Розділ ХІХ Правовий режим земель особливо охоронних територій 1. Поняття земель особливо охоронних територій


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Земельний кодекс України до складу земель особливо охо-ронних територій відносить землі: природно-заповідного фон-ду; природоохоронного призначення; рекреаційного призна-чення; історико-культурного призначення. До земель цих територій відносяться земельні ділянки, які мають особливе природоохоронне, наукове, оздоровче, рекреаційне та історико-культурне значення. Вони виділяються органами державної влади для спеціальних еколого-соціальних цілей:

♦          збереження і покращання стану навколишнього природ-ного середовища;

♦          охорони і поновлення природних ресурсів;

♦          захисту природних лікувальних ресурсів, лікувально-оз-доровчих місцевостей і курортів, задоволення потреб на-селення в місцях масового відпочинку;

♦          збереження природної і історико-культурної спадщини.

На землях природоохоронного, лікувально-оздоровчого,

рекреаційного та історико-культурного призначення законодав-ством встановлюється особливий порядок землекористування та господарювання: забороняється або обмежується діяльність, яка може викликати зниження чи знищення екологічної, ліку-вально-оздоровчої, рекреаційної та історико-культурної цінності взятих під особливу охорону земель. Режим особливої охоро-ни може встановлюватись на землях, вилучених і переданих спеціальним землекористувачам: природоохорон-ним устано-вам, організаціям охорони пам’ятників історії і культури, а та  Земельне право України     

кож на землях, не вилучених у інших власників, користувачів та орендаторів. Усі землекористувачі на взятих під охорону землях зобов’язані дотримувати установлений режим.

За своїм значенням землі природоохоронного, лікувально-оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначен-ня можуть мати державне, регіональне та місцеве значення.

Порядок віднесення, використання та охорони їх встанов-люється для території державного значення Кабінетом Міністрів України за згодою з органами державної влади на підставі державних законів, для територій регіонального та місцевого значення органами державної влади і органами місце-вого самоврядування - на підставі державних законів і норма-тивно-правових актів органів місцевого самоврядування.

Основними правовими актами, що встановлюють порядок віднесення, використання та охорони земель природоохорон-ного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного при-значення, є:

♦          Земельний кодекс України;

♦          Закон України “Про природно-заповідний фонд Ук-раїни”;

♦          Указ Президента України від 12 липня 1995 р. “Про при-ватизацію та оренду земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення для здійснення підприємницької діяльності”;

♦          Указ Президента України від 19 січня 1999 р. “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”;

♦          Наказ Державного комітету України по земельних ресур-сах від 29 липня 1993 р. “Про тимчасове положення про порядок здійснення органами Державного комітету Ук-раїни по земельних ресурсах державного контролю за використанням та охороною земель”.

Розділ XIX. Правовий режим земель особливо охоронних територій