2. Право земельного сервітуту в Україні 2.1. Поняття та види земельних сервітутів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Аналогічно римському праву в Україні визнано, що серві-тут становить різновидність майнових прав. Це є суттєвим виз-нанням, оскільки на сервітут поширюються всі інші норми та ознаки майнового права.

Суб’єктами сервітуту слід вважати власників майна, обтяже-ного сервітутом, з одного боку, та осіб, що здійснюють право сер-вітуту, – з іншого. За чинним законодавством це повинні бути громадяни чи юридичні особи – власники чи користувачі зе-мельної ділянки або іншої нерухомості. Як і майновий сервітут римського права, сервітут українського права установлюється на користь визначеної земельної ділянки чи іншої нерухомості.

В якості об’єкта сервітуту в українському праві вважаються земельні ділянки.

Право земельного сервітуту визначається не лише як право на майно, а й більш конкретно, як право обмеженого користу-вання чужими земельними ділянками.

Так, згідно з вимогами Земельного кодексу України земель-ним сервітутом є право обмеженого користування чужими земельними ділянками, встановлене для однієї особи або дек-ількох осіб (приватний земельний сервітут) чи для необмеже-ного кола осіб (публічний земельний сервітут).

Приватний земельний сервітут встановлюється за домовле-ністю між особою, що вимагає його встановлення, та власником земельної ділянки. В разі недосягнення такої згоди, рішення

Розділ VII. Право земельного сервітуту

приймається у судовому порядку за позовом особи, що вима-гає встановлення сервітуту.

Публічний земельний сервітут встановлюється шляхом прийняття відповідного закону, іншого нормативно-правового акта України чи за рішенням суду.

За призначенням Земельним кодексом України встановлю-ються такі види земельних сервітутів:

♦          проходу - право проходу або проїзду на велосипеді че-рез чужу земельну ділянку;

♦          проїзду - право проїзду на транспортному засобі про-їзною частиною через чужу земельну ділянку;

♦          інженерної комунікації - право прокладання та експлуа-тації державних, комунальних та приватних ліній елект-ропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних кому-нікацій через чужу земельну ділянку;

♦          водопроводу - право проводити на свою земельну ділянку воду з чужої водойми або через чужу земельну ділянку;

♦          водостоку - право відведення води зі своєї земельної ділянки на чужу або через чужу земельну ділянку;

♦          водозабору - право забору води для потреб своєї земельної ділянки з чужої водойми та право проходу до водойми;

♦          водопою - право поїти свою худобу та право прогону худоби, що веде до водойми;

♦          прогону худоби - право прогону худоби та проходу че-рез чужу земельну ділянку;

♦          пасовища - право сінокосу та випасу худоби на чужій земельній ділянці в періоди, що відповідають місцевим умовам та звичаям;

♦          будівництва - право зведення будівель та споруд на власній земельній ділянці з опорою на сусідню земельну ділянку, або будівель та споруд, що нависають над сусід-ньою земельною ділянкою на відповідній висоті, право зведення будівель та споруд на сусідній земельній ділянці;

♦          ремонтно-будівельної смуги - право встановлення буді-вельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

Земельне право України

♦          охорони довкілля - право здійснювати на чужій зе-мельній ділянці заходи щодо охорони довкілля;

♦          проведення науково-дослідних робіт - право тимчасово-го користування земельною ділянкою для проведення науково-дослідних робіт;

♦          вилову риби з берега водного об’єкта;

♦          інші способи задоволення потреб, які не можуть бути забез-печені без встановлення відповідних земельних сервітутів.