Рекомендована література


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 

Загрузка...

1.         Асеев В.Г. Возрастная психология: Учебное пособие. - Иркутск, 1989. - С. 56-89.

2.         Богданова Т.Г. Диагностика познавательной сферьі ребенка. -К., 1996. - 68 с.

3.         Выготский Л.С. Кризис первого года жизни // Собр. соч.: В 6 т. - М., 1984. -Т.4. - С. 244-269, 318-340.

4.         Выготский Л.С. Кризис трех лет / / Там же. - С. 367-376.

5.         Волков Б.С., Волкова Н.В. Задачи и упражнения по детской пси-хологии. - М., 1991. - С. 29-84.

6.         Заброцький М.М. Вікова психологія - К., 1998. - С. 27-41.

7.         Лешли Дж. Работать с маленькими детьми: поощрять их разви-тие и решать проблемьі. - М., 1991. - 221 с.

8.         Лисина М.И. Проблемьі онтогенеза общения. - М., 1986. -С. 75-103.

9.         Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку. -К., 1978. - 165 с.

 

10.       Мухина В.С. Детская психология. - М., 1986. - С. 73-261.

11.       Эльконин Д.Б. Детская психология (развитие ребенка от рож-дения до семи лет). - М., 1960. - С. 93-293.

12.       Эльконин Д.Б. Психология игрьі. - М., 1978. - С. 151-168, 138-293.

1

Період від народження до вступу в школу є важливим тому,

що від нього залежить майбутній розвиток людини. Цей період

характеризується виключно інтенсивним розвитком дитячого ор-

ганізму і особливо швидким розвитком мозку. Мозок новонародКутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

женої дитини важить приблизно 350 г, що в чотири рази менше, ніж мозок дорослої людини. Але до 7 місяців вага мозку под-воюється, а до 2-3 років – потроюється. Під час посиленого росту формується дуже складна і тонка внутрішня конструкція мозку, його нервових центрів, а також кліткових полів кори півкуль го-ловного мозку та нервових шляхів. Це період посиленого дозрівання вищих відділень нервової системи. Відомо, що найс-приятливіший час для впливу на формування психіки та для ви-ховання настає саме тоді, коли відповідні функції знаходяться в процесі дозрівання. Деякі періоди розвитку є особливо чутливи-ми щодо певних впливів середовища (сензитивними). Період від народження до вступу в школу – це оптимальний час для розвит-ку процесу ходіння, початкового оволодіння процесом мовлення, початкового емоційного уподобання. Саме в цей період заклада-ються основи всіх психічних властивостей особистості, пізнаваль-них процесів і видів діяльності.

В цей час домінуюча роль належить сприйманню. Через сприймання дитина одержує багатий та різноманітний матеріал для початкової розумової діяльності. Багата інформація, яку ди-тина накопичує в цьому віці, є міцною основою для дальшого роз-витку. Різноманітні дитячі відчуття, переживання є надзвичайно важливими та впливають на інші періоди життя людини.

2

 

Віковий період          Соціальна ситуація розвитку           Провідна діяльність  Основні новоутво-рення            Протиріччя віку         Дозрівання нервової системи

1          2          3          4          5          6

0 - 2,5 місяця (фаза ново-народже-ного)   Дитина пси-хологічно злита з матір'ю. Єдність: "Дорослий → Дитина"         Емоційне спілкування          Розвиваєть-ся акт сприй-мання, з'яв-ляється нас-лідування та акт пізна-вання, зоро-ві та слухові зосереджен ня, актив-ний інтерес до оточення, комплекс    Дитина психологіч-но злита з матір'ю, але немає засо-бів для спіл-кування з дорослими   Нервові во-локна пок-риваються міелиновою оболонкою

Розділ 1. Вікова психологія

 

1          2          3          4          5          6

                        Емоційне спілкування          пожвавлен-ня (емоцій-на і рухова реакція на обличчя матері)              

2,5міс. - 1 рік (немов-лята)  Життя зале-жить від до-рослого, але дитина стає активною, зв'язаною з предметним світом. "Дорослий -Дитина" Ставлення до предмету і людини ще не розведе-ні, залеж-ність став-лення до предмету від спільно-го пережи-вання ситу-ації з іншою людиною.  

            Емоційно забарвлене самовідчут-тя, автоном-не мовлен-ня, поведін-ка за уявлен-ням, первин-не усвідом-лення пси-хологічної спільності, усвідомлен-ня "ми", роз-вивається уявлення про власне тіло, фізич-на еманси-пація        Потреба в

пізнанні

предметного

світу і

відсутність

засобів

пізнання.

Емоційного

спілкування

для цього

недостатньо   Легко

формується динамічний стереотип, вага мозку збільшуєть-ся в два рази

1р. - 3р.

(раннє

дитинство)    Дитина пси-хологічно починає усвідомлю-вати себе. "Дитина пізнає за допомогою дорослого предмет", "Дитина → Дитина"       Предметна гра           Наочно -дійове мис-лення, мов-не спілку-вання, поя-ва самосві-домості, комплекс "Я сам" (не-гативізм, установка на самос-тійність, не-покірність, впертість)            Протиріччя між інтере-сом дитини до предме-тів, які спо-нукають до спілкування з дорослими, і недостат-ньою кіль-кістю засобів спілкування, між прагнен-ням до самостійнос-ті і вітсут-ністю фізич-них і психіч-них мож-ливостей бути самос-тійним      Вага мозку -1100 г

                                                           27

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

 

1          2          3          4          5          6

3р. - 6р.          "Дитина -       Сюжетно-      Підпорядко    Прагнення     Вага мозку -

(дошкіль-        Дорослий,      рольова гра    ваність мо-     до пізнання    1250-1300г

ник)    як зразок                    тивів, де-        і неможли-    

            для насліду-               центрація       вість його      

            вання",                       мислення,      задовольни-  

            "Дитина -                   поява само-   ти за допо-    

            Дитина"                     оцінки, ста-тева іденти-фікація, ус-відомлення себе в часі, внутрішні етичні інс-танції, ви-никає усві-домлення та узагальнен-ня своїх переживань     могою гри     

3

Немовлята. Щодо пізнавального розвитку немовлят, то тут передусім варто розглянути особливості розвитку сприймання. Зорові зосередження, які з’являються у фазі новонародженого, удосконалюються, і до 3 місяців їх тривалість досягає 7-8 хв. На другому місяці життя у дитини з’являється здатність розрізняти прості кольори, відділяти людей від оточуючих предметів, що призводить до появи комплексу пожвавлення. Після 3-4 місяців дитина здатна впізнавати обличчя і голос матері в будь-який час. Дитина реагує на колір, розвивається сприймання форми і вели-чини предметів, а також після 8 місяців діти починають боятися і уникати висоти, що свідчить про розвиток просторового сприй-мання. Вважають, що немовля в цей період має цілісну картину світу. Сенсорні процеси, які включені в обслуговування практич-них дій по маніпулюванню предметами, здобувають характер орієнтовно-дослідницьких перцептивних дій.

У однорічних немовлят виражений пізнавальний інтерес до оточуючого світу і розвивається пізнавальна активність. Вони виділяють предмети, починається їх активний пошук, фор-мується асоціативна пам’ять. Перше півріччя дитина здатна впізнавати предмети, а в другому півріччі вона може відтворюваРозділ 1. Вікова психологія

ти образ предмета по пам’яті. В кінці першого року життя з’явля-ються ознаки наявності мислення у формі сенсомоторного інте-лекту. Виникає тісний зв’язок між сприйманням і дією.

Раннє дитинство. У період раннього дитинства серед всіх психічних процесів домінує сприймання. Дитина не може діяти без опори на сприймання. З цим пов’язана відсутність у дітей творчої уяви. Важливою характеристикою сприймання є емоційна афективність. Афективний характер призводить до сен-сомоторної єдності. Дитина бачить предмет. Він її приваблює і відповідно дитина починає діяти. Від року до двох дитина корис-тується різними варіантами виконання однієї і тієї ж дії.

Мислення в цей період називають наочно-дійовим. Від півтора до двох років у дитини з’являється здатність вирішувати задачі не тільки методом проб і помилок, але й шляхом здогадки. До кінця раннього дитинства складається здатність до узагаль-нення, переносу досвіду в нові ситуації, уміння встановлювати зв’язки між предметами шляхом експериментування. Основну роль при цьому відіграє сприймання. Впродовж раннього дитин-ства відбувається поступовий перехід від наочно-дійового до на-очно-образного мислення, дії з матеріальними предметами тут замінюються діями з їх образами. Початок формування наочно-образного мислення збігається зі становленням елементарної са-мосвідомості та початком розвитку здатності до довільної саморе-гуляції. Відбувається розвиток інтелектуальних операцій і фор-мування понять.

Дошкільний період. У дошкільний період сприймання втрачає свій афективний характер: перцептивні та емоційні про-цеси диференціюються. Воно стає осмисленим, виділяються довільні дії (спостереження, пошук). Мимовільна увага та пам’ять переважає протягом усього дошкільного дитинства. Але вже в цей період дошкільники вперше починають керувати своєю увагою, а пам’ять починає включатися в процес становлення особистості. Саме 3-4 роки життя стають роками перших дитячих спогадів.

У першій половині дошкільного дитинства в дитини перева-жає репродуктивна уява, механічне відтворення отриманих да-них. У старшому дошкільному віці, коли з’являється довільність у запам’ятовуванні, уява перетворюється в творчу. Уява дитини

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

формується в грі. Перетворення дійсності виникає не лише шля-хом комбінування, але й за допомогою надання предметам нових властивостей.

Сюжетно-рольова гра стимулює розвиток мислення. Основ-ними лініями розвитку мислення в дошкільний період є:

—        Покращення й удосконалення наочно-образного мислен-ня на основі уяви, довільної та опосередкованої пам’яті.

—        Початок формування словесно-логічного мислення шля-хом використання мови. Спочатку дитина засвоює зна-чення слова, вчиться його використовувати. У зв’язку з інтенсивним розвитком мовлення засвоюються поняття, з’являється тенденція до встановлення зв’язків. Потім ди-тина пізнає систему понять, які відображають відносини між людьми.

У пізнавальних процесах виникає синтез зовнішніх і внутрішніх дій, об’єднуються уява, мислення та мова. Внутрішня мова функціонує як засіб мислення.

4

Впродовж першого року життя у дитини розвивається фо-нематичний бік мовлення. Здійснюється перехід від голосних ре-акцій до словосполучень, а від них до словоутворень. Зокрема, спостерігається така послідовність: 2-й місяць – дитина слухає звуки, виникає спонтанна вокалізація; 3-й місяць – дитина впізнає голос, використовує звуки у “розмові” з дорослим, з’яв-ляється гуління; 7-8-й місяць – виникає реакція на слово, лепет, вокалізація при маніпуляціях, формується інтонаційне та фоне-матичне поле мозку, розуміння мовної ситуації, окремих слів; 10-12-й місяць – встановлюється зв’язок між назвою предмета і са-мим предметом, з’являються перші склади.

У цей період розвиток мовлення здійснюється через вклю-чення дитини у спілкування з дорослим. Спочатку виникає увага до його мовлення, а потім дитина наслідує дорослого.

Другий рік. Встановлюється зв’язок фонетичної (звукової) і смислової сторони мовлення. Спостерігається самостійність мовлення. Дитина може говорити, вимовляти слова, не надаючи їм певного змісту, або ж повторювати слова, які сама не розуміє.

Розділ 1. Вікова психологія

Слова часто випереджають мислення. Мовлення має сильний емоційний заряд. Тут більше розвивається пасивний словник ди-тини. Більшість дітей говорить простими реченнями.

Третій рік. Формується елементарна граматика. Розвиток мовлення обумовлюється не тільки спілкуванням з дорослим, а й включенням дитини в практичну діяльність. Формується регулю-юча функція мовлення (дитина підпорядковується інструкції до-рослого), вміння слухати і розуміти літературні твори.

В дошкільний період мова стає засобом спілкування, мис-лення дитини та свідомого вивчення. Розвивається звуковий та граматичний бік мовлення. У грі в процесі спілкування з ровесни-ками розвивається діалогічне мовлення. Формується інтелекту-альна функція мовлення. Воно регулює практичні дії дитини.

Зростає активний словник, що дозволяє дошкільнику перейти від ситуативного до контекстного мовлення. Мовлення перетво-рюється в універсальний засіб спілкування. Дитина може роз-повісти казку, передати свої враження. У цей період дитина не тільки активно оволодіває мовою, а і самостійно творить нові слова.

Розвиток спілкування дитини перших семи років життя з дорослим

(М.І.Лісіна)

 

Вік       Період Форма спілкування   Потреба дитини, яка задовольняєть-ся в спілкуванні

1          2          3          4

До 6 місяців   Немовлята     Ситуативно-особистісне спілкування (спілкування відбувається за допомогою експресивно-мімічних засобів; функцію спілкування виконує комплекс пожвавлення)         Потреба в позитивному ставленні та увазі

6міс. -3 роки  Раннє дитинство      Ситуативно-ділове спілкування (розгортається в процесі спіль-них з дорослим маніпулятивних дій; експресивно-мімічні засоби доповнюються предметними) Потреба в співробітництві

3-5 років         Молодший і середній дошкільний вік        Позаситуативно-пізнавальне спілкування (спільна з дорослим пізнавальна діяльність; основ-ний мотив спілкування - піз-навальний; співробітництво но-сить теоретичний характер, спіл-           Потреба в повазі дорослого

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

 

1          2          3          4

                        кування з дорослим -шлях до розуміння важливих проблем)   

4 - 6 років       Середній і старший дошкільний вік            Позаситуативно-особистісне спілкування (дорослий -конкретний член суспільства; дитина зосереджена на світі людей, а не предметів; вона засвоює моральні норми, правила соціальної взаємодії)        Потреба у взаєморозумінні та співпереживанні

Розвиток спілкування дитини перших семи років життя з ровесниками.

Контакти з іншими дітьми характеризуються відсутністю жорстких норм і правил, які існують при спілкуванні з доросли-ми. Тому діти у спілкуванні з ровесниками більш розкуті, а їхні контакти мають велику емоційну насиченість.

У немовлят переважають безпосередньо емоційні контакти, які виражають широкий спектр їх переживань. Діти розглядають один одного, доторкаються, поводять себе з ровесником як з ціка-вою іграшкою. Вони не узгоджують свої бажання, не враховують стани один одного. Спільні дії швидко розпадаються. Закладають-ся лише передумови для повноцінного спілкування.

У ранньому дитинстві складається перша форма спілкування з ровесниками – емоційно-практична. Це емоційні контакти в про-цесі виконання предметної гри, в якій діти демонструють один од-ному свої уміння і навички. Таке спілкування пов’язане з іграшка-ми. Дітей захоплює сам процес спільних дій. У цей період дитині важливіше самій щось сказати, ніж слухати іншого. Саме тому бесіда з ровесниками часто не виходить. Спілкування зводиться до окремих епізодів. У процесі спілкування формується ставлення до ровесника як до цікавого об’єкта, вивчаються його характеристики.

У дошкільників вже з 4 років спостерігається ситуативно-ділова форма спілкування. Діти намагаються діяти спільно в про-цесі сюжетно-рольової гри, налагодити ділове співробітництво, узгодити свої дії для досягнення спільної мети. З’являється інте-рес до того, що робить ровесник. Контакти характеризуються яс-кравою емоційністю. Дошкільник хоче, щоб на нього звернули увагу, прагне до визнання і поваги. Разом з тим він не виділяє

Розділ 1. Вікова психологія

інтересів і бажань товаришів, мотивів їхньої поведінки. У старших дошкільників дуже рідко спостерігається позаситуативно-ділова форма спілкування, яка сприяє розвитку в дошкільника здатності розуміти думки і переживання партнера по спілкуванню. Такі діти розмовляють з ровесниками на пізнавальні та особистісні те-ми, хоча ділові мотиви залишаються провідними.

5

Немовлята. Розвиток рухів займає важливе місце в психічно-му розвитку дитини. Динамічність моторики тісно пов’язана з розу-мовою активністю. Рухова активність допомагає дітям познайоми-тися зі світом предметів і людей. Дії немовляти дуже складні. Дити-на народжується з безумовними рефлексами. Це перш за все хар-чові, захисні та орієнтовні рефлекси. Деякі є атавістичними. Згодом з’являється ряд рухових пристосувань, які виникають завдяки кон-такту з навколишнім середовищем. Розвиток рухів відбувається в точно визначеній послідовності: насамперед розвиваються рухи го-лови, потім – рук, а вже пізніше – взагалі рухи тіла. Зокрема: 3 міс. – перекочування з боку на бік, 5 міс. – сидіння, 7 міс. – стояння, 8міс. – ходіння навколо опори, 10 міс. – самостійне ходіння. Засвоєння процесу ходіння відкриває перед дитиною можливості отримувати безпосередні відомості про навколишнє середовище.

Для розвитку психіки надзвичайно важливим є розвиток рухів руки. У 4 міс. формується рух руки до предмета, обслідування предмета. У 5-6 міс. дитина може схопити предмет. Це перша цілес-прямована дія, вона є умовою засвоєння маніпуляції з предметом. У другій половині рух рук удосконалюється. З’являються кругові ре-акції: дитина кидає, стукає, перекладає предмети. Після 10 міс. з’яв-ляються перші функціональні дії, які дозволяють використовувати предмет за призначенням. Переносу дії на інші предмети в цей період ще не відбувається. До кінця 1 року життя дитина вклю-чається в пізнання людських предметів і засвоює правила дії з ними.

Раннє дитинство. У 2 роки відбувається диференціація функцій рук і ніг, а у 3роки – розвиток предметних рухів, поява вольового самоуправління поведінкою.

У ранньому дитинстві формується предметна діяльність. Вона відрізняється від простого маніпулювання предметами тим,

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

що дії та способи роботи дитини з предметами починають підпо-рядковуватися функціональному призначенню предметів у житті культурної людини. До третього року життя предметна діяльність уже сформована. Діти можуть грати іграшками, відтворювати дії дорослих з предметами. Дитячі ігри предметного плану можуть бути такими: гра-дослідження, гра-конструювання, рольова гра.

До появи сюжетно-рольової гри дитина повинна навчитися користуватися предметами не тільки за їх прямим призначенням, а у відповідності з задумом гри. Дитина включає в гру предмети, які заміняють реальні. У неї повинна виникнути потреба копіюва-ти дії дорослих і вона повинна навчитися взаємодіяти з іншими дітьми і дорослими. Здатність до наслідування лежить в основі рухового і інтелектуального розвитку. Дії з предметами утверд-жують функції сенсорних механізмів, встановлюються тривалі зв’язки між зоровим та руховим аналізаторами. Дії з предметами, що дитина робить у ранньому віці, готують їх до ігрової діяль-ності. Для розвитку гри важливою є поява символічних дій, які заміняють реальні. Дії узагальнюються і відокремлюються від предмету, формуються перші ігрові уміння, починає розвиватися взаємодія з ровесниками у спільних іграх. У ранньому віці в дити-ни складаються свідомі довільні дії.

Дошкільний період. Рольова гра – це діяльність, в якій діти беруть на себе ролі дорослих і в узагальненій формі відтворюють діяльність дорослих і взаємини між ними. Розвиток гри вияв-ляється перш за все через зміну сюжету (від побутового (“доньки-матері”) – до широкого соціального (“космос”)) та змісту (дії з предметами – відносини між людьми).

Д.Б.Ельконін виділив 4 рівні розвитку гри у дітей 3-7 років:

1.         Центральним змістом гри є дії з певними предметами, які направлені на співучасника гри (одна дитина грає маму, а інша – тата). Ролі тут фактично є, але вони визначаються дією. Ролі не називаються, дії одноманітні. Логіку дій лег-ко можна порушити.

2.         Центральним змістом гри є дії з предметами. Але ігрова дія повинна відповідати реальній. Ролі дітьми називають-ся. Виконання ролі зводиться до реалізації дії, пов’язаної

Розділ 1. Вікова психологія

з роллю. Логіка дій визначається їх послідовністю в ре-альній дійсності.

3.         Центральним змістом гри є виконання дій, які виплива-ють з ролі. Серед них виділяються спеціальні дії, які пере-дають характер ставлень до інших учасників гри. Ролі чітко окреслені, визначають і спрямовують поведінку ди-тини, логіка і характер дій визначається роллю. Дії стають різноманітними (вислухати хворого, перев’язати, виміря-ти температуру), з’являється специфічне рольове мовлен-ня. Порушення логіки дій не допускається.

4.         Центральним змістом гри є виконання дій, які пов’язані з ставленням до інших людей, ролі яких виконують інші люди. Ролі чітко виділені. Впродовж всієї гри дитина веде лише одну лінію поведінки. Рольові функції дітей взаємо-пов’язані. Дії розгортаються в послідовності, яка строго відтворює реальну логіку, вони різноманітні.

У грі з’являється декілька типів взаємовідносин: стабільні міжособистісні відносини, які виникають до початку; сюжетно-рольові відносини, які обумовлені сюжетом і змістом гри; ор-ганізаційні відносини, за допомогою яких діти здійснюють кон-троль за діями інших учасників гри.

Є також ігри за правилами. Їх змістом є не роль, а правило і задача. До таких можна віднести рухливі та дидактичні ігри.

6 Особистість дитини – це жива і органічна єдність її індивідуальних особливостей, але окрім цього вона має багато сторін, які є типовими для всіх дітей. Гербарт стверджував, що ди-тина – це “хамелеон”. Однією з характерних рис дитячої особис-тості є її незавершеність, здатність швидко змінюватися. Друга риса – ніжність і тендітність дитячої особистості, що відзна-чається її легкою піддатливістю. Дитина легко вбирає різні пере-живання, не уміючи зрозуміти свої конфлікти і правильно їх вирішити. Панування емоцій, реального “Я”, слабка влада інте-лекту, відсутність звичок, певних стійких оцінок призводить до того, що у дитини немає нічого штучного, вона безпосередньо слідує своїм захопленням і почуттям, їй притаманна справжня дуКутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

ховна свобода. У цьому полягає неповторність становлення дитя-чої особистості, розвиток якої відбувається в напрямку збагачен-ня її досвіду, волі та інтелекту.

Л.І.Божович вважає, що формування особистості не може характеризуватися незалежним розвитком якої-небудь однієї її сторони – раціональної, вольової, або емоційної. Особистість – це вища інтегрована система, а центром її розвитку є свідомість.

Д.І.Фельдштейн, Д.Б.Ельконін вказують на те, що станов-лення особистості дитини відбувається в процесі її діяльності.

Виділяються такі етапи розвитку дитячої особистості:

1-й етап (0-1р.): Новонароджена дитина діє під впливом ли-ше біологічних потреб, але потім її діяльність визначається сприйманням тих предметів і людей, в яких втілені ці потреби. Уже в періоді немовлят встановлюється позиція дитини “Я в суспільстві”, що призводить до розуміння наявності інших і є кро-ком до становлення особистості. Немовлята потребують взаємин з дорослими. Ця потреба задовольняється в інтимно-особистісно-му спілкуванні.

2-й етап (1р. — 3р.): У ранньому дитинстві відбувається різкий перехід до предметно-маніпулятивної діяльності. Спілку-вання з дорослими забезпечує присвоєння дитиною їх досвіду, в тому числі й оволодіння мовою. В 2 роки дитина більш чітко виділяє власне ”Я” від “ІНШОГО”. В 3 роки дитина фіксує своє “Я”, усвідомлює свою “самість”, ставить себе в позицію суб’єкта, виділяє самого себе зі світу об’єктів. З цього моменту починається новий рівень соціального розвитку, коли не тільки суспільство визначає ставлення до дитини, а і вона починає все активніше вступати у взаємини з іншими людьми. З’являється мотивуюче уявлення. У дитини виникає прагнення діяти під впливом своїх внутрішніх спонукань, незалежно від ситуації. В 3 роки виникає таке особистісне новоутворення, як гордість за свої досягнення. Це прагнення досягнути результату і показати свої успіхи дорос-лому, загострене почуття власної гідності. Ставлення до себе фор-мується в процесі спілкування з дорослими. Диференціація став-лень дорослого до дитини у формі оцінки конкретного досягнен-ня призводить до формування самооцінки дитини. З’являється оцінка своїх можливостей на рівні “можу” або “не можу”.

Розділ 1. Вікова психологія

3-й етап (3р. — 7р.): В дошкільний період дитина прагне зіставити себе з іншими і активно впливати на ситуацію. У шес-тирічної дитини завдяки ігровій діяльності з’являється орієнтація на суспільні функції людей, норми їх поведінки та більш широке розуміння соціальних зв’язків, виробляється уміння оцінити по-ведінку інших дітей і дорослих. Виникає і розвивається потреба співпереживати, яка проявляється в емоційній децентрації. Фор-муються перші етичні інстанції. Моральні інстанції породжують моральні мотиви поведінки. Моральні почуття стають великою спонукальною силою. Звідси випливають і такі новоутворення, як здатність підпорядковувати свої безпосередні бажання свідомим намірам, уміння управляти собою, своєю поведінкою, і здатність правильно відтворювати соціальні норми поведінки.

Старші дошкільники прагнуть зайняти нове місце в системі доступних суспільних відносин. Відбувається усвідомлення свого соціального “Я”, своєї приналежності до дитячого колективу. Ше-стирічна дитина починає розуміти важливість суспільно корис-них справ. У рольовій грі дошкільник вже може отримати задово-лення як від правильних рольових дій, так і від відмови на ко-ристь цієї правильності від власних безпосередніх бажань. Нова позиція і тип самосвідомості “Я” і “Світ” характеризуються виділенням у взаєминах з дорослими норм і еталонів соціального співжиття. Виникає потреба в соціальній відповідності. Дитина починає усвідомлювати свої уміння і деякі якості, відкривати для себе власні переживання.

Цікавий підхід до проблеми розвитку „Я” дитини перших років життя пропонує Карел Блага. Він вважає, що на певних ета-пах розвитку зароджуються окремі структурні компоненти “Я”, які інтенсивно розвиваються впродовж всіх періодів, зокрема:

—        Між 6-7 місяцем з’являється структурний компонент “Я – є”: усвідомлення власного тіла, відчуття своєї фізичної окремості від матері; дитина відчуває себе гордим ініціатором власних моторних дій.

—        У 2 роки розвивається компонент “Я – умію, я – пізнаю”, формується із досягнень дитини (потримати горщик, по-проситися тощо).

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

—        У період між 2-3 роками починається формування струк-турного компоненту “ Я – хлопчик (дівчинка)” та “Я – хо-чу”.

—        У 3 роки формується компонент “У мене є”. Він утво-рюється з прихильності до батьків, вподобань до іграшок.

—        У 4 роки з’являється ідеальне „Я” (яким би я хотів бути), сумління совісті (що можна і не можна), посилюється ста-тева ідентифікація.

Особливості розвитку емоційної сфери особистості

В.Штерн виділяє такі властивості емоційних процесів на ранніх етапах розвитку дитини: сила, яка пов’язана з безпосеред-ньою реакцією організму на незадоволення вітальних потреб, ко-роткочасність реакцій, неоднозначний і безпосередній характер емоційного реагування.

К.Обуховський стверджує, що у немовлят виникає потреба в емоційному контакті як орієнтування в емоційному стані інших людей. Перша симпатія до дорослого виникає на основі задово-лення від ситуативно-особистісного спілкування з ним. Потім у дитини виникає синтонія як здатність відкликатися на емоційний стан іншої людини. Уже в другому півріччі відбуваються зміни емоційних проявів, які проявляються у вибірковому і неодно-значному реагуванні дитини на емоційний настрій людей, з яки-ми вона взаємодіє. Емоційні взаємини з дорослими стають більш диференційованими і стійкими, хоча й зберігають ситуативний характер. Умовою розвитку симпатії є активність дорослого в спільній діяльності.

У ранньому дитинстві емоційного відтінку набуває не стільки присутність дорослого, скільки його участь у спільній предметній діяльності. Дитина провокує емоційну оцінку і відгук дорослого. З’являється радість засвоєння предметного світу. Час-то почуття стають мотивами поведінки.

У дошкільний період емоції випереджають хід виконання дій, виникає здатність до співпереживання, здатність передбачити наслідки своїх дій, сумління совісті. Ці соціальні почуття лише починають формуватися. Вони розвиваються у грі. Дитина отри-мує задоволення від самої гри. Емоції беруть участь у підпорядку-ванні мотивів, що призводить до становлення довільної регуляції.

Розділ 1. Вікова психологія