Розділ IV Земельні правовідносини 1. Поняття земельних правовідносин


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Земельні правовідносини - це суспільні відносини з при-воду володіння, користування, розпорядження і управління землею на державному, господарському і внутрігосподарсько-му рівнях як об’єктом господарювання, так і засобами вироб-ництва у сільському господарстві.

Поняття земельних правовідносин охоплює широке коло питань економічного (виробничого) і правового характеру. В основі земельних відносин лежить категорія власності на зем-лю. Тому зміну і розвиток земельних правовідносин пов’язу-ють зі зміною і розвитком форм власності на землю. Земельні відносини як складова виробничих відносин можуть бути як стимулюючим, так і стримуючим фактором у розвитку продук-тивних сил.

Характерною ознакою трансформації земельних правовідно-син на сучасному етапі є приватизація землі, розвиток багатоук-ладної економіки на основі поєднання переваг колективної фор-ми організації праці і приватної власності, особистого інтересу в підвищенні продуктивності праці на основі раціонального вико-ристання землі. Приватизація земель сільськогосподарського призначення здійснюється через визначення частки кожного члена колективу у спільній власності на землю, передану у ко-лективну власність сільськогосподарських підприємств. Земельні відносини регулюються спеціальним земельним законодавством, яким визначаються правовідносини щодо землі як об’єкта земель-них відносин, що виникають у процесі сільськогосподарського виробництва між суб’єктами земельних правовідносин.

Як і інші правовідносини, земельні також складаються з декількох елементів:

♦ норм права, якими необхідно керуватись при вирішенні тих чи інших земельно-правових питань;

Розділ IV. Земельні правовідносини

♦          суб’єктів права, тобто учасників земельних відносин;

♦          об’єкта права - індивідуальновизначеної земельної ділян-ки, з приводу якої виникають земельні відносини;

♦          змісту земельних правовідносин, тобто права і обов’язки їх учасників, які здійснюють свої дії у точній відповідності з нормами права, переслідуючи мету, заради якої склада-ються дані земельні відносини. При цьому враховуються особливості суб’єкта і об’єкта цих відносин.

Однією з особливостей земельних правовідносин є те, що держава регулює земельні відносини перш за все в якості орга-на влади. До такого виду регулювання відносяться: обов’язкові приписи при веденні державного земельного кадастру, санітарні і ветеринарні правила, вимоги щодо охорони природи, земель-но-планові обмеження і приписи і т.д. Однак, являючись влас-ником землі, держава виступає в ролі господарюючого суб’єкта, зацікавленого в найбільш продуктивному і раціональному ви-користанні належної їй землі.

Новий зміст і характер земельні відносини отримали в ході проведення нинішньої земельної реформи та виконання Ука-зу Президента України від 3 грудня 1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки.” Даний Указ дав новий поштовх для проведення земельної реформи і дозволяє вдосконалити нормативно-пра-вову базу, земельне законодавство, освоїти механізм економіч-ного і правового регулювання нових земельних відносин, орган-ізувати нові форми господарювання, які повніше відповідатимуть інтересам селян і суспільства в цілому.

Указом визначено, що при формуванні колективних сільськогосподарських підприємств та створенні приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, се-лянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів й інших суб’єктів господа-рювання, які базуються на приватній власності, необхідно ви-ходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право воло-діти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Земельне право України

Тобто йдеться про розпорядження земельною часткою (паєм) як власністю. Запроваджується також обов’язкове укладання підприємствами, установами і організаціями, які використову-ють землю для сільськогосподарських потреб, договорів орен-ди земельної частки (паю) з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах у розмірі не менше одного відсотка вартості орендної земель-ної частки (паю) з впровадженням коефіцієнта 2,07 до вартості земельних ділянок.