5.3. Районування території україни за небезпекою проявлення ерозійних процесів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

На території України виділяють три великі ґрунтово-кліматичні зони: Полісся, Лісостеп і Степ, які характеризуються специфічними комплексами кліматичних, гео-морфологічних і ґрунтових факторів, сприятливих для вирощування певного набо-ру культур. За цими показниками в кожній зоні виділяють підзони, провінції й під-провінції. Відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і видів вирощуваних культур диференціюють системи землеробства. За частотою та інтенсивністю вітроерозійних процесів територія країни поділяється на два великих пояси.

Перший пояс із потенційно можливим розвитком вітрової ерозії охоплює Укра-їнське Полісся, й західні райони країни. Південна його межа проходить по лінії Чер-нівці — Житомир — Київ — Суми.

Для Українського Полісся характерні позитивний баланс вологи і тепла, а також високий рівень підґрунтових вод. Коефіцієнт зволоженості — 1,9-2,8. Схилові землі становлять 61,2% загальної площі сільськогосподарських угідь. Переважаючі уклони до 5°. Загальна ураженість території водною ерозією — 9,6%, або 1 млн га, вітровою — 0,5 млн га. На більшій частині території (60%) сформувалися дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу. Розораність становить 83%. Близько 20% площі зайнято лучними дерновими ґрунтами, 1,5-3% — сірими і світло-сірими лісо-вими, поширеними на лесових островах.

5. Захист ґрунтів від ерозії і дефляції

Особливості клімату (відлиги взимку, часта зміна температур у ранньо-весняний період) і нетривкість структури малогумусних легких за гранулометричним складом ґрунтів зумовлюють їх сильну податливість ерозійним процесам. Тут дуже рідко (епі-зодично) проявляються пилові бурі. Проте останніми роками посилилося локальне (місцеве) проявлення вітрової ерозії на ділянках осушених торфовиків і на ґрунтах легкого гранулометричного складу. Насамперед зазнають ерозії ґрунти, зорані восе-ни полицевими плугами, відразу після сходу снігу в періоди заморозків або сухої вес-ни при швидкості вітру, що перевищує 3,5 м/с на поверхні ґрунту (8-12 м/с на висоті флюгера).

Інтенсивність відчуження ґрунтового матеріалу досягає 1-2 т/год з 1 га, що зна-чно перевищує допустимий рівень 1-2 т/рік.

Водна ерозія на Поліссі зумовлена в основному стоком талих вод і зливами. При існуючих системах обробітку ґрунту і структурі посівних площ до весни залишають-ся відкритими (без рослинності) 60-70% орних земель, що спричиює небезпеку вод-ної ерозії і тільки повільний процес танення снігу стримує її інтенсивний розвиток. Енергія злив на Поліссі невисока — 450-600 Дж/м2. Проте несприятливі властивості ґрунтів (легкий гранулометричний склад, низький вміст гумусу, підвищена щіль-ність — 1,3-1,6 г/см3, слабка оструктуреність тощо) сприяють їх високій податливос-ті зливовій ерозії.

Решту території країни (другий пояс) охоплює поле активного проявлення ві-трової ерозії. Його поділяють на три провінції: Лісостепову, Українську степову та Чорноморсько-Приазовську.

Лісостепова провінція характерна слабкою вітроерозійною активністю. Південна її межа проходить по лінії Кишинів-Кременчук-Полтава-Харків. Зораність тери-торії становить 60-80%. Ґрунтовий покрив представлений чорноземними ґрунтами суглинкого гранулометричного складу, що формуються в основному на лесах і лесо-подібних суглинках. Плямами трапляються сірі лісові й дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу. Переважаюча тут місцева або локальна вітрова ерозія розвивається при швидкостях вітру понад 10 м/с. Найбільша кількість ак-тивних ерозійно небезпечних вітрів припадає на північно-східні і південно-східні напрямки. Вітрова ерозія спостерігається в ранньовесняний період і має локальний характер.

Схилові землі становлять 76%, із них еродовано в різному ступені близько 30%. Переважає водна ерозія ґрунтів, зумовлена як стоком талих вод, так і зливовим характером опадів. Енергія злив досягає 1500 Дж/м2. В цілому в Лісостепу водно-ерозійними процесами охоплено понад 4 млн га, дефляцією — близько 1 млн га зе-мель.

У Степу схилові землі (понад 1°) становлять 47,4% сільсько-господарських угідь. Площа еродованих земель — понад 38%, або понад 11 млн га, в т.ч. 5 млн га уражено вітровою ерозією.

Українська степова провінція виразного розвитку вітрової ерозії охоплює степо-ву частину Харківської, Луганської, північну частину Донецької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Миколаївської, північну і південо-західну частини Одеської облас-тей. За рік кількість днів з пиловими бурями в провінції становить 5-25. Тут, крім вітрової, поширена водна ерозія ґрунтів. Часто вони поєднуються і зумовлюють одна одну, формуючи ерозійно нестійку поверхню ґрунтів.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Чорноморсько-Приазовська провінція сильно розвинутої вітрової ерозії ґрунтів охоплює територію Причорноморської низовини, рівнинну частину Кримського пів-острова і південно-західну частину Приазовської височини. Кількість днів з пилови-ми бурями досягає 20–35.

Вітроерозійні процеси в Степу проявляються майже щорічно в зимово-весняний період, особливо в безсніжні зими в районах Донецького кряжа і Причорноморської низовини.

Водна ерозія в Степу зумовлена в основному зливовим характером опадів у літ-ній період. Енергія злив становить 250–1500 Дж/м2.