Л. Ітельсон пропонує такі етапи розвитку навичок:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 

Загрузка...

1.         Ознайомлення з прийомами виконання дій. Осмислення дії та її подання. Чітке розуміння мети, нечітке способів її досягнення.

2.         Опанування окремих елементів дії, аналіз способів їх ви-конання. Чітке розуміння способів виконання дій. Свідо-ме, однак невміле і нестійке її виконання.

3.         Співвідношення і об’єднання елементарних рухів в одну дію. Автоматизація елементів дії. Удосконалення рухів, усунення зайвих, перехід до мускульного контролю.

4.         Опанування довільного регулювання характеру дії. Плас-тичне пристосування до ситуації. Гнучке, доцільне вико-нання дії.

Відповідно, в педагогічній практиці доцільно виділити таку послідовність формування навичок школяра:

1.         Підготовчий етап: аналіз мети уроку, виявлення наявного

рівня навичок учнів. Вчитель заздалегідь складає систему

вправ для тренування окремих навичок.

2.         Етап виконання:

1. Основна суть навички задається шляхом пояснень. Учень своїми словами повторює завдання, прийом його ви-конання. Здійснюється словесний самоінструктаж.

Школяр під керівництвом учителя включається у виконан-ня описаних дій.

Підказка вчителя при виконанні окремих частин навички здійснюється у разі потреби.

Зменшується обсяг керівництва.

На всіх стадіях навчання забезпечується зворотній зв’язок.

Впорядковується практика, яка гарантує закріплення нової навички.

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

Зменшується контроль за практикою. Враховуються індивідуальні особливості. 3. Етап оцінювання. На цьому етапі здійснюється оцінка рівня виконання навички учнем, стосовно цілей навчан-ня, заданих на підготовчому етапі. Охарактеризуємо інші види навчання. Проблемне навчання – це такий вид навчання, який поля-гає в створенні учнями проблемних ситуацій, усвідомленні, прий-нятті і вирішенні цих ситуацій в процесі спільної діяльності учнів і вчителя (при максимальній самостійності перших і під загаль-ним керівництвом останнього). Виділяються такі рівні проблем-ності навчання:

1.         Вчитель ставить проблему і знаходить її розв’язок.

2.         Вчитель ставить проблему, а пошук її розв’язання здійснюється разом з учнями.

Активна участь школярів у формуванні проблеми та пошу-ку її розв’язку.

Типи проблемних ситуацій:

1.         Проблемна ситуація створюється тоді, коли є невідповідність між наявною у учнів системою знань і но-вими фактами.

2.         Проблемна ситуація виникає, якщо є потреба вибору із системи знань ті, які можуть забезпечити правильне вирішення задачі.

3.         Проблемна ситуація виникає перед учнями тоді, коли йде пошук застосування знань на практиці.

4.         Проблемна ситуація виникає тоді, коли немає теоретич-ного обґрунтування практично досягнутого результату.

5.         Проблемна ситуація виникає тоді, коли немає прямої відповідності між зовнішнім видом схематичного зобра-ження і технічним пристроєм.

6.         Проблемна ситуація створюється там, де є протиріччя між статичним характером зображення і необхідністю вияви-ти в ньому динамічні процеси.

Основні правила створення проблемних ситуацій: завдання повинні базуватися на тих знаннях, якими володіє учень; відповідати його інтелектуальним можливостям; передувати поРозділ 2. Педагогічна психологія

ясненню матеріалу. Одна і та сама проблемна ситуація може бути викликана різними типами завдань.

Програмованим навчанням називається самостійне і індивідуальне навчання за попередньо розробленою програмою за допомогою особливих засобів навчання (програмованого підруч-ника, особливих машин тощо), які забезпечують кожному учневі можливість здійснення процесу учіння відповідно до деяких індивідуальних особливостей (темпу навчання, особливих шляхів оволодіння навчальним матеріалом).

Існує лінійна, розгалужена і змішана системи навчального програмування.

О.М.Матюшкін вказує на такі принципи програмованого навчання:

1.         Дроблення матеріалу на окремі порції, які відповідають одному „кроку” в процесі засвоєння.

2.         Активність процесу засвоєння, що забезпечується не-обхідністю виконувати завдання кожної порції.

3.         Наявність зворотнього зв’язку (самоконтролю) при вико-нанні кожного завдання.

4.         Можливість індивідуалізації процесу навчання.

6

Чинники, які впливають на ефективність навчання:

Зміст навчання. На успішність навчання впливає сам на-вчальний матеріал, його складність і значущість.

Процес навчання. Важливими чинниками, які впливають на успіх навчання є правильно відібрані методи навчання, здійснен-ня диференціації і індивідуалізації навчання, особливості на-вчальних планів та програм.

Особистість дитини. На успішне засвоєння навчального ма-теріалу впливають такі особливості школяра:

а)         рівень розвитку довільної уваги;

б)         осмисленість сприймання навчального матеріалу;

в)         рівень розвитку довільної логічної пам’яті;

г)         особливості розвитку мислення та уяви;

д)         мотивація навчальної діяльності;

ж) уміння вчитися.

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

4. Особистість вчителя, його характер, здібності, спрямо-ваність, знання, професійна майстерність, ставлення до учнів, предмету, професії, інших вчителів.

7

Головна мета активізації навчання – поліпшення якості на-вчально-виховного процесу в школі, яке досягається формуван-ням активності та самостійності учнів. Цей процес вимагає певної спільної діяльності учнів і вчителя. Активізація пізнавальної діяльності потребує застосування різних методів, засобів і форм навчання, що спонукають школяра до виявлення активності.

На уроках це можуть бути ситуації, в яких учень повинен:

—        захищати свою думку, аргументувати її;

—        ставити запитання вчителю;

—        рецензувати відповіді товаришів;

—        ділитися своїми знаннями з іншими;

—        допомагати товаришам;

—        виконувати завдання, яке розраховане на читання додат-кової літератури;

—        знаходити не лише одне рішення;

—        практикувати вільний вибір завдань;

—        створювати ситуації самоперевірки;

—        урізноманітнювати свою діяльність, включати в пізнання елементи праці, гри;

—        бути зацікавленим у груповій діяльності.

Формування позитивного ставлення школярів до навчан-ня, розвиток їхніх пізнавальних інтересів здійснюється шляхом:

—        Посилення мотивації учіння школярів.

—        Спеціальної обробки змісту навчального матеріалу (но-визна, значення для практичної діяльності, показ сучас-них досягнень науки тощо), підвищення інформативності змісту уроку.

—        Оптимального вибору методів навчання. Особливу увагу слід звернути на використання проблемного методу. Ве-лике значення має організація самостійної роботи учнів, творчі роботи, використання ігор, проведення бесід, дис-кусій.

Розділ 2. Педагогічна психологія

—        Комбінування різних методів навчання.

—        Забезпечення адекватної системи оцінювання результатів навчання.

—        Розвиток захоплень дітей. Використання інтересу.

—        Створення сприятливого емоційного тонусу пізнавальної діяльності.

—        Звернення до емоцій, почуттів школярів.

—        Організація демократичного стилю спілкування вчителя.

—        Поєднання навчання з працею.

—        Врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів.