2.2. Землі природних та біосферних заповідників


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Природні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з ме-тою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охоро-ни навколишнього природного середовища, ефективного вико-ристання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ре-сурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому Законом України “Про природно-заповідний фонд України” та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збере-ження природних комплексів та об’єктів на їх території, прове-дення наукових досліджень і спостережень за станом навко-лишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та за-повідної справи.

На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ у регіоні.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дос-лідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового еколог-ічного моніторингу, вивчення навколишнього природного се-редовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних за-повідників, національних природних парків з включенням до їх складу території та об’єктів природно-заповідного фонду

Земельне право України

інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої гло-бальної мережі біосферних заповідників.

Для біосферних заповідників установлюється диференцій-ований режим охорони, відтворення та використання природ-них комплексів згідно з функціональним зонуванням:

♦          заповідна зона - включає території, призначені для збе-реження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами при-родних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встанов-лених для природних заповідників;

♦          буферна зона - включає території, виділені з метою запоб-ігання негативному впливу за заповідну зону господарсь-кої діяльності на прилеглих територіях; її режим та поря-док створення визначаються відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

♦          зона антропогенних ландшафтів - включає території тра-диційного землекористування, лісокористування, водоко-ристування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності.

У межах території біосферних заповідників можуть виділя-тися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, за-повідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, вста-новлених Законом України “Про природно-заповідний фонд України”.