3.2.11. Сорго в сівозмінах


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Сорго вирощують на зерно, силос, зелений корм. Основними областями, де його сіють є Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, південні райони Харківської, Дніпропетровської, Кіровоградської і Одеської областей, а також Авто-номна Республіка Крим.

Однією з цінних біологічних властивостей сорго є здатність відростати після зби-рання і давати два, а на зрошуваних землях три-чотири укоси зеленої маси протягом літа.

Універсальність використання сорго, виняткова посухостійкість, невибагливість до ґрунту та висока врожайність свідчать про цінність його як кормової культури.

При розміщенні сорго в сівозміні необхідно враховувати його повільний ріст та розвиток на початку вегетації і в зв’язку з цим можливість заглушування бур’янами. Виходячи з цього, попередниками сорго можуть бути культури, які залишають поле чистим від бур’янів. За даними Інституту зернового господарства, найдоцільнішими

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

попередниками для зернового та цукрового сорго в Степу є ячмінь, горох, озима пше-ниця та кукурудза.

Основна вимога при виборі ділянки під сорго — чисте від бур’янів, насамперед від мишію, не заселене дротяниками і совками поле. Сорго — пластична культура, здатна формувати високі врожаї при розміщенні після різних попередників, як після ранодостигаючих (злаково-бобова сумішка, горох, ячмінь, озима пшениця, кукурудза на силос, сорго на силос), так і після культур пізнього строку збирання (кукурудза на зерно, сорго на зерно).

Не слід розміщувати сорго після соняшнику і суданської трави, оскільки ці куль-тури залишають багато падалиці, яка на перших етапах розвитку рослин сорго посла-блює їх і значно знижує урожайність.

У посушливих районах сорго доцільно розміщувати після кращих попередни-ків — озимої пшениці й кукурудзи на силос. Після них поле не тільки залишається чистим від бур’янів, а й має достатній запас вологи перед сівбою сорго.

Деякі спеціалісти вважають, що сорго — поганий попередник для інших культур. Проте багаторічні експериментальні дані не підтверджують цього. Сіяти сорго треба на тих самих полях, що й кукурудзу, при цьому врожай наступних культур у сівозміні практично не зменшується.

На крайньому півдні України сорго є непоганою парозаймаючою культурою. Піс-ля його збирання залишається ще достатній період для обробітку ґрунту під озиму пшеницю.

В умовах недостатнього зволоження важливим резервом збільшення виробни-цтва зелених кормів є посіви цукрового сорго. За даними Інституту зернового гос-подарства УААН, найдоцільнішими попередниками цукрового сорго є озимі, ярі зернові та зернобобові. При розміщенні після соняшнику, суданської трави та коре-неплодів його врожайність значно знижується. Водночас як попередник сорго не по-ступається кукурудзі, залишаючи в ґрунті після збирання врожаю такі самі запаси вологи і поживних речовин (С. В. Красненков, 1994).

Зернове сорго дає можливість зменшувати негативні наслідки посухи і поповню-вати недобір кормів, що спостерігається в посушливі роки, коли знижується врожай-ність зернових колосових і кукурудзи. Потенційна продуктивність зернового сорго найповніше розкривається при розміщенні його після озимої пшениці та ячменю. На час сівби сорго в Північному Степу запаси доступної вологи після цих культур, як правило, на 10–15 мм вищі, ніж після суданської трави, кормових буряків та соняш-нику (С. В. Красенков, 1994).