2.2. Шкода від бур’янів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

Загрузка...

Висока забур’яненість сільськогосподарських угідь пояснюється здатністю бур’я-нів легко адаптуватися до умов навколишнього середовища. На підставі багаторічних спостережень науково-дослідних установ України (інститути землеробства УААН, захисту рослин УААН, цукрових буряків УААН, зернового господарства УААН, На-ціональний аграрний університет) встановлено, що лише 10% обстежених площ ма-ють незначну забур’яненість, 60% площ — середню (10–50 шт/м2) і 30% ріллі — силь-ну забур’яненість (понад 50 шт/м2). Потенційна забур’яненість ріллі становить від 400–500 млн шт./га до 1–2 млрд. шт./га. Шкодочинністю бур’янів називають здат-ність бур’янів спричинювати зниження урожайності та погіршення якості продукції.

Бур’яни є конкурентами сільськогосподарських рослин у використанні факто-рів життя, тому наявність їх у культурних агрофітоценозах недопустима. Вони дуже пристосовані до умов середовища, мають високу конкурентоспроможність у посівах. Шкода, яку завдають культурним рослинам бур’яни, дуже велика. За даними Між-народної організації з продовольства і сільського господарства, втрати сільськогос-подарської продукції від бур’янів та інших шкідливих організмів в усьому світі оці-нюються в 75 млрд дол. за рік, що становить третю частину потенційно можливого збору врожаю.

Від забур’яненості полів світові втрати врожаю тільки зернових культур сягають 167,4 млн т, або 34,8% потенційного врожаю, зокрема втрати зерна пшениці станов-лять 34,5 млн т, або 23,9% світового потенційного врожаю.

У нашій країні зниження валових зборів сільськогосподарських культур вна-слідок забур’яненості становить 25–30%, в окремих випадках перевищує 50%, а на сильнозабур’янених полях може бути зведений нанівець.

Зниження врожаю окремих культур може сягати: озимої пшениці й жита — 55– 60%, ярого ячменю — 40–45%, картоплі — 40–55%, цукрових буряків — 50–80%, ку-курудзи — 50–70%, льону — 35–45%. Розрахунки свідчать, що втрати від бур’янів у землеробстві України на всій площі ріллі щороку становлять мільйони тонн: зер-на — 8–10, цукрових буряків — 15–18, картоплі — 5–6, соняшнику — 0,5–1,0 і значну кількість іншої продукції галузі землеробства.

В. П. Гудзь, І. Д. Примак, Ю. В. Будьонний, С. П. Танчик «Землеробство»

Крім кількісної втрати врожаю, бур’яни спричиняють зростання витрат на ви-рощування культур за рахунок проведення заходів захисту їх від бур’янів, які станов-лять близько 30-35% усіх затрат праці в землеробстві. Все це пояснюється високими конкурентними властивостями бур’янів з культурними рослинами за фактори жит-тя — світло, воду, поживні речовини. Так, буркун жовтий у 1,5, а пирій повзучий — у 2,5 разу більше засвоюють води з ґрунту, ніж озима пшениця, а лобода біла — у 2 рази більше, ніж ячмінь та кукурудза. Осот рожевий виносить з ґрунту азоту і фосфору в 1,5 разу, а калію — в 4 рази більше, ніж зернові колосові культури.

Високий транспіраційний коефіцієнт багатьох видів бур’янів (до 800-1000) спричинює дефіцит вологи для культурних рослин. Це зумовлюється добре розви-неною кореневою системою у бур’янів, яка значно глибше проникає в ґрунт і забирає звідти вологу й поживні речовини. Наприклад, корені вівсюга сягають глибини 2 м, буркуну — 6 м, осоту рожевого — 7 м.

Бур’яни, випереджуючи в рості культурні рослини, затіняють їх, викликають світлове голодування і знижують продуктивність фотосинтезу. Внаслідок цього бур‘яни спричинюють вилягання зернових хлібів, що знижує урожайність і якість продукції, збільшуються втрати при збиранні врожаю. Вилягання посівів спричиню-ють і бур’яни, що мають виткі (березка польова, гречка березкоподібна) та чіпкі (під-маренник чіпкий) стебла.

На забур‘янених полях знижується якість продукції рослинництва: вміст білка в зерні пшениці зменшується на 2,5%, ячменю — на 1,2, кукурудзи — 3,4, а проса — на 1,3%. При забур’яненості посівів соняшнику зменшується вміст олії на 1,2, а в гірчи-ці — на 2%, значно знижується цукристість буряків.

Багато видів бур’янів роблять сільськогосподарську продукцію непридатною для споживання. Так, рутка лікарська, кукіль звичайний, пажитниця, блекота чорна та інші, потрапляючи в їжу і корми, призводять до отруєння людей і тварин.

Ряд видів бур’янів на кормових угіддях спричинюють отруєння тварин. До них належать види, які уражають центральну нервову систему тварин — цикута отруй-на, блекота чорна, дурман смердючий, жовтець їдкий, чистотіл, хвощ болотний, мак-самосійка. Інші види порушують серцеву діяльність (горицвіт весняний, конвалія травнева, сокирки польові, льонок звичайний, наперстянка червона та ін.) або органи травлення (молочай гострий, паслін солодко-гіркий, кірказон звичайний).

Наявність насіння бур’янів у продукції помітно знижує її харчові та смакові якос-ті. Так, вміст у борошні навіть незначної кількості розмеленого насіння таких бур’янів, як кукіль звичайний, плевел п’янкий, гірчак рожевий, перетворює його на продукт, непридатний для вживання людиною та тваринами внаслідок вмісту шкідливих спо-лук. Домішки полину гіркого надають зерну, крупі і борошну гіркого смаку.

Поряд з цим своїм затіненням, бур’яни знижують температуру ґрунту на 2-4°С, що пригнічує мікробіологічні процеси і негативно впливає на поживний режим ґрун-ту. Особливо від цього страждають на перших етапах росту і розвитку культурні рос-лини, що повільно розвиваються: льон, кукурудза, картопля, цукрові буряки та ін.

Бур’яни є джерелом розмноження багатьох хвороб та шкідників сільськогоспо-дарських культур. Так, березка польова сприяє розмноженню лучного метелика та озимої совки, які відкладають яйця на її листках. У лободі, щириці розмножуються шкідники бурякових полів — буряковий клоп, лучний метелик, бурякова нематода, у плоскусі — просяний комар, а в бур’янах з родини пасльонових — колорадський жук.

2. Бур’яни та заходи захисту сільськогосподарських культур від них

Носіями хвороби злакових культур (іржі) є пирій повзучий, свинорий; сажки вівса — вівсюг; раку картоплі — паслін гіркий; борошнистої роси — осоти.

Бур’яни знижують ефективність добрив, зрошення та інших агротехнічних захо-дів, спрямованих на одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур.