3.3.1. Польові сівозміни


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Належність сівозміни до того чи іншого виду і типу значною мірою визначає її ротацію та чергування культур. Проте кожний вид і тип сівозмін має свої певні осо-бливості.

Ротацію багатопільної польової сівозміни можна уявити у вигляді ланок, сполу-чених між собою. Ланкою називають частину сівозміни, що складається із двох-трьох культур або чистого пару і однієї-трьох культур. Починається ланка з культури, яка є добрим попередником наступних культур.

Парова ланка сівозміни. Ланки, в основі яких лежить чистий пар, можуть мати такий вигляд: пар — озимі — озимі; пар — озимі — ярі зернові; пар — ярі зернові — ярі зернові; пар — озимі; пар — ярі зернові.

У зернових посушливих південних і південно-східних районах застосовують 4–5-пільні зернопарові сівозміни з одним полем чистого пару, збірним полем зерно-вих бобових і двома-трьома полями озимих та ярих зернових.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

У такому випадку ротацію 5-пільної сівозміни можна представити у вигляді двох ланок: пар — озимі зернові — озимі зернові; зернобобові й круп’яні — ярі зернові. Частка зернових, зернових бобових і круп’яних культур від загальної площі ріллі тут досягає 80%. Після пару два роки підряд треба сіяти озимі зернові, а після зернових бобових і круп’яних — зернофуражні культури (ярі ячмінь, овес, жито, пшеницю). Чотирипільна сівозміна, що включає парове поле і три поля зернових, являє собою одну ланку.

У зернопарових сівозмінах з озимими культурами їх висівають по чистому пару, причому за сприятливих умов два роки підряд.

Просапна ланка сівозміни. Ланки, в основі яких лежать просапні культури, мо-жуть мати такий вигляд: кукурудза на силос — озима пшениця — цукрові буряки; кукурудза на силос — озима пшениця — кукурудза на зерно; кукурудза на силос — озимі та ярі зернові; кукурудза на силос-озима пшениця — соняшник; кукурудза на зерно — кукурудза на силос — ярі та озимі зернові; картопля — озимі зернові — ярі зернові; картопля — ярі зернові та ін.

Поєднання різних парових і просапних ланок дасть різні схеми зернопаропросап-них сівозмін:

I.          1 — пар; 2 — озимі зернові; 3 — озимі зернові; 4 — кукурудза на зерно; 5 — со-

няшник.

II.        1 — пар; 2 — озимі зернові; 3 — кукурудза на зерно; 4 — ячмінь; 5 — кукурудза

на силос; 6 — озима пшениця; 7 — соняшник.

III.       1 — пар; 2 — озима пшениця; 3 — зернобобові; 4 — кукурудза на зерно; 5 — ку-

курудза на силос; 6 — озима пшениця; 7 — соняшник, рицина.

Окремі просапні ланки можуть становити просапні сівозміни:

I.          1, 2, 3, 4 — кукурудза на зерно; 5 — горох або ячмінь, просо, сорго.

II.        1 — 3 — кукурудза на зерно; 4 — соя; 5 — озима пшениця або ячмінь.

III.       1 — 3 — кукурудза на зерно; 4 — кукурудза на силос; 5 — ячмінь або озима

пшениця. Це так звані спеціалізовані кукурудзяні сівозміни короткої ротації, реко-

мендовані Інститутом зернового господарства УААН і впроваджені у степових райо-

нах країни.

Трав’яна ланка польової сівозміни. Ланки, в основі яких лежать однорічні й ба-гаторічні трави, можуть мати такий вигляд: багаторічні або однорічні трави — озима пшениця — цукрові буряки; багаторічні або однорічні трави — озима пшениця — ку-курудза на зерно; багаторічні трави — льон — озима пшениця; багаторічні трави — озима пшениця — картопля; багаторічні або однорічні трави — озима пшениця — со-няшник та ін.

При структурі посівних площ, характерній для плодозмінних сівозмін, коли про-сапні й бобові культури займають половину площі, можлива щорічна зміна культур, які належать до різних груп, наприклад: 1 — просапні; 2 — зернові; 3 — бобові; 4 — зернові.

У типових плодозмінних сівозмінах поле бобових займають багаторічними тра-вами (конюшиною, люцерною, еспарцетом та ін.). Використання їх протягом двох років у багатопільній сівозміні не порушує плодозмінності.

При тій самій структурі посівної площі можливе таке чергування культур, за яко-го культури, що належать до різних груп, змінюються не щорічно, а через два роки, наприклад: 1 — просапні; 2 — просапні; 3 — зернові; 4 — зернові; 5 — багаторічні трави; 6 — багаторічні трави; 7 — зернові; 8 — зернові. Таке чергування одержало назву по3. Сівозміни в землеробстві україни

двоєної плодозміни. Дослідами німецьких вчених установлено, що воно краще забез-печує боротьбу з нематодами і кореневими гнилями.

У плодозмінних сівозмінах допускається також сівба зернових два роки підряд при дотриманні щорічної зміни в решту часу, наприклад: 1 — конюшина; 2 — озимі; 3 — просапні; 4 — ярі зернові; 5 — зайнятий пар; 6 — озимі; 7 — ярі зернові з підсівом конюшини. Сівба ярих зернових у сьомому полі після озимих не порушує плодозмін-ності всієї сівозміни. Крім того, разом з ярими зерновими в останньому полі висіва-ють конюшину, яка, уже в цьому році, позитивно впливає на ґрунт.

У польових просапних сівозмінах застосовують посіви просапних культур два-три і більше років підряд. При цьому можливі повторні посіви однієї й тієї ж культу-ри два-три і більше років підряд, наприклад, цукрових буряків (при зрошенні), кар-топлі, кукурудзи, сої та ін.

Зернотрав’яні сівозміни Полісся складаються з трав’яних і просапних ланок. При їх створенні необхідно насамперед забезпечувати добрими попередниками озимі культури. Такими можуть бути багаторічні й однорічні трави, удобрена рання карто-пля. Для польових сівозмін цієї зони такі типові ланки: багаторічні трави першого і другого років використання — льон; зайнятий пар (однорічні трави) — озимі; рання картопля — озимі. Третьою культурою в цих трьох ланках можуть бути ярі зернові. Повна ротація матиме такий вигляд: 1, 2 — багаторічні трави; 3 — озимі; 4 — льон; 5 — ярі зернові (трав’яна ланка); 6 — рання картопля; 7 — озима пшениця; 8 — ярі зернові (просапна ланка); 9 — однорічні трави; 10 — озима пшениця; 11 — ярі зернові з під-сівом багаторічних трав (трав’яна ланка).

Сівозміни з вивідним полем. У польових сівозмінах, так само як і в кормових, не-рідко застосовують вивідні поля. Вивідним називають поле, яке тимчасово виводить-ся із загального чергування і зайняте ряд років однією й тією самою багаторічною чи однорічною культурою. Найчастіше у вивідних полях вирощують люцерну та інші багаторічні трави та їхні сумішки. Застосовують також повторні посіви кукурудзи.

Сівозміни з вивідним полем мають дві ротації: повну і неповну. Остання являє повторювальну частину повної ротації. Наприклад, 6-пільна сівозміна з таким чер-гуванням культур: 1 — картопля; 2 — озима пшениця; 3 — однорічні трави з підсівом багаторічних трав; 4 — багаторічні трави; 5 — озима пшениця; 6 — ячмінь. Щоб здій-снити шестирічну ротацію на всіх шести полях сівозміни, необхідно щорічно розорю-вати поле з багаторічними травами першого року використання і щорічно засівати ними інше поле. Це робити нераціонально, оскільки багаторічні трави, зокрема лю-церна, дають максимальні врожаї на другий — третій роки використання. Щорічне ж розорювання позбавляє можливості одержувати такі травостої і призводить до пере-витрат дефіцитного насіння багаторічних трав. Якщо ж залишати багаторічні трави на три-чотири роки використання при регулярному чергуванні, то ними потрібно за-йняти три-чотири поля, або від 50 до 75% площі сівозміни, що призведе до різкого скорочення посівів зернових, технічних та інших груп культур.

Введення сівозміни з вивідним полем багаторічних трав дає змогу обмежити площу під ними одним полем і в той же час дає можливість користуватися ними декілька років. Якщо встановити строк користування багаторічними травами три роки, то повна ротація сівозміни становитиме 36 років. Вона буде складатися з чоти-рьох п’ятирічних ротацій без багаторічних трав (1 — картопля; 2 — озима пшениця; 3 — однорічні трави; 4 — озима пшениця; 5 — ячмінь) і двох восьмирічних ротацій з

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

трирічним використанням багаторічних трав (1 — картопля; 2 — озима пшениця; 3 — однорічні трави з підсівом багаторічних трав; 4, 5, 6 — багаторічні трави; 7 — озима пшениця; 8 — ячмінь). У табл. 19 наведено повну ротаційну схему такої сівозміни.

Із даних таблиці видно, що за повну ротацію багаторічні трави проходять через кожне поле. Поле, зайняте багаторічними травами, виводиться із сівозміни на три роки. Потім його розорюють, а замість нього виводять із сівозміни друге поле, на якому в попередньому році підсівались багаторічні трави. Підсів їх проводять також один раз у три роки під однорічні трави, які біологічно більш придатні як пок ривні культури багаторічних трав, ніж ранні зернові.

Можна заздалегідь не встановлювати строк, а використовувати багаторічні трави до тих пір, поки вони дають достатньо високі врожаї. Коли врожай знизиться і по-дальше використання багаторічних трав у цьому полі стане невигідним, навесні бага-торічні трави сіють в іншому більш придатному полі, а старовікові трави розорюють восени того ж року. При невідрегульованому заздалегідь використанні багаторічних трав повна ротація сівозміни не має такої виразності, яка показана в таблиці. Проте багаторічні трави і в цьому випадку будуть займати щорічно одне поле, а на решті полів розмістяться зернові, картопля й однорічні трави і здійснюватиметься встанов-лена п’ятирічна ротація.

Кількість полів у польовій сівозміні залежить від складу і пропорції культур, від загальної площі й характеру включених у сівозміну земель. Чим різноманітніший склад культур, тим доцільніше мати багатопільні сівозміни, в яких легше надати для кожної культури одне або декілька цілих полів. Якщо ж вони складаються з окре-мих невеликих ділянок, розділених між собою природними межами, то збільшення розмірів полів не дасть організаційно-господарських переваг. За наявності великого єдиного земельного масиву зменшення кількості полів і укрупнення їх до певних роз-мірів дає значні економічні переваги, створюючи кращі передумови для використан-ня техніки і правильної організації праці.

Для забезпечення сталої структури посівних площ потрібно, щоб поля були одна-кові за площею. Проте ця вимога не повинна викликати створення малих земельних ділянок, відокремлених від основного масиву поля. Тому допускається відхилення не більше 5–7% як у бік зменшення, так і збільшення від середньої площі поля.

Різноякісність ґрунтів, дрібноконтурність, велика кількість вирощуваних куль-тур, розвиток ерозії обмежують розміри полів і викликають необхідність введення декількох сівозмін. Укрупнення сівозмін і полів у цьому випадку можливе шляхом проведення меліоративних робіт і об’єднання ряду малих ділянок в один масив, а та-кож окультурюванням ґрунтів і підвищенням родючості малородючих ділянок для вирівнювання ріллі за цим показником. На ерозійно небезпечних територіях при укрупненні полів слід передбачити налагоджену систему ґрунтозахисних заходів, а також заходів боротьби з хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур.

Керуючись цими міркуваннями, кількість сівозмін і розміри полів установлюють при розробленні проектів землевпорядкування конкретно в кожному господарстві.

При встановленні кількості полів і тривалості ротації, крім кількості вирощува-них культур, треба враховувати допустиму періодичність повернення кожної з них на попереднє поле. Наявність у сівозміні одного поля льону-довгунця або соняшни-ку зумовлює необхідність введення відповідно 6–7 і 7–9-пільних сівозмін, оскіль-ки строк повернення цих культур на попереднє місце вирощування повинен бути не менше п’яти-шести і семи-дев’яти років.

Таблиця 19 Ротаційна таблиця з вивідним полем багаторічних трав 6-пільної сівозміни: 1 картопля; 2 озима пшениця; 3 однорічні трави з підсівом багаторічних трав; 4 багаторічні трави; 5 озима пшениця; 6 ячмінь

 

Рік ротації       Номе   р поля Рік ротації       Номер поля

 

            I           II         III        IV        V         VI       

            I           II         III        IV        V         VI

1-й      К.        о.п.      о.т.      Б.Т.,    о.п.      я.         19-й    К.        о.п.      о.т.      Б.Т.,    о.п.      я.

2-й      о.п.      о.т.      о.п.      Б.Т.,    я.         к.         20-й    О.П.    о.т.      о.п.      Б.Т.,    я.         к.

3-й      О.Т.+ Б.Т.       о.п.      я.         Б.Т-з   к.         о.п.      21-й    О.Т.+ Б.Т.       о.п.      я.         Б.Т.З   к.         о.п.

4-й      Б.Т.,    я.         к.         о.п.      о.п.      о.т.      22-й    Б.Т.,    я.         к.         о.п.      о.п.      о.т.

5-й      Б.Т.,    к.         о.п.      я.         о.т.      о.п.      23-й    Б.Т.,    к.         о.п.      я.         о.т.      о.п.

6-й      Б.Т.З   о.п.      О.Т.+ Б.К.      к.         о.п.      я.         24-й    Б.Т-з   о.п.      О.Т.+ Б.Т.       к.         о.п.      я.

7-й      о.п.      о.т.      Б.Т.,    о.п.      я.         к.         25-й    о.п.      о.т.      Б.Т.,    о.п.      я.         к.

8-й      я.         о.п.      Б.Т.,    о.т.      к.         о.п.      26-й    я.         о.п.      Б.Т.,    о.т.      к.         о.п.

9-й      к.         я.         Б.Т.З   о.п.      о.п.      О.Т.+ Б.Т.       27-й    к.         я.         Б.Т-з   о.п.      о.п.      О.Т.+ Б.Т.

10-й    о.п.      к.         о.п.      я.         о.т.      Б.Т.,    28-й    о.п.      к.         о.п.      я.         о.т.      Б.Т.,

11-й    о.т.      о.п.      я.         к.         о.п.      Б.Т.,    29-й    о.т.      о.п.      я.         к.         о.п.      Б.Т.,

12-й    о.п.      О.Т+ Б.Т.        к.         о.п.      я.         Б.Т.З   30-й    о.п.      О.Т.+ Б.Т.       к.         о.п.      я.         Б.Т.З

13-й    я.         Б.Т.,    о.п.      о.т.      к.         о.п.      31-й    я.         Б.Т.,    о.п.      о.т.      к.         о.п.

14-й    к.         Б.Т.,    о.т.      о.п.      о.п.      я.         32-й    к.         Б.Т.,    о.т.      о.п.      о.п.      я.

15-й    о.п.      Б.Т-з   о.п.      я.         О.Т.+ Б.Т.       к.         33-й    о.п.      Б.Т.З   о.п.      я.         О.Т.+ Б.Т.       к.

16-й    о.т.      о.п.      я.         к.         Б.Т.,    о.п.      34-й    о.т.      о.п.      я.         к.         Б.Т.,    о.п.

17-й    о.п.      я.         к.         о.п.      Б.Т.,    о.т.      35-й    о.п.      я.         к.         о.п.      Б.Т.,    о.т.

18-й    я.         к.         о.п.      О.Т.+ Б.Т.       Б.Т.З   о.п.      36-й    я.         к.         о.п.      О.Т.+ Б.Т.       Б.Т-з   о.п.

Умовніпозначеннякультур: Ккартопля; О.П. — озимапшениця; О.Т. — однорічнітрави; Б.Т.423 — багаторічнітрави 1,2,3-го років використання; Яячмінь.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Включення в сівозміну регулярного травосіяння (багаторічних трав) при обме-женні площі трав також призводить до збільшення кількості полів.

У зернових, зернопаропросапних, зернопросапних, просапних і сидеральних сі-возмінах можна обмежитися меншою кількістю полів (3–6).

Для економічної оцінки польової сівозміни враховують урожайність усіх виро-щуваних у ній сільськогосподарських культур, вихід продукції в кормових, зернових одиницях, сухій речовині.

Важливий показник — виробництво основного виду продукції на 1 га, тобто зер-на — для господарств зернового напрямку, цукрових буряків — для бурякосіючих і т.д. Потрібно також враховувати вартість валової і товарної продукції, затрати засо-бів і праці на 1 га ріллі, собівартість продукції й окупність затрат.

Схеми чергування культур у польових сівозмінах по зонах України досить різ-няться.

Полісся. У господарствах з промисловим виробництвом картоплі частка її в струк турі може становити до 20% при зменшенні посівів зернових і частково кормо-вих культур.

Господарства, що спеціалізуються на виробництві яловичини, молока і на виро-щуванні нетелей, у структурі посівних площ під зернові можуть виділяти 43–48%, картоплю — 8–12, льон-довгунець — 5–10 і під кормові — 34–40%.

У господарствах з виробництва молока і овочів (вони, як правило, розміщені біля великих міст) у структурі посівних площ зернові становлять 28–32%, овочеві — 18– 22 і кормові 45–50%. Вихід зерна з 1 га ріллі тут буде невеликим, але різко зросте вихід кормів і овочів.

Господарства Полісся порівняно краще, ніж господарства інших зон, забезпечені природними кормовими угіддями, тому структура посівних площ тут може дуже від-різнятися навіть за однакової спеціалізації (табл. 20). І в кожному конкретному ви-падку її треба уточнювати з огляду на природні умови.

Таблиця 20

Орієнтована структура посівних площ у господарствах Полісся з різною спеціалізацією

Структура посівних площ, %

 

Спеціалізація господарства Зернові           Картопля       Льон-довгунець        Кормові          У тому числі ба-гаторічні трави

Зерно-картопле-льоно-тварин-ницьке     50-52  10-15  9-12    25-28  10-15

Картопле-зерно-тваринницьке      45-95  20-25  -          20-25  6-12

Виробництво:                                                         

– яловичини  46-50  10-14  7-10    30-34  10-18

– молока         44-50  9-13    4-8      33-40  9-22

– молока та овочів    25-42  14-22  -          46-60  20-32

Вирощування нетелей         39-48  8-13    3-8      38-45  16-24

3. Сівозміни в землеробстві україни

З урахуванням виробництва кормів на луках, пасовищах та вигонах треба пла-нувати посіви кормових культур на польових землях. На сірих лісових і дерново-підзолистих супіщаних та суглинкових ґрунтах кращі врожаї дають багаторічні тра-ви — бобові та бобово-злакові сумішки. На добре угноєних землях вдається також люцерна, яка забезпечує високі врожаї протягом двох-трьох років. У всіх господар-ствах під багаторічні трави треба відводити 50–55% площі кормових культур, мати кормові коренеплідні, а також однорічні культури (вику з вівсом, озиме жито та жито

3          озимою викою, кукурудзу на зелений корм та силос, люпин і його сумішки).

Виходячи з господарських умов, площа полів у сівозмінах Полісся може бути 60–150 га, на окремих ґрунтових відмінах навіть меншою.

Наведені нижче схеми сівозмін доцільно використовувати як орієнтовані, кон-кретизуючи їх у господарстві.

За скотарсько-картопле-льонарської спеціалізації господарств чергування куль-тур у сівозмінах може бути таким:

I.          1 — багаторічні трави; 2 — озима пшениця; 3 — льон; 4 — озимі + післяжнивні;

5 — картопля; 6 — ярі зернові; 7 — кукурудза на силос; 8 — кормові коренеплідні куль-

тури; 9 — ярі та жито озиме + багаторічні трави.

II.        1 — багаторічні трави; 2 — льон; 3 — озима пшениця; 4 — картопля; 5 — ярі; 6 —

кукурудза на силос і зелений корм; 7 — озиме жито; 8 — ярі з підсівом багаторічних

трав.

III.       1 — конюшина; 2 — озима пшениця; 3 — льон; озимі + післяжнивні, 4 — карто-

пля; 5 — кукурудза на силос; 6 — люпин; 7 — ярі зернові з підсівом конюшини.

У господарствах картопле-зерно-тваринницького напрямку:

I.          1 — конюшина, 2 — озима пшениця + післяжнивні; 3 — картопля, 4 — кукурудза

на силос та зелений корм, 5 — озимі, 6 — картопля, 7 — ярі з підсівом трав;

II.        1 — конюшина, 2 — озима пшениця, 3 — картопля, 4 — озиме жито, 5 — ку-

курудза на силос та зелений корм, 6 — озимі + післяжнивні, 7 — картопля, 8 — ярі з

підсівом трав.

У господарствах, що спеціалізуються на виробництві м’яса великої рогатої ху-доби, молока та вирощуванні племінного молодняку:

I.          1, 2 — багаторічні трави; 3 — озима пшениця; 4 — льон, кукурудза на силос; 5 —

озимі + післяжнивні; 6 –картопля, коренеплідні; 7 — ячмінь; 8 — кукурудза й одноріч-

ні трави на зелений корм + післяукісні; 9 –ярі зернові з підсівом багаторічних трав.

II.        1 — багаторічні трави; 2 — льон і кукурудза на силос; 3 — озима пшениця; 4 —

ячмінь, озиме жито; 5 — кукурудза на силос; 6 — однорічні трави на зелений корм;

7 — озимі + післяжнивні; 8 — картопля, коренеплідні культури; 9 — ярі зернові з під-

сівом багаторічних трав.

III.       1, 2 — багаторічні трави; 3 — озима пшениця; 4 — льон, кукурудза на силос,

5 — озимі + післяжнивні; 6 — картопля; коренеплідні; 7 — ярі зернові з підсівом бага-

торічних трав.

Для господарств овочево-молочного напрямку:

I. 1, 2 — багаторічні трави; 3 — овочеві; 4 — ячмінь; 5 — кукурудза на силос та од-норічні трави; 6 — озима пшениця, післяжнивні; 7 — овочеві й коренеплідні кормові культури; 8 — овес та однорічні трави з підсівом багаторічних.

На легких ґрунтах можна мати сівозміни з короткою ротацією:

I. 1 — овес із люпином на зелену масу; 2 — озиме жито; 3 — озиме жито або овес;

4          — картопля; 5 — жито.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

II. 1 — люпин на зелену масу; 2 — жито;3 — картопля; 4 — кукурудза на силос; 5 — жито;6 — картопля; 7 — овес.

На супіщаних ґрунтах Полісся рекомендована структура посівних площ із такою часткою окремих культур у сівозмінах залежно від спеціалізації: зернових — 40–55%, картоплі — 10–25, льону-довгунця — 5–14 і кормових культур — 22–45, із них багато-річних трав — 10–22%; на легких піщаних ґрунтах частка зернових становить 40–50, картоплі — 10–20 і кормових культур — 30–35% (Є. М. Лебідь, П. І. Бойко, 2000).

При побудові схем сівозмін необхідно враховувати, що максимальна продуктив-ність культур буде досягнута, коли вони рідше повертатимуться на попереднє міс-це вирощування, а сама сівозміна менше насичена біологічно спорідненими видами рослин, такими як злакові й особливо бобові, самонесумісність яких виражена ще дужче.

Лісостеп. У районах достатнього зволоження в польовій 10-пільній зернопросап-ній сівозміні доцільне таке чергування культур: 1 — зайнятий пар (трави однорічні й озимі на зелений корм і сіно, кукурудза на зелений корм та ранній силос); 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ярі зернові з підсівом багаторічних трав; 5 — бага-торічні трави; 6 — озима пшениця; 7 — цукрові буряки; 8 — горох; 9 — озима пшениця; 10 — кукурудза, картопля та інші просапні, просо, гречка.

За необхідності можна розміщувати цукрові буряки додатково в десятому полі: 1 — пар зайнятий; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ярі зернові з підсівом трав; 5 — багаторічні трави; 6 — озима пшениця; 7 — цукрові буряки; 8 — горох; 9 — озима пшениця; 10 — цукрові буряки та інші просапні, просо, гречка. Площу зернових культур можна збільшувати до 70%, висіваючи горох у першому полі, що не зменшує продуктивності озимої пшениці й цукрових буряків у сівозміні з багаторічними тра-вами, але за умови, що цукрові буряки займають не більше ніж 20% площі. У зв’язку з цим наведена вище схема зміниться так: 1 — горох на зерно і кормові сумішки; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ярі зернові з підсівом трав; 5 — багаторічні трави; 6 — озима пшениця; 7 –цукрові буряки; 8 — горох; 9 — озима пшениця; 10 — кукурудза, картопля та інші просапні, просо, гречка.

У господарствах, які спеціалізуються на виробництві молока, м’яса великої рога-тої худоби і вирощуванні нетелей, якщо необхідно збільшити виробництво кормів, можна застосовувати дворічне використання багаторічних трав у польових сівозмі-нах, але за умови, що цукрові буряки будуть розміщуватися в ланці із зайнятим па-ром, а не з багаторічними травами.

При застосуванні післяжнивних культур може бути таке чергування культур у сівозміні: 1 — зайнятий пар; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ярі з під-сівом трав; 5, 6 — багаторічні трави; 7 — озимі + післяжнивні посіви; 8 — кукурудза, картопля, коренеплідні кормові культури; 9 — зернобобові й однорічні трави; 10 — озима пшениця.

У районах нестійкого зволоження: 1 — зайнятий пар (озимі та однорічні культури на зелений корм і ранній силос), горох; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ярі зернові з підсівом багаторічних трав; 5 — багаторічні трави на один укіс; 6 — озима пшениця; 7 — цукрові буряки та інші просапні; 8 — зернобобові; 9 — озима пшениця, озиме жито; 10 — збірне поле (кукурудза на зерно і силос, соняшник, гречка, картопля).

У господарствах, що спеціалізуються на виробництві м’яса великої рогатої ху-доби та репродукції її поголів’я, частку кормових культур доцільно збільшувати за

3. Сівозміни в землеробстві україни

рахунок гороху в паровому полі (поле 1) і зернових культур ярого збірного поля (поле 10); у господарствах, які спеціалізуються на виробництві свинини і репро-дукції поголів’я свиней, у цих полях розширюється площа відповідних зернових культур.

Якщо частка цукрових буряків перевищує 20%, частину їх варто розміщувати в ярому збірному полі за рахунок інших культур. У цьому самому полі, якщо потрібно, можна вирощувати кормові коренеплідні культури.

Райони недостатнього зволоження. У господарствах з багатогалузевим тваринни-цтвом і часткою цукрових буряків понад 10% застосовують таке чергування культур: 1 — чорний пар, ранній зайнятий пар (озимі на зелений корм); 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — однорічні культури на зелений корм і ранній силос, горох; 5 — озима пшениця, озиме жито; 6 — кукурудза на зерно; 7 — ярі зернові (ячмінь, овес, просо) з підсівом багаторічних трав, кукурудза на зерно; 8 — багаторічні трави на один укіс, однорічні трави; 9 — озима пшениця; 10 — цукрові буряки, соняшник, кукурудза на зерно і силос.

Частка гороху (поле 4) визначається потребою в зелених, соковитих і концентро-ваних кормах, а кукурудзи на зерно в полі ярих з підсівом трав –співвідношенням продуктивності одно- і багаторічних трав.

У господарствах, де ґрунтові умови і рельєф не дають можливості мати більше одного поля цукрових буряків, доцільна спеціалізація з виробництва свинини або ре-продукції поголів’я свиней. При цьому збільшують частку зернових (при наявності соняшнику) до 60–65% за рахунок заміни горохом однорічних культур на зелений корм і ранній силос (поле 4), а коли не сіють соняшнику, то збільшують її до 70–75%, замінивши тими самими культурами однорічні, а також соняшник кукурудзою на зерно і силос (поле 10).

У першому випадку в сівозміні може бути таке чергування культур: 1 — чорний пар, ранній зайнятий пар; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — горох; 5 — ози-ма пшениця; 6 — кукурудза на зерно; 7 — ярі з підсівом багаторічних трав, кукурудза на зерно; 8 — багаторічні трави на один укіс, однорічні трави; 9 –озима пшениця; 10 — соняшник.

У другому випадку: 1 — чорний пар, ранній зайнятий пар; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — горох; 5 — озима пшениця; 6 — кукурудза на зерно; 7 — ярі з підсівом багаторічних трав, кукурудза на зерно; 8 — багаторічні трави на один укіс, однорічні трави; 9 — озима пшениця; 10 — кукурудза на зерно і силос.

Господарства, які спеціалізуються на виробництві продукції великої рогатої ху-доби або вирощують нетелей, потребують зелених і соковитих кормів значно більше, ніж інші галузі тваринництва. Тому тут доцільно збільшувати частку кормових куль-тур у структурі посівних площ сівозміни за рахунок зернових. При 10% цукрових буряків і відсутності соняшнику в польових сівозмінах цих господарств можна ви-користовувати багаторічні трави (люцерну) протягом двох років з умовою, що після озимої пшениці, розміщеної після багаторічних трав, не будуть вирощувати цукрових буряків. У цьому випадку в сівозміні може бути таке чергування культур: 1 — чор-ний і ранній зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — однорічні культури на зелений корм і ранній силос, горох; 5 — озима пшениця; 6 — кукурудза молочно-воскової стиглості; 7 — ярі з підсівом багаторічних трав; 8, 9 — багаторічні трави; 10 — озима пшениця.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Після озимої пшениці перед чорним паром (поле 10) у вологі роки доцільно ви-рощувати післяжнивні культури на зелений корм.

У таких господарствах можуть бути також сівозміни з однорічним використан-ням багаторічних трав і таким чергуванням культур: 1 — чорний пар і ранній зайня-тий пар; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — однорічні культури на зелений корм і ранній силос, горох; 5 — озима пшениця; 6 — кукурудза молочно-воскової сти-глості; 7 — ярі з підсівом багаторічних трав; 8 — багаторічні трави на один укіс (еспар-цет); 9 — озима пшениця; 10 — кукурудза на зерно і силос, соняшник.

Поблизу цукрових заводів і в господарствах, які спеціалізуються на виробництві продукції великої рогатої худоби, доцільно мати 20% цукрових буряків у сівозміні з таким чергуванням культур: 1 — чорний пар; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — однорічні культури на зелений корм і ранній силос, горох; 5 — озима пшениця; 6 — кукурудза молочно-воскової стиглості; 7 — ярі з підсівом багаторічних трав; 8 — багаторічні трави на один укіс; 9 — озима пшениця; 10 — цукрові буряки.

Якщо площа посіву цукрових буряків менша від площі двох полів сівозміни, піс-ля озимої пшениці в ланці з багаторічними травами розміщують буряки і соняшник.

У типових зернопросапних і просапних сівозмінах Лісостепу рекомендується така частка окремих культур залежно від спеціалізації: зернових — 45–65% (з мож-ливим розширенням їх до 70–80%), технічних — 10–30, кормових культур — 20–40%. У групі зернових культур озимі повинні займати не менше 50%, горох — не більше 20, цукрові буряки — 10–20%, щоб витримати встановлений період повернення на попереднє поле (Є. М. Лебідь, П. І. Бойко, 2000).

Міністерство аграрної політики України, наукові установи УААН (С. М. Рижук та ін., 2002) для основних виробничих типів сільсько-господарських підприємств різної форми власності та господарювання рекомендують такі оптимальні структури посівних площ:

1)         для зерно-буряківничо-тваринницьких господарств підзони нестійкого зво-ложення зерно-бурякові сівозміни з 55–60% зернових, 15–20 — цукрових буряків, 23–25 — кормових культур, зокрема 10–12% багаторічних трав;

2)         для зерно-буряківничо-тваринницьких господарств підзони достатнього зво-ложення зерно-бурякові сівозміни з 48–52% зернових, 22–25 — цукрових буряків, 18–25 — кормових культур, зокрема 10–12% багаторічних трав;

3)         для господарств із виробництва свинини і продукції птиці зернофуражні сі-возміни з 65–70% зернових, 10–18 — цукрових буряків, 15–20 — кормових культур, зокрема 8–12% багаторічних трав;

4)         для господарств із виробництва яловичини польово-кормові сівозміни з 44– 52% зернових, 15–18 — цукрових буряків, 32–36 — кормових культур, зокрема 12– 18% багаторічних трав;

5)         для господарств з виробництва молока і нетелей польово-кормові сівозміни з відповідно 45–50 і 45–48% зернових, 15–18 і 10–13% цукрових буряків, 30–38 і 32–44% кормових культур, зокрема 12–20 і 14–23% багаторічних трав.

Для господарств Харківського району Харківської області (східна частина Ліво-бережного Лісостепу) вчені рекомендують польові сівозміни з такою структурою по-сівних площ (С. М. Рижук, В. А. Жилкін, С. В. Лобас та ін., 2001):

1) для господарств, що спеціалізуються на виробництві свинини і продукції пта-хівництва: зернові — 67–70%, технічні — 5–10, чорний пар — 7–10, кормові — 15–20, зокрема багаторічні трави — 10–20%;

3. Сівозміни в землеробстві україни

2)         для господарств, що спеціалізуються на виробництві яловичини: зернові — 50–52%, технічні — 10, чорний пар — 7–10%, кормові — 30–35, зокрема багаторічні трави — 15–20%;

3)         для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока: зернові — 48– 50%, технічні — 10, чорний пар — 7–10, кормові — 32–37, зокрема багаторічні трави — 15–20%;

4)         для господарств, що спеціалізуються на вирощуванні нетелей: зернові — 45–50, технічні — 10, чорний пар — 7, кормові — 35–40, зокрема багаторічні трави — 20%;

5)         для господарств зерно-олійно-скотарського напряму: зернові — 55–60%,

технічні — 10–15, чорний пар — 10, кормові — 20–25, зокрема багаторічні трави —

10%.

Для великих господарств цього району Міністерство аграрної політики України спільно з інститутами ґрунтознавства і агрохімії, рослинництва, овочівництва і баш-танництва УААН пропонує такі схеми польових сівозмін:

I.          1 — чорний пар; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ячмінь з підсівом

багаторічних трав; 5, 6 — багаторічні трави; 7 — озима пшениця; 8 — кукурудза на

зерно, круп’яні; 9 — ячмінь; 10 — соняшник.

II.        1 — чорний пар; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — горох; 5 — озима

пшениця; 6 — ячмінь з підсівом багаторічних трав; 7, 8 — багаторічні трави, 9 — озима

пшениця; 10 — соняшник.

III.       1, 2 — багаторічні трави; 3 — озима пшениця; 4 — цукрові буряки; 5 — ячмінь;

6          — горох; 7 — озима пшениця; 8 — кукурудза на зерно; 9 — ячмінь з підсівом багато-

річних трав.

IV.       1 — чорний пар; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки, кукурудза на зерно;

4 — ячмінь з підсівом еспарцету; 5 — еспарцет; 6 — озима пшениця; 7 — ячмінь; 8 —

горох; 9 — озима пшениця; 10 — соняшник.

Степ. У господарствах, що спеціалізуються на виробництві свинини і продукції птиці, доцільно вводити сівозміни з 65–70% зернових, 10-технічних і 15–20% кормо-вих.

У північній частині:

I.          1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ячмінь

з підсівом багаторічних трав; 5 — багаторічні трави на один укіс; 6 — озима пшениця;

7          — кукурудза на силос і зерно; 8 — зернобобові, кукурудза на зерно; 9 — ярі; 10 — со-

няшник, кукурудза на зерно.

II.        1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки, кукуру-

дза на зерно; 4 — ячмінь з підсівом багаторічних трав; 5 — багаторічні трави; 6 — озима

пшениця; 7 — кукурудза на зерно; 8 — соняшник, кукурудза на зерно.

У південній частині:

I.          1 — чорний пар; 2 — озима пшениця; 3 — кукурудза на зерно; 4 — ячмінь з під-

сівом на половині поля люцерни; 5 — горох, люцерна; 6 — озима пшениця; 7 — озима

пшениця; 8 — кукурудза на силос, однорічні трави на зелений корм, зернобобові; 9 —

озима пшениця; 10 — соняшник.

II.        1 — чорний пар, 2 — озима пшениця, 3 — кукурудза на зерно, 4 — ярі, 5 — куку-

рудза на силос, зернобобові; 6 — озима пшениця, 7 — ячмінь з підсівом на половині

поля багаторічних трав, просо, сорго, 8 — однорічні й багаторічні трави, 9 — озима

пшениця, 10 — соняшник.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

III. 1 — чорний і зайнятий пари, 2 — озима пшениця, 3 –кукурудза на зерно, 4 — ячмінь, на половині поля з підсівом багаторічних трав, 5 — багаторічні трави, зерно-бобові, кукурудза на силос, 6 — озима пшениця, 7 — соняшник, кукурудза на зерно.

Для господарств, які спеціалізуються на вирощуванні нетелей, на виробництві молока і яловичини, зернових у сівозмінах необхідно мати 45–52%, технічних — 5–10, кормових — 30–40%, з таким чергуванням культур.

У північній частині:

I.          1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки, кукурудза

на зерно; 4 — ячмінь з підсівом люцерни; 5, 6 — люцерна; 7 — озима пшениця; 8 — ку-

курудза на зерно; 9 — кукурудза на силос, зернобобові; 10 — озима пшениця, ячмінь,

соняшник.

II.        1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки, куку-

рудза на зерно; 4 — ячмінь з підсівом люцерни; 5, 6 — люцерна; 7 — озима пшениця;

8          — соняшник, кукурудза на зерно.

У південній частині:

I.          1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — кукурудза на зерно; 4 —

ячмінь з підсівом по половині поля еспарцету і люцерни; 5 — еспарцет і люцерна; 6 —

озима пшениця; 7 — кукурудза на силос і зелений корм, однорічні трави; 8 — озима

пшениця, ячмінь; 9 — соняшник.

II.        1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — кукурудза і сорго на зерно

по половині поля; 4 — ячмінь і кукурудза на зелений корм з підсівом люцерни; 5 —

люцерна; 6, 7 — озима пшениця; 8 — зернобобові та ярі (сумішка) на зелений корм;

9          — озима пшениця; 10 — соняшник, рицина.

III.       1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — кукурудза на зерно і сор-

го по половині поля; 4 — ячмінь і кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних

трав; 5 — багаторічні трави; 6 — озима пшениця; 7 — соняшник, кукурудза на зерно.

У господарствах зерно-олійно-тваринницького напряму під зернові відводять 55–60%, технічні — 10–20, кормові 20–25% площі з таким чергуванням культур. У північній частині:

I.          1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ярі;

5 — кукурудза на силос; 6 — озима пшениця; 7 — кукурудза на зерно; 8 — горох, куку-

рудза на силос; 9 — озима пшениця; 10 — соняшник.

II.        1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки, кукуру-

дза на зерно; 4 — кукурудза на силос; 5 — ячмінь, озима пшениця; 6 — зернобобові,

однорічні трави на зелений корм; 7 — озима пшениця; 8 — соняшник, кукурудза на

зерно.

У південній частині:

I.          1 — чорний пар; 2 — озима пшениця; 3 — кукурудза на зерно; 4 — ячмінь з під-

сівом багаторічних трав; 5 — багаторічні трави; 6 — озима пшениця; 7 — кукурудза на

силос; 8 — озима пшениця; 9 — соняшник.

II.        1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — кукурудза на зерно і си-

лос; 4 — ячмінь з підсівом люцерни на половині поля; 5 — кукурудза на силос, зерно-

бобові, люцерна; 6 — озима пшениця; 7 — соняшник.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока і овочів (приміські райони): 1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — овочі, картопля; 4 — ячмінь; 5 — однорічні трави на зелений корм з підсівом люцерни; 6, 7 — люцерна;

3. Сівозміни в землеробстві україни

8 — озима пшениця; 9 — кукурудза на зерно, коренеплідні кормові культури, рицина; 10 — ячмінь, овес.

З метою стабілізації урожайності озимої пшениці у Північному Степу недоціль-но насичувати цією культурою польові 10-пільні сівозміни понад 30%, оскільки це знижує урожай зерна при насиченні до 40% на 2 ц, а до 50% — на 7 ц з 1 га внаслідок погіршення попередників. При побудові спеціалізованої зернової сівозміни для гос-подарств із виробництва продукції птахівництва і свинини потрібно враховувати, що, крім можливого насичення її озимою пшеницею, максимально використовуються по-тенціальні можливості найбільш продуктивної зернової культури зони — кукурудзи. Економічно доцільно насичувати нею сівозміни до 40% (О. С. Волошин, 1989).

Для збільшення виробництва зерна в господарствах зернового напряму з розви-нутим тваринництвом доцільно освоювати систему спеціалізованих сівозмін корот-кої ротації (пшеничні, кукурудзяні, зернофуражні та ін.), яка, залежно від господар-ської потреби та природних умов, включала б декілька сівозмін різних типів і видів з неоднаковою кількістю полів.

Дослідники вважають, що в спеціалізованих господарствах, де відгодовують сви-ней і птицю, виправдовують себе сівозміни короткої ротації з 100%-им насиченням зерновими і зернобобовими. Для господарств, що спеціалізуються на виробництві зерна і тваринницької продукції, доцільні сівозміни з меншим насиченням зернови-ми (близько 80%), але при цьому треба мати 15–20% кукурудзи на силос, яка сприяє збільшенню виходу кормових одиниць з 1 га ріллі.

Освоєння господарствами зернового напряму спеціалізованих сівозмін короткої ротації дає можливість збільшувати частку зернових у структурі посіву, розміщува-ти всі культури сівозмін після кращих попередників, надавати стійкості сівозмінам, а звідси — і валовим зборам зерна за роками, мати більшу можливість знищувати бур’яни, послаблювати вплив посухи і зменшувати ерозію ґрунтів, тобто підвищува-ти культуру землероб ства і продуктивніше використовувати землю.

Лабораторія сівозмін Інституту зернового господарства УААН рекомендує такі орієнтовні схеми спеціалізованих кукурудзяних сівозмін короткої ротації:

I.          1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — кукурудза на силос; 5 — ячмінь або озима пше-

ниця залежно від погоди восени.

II.        1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — кукурудза на силос з підсівом люцерни; 5,

6 — люцерна; 7 — озима пшениця (якщо в ґрунті на 1 м2 налічується не більше 10

дротяників).

III.       1, 3, 4 — кукурудза на зерно; 5 — горох або ячмінь, просо, сорго.

IV.       1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — соя; 5 — озима пшениця або ячмінь. Пшеничні спеціалізовані сівозміни доцільно мати такого типу. У північних районах:

I.          1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ячмінь

з підсівом еспарцету, люцерни; 5 — еспарцет, люцерна на один укіс; 6 — озима пшени-

ця; 7 — зернобобові; 8 — озима пшениця; 9 — соняшник.

II.        1 — чорний і зайнятий пари; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — ку-

курудза на силос; 5 — озима пшениця; 6 — зернобобові; 7 — озима пшениця; 8 — со-

няшник.

У південних районах:

І. 1 — чорний пар; 2 — озима пшениця; 3 — зернобобові; 4 — озима пшениця; 5 — зайнятий пар; 6 — озима пшениця; 7 — соняшник.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

ІІ. 1 — чорний пар; 2 — озима пшениця; 3 — ячмінь з підсівом еспарцету, люцерни; 4 — еспарцет, люцерна; 5 — озима пшениця; 6 — зайнятий пар, зернобобові; 7 — озима пшениця; 8 — соняшник.

Орієнтовні схеми польових сівозмін не варто повністю копіювати, їх треба роз-глядати як основу і творчо використовувати під час побудови сівозмін у конкретних умовах господарства.

За дальшого поглиблення спеціалізації господарства частка культур однієї біо-логічної групи в структурі посівних площ зростає, а це викликає необхідність змен-шення кількості сівозмін та збільшення розмірів поля.

При вирішенні питання про укрупнення полів потрібно обов’язково враховува-ти агротехнічні вимоги: не допускати розміщення полів кожної сівозміни на ґрунтах різної родючості та різного рельєфу; обов’язково впроваджувати на змитих ґрунтах ґрунтозахисні сівозміни, незалежно від розміру і площі полів, а в них — протиерозій-ні заходи; перехід від багатопільних сівозмін до сівозмін з меншою кількістю полів (сівозмін короткої ротації) не повинен порушувати встановленого періоду повернен-ня на попереднє місце культур.