Розділ VI Право землекористування 1. Право постійного і тимчасового користування землею


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Земельний кодекс України передбачає право постійного і тимчасового користування землею.

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування без встановлення строку зе-мельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Право постійного користування земельними ділянками із земель права державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також державні сорто-випробувальні станції і сортодільниці, державні елітно-на-сінницькі господарства.

Державні і комунальні сільськогосподарські підприємства, установи та організації одержують земельні ділянки у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та організації товарного сільськогосподарського виробництва. У разі ліквідації державного чи комунального сільськогосподарсь-кого підприємства, установи, організації землі, які перебували у їх постійному користуванні, повертаються власнику.

У разі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій зе-мельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, ус-танов та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визна-ченням земельної частки (паю) кожного з них.

Прибудинкові земельні ділянки, на яких розташовані бага-токвартирні житлові будинки, що перебувають у державній або комунальній власності, є державною або комунальною власні-стю і передаються в постійне користування організаціям або будинковим кооперативам, які здійснюють управління цими

Земельне право України

будинками. У разі приватизації багатоквартирних житлових будинків і утворенні при цьому житлового товариства прибу-динкові земельні ділянки передаються безоплатно у власність або надаються в оренду цим товариствам на вибір. Порядок використання прибудинкових земельних ділянок, на яких роз-ташовані багатоквартирні житлові будинки, визначається спец-іально уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та з питань містобудування і архітектури.

Крім того, у постійне користування земельні ділянки нада-ються релігійним організаціям; установам для потреб оборони; спеціалізованим підприємствам для ведення лісового та водно-го господарства; організаціям відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів; установам оздоровчого, рек-реаційного та історико-культурного призначення тощо.

Право тимчасового користування земельними ділянками із земель права державної та комунальної власності набувають не лише перераховані вище підприємства, установи та організації, а й окремі громадяни. Це право тимчасового користування вони набувають за договором оренди.

Згідно з вимогами Закону України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 р. термін договору оренди земельної ділянки (у тому числі й до настання певної умови) визначається за погод-женням сторін, але не більш як на п’ятдесят років.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юри-дичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у ко-мунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у дер-жавній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольсь-ка міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних діля-нок зазначені органи державної влади приймають при поперед-ньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Розділ VI. Право землекористування

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

♦          районні, обласні, Київська і Севастопольська міські дер-жавні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республі-ки Крим та Кабінет Міністрів України;

♦          органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради;

♦          громадяни України, юридичні особи, релігійні, громадські організації, міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства.

Землекористувачі, якщо інше не передбачене законом або договором, мають право:

♦          самостійно господарювати на землі;

♦          власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації;

♦          використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об’єкти, а та-кож експлуатувати інші корисні властивості землі;

♦          на відшкодування збитків у випадках, передбачених за-коном;

♦          споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, необхідні для використання земельної ділянки за призначенням.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Землекористувачі зобов’язані:

♦          забезпечувати використання землі за призначенням;

♦          не допускати будь-яких спроб порушення права користу-вання земельною ділянкою;

♦          додержуватися вимог законодавства щодо охорони довкілля;

♦          своєчасно сплачувати земельний податок або вносити орендну плату;

♦          не порушувати права власників суміжних земельних діля-нок, землекористувачів та інших осіб;

Земельне право України

♦          додержуватися вимог законодавства щодо використання природних ресурсів;

♦          додержуватися під час здійснення будівництва на зе-мельній ділянці державних стандартів, норм і правил, а також місцевих правил забудови;

♦          своєчасно надавати відповідним органам виконавчої вла-ди дані про стан і використання земель та інших природ-них ресурсів у порядку, встановленому законом;

♦          зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем.

Землекористувачі можуть нести інші зобов’язання, передба-чені законом або договором оренди.