4.5.1. Обробіток ґрунту під ярі зернові, зернобобові і круп’яні культури


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Ярі зернові (ячмінь, пшениця, овес), зернобобові (горох, соя, квасоля, чина, соче-виця) і круп’яні (гречка, просо) в сівозмінах переважно розміщують після стерньових і просапних попередників. Для ярої твердої пшениці одним із кращих попередників є багаторічні бобові трави (люцерна, конюшина, еспарцет).

Система обробітку ґрунту для всіх культур повинна будуватися з урахуванням біологічних особливостей попередника, стану поля, зволоженості ґрунту та наявнос-ті в господарстві відповідних ґрунтообробних знарядь. Перевагу слід надавати мі-німальній ґрунтозахисній ресурсозберігальній системі обробітку ґрунту з широким застосуванням високопродуктивних комбінованих, чизельних і дискових знарядь, яка має забезпечувати оптимальні водно-повітряний, тепловий і поживний режими, максимальне знищення бур’янів, надійний протиерозійний захист, створення вирів-няного посівного ложа для якісного загортання насіння на необхідну глибину, значне скорочення витрат матеріальних ресурсів.

Основний (зяблевий) обробіток ґрунту. Слідом за збиранням стерньових попере-дників проводиться лущення стерні в один-два сліди дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. Це дуже відповідальний захід, завдяки якому ство-рюються кращі умови для збереження вологи в ґрунті, проростання насіння бур’янів,

4. Механічний обробіток ґрунту

активізації мікробілогічних процесів, поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту, знищення шкідників.

При своєчасному проведенні лущення утворюється пухкий шар ґрунтової муль-чі яка запобігає втратам вологи, висушуванню глибших шарів ґрунту і забезпечує добре поглинання атмосферних опадів. Внаслідок меншого випаровування вологи зв’язність ущільненого ґрунту під розпушеним шаром навіть без дощів значно менша, ніж на полі з невчасно виконаним лущенням стерні.

Завдяки більш сприятливому водному і повітряному режимам на вчасно злуще-них полях інтенсивніше відбуваються нітрифікація і нагромадження нітратів, тобто поліпшується азотний режим.

У районах достатнього зволоження на легких ґрунтах лущення рекомендується проводить неглибоко, на 5–6 см, а в зонах нестійкого та недостатнього зволоження — від 6–8 до 10–12 см, залежно від гранулометричного складу, ущільнення ґрунту і сту-пеня засміченості його багаторічними бур’янами. Дещо мільче (на 6–8 см) лущать поля, засмічені малорічними і глибше (на 10–12 см) — багаторічними бур’янами.

На відносно чистих полях через 15–20 днів після лущення при появі сходів і роз-еток бур’янів проводять рихлення чизельними знаряддями на 20–22 см.

На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами, через 1,5–2 тижні після лущення дисковими знаряддями проводять мілкий (на 12 — 14 см) безполицевий обробіток лемішними лущильниками або плоскорізами які добре підрізають корін-ня бур’янів, чим виснажують їх, а потім вони заорюються на глибину не менше ніж 20–22 см, де згодом гинуть.

На ділянках, засмічених пирієм, необхідно застосовувати важкі дискові борони, які краще, ніж дискові лущильники, подрібнюють кореневища. Також високий ефект дає лущення запирієних полів спочатку лемішними лущильниками, а потім важкими дисковими боронами з наступною оранкою після появи сходів пирію. З метою прово-кації проростання насіння і підземних органів розмноження кореневищних бур’янів лемішні лущильники і дискові борони агрегатуються з кільчасто-шпоровими кот-ками.

При оранці передплужники на плугах установлюють так, щоб вони підрізали ґрунт на 1–2 см глибше від лущення. За такого обробітку відрізки кореневищ бур’янів заробляються на дно борозни і піддаються „удушенню».

Оптимальними строками зяблевої оранки після дворазового лущення слід вва-жати для Полісся перші дві декади вересня, Лісостепу — другу половину вересня, Степу — першу декаду жовтня.

Після просапних культур завдяки глибокому основному обробітку, рихлення ґрунту в міжряддях після збирання попередника він залишається більше розпуше-ним і менш засміченим, ніж після стерньових культур.

Після збирання цукрових і кормових буряків, а також картоплі поле лущать дис-ковими лущильниками, а потім проводять безполицевий обробіток наявними зна-ряддями: важкими дисковими боронами, чизельними або протиерозійними культи-ваторами, плоскорізами, комбінованими агрегатами на глибину від 16–18 до 22 см. На Поліссі за умов високої культури землеробства після картоплі, кормових і цукро-вих буряків застосовують безполицеве рихлення на глибину 12–14 см.

При запізненні із збиранням урожаю картоплі й буряків проводять безполицевий обробіток без попереднього лущення.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Особливу проблему становить зяблевий обробіток ґрунту після кукурудзи і со-няшнику. Збирання цих культур супроводжується значними витратами листостеб-лової маси, тому необхідно дискування проводити у двох напрямках важкими дис-ковими боронами на 10–12 см, а потім зяблеву оранку або безполицевий обробіток на 20–22 см.

Передпосівний обробіток. Основна мета передпосівного обробітку — створити по-сівний шар ґрунту із сприятливими умовами для проростання насіння, подальшого росту і розвитку культурних рослин. Ця система обробітку повинна вирішувати такі завдання: забезпечення оптимальної будови орного шару для найкращого поєднання водного, повітряного і теплового режимів ґрунту; активізацію мікробіологічної ді-яльності та утворення доступних поживних речовин для рослин; знищення бур’янів; захист ґрунту від водної і вітрової ерозії; загортання в ґрунт добрив, пестицидів, засо-бів хімічної меліорації; створення умов для якісної сівби, догляду за посівами і зби-рання врожаю.

Передпосівний обробіток забезпечує розпушування верхнього посівного шару і створення ущільненого вирівняного і вологого посівного ложа, щоб насіння розмі-щувалося на ньому і було прикрите розпушеним шаром ґрунту для кращого доступу до нього вологи, тепла й повітря. Він створює умови для прискореного проростання насіння бур’янів, проростки і сходи яких повинні бути знищені наступними обробіт-ками. Щоб зменшити випаровування вологи і забезпечити рівномірне з’явлення схо-дів культурних рослин, необхідно поверхню ґрунту вирівняти. Вирівнювання ґрунту, крім того, створює кращі умови для збирання врожаю.

До параметрів високої якості проведеного передпосівного обробітку належать розпушений, повільно осідаючий дрібногрудочкуватий посівний шар, який зберігає вологу, забезпечує високу польову схожість насіння, створює сприятливий фітосані-тарний стан ґрунту. Він повинен бути чистим від бур’янів, мати оптимальне співвід-ношення вмісту води й повітря, достатню температуру і необхідний поживний режим для рослин відповідно до їхніх біологічних особливостей.

Передпосівний обробіток включає такі прийоми.

Ранньовесняне розпушування ґрунту (закриття вологи). Ґрунт, якісно і своєчасно восени та рано навесні містить найбільшу кількість води, яку необхідно зберегти для вирощування ярих культур. Перший захід весняного обробітку ґрунту і спрямований на збереження цієї води.

Навесні при фізичній стиглості ґрунту його поверхню розпушують, щоб пере-шкодити надходженню води по капілярах знизу і зменшити її випаровування. Про-водять розпушування під кутом до напрямку зяблевого обробітку вибірково, в міру поспівання ґрунту на окремих ділянках поля. Для цього використовують широкозах-ватні агрегати з гусеничними тракторами, після проходу яких не утворюються глибо-кі колії і менше ущільнюється ґрунт.

Затримка закриття вологи, особливо в посушливі роки, хоча б на один день при-зводить до великих втрат її з ґрунту і погіршує якість наступних обробітків та сівби ярих культур.

Вибір знарядь для першого розпушування залежить від стану поверхні, щільності й вологості ґрунту. На розпушених структурних і легких ґрунтах перший весняний обробіток проводять за допомогою легких борін або шлейфів, а на важких, глинис-тих, запливаючих ґрунтах використовують важкі зубові борони. Нещільну поверх4. Механічний обробіток ґрунту

ню ріллі з виразною гребенистістю краще спочатку обробити шлейф-боронами, які вирівнюють ґрунт, розпушують і утворюють дрібніші грудочки, одночасно злегка ущільнюючи його, а ґрунт, що заплив, — важкими зубовими боронами.

Кількість слідів проходу борін залежить від стану поверхні й щільності будови ґрунту. Розпушений і вирівняний ґрунт боронують в один слід. У районах достатньо-го зволоження, якщо після першого боронування випали опади, тоді на важких ґрун-тах через 1–2 дні його повторюють з таким розрахунком, щоб запобігти утворенню тріщин на поверхні.

На важких, перезволожених ґрунтах Полісся (дерново-підзолистих глейових), особливо за умов тривалої і холодної весни, для першого весняного обробітку за-стосовують дискові борони, протиерозійні культиватори КПЭ-3,8, КПЭ-6М, КР-4,5 «Horsch» або лемішні лущильники без полиць в агрегаті із зубовими боронами. На полях, засмічених пирієм, слід уникати весняного обробітку дисковими знаряддями, оскільки це призводить до поширення цього бур’яну.

У районах достатнього зволоження Лісостепу на сильно запливаючих і ущіль-нених ґрунтах перед шлейфуванням ґрунт розпушують культиваторами на глиби-ну до 12 см з одночасним боронуванням. За посушливих умов і надмірно пухкого ґрунту слідом за шлейфуванням поле коткують кільчасто-шпоровими або кільчасто-зубчастими котками в агрегаті з райборінками.

По брилистій оранці, що спостерігається частіше в Степу, обов’язковий захід пе-редпосівного обробітку — боронування в перші 1–2 дні польових робіт гусеничними тракторами в агрегаті з голчастими боронами БИГ-3А, пружинними БП-8, БП-12, БПМ-12, важкими зубовими БЗТС-1,0 у зчіпці з шлейфами ШБ-2,5 або зубовими боронами в два ряди (передній — важкі, задній — середні) під кутом 45–50° до на-прямку оранки. Показником високоякісного обробітку є вирівняність поверхні поля й утворення розпушеного дрібно грудочкуватого шару глибиною 4–6 см, завдяки якому значно зменшується капілярне випаровування вологи.

За безполицевого обробітку в Степу навесні для закриття вологи ґрунт обробля-ють голчастими боронами БИГ-3А, робочі органи яких установлюють на режим най-інтенсивнішого розпушування, диски — в активне положення, а батареї — під кутом атаки 12–16°. Цим досягається вирівнювання поверхні, добре подрібнення і загор-тання стерні. Утворений мульчуючий шар забезпечує збереження вологи і не пере-шкоджає наступним обробіткам, сівбі та догляду за посівами.

Передпосівний обробіток забезпечує створення сприятливих умов для проростан-ня насіння, а також повне знищення сходів бур’янів, що з’являються після ранньо-весняного обробітку. Якісне розпушування ґрунту під час обробітку можливе тільки тоді, коли ґрунт «поспів» і не налипає на поверхню робочих органів. Обробіток фі-зично нестиглого ґрунту призводить до утворення брил і досягти високої якості робіт у цьому випадку не можна навіть при повторному обробітку. Для більшості культур передпосівну культивацію звичайно проводять на глибину проходу сошників сівал-ки, щоб насіння лягало на щільне і вологе ложе й закривалося пухким шаром ґрун-ту. За цих умов воно добре забезпечується необхідною для проростання вологою і повітрям, яке вільно надходить через пухкий верхній шар. Якщо глибина культива-ції більша за оптимальну, насіння лягає на розпушений ґрунт і до нього значно гір-ше надходить волога внаслідок переривання капілярного зв’язку. В цьому випадку проростання насіння і поява сходів залежать від погодних умов, зокрема випадання

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

дощів у післяпосівний період. Найкраще знаряддя для передпосівної культивації — культиватор для суцільного обробітку із стрілчастими лапами (КПС-4).

Він рівномірно і неглибоко розпушує ґрунт, майже не перевертає його, знищує сходи бур’янів. Робочі органи культиватора розміщують з урахуванням перекриття задніми лапами проміжків між передніми. На важких ґрунтах в умовах достатнього зволоження кращі для передпосівного обробітку культиватори з розпушувальними лапами на жорстких стояках. Обробіток ґрунту культиваторами з пружинними ла-пами слід поєднувати з коткуванням і боронуванням. Подібна схема обробітку до-сягається комбінованими агрегатами РВК-3,6. На таких ґрунтах для передпосівної культивації можна застосовувати протиерозійні культиватори КПЭ-3,8.

Передпосівний обробіток більш зв’язних ґрунтів з брилистою поверхнею можна виконувати дисковими знаряддями. Для подрібнення брил треба застосовувати гол-часті борони БИГ-3-А або фрезерні культиватори. Останні краще використовувати на перезволожених ґрунтах та за відсутності каміння.

Під ранні ярі зернові й зернобобові культури культивацію проводять один раз на глибину загортання насіння (5-6 і 7-8 см). На розпушених незабур’янених полях, особливо посушливої весни, замість культивацій під ці культури ґрунт можна обро-бляти агрегатом, що складається з двох рядів важких зубових борін.

Для вирівнювання поверхні ріллі й ущільнення дуже розпушеного ґрунту його коткують, а потім боронують райборінками. Це створює ущільнений прошарок на незначній глибині, сприяє зменшенню випаровування вологи. Передпосівне котку-вання ґрунту дає можливість провести високоякісну сівбу дрібнонасінних культур (багаторічних трав, льону), а також інших, що потребують неглибокого загортання. Воно зумовлює рівномірне загортання насіння, прискорює його набубнявіння і появу сходів, що забезпечує вищу врожайність культур.

Коткування частково нівелює помилки і порушення в передпосівному обробітку, які часто зумовлені конструктивними недоліками культиваторів. При цьому перед-посівне коткування дещо ефективніше від післяпосівного. Цей захід обов’язковий у технології вирощування льону, проса, кормового люпину, а за посушливих умов як до сівби, так і після неї.

Під час передпосівного обробітку під ранні ярі культури важливо не допустити розриву між культивацією і сівбою. Інтервал між цими заходами можна допускати лише на перезволожених низинних ґрунтах для їх підсихання. Для кращого загор-тання насіння і для того, щоб краще було видно слід маркера, напрям культивації змі-щують по відношенню до сівби на 6-8°. На еродованих землях обробіток проводять упоперек схилів або контурно. Іноді, коли ґрунт з осені добре розроблений і після ранньовесняного обробітку на його поверхні створюється пухкий шар, ранні колосові та деякі інші культури висівають безпосередньо після закриття вологи.

В окремі роки в Степу при значному дефіциті опадів взимку зоране восени поле на-весні буває розпушеним, особливо на легких ґрунтах. У цьому разі на незабур’янених площах, де добрива внесли восени, ранні культури сіють слідом за боронуванням, а при застосуванні стерньових і пресових сівалок і без нього.

Творчо необхідно підходити і до весняного обробітку під пізні ярі культури (со-няшник, кукурудзу, сою, квасолю, круп’яні тощо). Навесні поверхню вирівнюють ви-рівнювачами ВП-8, ВПН-5,6, а в разі коли ґрунт ущільнений, замулений, слід провес-ти спочатку боронування важкими зубовими боронами, а потім вирівнювання. Далі

4. Механічний обробіток ґрунту

ґрунт під ці культури культивують два-три рази — перший на 10–12 см, потім посту-пово зменшують глибину. Такий пошаровий обробіток забезпечує знищення сходів бур’янів і запобігає забур’яненню посівів. Глибину першої культивації збільшують до 14 см на важких ґрунтах і при засміченості поля коренепаростковими бур’янами. Останню передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння куль-тиваторами з підрізувальними лапами (КПС-4). Після першої глибокої культивації за посушливих умов поле коткують кільчасто-шпоровими котками. Під кукурудзу, соняшник і просо коткувати краще між першою та другою культиваціями.

Післяпосівний обробіток. Система післяпосівного обробітку ґрунту передбачає вирішення таких завдань: підтримання оптимальної будови орного шару, за якої за-безпечується добрий контакт насіння з твердою фазою ґрунту і створюються спри-ятливі умови для його проростання і появи дружних повних сходів; зменшення не-продуктивних втрат вологи; формування оптимальної густоти рослин; знищення ґрунтової кірки і сходів бур’янів; загортання в ґрунт добрив, пестицидів; створення і збереження певної форми поверхні ґрунту.

За строками виконання систему післяпосівного обробітку ґрунту поділяють на два періоди: досходовий — і післясходовий. До появи сходів проводять коткування і боронування, а після їх появи — боронування.

За посушливої погоди відразу після сівби для поліпшення контакту насіння з ґрунтом і прискорення появи сходів ґрунт коткують кільчасто-шпоровими котками типу ЗККШ-6А. На посівах зернових частіше застосовують середні, а на посівах зер-нобобових — легкі котки.

Коткування проводять одночасно із сівбою або відразу за нею. Цей захід особли-во корисний, коли ґрунт розпушений і сухий. При ущільненні верхнього шару ґрун-ту поліпшується контакт його твердої фази з насінням, відновлюється капілярний підтік вологи до нього, що прискорює його набубнявіння, проростання і одержання більш дружних сходів. Після коткування створюються кращі умови для утворення й розвитку вторинної кореневої системи у злакових рослин. В ущільненому ґрунті мо-лоде коріння краще вступає в контакт з твердою фазою ґрунту і за оптимальної щіль-ності забезпечує рослину водою та елементами живлення, а також швидше набуває опорної функції для рослини. Але при надто щільному ґрунті проникнення коріння в ґрунт утруднюється, і воно деформується. За підвищеної вологості посівного шару, особливо на важких ґрунтах, коткування може завдати шкоди, оскільки після нього утворюється ґрунтова кірка, яка утруднює появу сходів культурних рослин, особли-во тих, насіння яких виносить сім’ядолі на поверхню.

Досходове боронування зернових і зернобобових культур проводять через 4–5 днів після сівби, коли проростки культурних рослин мають довжину 1–1,5 см, тобто коли їхній розмір не перевищує довжини насіння і зуби борін не досягають глибини його загортання. Виконують досходове боронування упоперек сівби на глибину, мен-шу від глибини загортання насіння на 1–1,5 см, застосовуючи легкі та середні зубові борони. Ґрунтову кірку на посівах зернових руйнують ротаційними мотиками або голчастими боронами БИГ-3-А.

Післясходове боронування проводять для боротьби з бур’янами, поліпшення ае-рації ґрунту і руйнування ґрунтової кірки. Щоб запобігти пошкодженню культурних рослин робочими органами борін, посіви боронують, коли зернові культури утвори-ли 3–4 листки і добре вкорінилися, а деякі бобові (горох, вика,чечевиця, чина) ще не

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

утворили вусиків. Для меншого травмування культурних рослин посіви боронують упоперек рядків або по діагоналі. Боронувати необхідно тільки посіви з добре розви-нутими рослинами і нормальною їхньою густотою. Не можна боронувати посіви при сильному вітрі, що піднімає в повітря дрібну масу ґрунту.