3.3.5. Сівозміни на осушених землях


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Головне у використанні осушених, як і будь-яких інших ґрунтів, — це одержання максимальних урожаїв при мінімальних затратах праці та засобів виробництва і збе-реження на високому рівні ефективної родючості ґрунту.

Осушені ґрунти і ті, що підлягають осушенню, поділяють на дві великі групи — органогенні й мінеральні. До першої належать торфові ґрунти і торфовища, до дру-гої — лучні дернові та дерново-підзолисті.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Осушені мінеральні й органогенні ґрунти характеризуються високою потенцій-ною, а після проведення комплексу робіт з освоєння — і ефективною родючістю.

Основні площі осушених земель розташовані на Поліссі та в західних областях і становлять 3,3 млн га, або 5,5% усіх сільськогосподарських угідь країни. Найбіль-ша частка всіх осушених земель від загальної площі сільськогосподарських угідь у Рівненській (41%), Львівській (39), Волинській (38), Закарпатській (37), Івано-Франківській (31) і Житомирській (25%) областях. Майже на 70% площ осушених земель розміщено меліоративні системи, що мають закритий дренаж, на 1,1 млн га за-стосовується двостороннє регулювання водного режиму, а на 317 тис. га побудовано польдерні системи.

Достатня кількість вологи та азоту в осушених торфових ґрунтах сприяє одер-жанню високих урожаїв насамперед тих культур, у яких основним видом продукції є вегетативна маса (багаторічні трави, пізня капуста, морква, картопля, кукурудза на силос, кормові буряки).

За даними досліджень Волинської сільськогосподарської дослідної станції, про-дуктивність зернових культур (озимі жито та пшениця, ячмінь, овес) на осушених торфових ґрунтах Полісся досягає 25–30 ц/га зерна, а при правильному застосу-ванні мікродобрив — і вище. Порівняно з мінеральними суходільними ґрунтами Волинської області (переважно дерново-підзолисті супіщані) торфові ґрунти за-безпечують у 1,2–1,5 разу вищу врожайність зернових культур. Вирощування їх на торфових ґрунтах Полісся може бути важливим резервом збільшення виробництва зерна.

На торфових ґрунтах Лісостепу урожайність існуючих сортів зернових культур в 1,5–2 рази нижча, ніж на мінеральних ґрунтах (переважно чорноземного типу), тому вирощувати їх на осушених землях цієї зони недоцільно.

Низька продуктивність на торфових ґрунтах і зернобобових культур (кормові боби, соя) через забур’яненість посівів. Тому їх рекомендується вирощувати в суміс-них посівах з кукурудзою: на Поліссі — кормові боби, в Лісостепу — сою.

Вигідно сіяти на осушених землях озиме жито, редьку олійну, озимий ріпак на зелений корм.

Особливості побудови сівозмін на осушених землях. Якщо на осушених мінераль-них ґрунтах з відрегульованим водно-повітряним режимом впроваджують звичайні кормові та зернопросапні сі возміни з таким чергуванням культур, як і на відповідно-го типу польових землях, то для осушених торфових, враховуючи особливості остан-ніх, розробляють спеціальні кормові та овочеві сівозміни, що включають багаторічні трави й однорічні культури. Ці дві групи культур по-різному впливають на родючість торфового ґрунту і процеси, що відбуваються в ньому внаслідок сільськогосподар-ського використання.

У торфових ґрунтах 60–75% становить органічна речовина, що містить 2,5–3,5% азоту. При правильному чергуванні культур у сівозмінах на цих ґрунтах можна обі-йтися без застосування азотних добрив під однорічні культури, бо рухомі сполуки азоту утворюються внаслідок мінералізації органічної речовини торфу.

Під багаторічними травами за тривалого вирощування на одному й тому само-му полі ґрунт ущільнюється, знижуються аерація і біологічна активність в ньому. Це спричинено нагромадженням травами великої кількості кореневих та післяукісних решток і відсутністю обробітку ґрунту.

3. Сівозміни в землеробстві україни

Площі, відведені під однорічні культури, щороку обробляють, а зайняті про-сапними — кілька разів протягом вегетаційного періоду (розпушення міжрядь), що значно посилює мікробіологічну активність ґрунту, прискорює розклад органічної речовини. Під однорічними культурами, особливо просапними, за тривалого виро-щування їх на од ному місці протягом вегетаційного періоду нагромаджується вели-ка кількість нітратного азоту. Надмірна кількість його негативно вп ливає на якість продукції, а також призводить до великих непродуктивних втрат цього елементу з ґрунту і забруднення навколишнього середовища. Загальні втрати торфу через мі-нералізацію органічної речовини в Лісостепу можуть змінюватися від 2,5–3,5 т/га під багаторічними травами до 13,5–15 т/га і більше за рік під просапними культу-рами. Інтенсивність мінералізації органічної речовини під просапними культурами завжди значно вища, ніж під багаторічними травами. Дещо менші темпи мінераліза-ції та втрати органічної речовини торфу на Поліссі. Таким чином, багаторічні трави знижують інтенсивність мінералізації органічної речовини порівняно з однорічними культурами, через що створюється більш сприятливе співвідношення між азотом і золь ними елементами живлення, зберігається родючість ґрунту.

Під час тривалого сільськогосподарського використання торфових ґрунтів ін-тенсивність мінералізації органічної речовини неоднакова. Дослідженнями вчених установлено, що в перші 5–10 років після осушення мінералізація малоінтенсивна, в наступні 20 років (другий період) цей процес відбувається досить бурхливо, потім темпи її зменшуються і утворюється помірна кількість азоту (третій період). У чет-вертий період мінералізація органічних речовин торфу затухає, торф перетворюється на гумусоподібну речовину. У зв’язку з цим у перші роки освоєння новоосушених торфовищ у сівозмінах доцільно висівати більше однорічних культур, зокрема про-сапних, а з посиленням мінералізації — збільшувати лучний період, висіваючи бага-торічні трави.

Багаторічні трави в сівозміні мають також важливе значення для боротьби з бур’янами. Потенційна забур’яненість (кількість схожого насіння в ґрунті) на осуше-ному торфовищі в сівозміні з багаторічними травами значно менша, ніж у сівозміні без трав, оскільки в посівах однорічних культур, особливо просапних, у другій поло-вині вегетації не можна вести ефективну боротьбу з бур’янами, які на торфових ґрун-тах інтенсивно ростуть, розвиваються і навіть утворюють у цей період стигле насін-ня. Застосування гербіцидів ґрунтової дії перед сів бою часто не дає бажаного ефекту або їх післядія на початку другої половини вегетації, як правило, дуже ослаблюється. Коли ж у сівозміні є багаторічні трави, боротьба з бур’янами полегшується. Адже вна-слідок двох-трьох укосів зеленої маси багаторічних трав значна кількість бур’янів, що не встигла утворити насіння, знищується. Тому потенційна забур’яненість ґрунту на таких площах протягом перших років використання трав різко знижується.

Але за дуже тривалого періоду використання багаторічних трав їхні посіви по-ступово зріджуються і створюються умови для розвитку бур’янів, особливо багато-річних. На сьомий-дев’ятий рік частка бур’янів в урожаї зеленої маси може становити 40–60% і більше. У боротьбі з бур’янами багаторічні трави в сівозміні найефективні-ші протягом трьох-п’яти років. Максимальна продуктивність їх при літній сівбі спо-стерігається в перші роки використання.

Зменшення врожаїв багаторічних трав з віком травостою зумовлене не тільки зни-женням біологічної активності ґрунту під ним, а й зміною його ботанічного складу.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Починаючи з третього року, в травостої переважають один-два види трав, насампе-ред, стоколос безостий. З’являються несіяні низові злаки і різнотрав’я, внаслідок чого погіршується якість сіна.

Внаслідок ослаблення біологічних процесів при тривалому використанні сіножа-тей і пасовищ на осушених торфових ґрунтах мінерального азоту в них стає недо-статньо для створення високих урожаїв сіна і пасовищного корму. Тому навіть на добре окультурених ґрунтах внесення азотних добрив сприяє значному підвищен-ню врожаїв сіна, починаючи з третього-четвертого років використання трав. Високу продуктивність багаторічних трав на цих ґрунтах можна підтримувати тривалий час внесенням добрив, насамперед азотних. Сівозміна дає можливість одержувати ви-сокі врожаї багаторічних злакових трав без азотних або внесенням невеликих норм азотних добрив за рахунок мобілізації ґрунтових запасів азоту та інших елементів живлення рослин. Таким чином, багаторічні трави на осушених торфових ґрунтах є важливою й необхідною складовою частиною раціональних сівозмін.

Для правильної побудови сівозмін на осушених торфових ґрунтах велике зна-чення має раціональне використання скиби багаторічних трав як попередника інших сільськогосподарських культур.

Дослідами встановлено, що в зернотрав’яних сівозмінах на торфових ґрунтах скиба багаторічних трав є добрим попередником зернових культур. На Поліссі по скибі багаторічних трав краще сіяти озимі зернові (пшеницю, жито), а ярі зернові (ячмінь, овес) — після однорічних культур.

Висока природна родючість торфових ґрунтів, забезпеченість рослин протягом ве-гетації необхідною кількістю вологи, помірна, з нез начними коливаннями температу-ра ґрунту в період бульбоутворення сприяють одержанню високих урожаїв картоплі.

Досить чутлива до попередників на осушених торфових ґрунтах кукурудза. До-слідження Інституту землеробства УААН показали, що кращими з них є морква і зернобобові культури. Непогані врожаї дають повторні по сіви кукурудзи після ку-курудзи протягом двох-трьох років. При тривалому беззмінному вирощуванні цієї культури врожай зеленої маси знижується майже на 10% (на 9-й рік), а також роз-пилюється ґрунт, посилюється мінералізація органічної речовини, зростають непро-дуктивні втрати азоту. Найнижчий урожай кукурудзи одержано при розміщенні її після капусти, буряків (333–435 ц/га), по скибі і обороту скиби багаторічних трав (363–409 ц/га). На Сарненській дослідній станції урожай кукурудзи після трав зни-жувався на 30–56% порівняно з урожаями після просапних попередників. Значне знижен ня врожайності пояснюється пошкодженням кукурудзи дротяниками. Якщо в полях зернопросапної сівозміни на Сарненській дослідній станції на 1 м2 нарахову-валося 0–4 дротяники, то в полях сівозміни з різною тривалістю лучного періоду (від двох до шести років) — 16–36.

З овочевих культур на осушених торфових ґрунтах найпоширеніша капуста. Ба-гаторічними дослідженнями Інституту землеробства УААН на Панфільській станції і Трубізькому опорному пункті встановлено, що в овочевих і кормових сівозмінах кращими попередниками капусти є кукурудза, коренеплоди, картопля, гіршими — багаторічні трави та сама капуста. Після багаторічних трав протягом багатьох років урожай капусти в середньому на 17% був нижчим, ніж після просапних попередників.

На основі наукових досліджень визначено кращі попередники при розміщенні сільськогосподарських культур у сівозміні на осушених мінеральних землях (табл. 24).

3. Сівозміни в землеробстві україни

Продуктивність сівозмін на осушених торфових ґрунтах визначається набором та розміщенням сільськогосподарських культур, насамперед співвідношенням між багаторічними травами і однорічними культурами, тривалістю лучного і польового періодів.

Установлено, що високий урожай культурних рослин без внесення азотних до-брив на торфових ґрунтах можна одержати, якщо мінералізується щорічно приблиз-но 8–10 т/га органічної речовини з вмістом 2,5% азоту. У сівозмінах без багаторічних трав, особливо під просапними, кількість мінерального азоту значно перевищує по-требу в ньому рослини. Через це порушується оптимальне співвідношення в ґрунті між азотом, фосфором і калієм, погіршується поживний режим, що призводить до поступового зниження врожаю.

Таблиця 24

Рекомендовані попередники для основних сільськогосподарських культур на осушених мінеральних ґрунтах (Бистрицький В. С., 1990)

 

Культури        Попередники

 

            Кращі Допустимі

Озимі зернові (пшениця, жито)      Конюшина, злаково-бобові травосу-мішки, скиба і оборот скиби багато-річних бобових та бобово-злакових трав, люпин, однорічні трави, карто-пля кукурудза      Ячмінь, овес, багаторічні злакові трави

Ячмінь            Просапні, зернобобові, скиба і оборот скиби багаторічних трав            Озимі зернові, льон

Овес   Просапні, зернобобові, льон           Озимі зернові, ячмінь

Картопля       Озимі зернові, зернобобові, оборот скиби багаторічних трав    Ярі зернові, картопля в спеціаль-них сівозмінах

Кукурудза       Зернобобові, картопля, коренеплоди         Озимі зернові, кукурудза при мо-нокультурі

Кормові корене-плоди         Зернові, однорічні трави, картопля, кукурудза      Ярі зернові, багаторічні трави

Цукрові буряки          Озима пшениця по скибі багато-річних трав        Зернобобові, картопля

Льон   Озимі зернові по обороту скиби бага-торічних трав       Однорічні бобово-злакові суміш-ки, картопля

Багаторічні тра-ви    Ярі зернові, озимі на зелений корм            Усі культури сівозміни

Однорічні трави        Озимі зернові, просапні       Ярі зернові, зернобобові

Найраціональніше використовується органічна речовина ґрунту в сівозмінах з багаторічними травами та при залуженні.

Враховуючи продуктивність сільськогосподарських культур на осушених тор-фових ґрунтах і сівозмін у цілому, їх агротехнічну роль та економічну ефективність, рекомендується на новоосвоєних торфових ґрунтах у перші 8–10 років відводити під багаторічні трави в сівозмінах 35–40% площі, на староорних і окультурених площах із середньорозкладеним торфом — 50–75, а на сильномінералізованих розпилених торфовищах — 85–100%.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

На підставі багаторічних досліджень та узагальнення передової практики вста-новлено, що найраціональнішого використання осушених мінеральних земель дося-гають при впровадженні науково обґрунтованої структури посівних площ (табл. 25).

Таблиця 25

Орієнтована структура посівних площ на осушених мінеральних землях,

% до ріллі

 

Культура        Полісся           Лісостеп         Передкарпаття

Зернові й зернобобові          48-51  49-52  47-50

Цукрові буряки          1,5-2,0            5,0-8,0            6,0-8,0

Льон-довгунець        13-15  3,0-5,0            9,0-11,0

Картопля       5,0-7,0            3,0-5,0            1,5-2,0

Овочеві          1,0-1,5            1,5-2,5            0,5-0,7

Кормові          28-33  32-34  30-32

На осушених торфових ґрунтах, де значна частка овочевих та кормових культур, структура посівних площ інша (табл. 26).

Таблиця 26

Структура посівних площ на осушених торфових ґрунтах, % до ріллі

 

Культура        Полісся           Лісостеп         Приміські господарства

Зернові           20-25  -          -

Картопля й овочеві  5-6      5-6      16-18

Кормові коренеплоди          8-10    12-14  8-10

Кукурудза на силос   4-5      9-10    5-6

Однорічні трави        8-9      10-12  10-12

Багаторічні трави      55-45  64-58  61-54

Сівозміни на осушених землях вводять на основі ґрунтових карт, тому вони зде-більшого відповідають ґрунтовим, організаційно-технічним і виробничим умовам господарств. Проте, як видно з практики сільськогосподарського використання тор-фових ґрунтів, для правильного розміщення на них культур необхідно глибше вивча-ти не тільки їх фізико-хімічні властивості, а й ботанічний склад, ступінь розкладання торфу, засолення і характер зволоження, наявність у ньому шкідників, а також інші властивості, від яких залежить урожай вирощуваних культур. Для цього необхідно мати більш точні й достатньо детальні ґрунтові карти осушених земель. Велику увагу слід приділяти складанню ґрунтових карт торфовищ, які вперше вводяться в куль-туру. На них у перші 5–10 років освоєння найбільше проявляється вплив неоднорід-ності родючості на врожай сільськогосподарських культур. Це має бути відображено на картах.

За господарською оцінкою осушені мінеральні й торфові ґрунти можна розподі-лити на три основні групи. До першої належать найбільш окультурені ґрунти, при-датні в сучасному їх стані для вирощування найвибагливіших культур (зернових, технічних, овочевих, кукурудзи, коренеплодів) і для створення на них культурних сіножатей і пасовищ; до другої — недавно осушені, слабоокультурені ґрунти, при3. Сівозміни в землеробстві україни

датні для вирощування картоплі, менш вибагливих зернових культур (овес, жито), однорічних кормових трав і створення на них культурних сіножатей; до третьої — не-достатньо осушені й неокультурені землі, придатні для вирощування лише волого-любних видів лучних трав.

Необхідно виділити площі, осушені закритим дренажем і мережею відкритих ка-налів, а на осушених торфових ґрунтах — ще й ділянки з мілким шаром торфу (до 1 м). Такі площі, як і перезволожені ділянки, в сівозміни не включають. На них ство-рюють високопродуктивні культурні сіножаті й пасовища.

Як уже зазначалося, темпи мінералізації органічної речовини торфових ґрун-тів змінюються в часі. Тому сівозміни періодично треба коригувати: з посиленням темпів мінералізації торфу збільшувати луч ний період, а за недостатньої мінераліза-ції — польовий. Основними показниками темпів мінералізації торфу треба вважати реакцію рослин (особливо однорічних культур) на азотні добрива та розпиленість ґрунту (періодичні прояви вітрової ерозії). При введенні сівозмін на осушених зем-лях особливо важливе значення має застосування з урахуван ням конкретних умов протиерозійних, гідротехнічних, агротехнічних і лісомеліоративних заходів. В одних випадках боротьба з ерозійними процесами можлива шляхом розширення посівів ба-гаторічних трав або повного виключення із сівозміни полів, нестійких проти вітрової і вод ної ерозій, з наступним постійним залуженням, в інших — залісенням окремих масивів.

Значна частина осушених земель з тих чи інших причин залишається поза сі-возміною і використовується як сіножаті й пасовища, на яких одержують максимум 25–30 ц/га сіна не досить високої якості. Тому потрібно розробляти і впроваджува-ти заходи щодо підвищення продуктивності сіножатей і пасовищ, використовуваних поза сівозмінами. Це, зокрема, скоротило б строки окупності затрат на осушення.

Найпродуктивніша земля та, що використовується як рілля. Це стосується і осу-шених земель. Так, якщо продуктивність поверхнево поліпшених сіножатей стано-вить 25–30 ц/га сухої речовини, поліпшених докорінним способом — 40–45 ц/га, то вирощування багаторічних трав на орних землях у відповідних кормових сівозмінах підвищує їх продуктивність до 90–120, а в окремі сприятливі за температурним режи-мом роки навіть до 140–180 ц/га. Якщо з осушених земель не одержують 45–50 ц/га сіна, то продуктивним їх використання вважати не можна.

На площах, зайнятих природними та поліпшеними сіножатями і пасовищами, після поліпшення їх меліоративного стану слід впроваджувати сінокісно-пасовищні сівозміни з періодичним перезалуженням через п’ять-сім років, а при внесенні підви-щених норм добрив, включаючи азотні, — через 8–10 років.

На осушених мінеральних ґрунтах Полісся найпоширеніші зернові, зернопросап-ні й кормові сівозміни з таким чергуванням культур:

I.          1 — конюшина і тимофіївка; 2 — озима пшениця; 3 — льон; 4 — озима пшениця;

5 — озиме жито + післяжнивні посіви; 6 — картопля; 7 — ячмінь + післяжнивні по-

сіви; 8 — овес з підсівом багаторічних трав (конюшина + тимофіївка).

II.        1 — конюшина і тимофіївка; 2 — озима пшениця; 3 — льон; 4 — кормові буряки;

5 — кукурудза на силос; 6 — озиме жито, літня сівба гороху та ячменю; 7 — картопля;

8 — ячмінь з підсівом багато річних трав (конюшина і тимофіївка).

III.       1, 2 — конюшина і тимофіївка; 3 — озима пшениця + післяжнивні посіви; 4 —

кормові буряки; 5 — вико-овес на зелений корм + літня сівба турнепсу; 6 — ячмінь з

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

підсівом райграсу однорічного; 7 — кукурудза на силос; 8 — ячмінь з підсівом багато-річних трав (конюшина і тимофіївка).

Для осушених гончарним дренажем ґрунтів Закарпаття рекомендуються семи-восьмипільні сівозміни:

I.          1 — озимі зернові з підсівом багаторічних бобово-злакових трав; 2, 3 — багато-

річні трави; 4 — озимі зернові; 5 — кукурудза на зерно; 6 — однорічні трави; 7 — буль-

бо- і коренеплоди.

II.        1 — озима пшениця з підсівом конюшини; 2 — конюшина; 3 — озима пшениця;

4 — кукурудза на зерно; 5 — вико-овес; 6 — озимий ячмінь + післяжнивні культури;

7 — картопля; 8 — кукурудза на силос.

На осушених ґрунтах Лісостепу: 1 — конюшина; 2 — озима пшениця + проміжні посіви; 3 — цукрові буряки; 4 — кукурудза на силос, зернобобові; 5 — озима пшениця + проміжні посіви; 6 — цукрові буряки; 7 — ярі зернові з підсівом конюшини.

На солонцюватих, солончакуватих і осушених ґрунтах лівобережного Лісостепу після проведення хімічної меліорації впроваджують такі сівозміни:

I.          1 — овес з підсівом люцерни; 2, 3 — люцерна; 4 — озима пшениця; 5 — цукрові

або кормові буряки.

II.        1 — просо з підсівом люцерни; 2, 3 — люцерна; 4 — озима пшениця; 5 — куку-

рудза на силос.

На нормально осушених глибоких та середньоглибоких торфовищах впроваджу-ють кормові та овочеві сівозміни:

I.          1 — озимі зернові + післяжнивні посіви; 2 — картопля, коренеплоди; 3, 4 — ку-

курудза на силос; 5 — ярі зернові + літня сівба багаторічних злакових трав; 6, 7, 9 —

багаторічні трави (тільки для Полісся).

II.        1 — озимі зернові + проміжні посіви озимого жита на зелений корм (осінній і

весняний укоси); 2 — кукурудза на силос; 3 — коренеплоди; 4 — ярі зернові + літня

сівба багаторічних злакових трав; 5, 6, 7, 8, 9 — багаторічні трави (тільки для Полісся).

III.       1 — картопля; 2 — столові коренеплоди; 3 — капуста; 4 — рання картопля + літня сівба багаторічних злакових трав; 5, 6, 7, 8 — багаторічні трави.

IV.       1 — картопля; 2 — капуста; 3 — кукурудза на силос; 4 — однорічні трави на зелений корм і сіно + літня сівба багаторічних злакових трав; 5, 6, 7, 8 — багаторічні трави.

V.        1 — капуста, 2 — столові коренеплоди, 3 — кукурудза на силос, 4 — однорічні

трави на зелений корм і силос + літня сівба багаторічних злакових трав, 5, 6, 7 — ба-

гаторічні трави, 8 — горох + овес на зелений корм і сіно, післяукісне озиме жито на

зелений корм (осінній або осінній і весняний укоси).

При розміщенні капусти після озимого жита на зелений корм і сівбі її насінням проводять лише один, осінній, укіс жита, а при вирощуванні капусти розсадою — осінній і весняний укоси.

Кормові сівозміни на слабомінералізованих торфовищах: 1, 2, 3 — багаторічні злакові трави; 4 — картопля; 5 — коренеплоди; 6, 7 — кукурудза на силос; 8 — горох + овес на зелений корм або сіно + літня сівба багаторічних злакових трав.

На середньомінералізованих торфовищах:

I. 1, 2, 3, 4 — багаторічні злакові трави; 5 — овес, горох + овес на зелений корм або сіно + проміжні посіви озимого жита на зелений корм (осінній + весняний укоси); 6, 7 — кукурудза на силос; 8 — горох + овес на зелений корм і сіно + літня сівба багато-річних злакових трав.

3. Сівозміни в землеробстві україни

ІІ. 1, 2, 3, 4, 5 — багаторічні злакові трави; 6 — картопля; 7 — коренеплоди; 8 — од-норічні трави на зелений корм + літня сівба багаторічних злакових трав.

На торфоболотних, мілких і сильномінералізованих (розпилених) середніх і гли-боких торфовищах, а також на недостатньо осушених торфових і мінеральних ґрун-тах впроваджують сінокісно-пасовищні сівозміни: 1 — горох + літня сівба злаково-бобових багаторічних трав; 2–7 — багаторічні трави.