Розділ ХХІІІ Правовий режим техногенно забруднених земель 1. Поняття техногенно забруднених земель


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Правовий режим техногенно забруднених земель регулюєть-ся Земельним кодексом України, а також Законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91р. (із змінами, внесеними відповідними Законами в 1992–1997 р.).

Згідно з нормами Земельного кодексу України техногенно забруднені землі – це землі, забруднені внаслідок господарсь-кої діяльності людини, що призводить до деградації земель та негативного впливу їх на здоров’я громадян.

До техногенно забруднених земель з підвищеної небезпе-кою для проживання Земельний кодекс відносить землі, заб-руднені радіонуклідами, важкими металами, іншими хімічними елементами тощо.

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внас-лідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно кліматичної та комплекс-ної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на не-обхідність обмеження додаткового опромінення населення, зу-мовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, по-Земельне право України

в’язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захи-сту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням за-гальних виробничих та соціально-побутових відносин терито-рія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Такими зонами є:

♦          зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуа-цію населення в 1986 p.;

♦          зона безумовного (обов’язкового) відселення -територія, яка зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна екві-валентна доза опромінення людини з урахуванням ко-ефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших фак-торів може перевищити 5,0 мЗв (0,5бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період;

♦          зона гарантованого добровільного відселення - це те-риторія з щільністю забруднення грунту понад доава-рійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалент-на доза опромінення людини з урахуванням ко-ефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослин та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік по-над дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

♦          зона посиленого радіоекологічного контролю - це терито-рія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромі-нення людини з урахуванням коефіцієшів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевишує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Розділ XXIII. Правовий режим техногенно забруднених земель

Додаткові критерії забрудненості грунту радіонуклідами можуть встановлюватись Національною комісією радіаційного захисту населення України з наступним затвердженням Вер-ховною Радою України.

Критерії, за якими провадиться розмежування категорій зон, встановлюються Національною комісією по радіаційному захисту населення України.

Межі зон встановлюються та переглядяються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національ-ної комісії по радіаційному захисту населення України, Ака-демії наук України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах за-хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету України по гідрометеорології за поданням обласних рад і затверджуються Верховною Радою України.

Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесе-них до цих зон, друкуються в центральній та місцевій пресі для загального відома і зберігаються у центральних та місцевих органах влади.

Радіаційно небезпечні землі – це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогоспо-дарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відпові-дають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використо-вувати за екологічними умовами.

До зазначених земель відносяться території першої і другої згаданих вище зон.

Радіоактивно забруднені землі – це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінен-ня, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечен-ня нормальної господарської діяльності.

Земельне право України

До зазначених земель відносяться території земель другої і третьої згаданих вище зон.

Україна визначає правовий режим зон, що зазнали радіо-активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, укладає договори на проведення робіт з іншими державами, міжнародними організаціями

Кабінет Міністрів України визначає всю господарську міжнародну діяльність у зоні відчуження.

Координацію робіт у зонах здійснює Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населен-ня від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Підприємства, об’єднання і організації, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіое-кологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабіне-том Міністрів України встановлюються пільгові умови фінан-сування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення.

Не підлягають оподаткуванню земельні ділянки та будин-ки, розташовані на території зон гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю, що нале-жать громадянам, які проживають поза межами зон радіоактив-ного забруднення.

Розмір податку з прибутку підприємств, організацій та установ, розташованих поза межами зон радіоактивного забруднення, який вони одержують від діяльності, пов’яза-ної з культурно-побутовим, торговельним, іншими видами обслуговування і будівництвом у цих зонах, зменшується на 30 відсотків.

Управління зоною відчуження, а також зоною безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та припинення у зв’язку з цим у зазначених пунктах діяльності Рад здійснює спеціальний підрозділ Міністерства України з питань надзви-чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – Адміністрація зони, яка має ста-тус юридичної особи.

Розділ XXIII. Правовий режим техногенно забруднених земель

Адміністрація зони організовує та координує проведення всіх заходів на територіях зони відчуження, а також зони безу-мовного (обов’язкового) відселення, вирішує питання їх фінан-сування, охорони громадського порядку, захисту наукових і економічних інтересів держави, вживає заходів до створення безпечних умов праці та зменшення рівня опромінення персо-налу, який працює на цих територіях, з метою охорони його здоров’я, забезпечує додержання норм радіаційної безпеки, порядку поводження з радіоактивними відходами, а також несе відповідальність за оперативне, повне й об’єктивне інформуван-ня населення про екологічний стан у цих зонах.

Для більш ефективного проведення всіх заходів на території зони безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, Адміністрація зони в разі необхідності може створювати свої підрозділи на місцях. Рішення Адміністрації зони є обов’язко-вим для виконання всіма підприємствами, установами і орган-ізаціями, розташованими або залученими до робіт у зазначених зонах, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.

Управління зоною безумовного (обов’язкового) відселення до повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та управління зоною гарантованого добровільного відселення здійснюється відповідними обласними радами.