Якщо конкретизувати ці завдання, то можна виділити такі:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 

Загрузка...

1.         Підвищити ступінь загальної творчої активності, жити більш цілеспрямовано, перемогти інерцію.

2.         Раціоналізувати своє життя.

3.         Розвивати самодисципліну, свої потреби, інтереси, ба-жання.

4.         Зміцнити почуття відповідальності. Працювати над фор-муванням єдності слова і діла.

5.         Відмовлятися від зайвого. Формувати почуття міри.

6.         Виховувати ставлення до людей, як до вищої цінності.

7.         Вчитися управляти емоціями, почуттями.

Структура самовиховання:

1.         Джерело процесу самовиховання – адекватна самооцінка.

2.         Потреба в самовихованні. Вона виникає на основі адек-ватної самооцінки.

3.         Розвиток мотивації роботи над собою. Є такі мотиви само-виховання: особистісні (самовихованням потрібно зайняти-ся, щоб було за що себе поважати); вузькосоціальні (для от-римання доброго ставлення оточуючих); широко соціальні (нести добро людям). Потрібно, щоб була сформована вся сукупність цих мотивів за домінування особистісних.

4.         Визначення цілі.

5.         Складання програми самовиховання, плану та правил. Це змістовна сторона роботи над собою, довгостроковий до-кумент, який з часом коректується і уточнюється.

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

6.         Прийняття рішення. Це практично завжди є вольовим актом.

7.         Застосування методів самовпливу.

8.         Мобілізація своєї моральної вихованості та емоційно-во-льової активності. Мобілізувати свою волю і емоції важ-ливо, щоб не перетворити самовиховання в нудну, моно-тонну роботу.

9.         Підсумковий самоконтроль.

10.       Формування нової адекватної самооцінки.