Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_82a68b6278bbfad13bdb4864203ac90a, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
3.2.13. Проміжні культури в сівозмінах : Землеробство. Підручник : Бібліотека для студентів

3.2.13. Проміжні культури в сівозмінах


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Культури, які займають поле протягом більшої частини вегетаційного періоду, називаються основними. Після збирання багатьох з них за наявності вологи в ґрунті можна вирощувати рослини для одержання додаткової продукції.

Проміжними називають культури, які вирощуються в інтервалі часу, вільного від вирощування основних культур сівозміни. За рахунок таких посівів з однієї площі протягом року можна мати два, а на зрошуваних землях — і три врожаї, що підвищує коефіцієнт використання сонячної радіації, внаслідок чого продуктивність гектара ріллі зростає в півтора-два рази. При цьому ґрунт значно довше перебуває під покри-вом рослин, які синтезують органічну масу. Більше половини її залишається в ґрунті у вигляді післяжнивно-кореневих решток, що активізують мікрофлору, розкладають-ся на легкодоступні поживні речовини, поліпшують агрофізичні властивості, віднов-люють родючість ґрунту та підвищують урожайність сільськогосподарських культур.

При вирощуванні двох урожаїв поле зайняте рослинами з ранньої весни до піз-ньої осені, а при вирощуванні озимих проміжних — ще й узимку. Постійна наявність рослинного покриву позитивно впливає на фізичні властивості ґрунту, міграцію со-лей у ньому та мікроклімат приземного шару.

Під покривом проміжних посівів ґрунт менше висушується, захищається від прямих сонячних променів, створюється підвищена вологість у приземному шарі повітря. Особливо сприятлива дія рослин на ґрунтах південних районів, які часто перегріваються. Спостереженнями підтверджено, що влітку температура ґрунту під рослинним покривом післяжнивних культур на 10–20°С нижча, ніж у чистому пару. Помірна температура і слабке провітрювання створюють у рослинному травостої по-трібну вологість, затінення, яке в два-три рази більше порівняно з відкритими пло-щами. Усе це посилює життєдіяльність корисної мікрофлори, поліпшує газообмін і підвищує ефективність добрив.

Проміжні культури в сівозмінах — надійний захід боротьби з бур’янами, шкід-никами і хворобами сільськогосподарських рослин. Їх знищують під час обробіт-ку ґрунту під другий урожай і догляду за посівами. Бур’яни, крім того, біологічно пригнічуються проміжними посівами і скошуються до фази плодоношення. Разом з цим проміжні посіви є одним із заходів боротьби з водною ерозією, а в південних і південно-східних районах ще й з вітровою. Вирощування двох урожаїв за рік поліп-шує структурний стан і будову орного шару.

У вузькоспеціалізованих сівозмінах проміжні культури послаблюють негативні наслідки повторних посівів. При вирощуванні проміжних культур на сидеральне до-бриво значно поліпшується фітосанітарний стан полів, оскільки своєчасне заорюван-ня їх зменшує кількість збудників хвороб, шкідників і бур’янів.

На зрошуваних землях проміжні посіви є не тільки джерелом додаткової продук-ції і обов’язковим елементом сівозміни, а й ефективним заходом боротьби з вторин-ним засоленням ґрунтів.

Проміжні культури, крім агротехнічного, мають велике господарське значення, їх використовують на зелений корм, для заготівлі силосу, сінажу, трав’яного борош-на, на випас і зелене добриво. У проміжних посівах вирощують високі врожаї овочів, проса і гречки на зерно.

При вирощуванні двох урожаїв за рік раціональніше використовують техніку, ро-бочу силу, осушені та зрошувані землі, одержують додаткову продукцію при менших затратах праці й коштів, що зумовлює нижчу її собівартість.

3. Сівозміни в землеробстві україни

Залежно від біологічних особливостей та технології вирощування проміжні куль-тури поділяють на післяукісні, післяжнивні, озимі, підсівні.

Післяукісні — це культури, які вирощують після зібраної на зелений корм, силос або сіно культури в поточному році й використо вують меншу частину періоду мож-ливої вегетації. Післяукісні культури розміщують у польових, кормових і спеціаль-них сівозмінах на площах, звільнених від вико-вівсяних, горохо-вівсяних, люпино-вівсяних сумі шок, люпину, кукурудзи на зелений корм, а також після першого укосу багаторічних зріджених трав.

Високі й сталі врожаї післяукісних культур можна одержати на низинних, удо-брених і з неглибоким заляганням підґрунтових вод, а в південних районах — на зро-шуваних землях. Кращим попередником однорічних трав, а отже, післяукісних по-сівів, є просапні культури, під які вносились органічні добрива.

Для післяукісних посівів добирають насамперед високоврожайні кормові куль-тури з коротким вегетаційним періодом, стійкі проти ранніх осінніх приморозків. На півдні та в Закарпатті після однорічних трав ранньої весняної сівби вирощують сорго, суданську траву, соняшник, після пізньої сівби — швидкорослі холодостійкі культури, такі як гірчиця біла, редька олійна і ріпак. Ці холодостійкі культури най-придатніші і забезпечують високий урожай зеленої маси в усіх зонах країни.

На супіщаних ґрунтах високий урожай у післяукісних посівах дають кормовий люпин, кукурудза, соняшник та їхні сумішки з горохом, гірчиця біла, редька олійна. На суглинкових ґрунтах, крім цих культур, високоврожайними є також кормова ка-пуста, висаджена розсадою, турнепс, райграс однорічний. Їх з успіхом можна виро-щувати і на торфоболотних ґрунтах.

Враховуючи слабку реакцію проса на строки сівби, вибагливість до тепла, посу-хостійкість і здатність формувати відносно високі врожаї зерна при літніх строках сівби, його доцільно використовувати на півдні України на зрошуваних землях для проміжних посівів після ранніх кормових і зернових культур.

Післяжнивні культури вирощують після збирання основних культур у поточно-му році. Якщо вегетаційний період післяукісних культур становить до 140–150 днів, то в післяжнивних він набагато коротший (70–100 днів), а умови забезпечення во-логою і теплом гірші. У зв’язку з цим післяжнивні культури повинні швидко рости, бути маловибагливими до тепла, світла, вологи, мати короткий вегетаційний пері-од, бути стійкими проти осінніх приморозків, придатними для використання в різні фази розвитку. Післяжнивно можна вирощувати редьку олійну, горох, гірчицю білу, вику яру, жито яре, суданську траву, гречку, турнепс, фацелію, ріпак ярий тощо.

Із досліджень останніх років видно, що в усіх зонах країни високі та сталі врожаї в ранніх післяжнивних посівах забезпечують сумішки соняшнику, кукурудзи з бобо-вими компонентами, насамперед з горохом, а в пізніх — капустяні, зокрема, гірчиця біла і редька олійна.

У ранніх післяжнивних посівах після збирання озимого ячменю, озимого ріпаку, ранньої картоплі й початкових строків збирання озимої пшениці, зокрема в умовах нестійкого зволоження Полісся, Лісостепу і Степу, високі врожаї у вологі роки і на зрошуваних землях дають такі теплолюбні культури, як кукурудза, суданська трава, а також соняшник та їхні сумішки з бобовими компонентами. У пізніх (серпневих) післяжнивних посівах найвищі врожаї зеленої маси забезпечують швидкоростучі й холодостійкі капустяні культури — гірчиця біла і редька олійна.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Одним з важливих заходів вирощування високих урожаїв післяжнивних культур є раціональне поєднання з попередниками або основними і наступними культурами. Після добре угноєних попередників, які швидко звільняють поле (ранніх картоплі, капусти, овочів та озимого ячменю), розміщують теплолюбні культури з більш три-валим вегетаційним періодом — кукурудзу, суданську траву, їхні сумішки тощо. Піс-ля пізніших культур (ярого ячменю, пшениці та жита) вирощують менш теплолюбні з коротшим вегетаційним періодом — соняшник, його сумішки з бобовими компо-нентами, люпин, турнепс, а ще пізніше — холодостійкі з коротким вегетаційним пері-одом — редьку олійну, гірчицю білу та озимі на випас.

Післяжнивні посіви розміщують насамперед після озимого ячме ню, озимої пше-ниці, гороху, а на Поліссі та в Передкарпатті — після озимого жита; в овочевих гос-подарствах — після ранніх картоплі, капусти, овочів; у льонарських — після льону.

Післяжнивні культури збирають восени, тому вони є добрими попередниками ярих культур. Однак в умовах тривалого післяжнивного періоду Степу і Закарпаття вони є також добрими попередниками озимих зернових культур.

Кращими для розміщення післяжнивних посівів є південні та південно-західні схили, які добре обігріваються сонцем. Крім того, нижня частина і підошва такого схилу родючі й добре забезпечені вологою.

Озимі проміжні культури висівають у рік збирання основної культури, а урожай збирають на корм навесні наступного року. Озимі є проміжними тому, що ростуть і розвиваються в проміжний літньо-осінній та ранньовесняний періоди і займають проміжне місце між двома основними культурами сівозміни. Основний урожай зе-леної маси озимі проміжні формують за рахунок вологи і тепла ранньовесняного періоду, а багато з них швидко нарощують вегетативну масу, придатну для страв-лювання, ще восени. Озиме жито як найстійкіша до перезимівлі злакова культура витримує осіннє випасання, після чого рано навесні швидко відростає і дає урожай зеленої маси.

У ранні фази вегетації озимі проміжні культури добре облистнені, містять біль-ше протеїну, каротину, незамінних амінокислот і менше клітковини. З віком озимі проміжні посіви збільшують урожайність, але їх кормова якість зменшується. Най-перспективніші озимі проміжні посіви в районах достатнього зволоження (Полісся, Лісостеп, Передкарпаття, Закарпаття) і на зрошуваних землях. У посушливих райо-нах їхнє вирощування обмежується нестачею вологи і сильним висушуванням ґрун-ту після збирання основної культури. Це ставить під загрозу другий урожай року.

Озимі проміжні культури в польових, кормових і спеціальних сівозмінах виро-щують після озимих та ярих зернових, зернобобових, післяукісних культур і льону перед пізніми ярими культурами.

Для озимих капустяних (ріпаку, свиріпи, а також вики) добрими попередниками є озимі зернові й просапні культури, розміщені на родючих, добре угноєних ґрунтах. Озимі злакові культури, які менш вибагливі до ґрунту і висіваються пізніше, можна вирощувати після попередників, що пізніше звільняють поле, і на менш родючих зем-лях, але після удобреного попередника.

Доведено, що кращими для озимих капустяних культур попередниками є багато-річні бобові трави, добрими — удобрена рання картопля, горох, зернові, що висівали після удобрених гноєм попередників, вико-вівсяна сумішка, задовільними — озимі зернові. Серед останніх найпридатніший ячмінь, бо він першим звільняє поле.

3. Сівозміни в землеробстві україни

Не можна висівати озимий ріпак і свиріпу на тому самому полі сівозміни раніше ніж через чотири-п’ять років, озиму вику та зимуючий горох після бобових культур. Вони забезпечують високий урожай лише на окультурених супіщаних, легко- і серед-ньосуглинкових ґрунтах. Непридатні для них перезволожені та кислі ґрунти, тому що корені загнивають, а рослини гинуть.

Найпридатніші попередники для жита і пшениці на зелений корм — кукурудза на зелений корм і силос, горох, багаторічні й однорічні трави, рання картопля, ріпак; задо-вільні — льон та пізня картопля. Попередниками можуть бути і культури, які засмічу-ють поля падалицею (наприклад, соняшник). Невелика домішка соняшнику в зеленій масі пшениці чи жита або в їхніх сумішках з іншими культурами не погіршує якості корму. Набули поширення посіви озимого жита на зелений корм після озимої пшени-ці, жита, ячменю на зерно або льону перед сівбою пізніх ярих — кукурудзи на зелений корм і силос, однорічних трав, капусти кормової і столової, гречки та проса на зерно.

Підсівні — це культури, які підсівають навесні під покрив зернових та інших культур і збирають восени того самого року (після збирання основних культур) чи наступної весни. Підсів можна проводити по сходах ярих і озимих культур.

Підсівні культури цінні тим, що, на відміну від інших про міжних, не потребують окремого обробітку ґрунту, оскільки їх підсівають в основні озимі або ярі культури. Підсівні культури половину або більше вегетаційного періоду розвиваються під покри-вом основних, після збирання яких інтенсивно ростуть і в цей же рік формують урожай.

В окремих випадках, наприклад, підсівну конюшину використовують восени і на-весні, на звільненій площі вирощують пізні ярі культури.

Одночасне вирощування покривної і підсівної культур може позитивно або не-гативно впливати на їхню продуктивність, тобто культури бувають сумісними або несумісними. Звідси вирішальне значення для врожаю покривної і підсівної культур має підбір сумісних для двох урожаїв культур.

Біологічним вимогам підсівних культур найкраще відповідають покривні куль-тури, які рано звільнюють поле. До них належать озимі проміжні та кормові, які ви-рощують для одержання ранніх зелених кормів, а також ранні озимі та ярі зернові культури. Разом з цим підсівна культура на початку вегетації, тобто в період росту під покривом, повинна бути тіневитривалою, повільно рости, використовувати мало вологи і поживних речовин з ґрунту, щоб не пригнічувати покривної. До таких куль-тур в умовах достатнього зволоження належать серадела, люпин, буркун, морква, конюшина лучна, гібридна і пасовищна, еспарцет; в умовах недостатнього зволожен-ня — суданська трава, сорго, люцерна, буркун, еспарцет.

Із зернових найкраща покривна культура — озимий ячмінь, бо його збирають у ранні строки, завдяки чому підсівні посіви менше пригнічуються під покривом. До-брою покривною культурою, особливо в Степу, є горох, який мало висушує ґрунт, рано звільняє з-під покриву підсівні культури. Як правило, чим скоріше збирають покривну культуру, тим вищий одержують урожай підсівної.

Головні покривні культури треба розміщувати після кращих попередників. Якщо покривною культурою є озимі, то їх висівають після попередників, які рано звіль-няють площу, щоб мати достатньо часу добре підготувати ґрунт і провести сівбу в оптимальні строки. Такими попередниками озимих покривних культур є культури зайнятого пару звичайного рядкового і широкорядного способів сівби — багаторічні трави, а також озимі та ярі зернові й льон.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

При підсіві під ярі культури їх розміщують в основному після просапних, пізніх зернобобових і технічних культур.



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_82a68b6278bbfad13bdb4864203ac90a, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0