3.2.7. Кукурудза в сівозмінах


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Полісся. Кукурудза при внесенні достатньої кількості добрив за продуктив ністю не поступається багаторічним травам, люпину. Урожаї її стійкіші в беззмінному по-сіві й насиченні сівозміни кукурудзою, і ланки з нею часто продуктивніші, ніж з ін-шими кормовими культурами.

Дослідами встановлено, що забезпеченість кормів білком у ланках і сівозмінах, насичених кукурудзою на силос, менша, ніж з бобовими культурами. Вона становить 60–75 г протеїну на 1 кормову одиницю при оптимальній нормі 100 г і більше, залеж-но від виду тварин.

Враховуючи це, в сівозміні потрібно мати як люпин і багато- та однорічні трави, так і кукурудзу. Це сприяє стабілізації виробництва кормів, ефективнішому їх ви-користанню, завдяки кращій збалансованості за вмістом білка. Крім того, багаторічні трави дають змогу задовольняти потребу тваринництва в зелених кормах раніше, ніж люпин, а кукурудза — в пізніші строки.

Кукурудза на зерно на Поліссі, як і в інших регіонах країни, є найпродуктивнішою культурою. Розширення її площі в сівозмінах дає можливість збільшити виробництво зерна без істотного зниження врожаю інших зернових культур, що спостерігається при зростанні їх частки в структурі посівних площ. Кукурудза не уражується кореневими гнилями і її впровадження в сівозміну сприяє оздоровленню ґрунтового середовища. Але треба зазначити, що на Поліссі через обмежену кількість тепла рекомендовані гі-бриди кукурудзи не завжди достигають і дають повноцінне зерно. Тому є гостра необ-хідність у створенні високопро дуктивних більш скоростиглих сортів цієї культури.

У сівозмінах кукурудзу на силос та зерно можна розміщувати після картоплі, озимих, люпину на зерно та інших попередників залежно від конкретних умов гос-подарства.

Лісостеп. У районах достатнього зволоження кукурудзу на зерно та силос можна розміщувати після озимої пшениці, картоплі, цукрових буряків і навіть повторно піс-ля кукурудзи на зерно. Коли ж сіяти її повторно, потрібно поряд з високою агротех-нікою особливо точно дотримуватися заходів боротьби зі шкідниками і хворобами, насамперед з кукурудзяним метеликом і сажкою. Насичення сівозміни кукурудзою на зерно менше впливає на її врожайність.

У районах нестійкого зволоження цукрові буряки дуже висушують ґрунт, тому після них не варто розміщувати кукурудзу на зерно та інші вологолюбні культури, бо в посушливі роки після цього попередника значно зменшується їх продуктивність.

3. Сівозміни в землеробстві україни

Дослідження Інституту кормів УААН, проведені в 1987–1993 рр., з вивчення дії попередника на врожайність кукурудзи на зерно показали, що сумішки багаторічних трав двох і трьох років використання рівноцінно впливають на формування врожаю. Врожайність зерна кукурудзи при цьому була однаковою як на неудобреному фоні (61,1 ц/га), так і при внесенні N160Р80К180 (74,8 і 73,3 ц/га) (А. О. Бабич, 1994).

У правобережних і західних лівобережних районах нестійкого, як і в районах до-статнього зволоження, насичення типової десятипільної зернопросапної сівозміни кукурудзою на зерно до 30% практично не впливає на її урожай.

На сході підвищення частки кукурудзи на зерно в типових польових десятипіль-них сівозмінах від 10 до 30% за рахунок озимої пшениці, ячменю і гороху зумовлює уже помітне зниження її продуктивності.

У районах нестійкого зволоження для кукурудзи на силос майже рівноцінними попередниками є озима пшениця, кукурудза на зерно і багаторічні трави одного та двох років використання.

За даними А. О. Бабича та ін. (1994), перспективні в умовах інтенсивного кор-мовиробництва беззмінні посіви кукурудзи на силос. Розміщення їх поблизу ферм, внесення підвищених норм органічних добрив і специфічних гербіцидів (симазин, атразин) дає можливість зменшувати витрати на транспортування добрив і урожаю, виключати боронування посівів і один-два міжрядних обробітки.

У районах недостатнього зволоження розміщення кукурудзи на зерно після цу-крових буряків також призводить до значного зменшення її продуктивності. Тут ку-курудзу на зерно доцільно розміщувати насамперед після озимої пшениці або куку-рудзи. Після цукрових буряків треба вирощувати однорічні трави та кукурудзу на зелений корм і ранній силос, які забезпечують такий самий урожай, як і після озимої пшениці або кукурудзи на зерно.

Степ. У минулому в цій зоні, коли площі просапних культур були невеликі, куку-рудзу розміщували переважно після колосових, з яких кращим попередником вважа-лися озимі. Вони рано звільняють поле, очищають його від бур’янів за рахунок доброї кущистості, високого і густого травостою, не мають спільних з кукурудзою збудників хвороб та шкідників. Післяжнивні рештки цих культур розкладаються в ґрунті швид-ше, ніж просапних, тому при достатньому зволоженні поле після озимих орати не-важко. Крім того, коренева система колосових розміщується переважно в метровому шарі ґрунту. У Степу внаслідок осінньо-зимових опадів запаси води в ґрунті до весни поповнюються — і метровий шар, як правило, рівномірно зволожений.

Колосові попередники кукурудзи висушують ґрунт майже однаково. Проте забу р’я неність після кожної культури різна. Це має велике значення у виробництві. На приклад, ячмінь низькорослий, часто вилягає і майже ніякої дії не проявляє на бур’яни, тому після колосіння ячменю останні обганяють його в рості і встигають обсіменитися. Через це кукурудза, посіяна після ячменю, буває дуже забур’яненою. Але при розробленні схем сівозмін озимих як попередників кукурудзи не вистачає, тому її розміщують і після ячменю. У такому випадку треба особливу увагу звертати на знищення бур’янів.

Просапні культури (соняшник, цукрові буряки) завдяки добре розвинутій на ве-лику глибину кореневій системі дуже висушують кореневмісний шар ґрунту і через це в роки з малою кількістю опадів запаси води під кукурудзою після цих попередни-ків недостатні, що призводить до недобору її зерна.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Соняшник як попередник кукурудзи має свою специфіку — крім значного ви-сушування ґрунту дає падалицю, для знищення якої потрібні додаткові агротехнічні та хімічні засоби.

При розміщенні кукурудзи після кукурудзи запаси води в кореневмісному шарі ґрунту в посушливі роки значно більші, ніж після цукрових буряків та соняшнику. Дуже висушують ґрунт багаторічні трави і суданська трава.

Треба пам’ятати, що менші запаси води в нижній частині кореневмісного шару залишають такі попередники кукурудзи, як соняшник, цукрові буряки та суданська трава, а кращий поживний режим ґрунту спостерігається після гороху, озимої пше-ниці. Ячмінь та соняшник для кукурудзи залишають дуже мало поживних речовин.

В усіх ґрунтово-кліматичних підзонах Степу кукурудза реагує на попередники, проте більший вплив їх спостерігається в посушливі роки.

У Степу, де господарства мають м’ясний і молочний напрям розвитку, виникає необхідність збільшити частку кукурудзи в сівозмінах. Ось чому тут доводиться сія-ти кукурудзу після кукурудзи протягом двох-трьох і більше років. Крім того, близьке розміщення кукурудзи від тваринницьких ферм, яке сприяє зменшенню затрат на виробництво кормів, також змушує господарства вирощувати її на одному місці де-кілька років.

Думка деяких спеціалістів, що в сівозмінах урожаї кукурудзи більші, ніж у без-змінних посівах, правильна тільки в тих випадках, якщо кукурудзу сіють після кра-щих попередників. Під беззмінними посівами кукурудзи при систематичному вне-сенні добрив родючість ґрунту не погіршується.

Дані наукових установ показують, що зниження врожаю кукурудзи в беззмінних посівах відбувається в основному через збільшення ураженості рослин хворобами та шкідниками, а також через збільшення забур’яненості посівів. Ось чому для кращого загортання післяжнивних решток, зменшення ураженості рослин кукурудзи хворо-бами і зниження забур’яненості поля орати під беззмінні посіви доцільно на глибину понад 20–22 см плугами з передплужниками.

При беззмінному вирощуванні кукурудзи для знищення бур’янів можна викорис-товувати підвищені норми гербіцидів триазинової групи, які в сівозміні практично за-стосовувати неможливо. Дослідженнями з’ясовано, що на чорноземних ґрунтах куку-рудзу в беззмінних посівах доцільно вирощувати 6–10, а на каштанових — 3–5 років.

Оскільки вирощування кукурудзи на зерно протягом трьох-чотирьох років підряд на одному полі практично не знижує її продуктивності, цілком допустиме насичення 10-пільних сівозмін кукурудзою в Північному Степу до 40–50%, у південному — до 30, а в спеціалізованих сівозмінах з короткою ротацією — до 75–80% (Є. М. Лебідь, 1988).

Урожай силосної маси кукурудзи в Степу майже однаковий після озимої пшени-ці, ячменю, кукурудзи на зерно і цукрових буряків. Якщо кукурудзу на силос сіють після соняшнику, спостерігається тенденція до зниження її урожайності.

Узагальнюючи дані наукових установ та передового досвіду господарств Степу, можна зробити висновок, що в північних районах кукурудзу на зерно насамперед треба сіяти після озимої пшениці по парах, після багаторічних трав та зернобобових культур і після кукурудзи. Допустимі посіви її після ячменю та цукрових буряків.

У центральній частині Степу кукурудзу на зерно доцільно висівати після ози-мини, якій передували чорні та зайняті пари, зернобобові, багаторічні трави одного

3. Сівозміни в землеробстві україни

року використання на один укіс, кукурудза на силос, і після кукурудзи у фазі повної стиглості зерна.

У районах крайнього півдня кукурудзу краще розміщувати після кукурудзи.

Для одержання силосу кукурудзу в усіх підзонах, крім вищезгада них попередни-ків, можна сіяти і після соняшнику, кормових буряків, суданської трави та інших культур.

У господарствах, що спеціалізуються на відгодівлі свиней, 10-пільні сівозміни можна насичувати кукурудзою до 30%, але в господарствах, що спеціалізуються на виробництві молока і яловичини, колосових зернових треба мати менше, а частку ку-курудзи можна доводити до 50%.