3.2.3. Ярі зернові та круп’яні культури в сівозмінах


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Полісся. Значні площі орних земель у цій зоні займають ярі зернові — ячмінь та овес. Вони є головними зернофуражними культурами і добре доповнюють одна одну. Зерно першого багате на незамінні амінокислоти — лізин і триптофан, а другого — на протеїн та жир і є обов’язковим компонентом при годівлі племінних тварин. Солома ярих культур — також цінний корм і її добре поїдають тварини.

Ячмінь та овес за своєчасної сівби, внесення добрив, проведення хімічного про-полювання посівів від бур’янів є високопродуктивними культурами. Вони менш

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

вибагливі до попередників, ніж озима пшениця, оскільки від збирання попередни-ків до сівби ярих є достатньо часу, щоб на Поліссі повністю відновилися в ґрунті запаси води, збільшився вміст засвоюваних рослинами елементів живлення. За цей період гине значна кількість збудників хвороб, шкідників, насіння бур’янів, тобто ґрунт «оздоровлюється».

У посушливі роки на родючіших ґрунтах після добре удобреної картоплі й куку-рудзи ячмінь дає вищі врожаї, ніж овес, а після стерньових попередників і на легких піщаних ґрунтах після всіх попередників вищий урожай вівса. В умовах південного Полісся на сірих лісових і на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах доцільно ви-рощувати кукурудзу на зерно, урожайність якої тут була вищою, ніж жита і ячменю, на 3,7–18,5 ц/га. Рекомендується підсівати і пересівати озимі вівсом (Є. М. Лебідь, П. І. Бойко, 2000).

Найдоцільніше ярі зернові в сівозмінах розміщувати після просапних культур — картоплі, кукурудзи, махорки, конопель тощо. Ярі добре використовують післядію добрив, особливо ячмінь.

Вирощене на Поліссі зерно ячменю використовують у пивоварній промисловос-ті. Воно містить багато крохмалю і порівняно менше, ніж у інших зонах, білків.

Овес та ячмінь стійкіші, ніж озима пшениця, проти беззмінного вирощування і часто після стерньових попередників дають вищі врожаї.

Ячмінь та овес поряд з озимим житом є основними культурами, під які на Поліссі підсівають багаторічні трави. Хоч опадів тут випадає достатньо, в посушливі періо-ди трави під покривом можуть частково випадати. Це найчастіше спостерігається в літньо-осінній і менше — у весняно-літній періоди й зумовлено не стільки затіненням, як недостатнім вмістом води у верхніх шарах ґрунту. Посіви ячменю найдоцільніше розміщувати в південному Поліссі після кращих удобрених попередників, а овес — на легких польових та солонцюватих ґрунтах заплав.

Гречка і просо — основні круп’яні культури Полісся. Сіють їх тут на порівняно невеликих площах. Наприклад, під гречкою зайнято всього 1,2% орних земель. На дерново-підзолистих піщаних, глинисто-піщаних, а також супіщаних ґрунтах урожаї цієї культури навіть за високої агротехніки невеликі й значно залежать від погоди.

Гречка добре використовує післядію добрив, і агротехнічна ефективність того або іншого попередника може значно змінюватися залежно від системи удобрення в сівозміні. Дослідженнями також встановлено, що гречка краще від інших культур витримує повторне і навіть тривале беззмінне вирощування без істотного зниження врожаю. У господарствах з обмеженою кількістю родючих ґрунтів для ста білізації врожаю гречку можна вирощувати два-три роки підряд на кращих масивах, але інтен-сивно вести боротьбу з бур’янами.

Гречка не дуже вибаглива до попередників. Різниця в урожаї після неудобре-них кращих попередників (горох і конюшина) та інших становила 15–24%, тоді як в озимої пшениці вона перевищувала 90%, а після удобрених — відповідно 6–18 і 50% (Д. Я. Єфіменко, 1992).

Основним фактором, який зумовлює рівень продуктивності гречки після різних попередників, є відповідна система удобрення. Тому найбільший її врожай забезпе-чують попередники, під які вносять органічні та мінеральні добрива у високих до-зах. Післядію цих добрив ефективно використовує гречка. Такими попередниками є озимі пшениця та жито, картопля, цукрові буряки, кукурудза на силос, овочеві. Добрі

3. Сівозміни в землеробстві україни

попередники — бобові пізніх строків збирання (люпин, вика, соя, насінники багато-річних бобових трав). Горох і конюшину використовують насамперед як попередни-ки для інтенсивних зернових культур, тому після них гречку в основних районах її вирощування практично не розміщують.

На гречку менше впливають несприятливі екологічні умови, якщо попередник удоб рений. За даними сортодільниць, урожайність гречки при розміщенні після зер-нових знижувалась на Поліссі на 1,4–1,7 ц/га, у Лісостепу — на 6–6,2 при врожайнос-ті після просапних 13,3–13,8 ц/га (Д. Я. Єфіменко, 1992).

Гречка — добрий попередник для озимих зернових культур. У дослідах Чернігів-ської обласної сільськогосподарської дослідної станції при внесенні під попередники озимої пшениці мінеральних добрив у дозі, еквівалентній 15 т/га гною, після гречки і кукурудзи на силос одержано однаковий урожай озимої пшениці, а після озимої пшени-ці, ячменю і вівса — відповідно на 10,9; 6,2 і 2,5 ц/га нижчий, ніж після гречки. При цьо-му чітко проявляється фітосанітарна здатність останньої. Пошкодження озимої пшени-ці кореневими гнилями після гречки було найменшим: 4–5,3% (Д. Я. Єфіменко, 1992).

Ширше використання гречки як попередника озимих зернових культур в інтен-сивних сівозмінах дає можливість зменшити посівні площі озимих після кукурудзи на силос. При цьому одержують дещо вищі врожаї зерна озимих, значно більші валові збори і вищу якість кукурудзи на силос завдяки подовженню періоду вегетації при збиранні її в пізніші строки.

Високі збори зерна отримують при розміщенні гречки на лучних, болотних тор-фових ґрунтах, які містять більші запаси води, що надзвичайно важливо для забез-печення нею рослин у період плодоношення.

При розміщенні посівів гречки необхідно враховувати близькість лісу, у степових районах — полезахисних лісових смуг і природних водоймищ. Ліс добре захищає рос-лини, особливо з північного напряму, від весняних і осінніх заморозків, а також від вітру під час цвітіння гречки. В лісі і лісових смугах гніздяться комахи-запилювачі, що сприятливо відбивається на повноті запилювання і урожаї.

Кращими попередниками проса вважають ті, що залишають поле чистим від бур’янів та з достатнім запасом поживних речовин. Насамперед це удобрені озимі, картопля і кукурудза. Високий урожай на польових землях просо також дає після ба-гаторічних бобових і бобово-злакових трав та після озимих, льону. Просо позитивно реагує на застосування добрив, зокрема органічних, і їх треба обов’язково вносити, якщо поле під попередник не удобрювали.

Узагальнюючи експериментальні дані науково-дослідних установ та передовий досвід господарств, можна зробити висновок, що кращими попередниками проса на Поліссі є картопля, кукурудза, удобрені озимі, багаторічні бобові трави.

Лісостеп. У районах достатнього зволоження добрими і практично рівноцінни-ми попередниками ячменю є озима пшениця, цукрові буряки, кукурудза на зерно і силос, картопля, зернобобові культури; в районах нестійкого зволоження основни-ми попередниками є цукрові буряки та кукурудза на зерно, але кращі врожаї він дає після кукурудзи, картоплі й озимої пшениці. У районах недостатнього зволоження цукрові буряки є поганими попередниками ячменю, причому значно гіршими, ніж озима пшениця, кукурудза на зерно і силос, інші просапні й зернобобові.

Овес у Лісостепу сіють на обмежених площах. Порівняно з ячменем він менш ви-баг ливий до попередників та ґрунтових умов, але, як показують результати досліджень,

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

добре реагує на внесення добрив, які значно підвищують урожай зерна і поліпшують його якість. На всіх фонах удобрення в дослідах на чорноземах глибоких малогумус-них кращі врожаї вівса одержані після гороху, картоплі та інших просапних культур. При беззмінному вирощуванні та розміщенні його після зернових урожайність змен-шується, особливо без застосування добрив.

Гречку в районах достатнього та нестійкого зволоження краще сіяти після удо-брених просапних культур та озимої пшениці, а за можливістю — після зернобобових. Мало знижувався її урожай у беззмінному посіві порівняно з урожаєм у сівозміні.

У районах недостатнього зволоження кращими попередниками гречки є зерно-бобові культури, удобрені картопля, кукурудза та озимі по пару. Через те, що в райо-нах недостатнього зволоження цукрові буряки дуже висушують ґрунт, розміщувати після них гречку недоцільно, бо це призводить до зниження її врожаю, особливо в посушливі роки.

Кращими попередниками проса в районах достатнього та нестійкого зволоження є багаторічні трави, удобрені просапні (картопля, цукрові буряки, кукурудза), удо-брені озимі й зернобобові культури. У районах недостатнього зволоження просо, як і гречку, не варто розміщувати після культур, що дуже висушують ґрунт, а саме — після цукрових буряків, соняшнику, суданської трави, бо це призводить до великого недобору врожаю. Значно знижується врожай проса і в повторному посіві.

Під час оцінювання придатності попередників слід враховувати можливість по-ширення шкідників, небезпечних для проса. Відомо, що в дернині багаторічних трав створюються сприятливі умови для розмноження дротяників і травневого хруща, які під’їдають корінці проса, внаслідок чого гинуть рослини і посіви зріджуються.

Після кукурудзи, як попередника проса, виникає загроза поширення спільного для них шкідника — кукурудзяного метелика. Тому за умови ма сового його розмно-ження після неї не слід сіяти просо. Періодично у значній кількості в посівах проса поширюється просяний комарик. Ефективний захід проти нього — правильне чергу-вання культур у сівозміні та своєчасне знищення злакових бур’янів.

Дослідами Національного аграрного університету, проведеними в навчальному господарстві «Митниця» Васильківського району Київської області, встановлено, що на чорноземних ґрунтах кращими попередниками проса є цукрові буряки, картопля і горох. Помітно нижчі врожаї одержані після кукурудзи на зерно і ячменю. При цьому вплив попередників на врожай проса проявлявся більш виразно, якщо під нього не вносили добрив.

Степ. За біологічними властивостями ячмінь — вибаглива до попередників куль-тура. Високі та сталі врожаї його одержують, якщо сіють після озимих та кукурудзи, а в північному і центральному Степу, крім того, й після бобових та баштанних куль-тур.

Коли ячмінь розміщують після цукрових буряків і соняшнику, як правило, ви-рощують менші врожаї, ніж після кукурудзи та озимих, і тільки якщо до весни на-громаджуються в ґрунті добрі запаси води, негативного впливу цих попередників не спостерігається.

Встановлено, що в роки, коли озима пшениця гине і її пересівають ячменем, по-вторна сівба ячменю на тому самому полі при внесенні достатньої кількості добрив і проведенні ефективних заходів боротьби зі шкідниками й хворобами, а також за умови, що під ці попередники проводили оранку, цілком можлива.

3. Сівозміни в землеробстві україни

У тваринницьких відгодівельних господарствах, якщо необхідно збільшити ви-робництво зерна ячменю, то допустиме розширення його посівів понад 10% площі типових десятипільних польових сівозмін, але тільки після кращих попередників, при внесенні раціональних норм добрив і дотриманні рекомендованого комплексу агрозаходів.

Під овес, як правило, в сівозміні відводять гірше місце, ніж під ячмінь. Проте біль ші врожаї він забезпечує, коли розміщують його після кукурудзи на зерно і силос, зернобобових та озимих культур. Значення вівса зростає у спеціалізованих насиче-них зерновими культурами сівозмінах, тому що він поліпшує фітосанітарний стан посівів.

Цінність ярих як попередників залежить від місця, яке вони займа ють у сівозміні. Якщо ярі висіяні після просапних, вони будуть добрими попередниками для інших культур, а коли після зернових, то вони вважаються гіршими попередниками, бо піс-ля них поле залишається забур’я неним, особливо ранніми ярими бур’янами.

За даними Інституту зернового господарства УААН, у центральному Степу най-вищі врожаї проса забезпечують такі попередники, як багаторічні трави, кукурудза та баштанні, що зумовлено впливом їх на родю чість ґрунту. Тому врожай проса після багаторічних трав перевищує врожай після ячменю на 5,8 ц/га, тобто майже на 25%, а порівняно з кукурудзою — на 3,8 ц/га.

Враховуючи підвищену солевитривалість проса порівняно з іншими ярими зер-новими, його слід використовувати як покривну культуру при залуженні лук із со-лонцевими ґрунтами, особливо за наявності на них ве ликої кількості плям солон-ців. При докорінному поліпшенні луків просо розміщують першою культурою, як правило, з підсівом буркуну. Його в таких умовах вирощують на зерно або зелений корм.

Слід також зауважити, що ранньостиглі сорти проса звільняють поле наприкінці липня — на початку серпня, а це дає можливість вчасно і високоякісно підготувати ґрунт під наступні культури, у тому числі й озиму пшеницю.

Просо є непоганим попередником кукурудзи, особливо при застосуванні ґрунто-вих гербіцидів, які знищують злакові бур’яни.

Встановлено, що кращими попередниками проса в Степу є кукурудза, озимі по пару, баштанні, оборот скиби, а в північний частині зони — цукрові буряки, багато-річні трави. Небажані попередники в усіх зонах — ячмінь та овес.