвитку рин-ку земель населених пунктів, інших земель несільськогоспо-дарського призначення (далі - ринок землі) та його інфраструк-тури, спрямованих на забезпечення гарантованого Конституцією України права власності на землю громадян, юридичних осіб та держави, ефективного і раціонального ви-користання земель, сприяння розвитку підприємництва, пол-іпшення соціально-економічного стану в Україні.

Розвиток ринку землі на сучасному етапі передбачає здійснення комплексу заходів з використанням правових та економічних важелів регулювання ринкових земельних відно-син щодо:

♦          прискорення приватизації земельних ділянок громадяна-ми шляхом їх безоплатної передачі з державної у приват-ну власність та юридичними особами шляхом купівлі-продажу (первинний ринок);

♦          створення умов для вільного обігу земельних ділянок та прав на них (вторинний ринок).

Функціонування ринку землі має здійснюватись на засадах соціальної справедливості, забезпечення державних, суспільних і приватних інтересів, законності, ефективності, прозорості, відкритості, забезпечення збалансованого розвитку населених пунктів, а також інших територій, охорони і раціонального ви-користання землі та інших природних ресурсів.

Здійснювана в Україні земельна реформа спрямована на створення умов для розвитку інституту приватної власності на землю, приватизації землі, переведення земельних відносин на ринкові засади.

Починаючи з 1992 p., в Україні здійснюється приватизація земельних ділянок громадянами України для індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, ведення особис-того підсобного господарства, селянського (фермерського) гос-подарства та інших потреб. Станом на 1 січня 2000 р. кількість

Земельне право України

власників землі і землекористувачів зросла до 22 млн, з них 10,7 млн громадян України вже приватизували свої земельні ділянки загальною площею 3,2 млн. гектарів.

З 1993 р. започатковано продаж земельних ділянок не-сільськогосподарського призначення для здійснення підприє-мницької діяльності, переважно для будівництва автозаправних станцій, а також тих, на яких знаходяться об’єкти незаверше-ного будівництва. За цей час органи місцевого самоврядуван-ня прийняли рішення про продаж понад 1500 земельних діля-нок на загальну суму понад 45 млн грн, з них у 15 обласних центрах України продано 143 земельні ділянки на загальну суму понад 16 млн грн.

Процес приватизації земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення значно активізувався після видання Указу Президента України від 19 січня 1999 р. № 32 “Про про-даж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”. Протягом 1999 р. органи місцевого самоврядування прийняли рішення про продаж суб’єктам підприємницької діяльності України понад 1 тис. земельних ділянок на загальну суму близь-ко 25 млн грн. Приклади продажу земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти приватизації, є у кожному регіоні. Найбіль-ше їх у Донецькій та Львівській областях.

Однак процес становлення ринкових земельних відносин просувається дуже повільно. За вісім років тільки 60 відсотків громадян України, яким земельні ділянки було надано у кори-стування, приватизували їх. Тричі переносились граничні стро-ки завершення приватизації.

У деяких регіонах, зокрема у містах, інших населених пун-ктах, органи місцевого самоврядування ігнорують виконання законів України та указів Президента України з питань прива-тизації земельних ділянок, що не сприяє залученню інвестицій та кредитних ресурсів в економіку країни, підтримці підприєм-ництва та житлового будівництва, сталому розвитку населених пунктів. Лише 3% земельних ділянок, на яких знаходяться при-ватизовані суб’єктами підприємницької діяльності об’єкти, пе-ребувають у власності цих суб’єктів.

Розділ VIII. Земельний обіг України

Внаслідок цього недостатньо використовуються можливості наповнення місцевих бюджетів, фінансування за рахунок над-ходження коштів від приватизації земельних ділянок соціаль-них програм, будівництва об’єктів соціальної сфери, створення додаткових робочих місць та поліпшення соціально-економіч-ного розвитку територій.

У той же час продаж підприємствам, іншим суб’єктам підприємницької діяльності земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення з державної власності, площа яких скла-дає близько 200 тис. га, відкриває можливість залучення до зведеного бюджету України понад 50 млрд грн.

Основною причиною, що стримує розвиток ринку землі, є недосконале правове забезпечення безоплатної приватизації і продажу з державної власності земельних ділянок, зокрема суб-’єктам підприємницької діяльності – юридичним особам України, реєстрації земельних ділянок та прав на них, захисту прав влас-ників землі, необгрунтовані обмеження щодо категорій земель, які можуть бути безоплатно приватизовані громадянами чи продані з державної власності юридичним особам. Крім того, відсутнє чітке визначення правового режиму земель несільськогосподарського призначення у населених пунктах та за їх межами.

В Україні недостатньо розвинуті фінансово-правові механ-ізми придбання земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності та забезпечення прозорості операцій із земельними ділянками на вторинному ринку, не створено умови для ефективного функ-ціонування ринкових інституцій (земельних бірж, земельних банків, земельних аукціонів тощо), які б забезпечували розви-ток і функціонування вторинного ринку землі, відсутня досто-вірна та доступна інформація про земельні ділянки, їхню вартість, ринкову історію (інформація про динаміку зміни в часі вартості земельної ділянки) й обмеження щодо їх використан-ня, відсутні також і механізми забезпечення повноти сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів і держав-них цільових фондів, зборів з операцій на ринку землі.

Земельне право України

Недосконалою є організація проведення експертної грошо-вої оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призна-чення. Обтяжливі процедури попереднього погодження з орга-нами виконавчої влади та місцевого самоврядування умов спорудження об’єктів на земельних ділянках несільськогоспо-дарського призначення, оформлення та затвердження проект-ної документації і одержання дозволів на забудову цих земель-них ділянок.

4.2. Завдання щодо реалізації Основних напрямів ринку землі

Реалізація Основних напрямів розвитку ринку земель по-требує вирішення відповідних завдань, а саме:

а) щодо безоплатної передачі земельних ділянок несільсько-господарського призначення у власність громадянам Ук-раїни та продажу цих земельних ділянок суб’єктам підприємницької діяльності:

♦          розроблення та вдосконалення прозорого порядку відчуження земельних ділянок несільськогосподарсько-го призначення і прав на них;

♦          надання фізичним та юридичним особам можливості вибору різних дозволених видів функціонального ви-користання земельних ділянок несільськогосподарсько-го призначення;

♦          розроблення механізмів щодо конкурентних способів набуття права власності та права на оренду земельних ділянок (земельні аукціони, тендери, конкурси на пра-во забудови, здійснення інвестиційних проектів тощо);

♦          удосконалення процедур набуття права на забудову власниками та орендарями земельних ділянок;

♦          удосконалення організаційно-правових механізмів на-дання концесій для будівництва і експлуатації транс-портної та міської інженерної інфраструктур;

♦          визначення особливостей реалізації права власності на землю у вільних економічних зонах та територіях пріо-ритетного інвестиційного розвитку;

            Розділ VIII. Земельний обіг України         

б)         щодо формування інфраструктури ринку землі, забезпе-

чення її функціонування, створення умов для розвитку

конкуренції, забезпечення прозорості операцій та змен-

шення інвестиційного ризику на цьому ринку:

♦          створення інфраструктури ринку землі, зокрема у складі земельних бірж, земельних банків та інших фінансово-кредитних установ, забезпечення умов для утворення підприємств, установ, організацій різних форм власності, що надаватимуть інфор-маційні, консультативні послуги, спеціалізованих навчальних закладів тощо;

♦          сприяння створенню консалтингових і рієлторських підприємств та банку даних попиту і пропозицій на ринку землі;

♦          створення державного реєстру земель в складі держав-ного земельного кадастру;

♦          визначення переліків і забезпечення оприлюднення інформації щодо розміщення, якісної характеристики, можливих напрямів використання та початкової ціни земельних ділянок, інвентаризацію яких проведено, для продажу їх з державної власності на конкурентних засадах;

в)         щодо запровадження в Україні ефективної системи вив-

чення попиту та пропозицій, розвитку менеджменту та

маркетингу на ринку землі:

♦          визначення та щорічного затвердження по кожному населеному пункту переліку земельних ділянок для їх можливого продажу і формування обсягів надходжен-ня коштів до бюджету від їх приватизації;

♦          створення маркетингових фірм з обслуговування рин-ку землі та підготовку спеціалістів із земельного менед-жменту;

♦          періодичної публікації відомостей про попит і пропо-зиції на земельні ділянки, створення для цього, у разі необхідності, спеціального друкованого органу;

Земельне право України

г)         щодо забезпечення оцінки земельних ділянок несільсько-

господарського призначення в ринкових умовах:

♦          запровадження незалежної системи оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення, прав на них, в тому числі в комплексі з об’єктами нерухомості;

♦          створення механізмів забезпечення прозорості опе-рацій на ринку землі та вільного доступу до визначен-ня ринкової вартості земельних ділянок несільськогос-подарського призначення та прав на них;

♦          надання державної підтримки щодо підготовки та діяльності спеціалістів з експертної грошової оцінки земельних ділянок для обслуговування ринку землі;

♦          організації державного регулювання діяльності фізич-них та юридичних осіб, що проводять експертну гро-шову оцінку земельних ділянок (ліцензування, серти-фікація, атестація тощо);

д)         щодо створення механізму узгодження приватних, гро-

мадських, державних інтересів у процесі функціонуван-

ня ринку землі:

♦          удосконалення механізму примусового викупу земель-них ділянок для державних і громадських потреб;

♦          запровадження системи громадського обговорення інвестиційних проектів розвитку інфраструктури та обслуговування територій;

♦          організації розроблення місцевих правил забудови найбільш інвестиційно привабливих територій з виз-наченням можливих напрямів використання земель-них ділянок несільськогосподарського призначення;

♦          формування раціонального землекористування та за-безпечення ефективного використання земельного фонду несільськогосподарського призначення і методів його оцінки;

♦          визначення порядку узгодження умов використання земельних ділянок несільськогосподарського призна-чення згідно із містобудівною документацією, місцеви-ми правилами забудови;

            Розділ VIII. Земельний обіг України         

♦          розроблення економічних механізмів стимулювання

власників, орендарів земельних ділянок щодо збере-

ження та поліпшення екологічного стану земель не-

сільськогосподарського призначення, а також історико-

культурної спадщини, та неприбуткового використання

земельних ділянок для особливих соціальних, екологі-

чних, історико-культурних цілей;

е)         щодо забезпечення правового захисту прав учасників

ринку землі:

♦          удосконалення системи компенсацій за нанесення збитків власникам чи орендарям земельних ділянок внаслідок обмежень щодо їх використання, попереднь-ого і повного відшкодування власникам і орендарям вартості вилучених земельних ділянок, нерухомого майна та інших втрат;

♦          встановлення гарантій прав власників землі у разі її вилучення для державних і громадських потреб;

♦          забезпечення рівних можливостей громадянам Украї-ни і юридичним особам України щодо набуття прав власності та інших прав на земельні ділянки, а також іноземним фізичним і юридичним особам щодо набут-тя права на оренду земельних ділянок;

ж)        щодо удосконалення економічного механізму функціону-

вання та регулювання ринку землі, створення прозорої

інформаційної системи для забезпечення функціонуван-

ня і регулювання цього ринку:

♦          розроблення механізмів залучення громадянами Украї-ни та юридичними особами України коштів з метою придбання земельних ділянок несільськогосподарсько-го призначення для здійснення підприємницької діяль-ності та розрахунків за придбані земельні ділянки і забезпечення впровадження зазначених механізмів;

♦          створення правових підстав для залучення до ринко-вого обігу прав на земельні ділянки несільськогоспо-дарського призначення;

            Земельне право України     

♦          запровадження прогресивної шкали оподаткування земельних ділянок, що не використовуються за призна-ченням;

♦          розроблення планів приватизації земельних ділянок несільськогосподарського призначення з урахуванням містобудівної та землевпорядної документації, даних державного земельного кадастру;

♦          розроблення схем приватизації земель із наступним коригуванням генеральних планів, іншої містобудівної та землевпорядної документації;

♦          забезпечення можливості одержання інвесторами інформації, необхідної для набуття права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначен-ня або права на їх оренду та умов їх використання.