Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
Розділ VII Право земельного сервітуту 1. Право сервітуту за римським правом : Земельне право України : Бібліотека для студентів

Розділ VII Право земельного сервітуту 1. Право сервітуту за римським правом


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Право сервітуту має давню історію, яка виходить безпосе-редньо з часів класичного римського права. Якраз у ті часи були розроблені поняття і принципи сервітуту, більшість 3 яких не втратила значення і тепер. За римським правом сервітутом вва-жалося право на чуже майно, що знаходилось у користуванні і належало певному суб’єкту.

Земельний сервітут за своїм змістом становить різно-видність права на чуже майно. Він невідділимий від права влас-ності, оскільки відношення сервітуту - це відношення власни-ка і третіх осіб стосовно використання останніми об’єкта власності (майна). Право сервітуту, в розумінні його як серві-туту земельного, розвивається в останній час в Україні, суп-роводжуючи розвиток права власності на землю. I звичайно, право приватної власності має на цей розвиток найбільш сут-тєвий вплив.

Безумовно, і до цього існували права, подібні за змістом (але не на правовій основі) з сервітутом (право проходу, проїзду по земельній ділянці користувача). Але право сервітуту відносно земель, що знаходяться в приватній власності, - інститут, не відомий земельному праву останніх десятиліть. Тому пробле-ми земельного сервітуту виділяються в окремі розділи дисцип-ліни “Земельне право”, без вивчення яких важко зрозуміти деякі сучасні наукові положення.

Отже, у римському праві виділялось два види сервітутів: особисті і майнові.

Особисті сервітути перебували в користуванні майном інди-відуально визначеним суб’єктом (особою). Римським правом відрізнялись чотири види особистих сервітутів:

♦ користування, надане виключно одній особі, - цей серв-ітут полягав у користуванні майном лише однією особою і в особистих цілях;

Земельне право України

♦          узуфрукт був набагато ширшим і включав у себе не лише право користування, а й і право привласнення вигоди від майна, тобто право одержувати із майна користь, яка виникає чи добувається із нього внаслідок його природ-них властивостей;

♦          право користування житлом - даний сервітут був схожий за змістом з двома попередніми, але лише стосовно житла;

♦          право користування чужими рабами чи тваринами - цей сервітут представляв собою наймання рабів чи тварин.

Схожість особистого сервітуту можна знайти в сучасних законодавчих актах права користування майном. Але користу-вання майном у сучасному розумінні з сервітутом не асоціюєть-ся і являє собою самостійний вид прав.

Майновий сервітут установлюється на одній земельній ділянці з метою одержання вигоди (користі) для іншої (сусідсь-кої) земельної ділянки.

До майнових сервітутів відносяться два основних види:

♦          різновидність сервітутів, що належать спорудам. Викону-ючи вимоги даного сервітуту, одна споруда повинна да-вати вигоду іншій. Наприклад, встановити опору стіні чи надати можливість зливання дощової води з даху: зе-мельні ділянки в даному випадку мали значення “служ-бових” відносно будинків;

♦          “сільський” земельний сервітут існував для земельних ділянок без будівель, або ці будівлі існували для обслуго-вування земельної ділянки.

Вигода цього виду сервігугів одержувалась або із поверхні землі (1), де установлено сервігут, або із продуктів, добутих із землі (2).

1. Сервітути, що проявлялися в одержанні вигоди із по-верхні землі, були такими:

♦          право користування існуючою дорогою чи вулицею для проходу чи проїзду. Ширина дороги (вулиці) визначалась для кожного конкретного випадку;

♦          право ходити, переносити вантажі і їздити верхом по чужій землі. Даний сервітут міг бути обмежений у будь-якому із трьох видів користування;

Розділ VII. Право земельного сервітуту

♦          право проїзду і прогону худоби, але без визначення будь-

якої конкретної дороги. Однак, установлюючи цей інсти-

тут, можна було визначити конкретний напрям, але не

більше цього.

До сервітутів, що містять можливості одержувати продукти, відносяться:

а)         водні сервітути. Їх змістом було забезпечення доставлян-

ня води на земельну ділянку за кошти земельної ділянки,

обтяжена таким сервітутом. Розрізнялось декілька водних

сервітутів:

♦          право користування водою земельної ділянки, обтяже-ної сервітутом, і пов’язане з цим право проходу і про-їзду по ділянці до води;

♦          право влаштування водопою на чужій ділянці для своєї худоби;

б)         сервітути, що надають їх власнику право вигону худоби

для випасання на чужій ділянці;

в)         сервітути, що надають право рублення лісу, видобування

крейди, піску, вапна і каміння.

Існував також вид сервітуту, що давав право для проведен-ня водопроводу через чужу ділянку. У такому разі сервітут дозволяв проводити воду лише для потреб ділянки власника сервітуту, а не для будь-якої іншої мети.

Незважаючи на всю різноманітність сервітутів, у римсько-му праві всі вони мали певні подібні властивості, що об’єдну-вали їх в один інститут. Перш за все вони представляли собою право на чуже майно і тому володіли низкою майнових прав за римським правом, зокрема:

♦          право сервітуту не можна було перенести на іншу особу чи земельну ділянку, на користь якої сервітут установлю-вався, тобто сервітут був невідчужуваним;

♦          неможливо було перенести і просте здійснення права за сервітутом;

♦          сервітут був неподільним.

Як і всяке право, сервітут мав особливі підстави виникнен-ня. Майнові сервітути могли одержувати лише власники чи

Земельне право України

добросовісні володарі земельної ділянки чи будівлі, на користь яких установлювався сервітут. Якщо ж земельна ділянка, для якої встановлювався сервітут, належала декільком власникам, то право сервітуту відносилось до кожного з них. Сервітут не існу-вав до тих пір, поки хоча б один із власників його не придбав.

Переважною підставою виникнення сервітутів у римському праві було установлення їх правомочною особою. Виникали вони також і внаслідок давності існування.

Особою, що мала право встановлювати сервітут, був влас-ник майна, яким даний сервітут обтяжувався. Аналогічно з придбанням сервітуту, якщо майном на правах власності воло-діли декілька осіб, усі вони були зобов’язані встановити серві-тут для його виникнення.

До способів виникнення сервітуту відносились договір, ус-падковане розпорядження власника майна – відмова, а також судове рішення.

Придбання сервітуту з урахуванням давності було установ-лено з метою захисту права сервітуту від можливості зникнен-ня доказів даного права з часом. У цьому випадку вважалося, що довгочасне здійснення права замінює докази щодо право-мірного виникнення даного права.

Серед підстав придбання сервітуту через давність було про-довження здійснення сервітуту на протязі довгого часу. Для доказування права в даному випадку було необхідне посвідчен-ня початку і кінця реалізації права сервітуту, а також посвідчен-ня здійснення сервітуту. Наскільки дії власника сервітуту були достатніми для доказування його існування, визначав суддя в кожному конкретному випадку.

Наступні підстави, пов’язані з придбанням сервітуту, мали розповсюдження в більшій мірі на особисті сервітути.

Оскільки для сервітуту було встановлено, що він не може бути відчужений і заміна особи чи майна, на користь якої встановлено сервітут, неможливі, то ці обставини дик-тували і особливості припинення сервітуту. Тому вважа-лось, що втрата майном чи особою свого сервітуту веде до ліквідації права сервітуту.

Розділ VII. Право земельного сервітуту

Для майнових сервітутів існувало декілька винятків із да-ного загального правила. У випадку, коли сервітут належав відразу декільком власникам, у разі втрати одним із них свого сервітуту сам сервітут не ліквідовувався, а продовжував діяти в “зменшеному” вигляді у решти власників.

Серед підстав ліквідації сервітуту були:

♦          знищення майна, обтяженого сервітутом - як фізичне, так і вилучення його із громадянського обігу;

♦          поєднання права власності і сервітуту в одній особі;

♦          припинення життя особи - суб’єкта особистого сервіту-ту чи майна - для майнового сервітуту. У тому випадку, коли сервітут залишався спадкоємцям, він уважався не успадкованим старим, а розпочатим новим сервітутом.

Ліквідовувався сервітут також і внаслідок вилучення зе-мельної ділянки, на користь якої він був установлений.

Припинення сервітутів виникало і за волею власника серв-ітуту, або шляхом укладення договору з власником майна, об-тяженого сервітутом, чи внаслідок невикористання сервітуту. В такому випадку для речових сервітутів їх припинення насту-пало після двох років невиконання. Ця умова не застосовува-лась до “городських” сервітутів. Якщо ж здійснення сервітуту було періодичним, наприклад раз у рік, то для такого сервітуту наслідки його припинення наставали за загальним правилом після 20 років невикористання.

Захист права сервітуту за римським правом провадився спеціальним позовом. Позивачем у даному позові був для май-нових сервітутів власник чи добросовісний володар земельної ділянки, для якої встановлювався сервітут.

Приводом для позову служило повне чи часткове порушен-ня сервітуту, яке полягало у повному чи частковому перешкод-жанні використання сервітуту відповідачем. Позов був направ-лений на усунення порушення і відшкодування збитків.

Таким чином, видно, що інститут сервітуту за римським правом становить собою достатньо розвинену і багатосторон-ню в проявах правову конструкцію.

Земельне право України

У подальшому він був покладений в основу тих майно-вих прав, які найчастіше називають правами на майно осіб, що не являються власниками. Положення, встановлені римським правом, засвоювались і національним правом ба-гатьох держав більш пізнього періоду виникнення. Не прой-шло осторонь цього також і право України, доповнене дея-кими характерними рисами.