Рекомендована література


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 

Загрузка...

1.         Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. – К., 1976. – Розділ VII.

2.         Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петров-ского. – М., 1979. – Гл.VI.

3.         Захаров Н.Н. Профориентация школьников. – М., 1989. – С. 110-165.

4.         Захарова А.В. Психология обучения старшеклассников. – М., 1976. – С. 4-16.

5.         Кон И.С. Психология ранней юности. – М., 1989. – 254 с.

6.         Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни. – М., 1991. –143 с.

7.         Особенности обучения психического развития школьников 13-17 лет. – М., 1988. – С. 69-71.

1

У період ранньої юності дитина виявляється на порозі ре-ального дорослого життя. Завершується фізичний ріст. Ріст тіла в довжину зменшується, збільшується вага.

Соціальна ситуація розвитку. Юність – період стабілізації особистості. У зв’язку з ускладненням самосвідомості усклад-нюється ставлення до себе та до інших; загострюється потреба юнацтва зайняти позицію якоїсь соціальної групи; з’являються дорослі ролі і обов’язки: старшокласники отримують паспорт, не-суть відповідальність за правопорушення, з 17 років мають право вступити до шлюбу. Старшокласники визначаються з грома-дянською позицією, обумовленою появою нової соціальної ситу-ації „Я і суспільство”.

Центральним новоутворенням є професійне і особистісне самовизначення – потреба юнаків зайняти внутрішню позицію дорослої людини, визначити себе в світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості разом з усвідомленням себе як члена суспільства,

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

свого місця і призначення в житті. Складаються основи науково-го і громадянського світогляду, формується потреба в трудовій діяльності.

Основна спрямованість особистості – зосередження в май-бутнє.

Сензитивний період для формування життєвих цінностей, світогляду.

Основне протиріччя – оцінка своїх можливостей і здібнос-тей та відсутність засобів реалізації цих здібностей.

Провідний вид діяльності – учбово-професійна діяльність.

2

Взаємовідносини в ранній юності стають складнішими, ніж в підлітковому віці. Одна з особливостей ранньої юності – пере-будова взаємин з дорослими. Взаємини з дорослими стають більш рівними і менш конфліктними. Спілкування з дорослими відбувається на рівні довіри. Старшокласники хотіли б бачити в батьках друзів і порадників. Школярі потребують допомоги стар-ших. У них виникає особливий інтерес до спілкування з дорос-лим, бо окремі питання вони взагалі не можуть обговорювати з однолітками, тому що їм не вистачає досвіду. Переважають такі теми спілкування з дорослими: вибір професії, життєві перспек-тиви, навчання, взаємини з оточуючими, захоплення, питання мо-ралі. Причому диференціюються теми, які обговорюються з бать-ком і матір’ю, залежно від їх компетентності. Старшокласники, незалежно від статі, більш відкриті з матір’ю, ніж з батьком. Спілкування з батьками ділиться на особисте і ділове.

Взаємини із вчителями стають більш складними і дифе-ренційованими. В образі ідеального вчителя на перше місце вихо-дять його індивідуальні людські якості – здатність зрозуміти, сер-дечність. На другому місці стоїть професійна компетентність, на третьому – уміння справедливо керувати. У старшокласників взаємини учителя і учнів будуються лише на основі взаєморо-зуміння і поваги один до одного.

Спілкування з ровесниками надзвичайно важливе в цей період. Воно виконує інші функції, ніж спілкування з дорослим. Спілкуван-ня з ровесниками відбувається на рівні сповіді. Воно носить інтимноРозділ 1. Вікова психологія

особистісний характер. Взаємини діляться на дружні та товариські. Юнацька дружба виконує функцію психотерапії, підтримки, самопо-ваги. У цей період зростає вибірковість, відповідно, зменшується кількість друзів. В основі прагнення до дружби лежить потреба в са-морозкритті, розумінні іншого і себе іншим. Змістом такого спілку-вання є реальне життя: проблеми спільної учбової діяльності, гро-мадська робота, спільне дозвілля, розваги, спорт. У бажанні дружити з ровесником проявляється прагнення до рівноправного спілкування. Для ранньої юності характерною є ідеалізація друзів і самої дружби. Юнацька дружба не тільки схильна до сповіді, але і дуже емоційна. Часто навіть ті, хто мають друзів, переживають самотність через не-здатність виразити у спілкуванні повноту почуттів.

Для розуміння відмінностей дружби дорослих людей від дружби юнацької важливо знати 3 моменти: у дорослих відносно завершене формування свідомості; більш розширена і дифе-ренційована сфера спілкування і діяльності; з’являються нові інтимні уподобання.

У юнака функція самосвідомості перебуває на першому місці, часто проявляється юнацький егоцентризм. Саме тому ви-никає потреба в психологічному дзеркалі, в сповіді, тоді як у до-рослих спілкування носить більш предметний характер. В юності дружба стоїть на першому місці, оскільки старшокласник ще не має сім’ї, професії тощо.

Спочатку друг – це двійник, потім – співрозмовник. Спо-чатку дружба відтісняє батьківський вплив, а потім їй самій дово-диться потіснитися іншому почуттю – коханню. Емоційна напру-га дружби зменшується з появою кохання. Однак, це почуття ду-же часто підсилює потребу в другові, з яким можна порадитися, поділитися переживаннями.

3 Виникнення почуття закоханості зв’язано зі статевим дозріванням, бажанням мати дуже близького друга, потребою в сильній персональній емоційній прихильності. Закоханість, пер-ше побачення часто стають відповіддю на внутрішню потребу ко-хати, бути дорослим. Юнацька мрія про любов виражає прагнен-ня до емоційного контакту, розуміння, душевної близькості.

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

Для старшокласників власні переживання інколи більш важливі, ніж об’єкт захоплення. Закоханість часто нагадує епідемію, через наслідування, орієнтацію на поведінку одноклас-ників. Спілкування з популярною в класі дівчиною, або хлопцем є засобом самоствердження в очах ровесників. Юнаки чіткіше, ніж дівчата, розмежовують кохання і дружбу.

У цей період формується сексуальна орієнтація. Юнацька сексуальність і її конкретні прояви пов’язані з комунікативними рисами особистості та специфічними нормами соціального сере-довища. Поведінка юнаків щодо представників протилежної статі значною мірою залежить від того, як вони уявляють свою статеву роль та від їхнього уявлення про те, якою повинна бути кохана людина. Потреба в саморозкритті та еротичні бажання часто не збігаються. Старшокласник може проявляти еротичний потяг до одного об’єкта, а ніжний, закоханий – до іншого. Дівчата почува-ють себе у спілкуванні з юнаками більш вільно і впевнено, ніж юнаки з дівчатами. Старшокласників хвилює нормативний, риту-альний бік взаємин з представниками протилежної статі, оскільки вони вперше з цим стикаються. Часто психосексуальні труднощі стають причиною юнацької самотності.

Підготовка старшокласників до шлюбу і сімейного життя – одне з основних завдань школи. Старшокласники повинні знати і усвідомлювати соціальну суть сім’ї та її наслідки для особистого життя, засвоїти певну суму знань з психології, соціології сім’ї й шлюбу, фізіології. Школа повинна формувати адекватні шлюбно-сімейні уявлення, сприяти вихованню і самовихованню не-обхідних для життя в шлюбі якостей.

4 Основне в становленні особистості старшокласника – відкриття власного світу, яке проявляється в формі переживання своєї індивідуальної цілісності та неповторності. Внутрішній світ стає для нього цінністю. Здійснюється бурхливий розвиток са-мосвідомості. На думку Е.Еріксона, юнацький вік будується на-вколо кризи особистісної ідентичності – почуття індивідуальної самототожності, єдності. Індивід знаходиться в процесі норматив-ної кризи самовизначення, вибирає із варіантів розвитку той єдиРозділ 1. Вікова психологія

ний, який може вважати своїм. Рівень ідентичності тісно зв’яза-ний з індивідуально-особистісними рисами старшокласників. Для старшокласника характерний глибокий самоаналіз, само-оцінка всіх якостей і здібностей. Якщо у підлітковому віці само-оцінка визначалася зовнішніми показниками досягнень, то в 16 років з’являються власні критерії значущості. Школяри оціню-ють себе з позиції своєї внутрішньої шкали цінностей. Старшо-класники більшою мірою розуміють себе, ніж підлітки. Настрій стає більш стійким і усвідомленим. Самооцінка стає вищою, ніж у підлітковому віці. Зростає самоповага, виникає почуття власної гідності, відбувається стабілізація особистості.

Разом з усвідомленням своєї унікальності приходить почут-тя самотності. Звідси росте потреба у спілкуванні, потреба зіста-вити себе з образом типового ровесника. Усвідомлення своєї унікальності передує розумінню глибокого зв’язку з іншими людьми.

Старшокласник, пізнаючи оточуючий світ, повертається до себе, здійснює пошук відповіді на складні питання життя: „Для чого я живу? В чому сенс життя?” В пошуках сенсу життя вироб-ляється світогляд (система зрозумілих і стійких переконань), роз-ширюється система цінностей, формується моральний стрижень. Юнацька моральна свідомість містить внутрішні протиріччя. Юнацький максималізм, категоричність оцінок вживаються з де-монстративним скепсисом. Юнаки легко піддаються моральному релятивізму: якщо все є відносним, значить все дозволено, все можна зрозуміти і виправдати. Йде складний процес пошуку сим-волу віри, за допомогою якого юнак об’єднав би правила по-ведінки. Старшокласники прагнуть не тільки оцінити моральну сторону свого внутрішнього світу, а й свідомо розвивати її.

Юнацький період – період статевого самовизначення. Са-мооцінка і самосвідомість сильно залежить від стереотипних уяв-лень про те, яким повинен бути справжній чоловік і жінка. Фор-мується почуття дорослості не взагалі, а почуття дорослої жінки, чи чоловіка.

Успішне самовизначення передбачає спеціальний період, коли молоді люди отримують право придивитися до різних соціальних ролей, не віддаючи перевагу жодній з них. Це період

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

проб і помилок. Але він не повинен затягуватися. Бажання отри-мати новий досвід часто поєднується зі страхом перед життям. Найбільші трудності юнацької рефлексії полягають у поєднанні ближньої і дальньої часової перспективи. Запитання „Хто я?” пе-редбачає оцінку не тільки наявних рис, а й перспектив розвитку: „Ким я стану? Що буде зі мною в майбутньому?”

У старшокласника виникають важливі особистісні якості: усвідомленість, самостійність, незалежність. Він ставить і актив-но вирішує найбільш складні життєві проблеми. Рефлексія влас-ного життєвого шляху, прагнення до самореалізації призводить до появи нових соціальних потреб: знайти своє місце серед інших, виділитися, бути особливим, грати певну роль в суспільстві. Ви-никає відповідальність не просто за себе, а за себе в спільній справі, за спільну справу і за інших людей. Отже, новоутворенням цього віку є самовизначення себе в людському суспільстві, усвідомлення своїх можливостей і прагнень, свого призначення в житті.

5

Навчання старшокласників передбачає радикальну перебу-дову змісту і методів навчання, максимальне врахування індивідуальних особливостей та інтересів учнів, що дає простір їх власній розумовій і соціальній ініціативі. Розумовий розвиток старшокласника полягає в формуванні індивідуального стилю ро-зумової діяльності.

В навчанні формуються загальні інтелектуальні здібності, понятійне теоретичне мислення. Юнацьке мислення характери-зується схильністю до теоретизування, створення абстрактних узагальнень, захоплення філософськими побудовами. Абстрактна можливість здається старшокласнику більш цікавою і важ-ливішою, ніж дійсність. Руйнування універсальних законів і те-орій стає улюбленою розумовою грою старшокласника. У мріях юнаки програють різні варіанти свого майбутнього життєвого шляху. Філософська спрямованість юнацького мислення зв’язана не тільки з формально-логічними операціями, але і з особливостя-ми емоційної сфери юнаків. Широта інтелектуальних інтересів часто зв’язана з відсутністю системи.

Розділ 1. Вікова психологія

Збільшується обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтен-сивність і переключатися з одного предмету на інший. Юність пси-хологічно більш рухлива і схильна до захоплень. Разом з тим увага стає більш вибірковою, залежить від спрямованості інтересів.

Старшокласники починають оцінювати учбову діяльність з позиції свого майбутнього. У них змінюється ставлення до окре-мих предметів. Воно починає, на відміну від підліткового віку, зу-мовлюватися не ставленням до вчителя, а інтересами, нахилами учня, намірами отримати певну професію.

Робота по підготовці до вибору учнями професії повинна стати органічною частиною всього навчально-виховного процесу. Вона складається з таких напрямів:

—        професійна просвіта – озброєння старшокласника знан-нями про різні професії;

—        професійна психодіагностика – вивчення психічних особ-ливостей школяра;

—        професійна консультація – встановлення відповідності індивідуально-психологічних особливостей старшоклас-ника тій або іншій професії;

—        розвиток інтересів, нахилів старшокласника до різних видів діяльності.