Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ТЕРМІНОЛОПЧНИЙ словник : Юридична психологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

ТЕРМІНОЛОПЧНИЙ словник


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 

магниевый скраб beletage

A

Абстрагування — особливий прийом мислення, який дозволяє залиша-ти осторонь несуттєві властивості, зв'язки і відношення предметів, водночас фіксувати ті риси, які в даному дослідженні розгляда-ються як істотні, суттєві. Це прийом мислення, що передбачає ві-дображення в людській свідомості предметів і явищ об'єктивної дійсності, мисленого відокремлення від їхніх другорядних власти-востей і відносин та виділення загальної ознаки, що характеризує клас предметів. Здійснюється поетапно: спочатку вивчають харак-теристики об’єкта і поділяють на суттєві й несуттєві, потім об'єкт дослідження замінюють іншим, який становить спрощену модель, що зберігає головне в складному. Основні види: ототожнення (створення нових понять способом об’єднання предметів або явищ, взаємопов'язаних за своїми властивостями, в особливий клас); ізолювання (виділення властивостей, невідривно пов'язаних з предметами); конструктивізація (відокремлення від невизначено-сті меж реальних об’єктів).

Аналіз (гр. analysis — розкладання) — мислене або практичне розчлену-вання цілого на частини. Це метод пізнання, за якого виконують практичне або розумове розчленування об'єкта дослідження на його складники з метою дослідження окремих частин як елементів скла-дного цілого. Це дає змогу виявити структуру об’єкта, відокремити суттєве від несуттєвого, звести складне до простого. Аналіз явища в процесі розвитку дає можливість виділити в ньому окремі етапи, су-перечливі тенденції тощо. Мета аналізу — пізнання окремих частин об'єкта як елементів складного цілого. Умовою всебічного пізнання об'єкта дослідження є багатогранність його аналізу. Нерозривно пов'язаний із синтезом— зворотним процесом об’єднання в одне ціле частин, ознак, властивостей об'єкта, визначених за допомогою аналізу.

Аналогія (гр. analogia — відповідність, подібність, схожість) — метод пі-знання, заснований на перенесенні однієї або кількох характеристик із відомого явища на невідоме. Це міркування, в яких із подібності

двох об'єктів за окремими ознаками робиться висновок про їх поді-бність і за іншими ознаками. Використовується при висуненні гіпо-тез, дає поштовх до висловлювання припущень. Аналогія повинна базуватися на суттєвих ознаках і якнайбільшій кількості схожих ха-рактеристик об'єктів порівняння. Зв'язок ознаки, щодо якої роблять висновок, зі знайденими в об'єктах загальними ознаками повинен бути дуже тісним. Аналогія не повинна вести до висновку про схо-жість об'єктів в усіх ознаках. Висновок за аналогією повинен допо-внюватися дослідженням відмінностей і доказами того, що ці від-мінності не можуть слугувати підставою для відмови від висновків за аналогією.

5

Бібліографічний опис — і процес, і результат аналітичного опрацювання наукових документів, що полягає в складанні за встановленими пра-вилами переліку відомостей про документ, які дають змогу повніс-тю визначити цей документ і знайти його серед інших з метою ви-користання його в різних видах праць.

в

Версія — у слідчій і судовій діяльності обґрунтоване передбачення про походження фактів та обставин, які мають значення для справи, їх-ній зв'язок між собою, про механізм вчинення злочину та особисто-сті злочинця. Припущення (гіпотеза) стає слідчою версією лише при його відповідності фактичним обставинам, що мають відношення до предмета доведення в справі. Будучи приватною гіпотезою, версія має значення лише для конкретної справи як найбільше його пояс-нення. Версія необхідна для здійснення перевірних дій: з версії ви-суваються всі можливі її наслідки, характер яких обумовлює вико-нання певних слідчих дій.

Виправна (пенітенціарна) психологія галузь юридичної психології, що вивчає психологічні особливості виправлення правопорушників, психічні стани, які викликані позбавленням волі, методи та принци-пи ресоціалізації злочинців, структуру формальних і неформальних груп у місцях позбавлення волі, міжособистісні відносини в цих групах, проблеми включення особистості в позитивні соціальні зв'язки і її соціальної реадаптації після відбуття покарання.

Вирок — рішення, винесене судом у результаті судових дій і яке встанов-лює винуватість або невинуватість підсудного, міру покарання ви-нуватому та інші правові наслідки визнання винуватості або неви-нуватості підсудного. Вирок виноситься від імені держави, він повинен бути законним та обґрунтованим (відповідати вимогам за-кону та фактам, які мали місце при вчиненні злочину й установле-ними у ході розслідування або судового розгляду). Вирок набирає законної сили по закінченні терміну на його касаційне оскарження або опротестування.

д

Девіантна поведінка — поведінка, яка суперечить прийнятим у суспільс-тві правовим або моральним нормам, злочинне, аморальне пово-дження; результат асоціального розвитку особистості, впливу на неї несприятливих соціальних ситуацій, негативних соціальних факто-рів на «слабкі місця» особистості. Девіантна поведінка підлягає кримінальним і соціальним санкціям. Слабкі форми девіантності за-суджуються моральними нормами, суспільною увагою, грубі форми, передбачені Кримінальним кодексом.

Деперсоналізація — зміна самосвідомості індивіда, яка пов'язана із втра-тою ним здатності бути особистістю, різке зниження самооцінки щодо поведінки.

Деталізація показань — тактичний прийом допиту, що полягає в спону-канні допитуваного до опису окремих деталей події й застосовуєть-ся для перевірки правдивості показань, виявлення протиріч у непра-вдивих свідченнях, при перевірці помилкового алібі та помилкового впізнання.

Детектор брехні — набір приладів для об'єктивного дослідження фізіоло-гічних показників, які характеризують афективний стан особистості (психосоматичних реакцій). У СІІІА й інших країнах широко вико-ристовується в юридичній практиці. Реєструючи енцефалограму, шкірно-гальванічну реакцію, міограму (м'язову реакцію), плетизмо-граму (судинну реакцію) й інші реакції організму, дослідники аналі-зують їхні показники і роблять висновки про можливість причетнос-ті індивіда до певної події.

Діагноз психологічний — виявлення індивідуально-психологічних особ-ливостей особистості, що виражаються в її поведінці; визначення місця та значення отриманих даних у психологічній структурі осо-бистості.

Діагностика криміналістична — установлення криміналістично значу-щих особливостей стану об'єкта (яким пальцем якої руки залише-ний слід, чи є ознаки підробки документа і т. ін.). Для успішної ро-боти слідчого зі слідами злочину в нього повинне бути сформоване криміналістичне поняття «система слідів злочину». Робота зі сліда-ми злочину може здійснюватися в напрямі від копії до оригіналу та від оригіналу до копії. При розслідуванні вбивств, розбійних напа-дів, грабежів, зґвалтувань, хуліганства істотне значення має дослі-дження сукупності контактно-матеріальних слідів. При цьому вико-ристовуються не тільки прямі, а й зворотні ідентифікаційні зв'язки— установлення особи злочинця по залишених ним слідах, слідах, залишених на ньому потерпілою, і предметах, знайдених на місці події. Інформація від слідів злочину значно зростає при їхньо-му експертному розслідуванні. Психічні сліди злочину аналізуються при оцінці покарань.

Дізнавання — упізнання сприйманого об'єкта як відомого по минулому досвіду, звірення наявного образа поточного сприйняття із відповід-ними слідами пам'яті. Дізнавання розрізняється за ступенем визначеності, чіткості, повноти та довільності — мимовільності. Дізна-вання може бути помилковим.

Дізнання — форма розслідування, яка відрізняється від попереднього слідства щодо суб'єкта та предмета розслідування; здійснюється мі-ліцією, командирами військових частин, органами безпеки, началь-никами установ виконання покарань, органами державного пожеж-ного нагляду, прикордонної охорони, капітанами морських суден тощо. Закон розрізняє орган дізнання й осіб, які проводять дізнання. Особа, яка провадить дізнання, призначається органом дізнання. Особа, яка проводить дізнання, здійснює слідчі дії та оперативно-розшукові заходи з метою виявлення злочинів та осіб, які їх вчини-ли. Розрізняються два види дізнання — по справах, по яких попере-днє дізнання обов'язкове, і по справах, по яких попереднє дізнання не обов'язково (для злочинів, по яких обвинувачуваним не загрожує міра покарання, та нескладних для розслідування).

Ділова гра — метод пошуку управлінських рішень в проблемних ситу-аціях у груповому режимі, який заключається в розподілі членів групи по ролях та організації їх взаємодії (використовується як засіб активного навчання та тестування, рольового розвитку ін-дивіда).

Діяння — соціально значуща форма прояву активності суб'єкта, за ре-зультати якої суб'єкт несе соціальну відповідальність. Злочинне ді-яння — акт антисоціальної поведінки, що зазіхає на суспільні відно-сини, охоронювані правом.

Добровільна відмова від вчинення злочину — припинення за своєю во-лею розпочатих злочинних дій при наявності можливості довести злочин до кінця.

Доведення до самогубства — кримінально каране діяння; є зазвичай ре-зультатом жорстокого поводження винного з потерпілим, система-тичного приниження його достоїнства, погрози вбивством з особли-вою жорстокістю.

Доведення — процедура встановлення істинності гіпотези або будь-якого іншого твердження. Можливі два способи: безпосередній, який по-лягає в тому, що в процесі практичних дій відбувається зіставлення деякого припущення з фактичним станом об'єкта дослідження (на-приклад, спостереження, експеримент, демонстрація, вимірювання, розрахунки, облік та ін.); опосередкований, коли істинність гіпотези або твердження доводять способом умовиводів на основі наявних знань у вигляді різних законів і положень, істинність яких уже дове-дено. У структурі доказів виділяють тезу — точно і чітко сформу-льоване твердження, що підлягає доведенню, аргумент — положен-ня, яке використовують для доведення й істинність якого встановлено раніше, і форму — спосіб зв'язку аргументів між собою та тезою, логічну послідовність переходу від аргументу до аргумен-ту, а потім до тези. Доведення — процес встановлення істини по кримінальній справі шляхом збору, дослідження, оцінки та викорис-тання доказів. Доведенням встановлених фактів, виявляються їхня сутність і значення для встановлення істини в справі.

Докази судові — фактичні дані (відомості) про обставини, які мають зна-чення для розслідування, отримані та закріплені в матеріалах справи в установленому законом порядку. На основі доказів установлюють-ся: чи мала місце подія злочину, винність особи в вчиненні злочину, мотиви злочину, ступінь відповідальності винних, характер та роз-міри нанесеного збитку, причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. У цивільному процесі за допомогою доказів з'ясовується наявність або відсутність обставин, що обумовлюють вимоги й за-перечення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також всіх інших обставин, необхідних для з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін. Дані, отримані з не передбачених законом джерел, не мають доказового значення. Докази підрозділяються на особисті (показання) та речовинні, прямі й непрямі (які встановлюють про-міжний факт), безпосередні та похідні (показання зі слів, копії слідів та ін). Жоден вид доказів не має переважного значення. Докази оці-нюються слідчим, суддею всебічному, повному та об'єктивному розгляді їхньої сукупності.

Допит перехресний — допит учасників судового процесу представника-ми обвинувачення та захисту по тих самих обставинах.

Допит — застосовувана в цивільному та кримінальному процесах слідча та судова дія, яка ґрунтується на одержанні, закріпленні (фіксації) переданих відомостей про обставини, істотні для правильного вирі-шення справи, здійснювана спеціально уповноваженими на це осо-бами (слідчим, прокурором, суддею). При допиті враховуються про-цесуальне становище допитуваної особи (обвинувачуваний, підозрюваний, потерпілий, свідок, експерт), його вікові особливості (при допиті дітей до 14 років обов'язкова участь педагога). Свідки та потерпілі попереджаються перед допитом про кримінальну від-повідальність за відмову, від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань. Процесуальні правила визначають порядок ведення допиту та занесення його результатів до протоколу допиту, застосування звукозапису і т. ін. Законом заборонене домагання по-казань шляхом насильства, погроз та інших незаконних засобів.

Дослідження доказів — встановлення змісту доказів, їх вірогідності та цінності. Зміст доказів відповідає на запитання, що доводить даний доказ. Це може бути виявлене безпосередньо або за допомогою екс-пертного дослідження доказу. Установлення вірогідності доказу пе-ревіряється шляхом зіставлення його з іншими достовірними дока-зами, логічними умовиводами та емпіричними діями (слідчим експериментом, перевіркою показань на місці, експертизою).

Достовірність — достатня правильність, те, що не викликає сумнівів, до-каз того, що названий результат (закон, закономірність, сукупність фактів та ін.) є істинним, правдивим.

Е

Експресія — виразність, сила зовнішнього прояву почуттів (у міміці, пан-томіміці, інтонаціях і жестах).

Емоції— імпульсивна реакція, яка відображає відношення індивіда до значущості сприйманого їм явища, інтуїтивне визначення зв'язку даного явища із задоволенням або не задоволенням потреб суб'єкта. Емоції пов'язані з вегетативними реакціями, рівнем енергетичного забезпечення різних екстрених-адаптивних («аварійних») дій.

Етапи розслідування — відносно самостійні частини розслідування, спрямовані на вирішення окремих його завдань. Розрізняються під-готовчий, первісний, основний та заключний етапи розслідування. На підготовчому етапі розслідування слідчі органи отримують по-відомлення про подію, яка має ознаки кримінальності. На цьому етапі слідчий виконує перевірні дії, основним завданням яких є встановлення кримінального, некримінального характеру події, ух-валює рішення щодо порушення кримінальної справи. На первісно-му етапі розслідування проводяться невідкладні слідчі дії (огляд, допит, обшук, затримання), визначаються основні напрямки пошуку доказів інформації, закріплюється первинна доказова інформація, проводиться її первинна криміналістична інтерпретація, встановлю-ється тип слідчої ситуації, здійснюється імовірнісне моделювання можливого механізму скоєного злочину, аналізуються та системати-зуються особливості поведінки особистості (мотиви злочину, спосо-би його вчинення, особливості взаємодії з об'єктами навколишнього середовища і т. ін.), визначається система оперативно-розшукових заходів. На основному етапі розслідування здійснюється розгорнуте планування розслідування, проводяться необхідні слідчі дії та опе-ративно-розшукові заходи, систематична перевірка наявності або відсутності всіх наслідків з висунутих версій, виявляється, закріп-люється та досліджується весь обсяг доказів, необхідних для повно-го, всебічного та об'єктивного розслідування. На заключному етапі розслідування виконуються процесуальні дії по завершенню розслі-дування. На цьому етапі можуть бути виконані додаткові й повторні слідчі дії.

Ефект ореола — загальне оцінне враження про людину в залежності від ії со-ціального статусу в умовах дефіциту інформації про неї, домінування першого враження про особистість при наступній взаємодії з нею.

3

Замах на злочин — вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосе-редньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від її волі. За-мах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, не залежних від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала за необхідні для доведення злочину до кінця.

Збирання доказів — первісний етап процесу дослідження, який заключа-ється у виявленні доказів (їхньому відшуканні, виявленні, упізнан-ні — їхній первинній оцінці в якості таких), їх процесуально регла-ментованій фіксації, залученні до справи; здійснюється з дотриманням законності.

Злочини організовані — найнебезпечніший різновид групових злочинів з використанням у злочинних цілях соціально-психологічних механі-змів поведінкової організованості — засобів соціального контролю, внутрігрупової функціональної диференціації та ієрархії, об'єднання з офіційними структурами, забезпечення своєї захищеності з боку корумпованих державних, адміністративних та правоохоронних ор-ганів. Поширення організованої злочинності пов'язане із соціально-економічною та політичною дестабілізацією.

Злочинність — історично обумовлене соціальне явище, соціально-психологічне й кримінально-правове явище, що складається із суку-пності злочинів, скоєних у даному суспільстві й у даний період ча-су; характеризується кількісними (стан, динаміка, коефіцієнт зло-чинності) і якісними (структура, характер) показниками. Стан злочинності визначається кількістю вчинених злочинів та осіб, що їх вчинили, рівнем повторної та рецидивної злочинності, питомою ва-гою тяжких злочинів і тенденціями зростання окремих видів зло-чинності.

/

Ідентифікація в криміналістиці — встановлення тотожності об'єктів або особистості за сукупністю їхніх ідентифікаційних ознак. Як процес дослідження ідентифікація — може привести до висновку про наяв-ність або про відсутність тотожності. Як метод дослідження іденти-фікація є науково обґрунтованим способом впізнання об'єктів, їхніх індивідуальних властивостей. Ідентифікації підлягають не тільки предмети, а й ділянки місцевості, час, окремі фізичні та психічні властивості індивідів — характерні психічні прояви, індивіда, його дії. Сукупність індивідуальних, стійких ознак називається ідентифі-каційним комплексом ознак.

Індукція (лат. inductio — наведення) — метод дослідження та спосіб мір-кування, при яких загальний висновок будується на основі частко-вих посилань. У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єд-ності з дедукцією — науковим методом, за якого висновок про характеристики будь-якого елемента множини роблять на підставі пізнання загальних характеристик всієї множини.

Інтерв'ю психотерапевтичне — метод психотерапевтичної бесіди з ме-тою надання психологічної допомоги, розкриття прихованих моти-вів поведінки, встановлення позитивних особистісних відносин, зняття внутріщньоособистісних конфліктів.

Інтерпретація — тлумачення, роз'яснення, розкриття змісту явища, які сприяють його розумінню.

Інтуїція — здатність осягати істини, не звертаючись до розгорнутого ло-гічного міркування. В логіці та методології розглядається як догад-ка, що потребує перевірки.

Істина — правильне, адекватне відображення предметів і явищ дійсності, відтворення їх так, як вони існують поза межами нашої свідомості. Істина об'єктивна за змістом, але суб'єктивна за формою як результат діяльності людського мислення. Істина — доведеність судження, його адекватність дійсності.

к

Каяття — визнання своєї провини та самоосуд своєї негативної поведін-ки, готовність нести заслужене покарання та виправити поведінку в майбутньому, щирий жаль про зроблену провину або про асоціальні діяння, необхідний компонент спокутування провини, передумова виправлення особистості злочинця, пробудження в нього почуття сорому, совісті. Міра кримінального покарання визначається з вра-хуванням щиросердечного каяття винного.

Контакт психологічний — позитивно-емоційна взаємодія суб'єктів спіл-кування, яка виникає на основі спільних інтересів і цілей діяльності, взаєморозуміння й взаємодовіри.

Контроль соціальний — соціальне реагування на девіантну поведінку ін-дивіда системою способів впливу з метою його повернення в соціа-льно-нормовану сферу; соціальний контроль забезпечує стабільність соціальної системи і її розвиток, його ефективність визначається со-ціальними санкціями (заохоченнями, схваленням, заборонами), гну-чкістю та диференціацією цих санкцій, покликаних сформувати со-ціальний самоконтроль особистості, забезпечити її інтеграцію із соціумом; соціальний контроль — механізм саморегуляції в соціа-льних системах, що діє за принципом зворотного зв'язку: органи со-ціального управління покликані чуйно реагувати на всі фактори со-ціальної дестабілізації.

Корупція — широке поширення злочинної поведінки високопоставлених посадових осіб, які використовують виконання державних функцій з метою особистого збагачення та отримання інших особистих пере-ваг; одержує розвиток в умовах посилення бюрократії та наділення її владними привілеями, виходу її з-під соціального контролю. Ко-рупція державних, адміністративних і правоохоронних органів, пов'язана зі зростанням організованої злочинності, одна з ознак яко-го — зрощення із владними структурами. Зрощування мафіозних та корумпованих структур веде до соціально-економічної дестабіліза-ції суспільства, масового протесту, ставить суспільство перед необ-хідністю радикальних соціально-політичних перетворень.

Криміналістична тактика — система науково обґрунтованих і практич-но ефективних прийомів організації попереднього та судового слід-ства, система прийомів ефективної взаємодії слідчого (судді) з різ-ними учасниками судочинства.

Криміналістична характеристика злочинів — узагальнення типових ознак та особливостей різних видів злочинів, знання яких визначає ефективні способи їхнього розслідування, характеризує типи кримі-налістично значущої інформації, містить систему даних про типові способи вчинення злочинів даного виду, визначає істотні для нього обставини, що підлягають виявленню; визначає найбільш імовірніс-ні механізми його вчинення, типові прийоми приховання, особистісні особливості злочинця, можливі мотиви та мету злочинної пове-дінки. Кримінальна психологія — психологія злочинця, злочинної групи та злочинного діяння, галузь юридичної психології, яка вивчає психо-логічні механізми поведінки особи правопорушника.

м

Метод (гр. methodos — спосіб пізнання) — спосіб дослідження явищ, пла-номірний підхід до їх вивчення, послідовність дій у проведенні тео-ретичного дослідження або практичного здійснення якогось явища або процесу; у найзагальнішому значенні — спосіб, певним чином упорядкована діяльність і своєрідний інструмент для досягнення конкретної мети. Це — сукупність прийомів і операцій теоретично-го пізнання і практичного освоєння дійсності, підпорядкованих ви-рішенню конкретного завдання. Наукові методи ґрунтуються на пе-вних принципах, теоріях і законах.

Метод дослідження — засіб досягнення мети, пізнання явищ дійсності в їх взаємозв'язку і розвитку. Спосіб відтворення досліджуваного об'єкта або предмета.

Методика — система правил використання методів, прийомів та операцій у науковому дослідженні.

Методологія (гр. methodos — спосіб пізнання і logos — вчення) — філо-софське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, вико-ристання принципів світогляду в процесі пізнання і практиці; міс-тить сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів, що застосовуються в певній науці, а також галузь знань, що вивчає за-соби, передумови і принципи організації пізнавальної і практично-перетворювальної діяльності людини.

Методологія дослідження — сукупність конкретних прийомів і способів для проведення будь-якого наукового дослідження.

Механізм злочину — сукупність системоутворюючих елементів злочину: предмет зазіхання, психічна саморегуляція суб'єкта злочину, орієн-товна основа його кримінально спрямованих дій, мотиви, мета та способи злочинного діяння, особливості використання злочинцем конкретних умов. Вчинення діяння, коректувальні дії злочинця, йо-го відношення до проміжних результатів і підсумкового результату діяння, його взаємодія з іншими учасниками злочину. Механізм злочину — динамічна структура злочинного діяння. Із психологіч-ної точки зору всі злочини за механізмом вчинення підрозділяються на злочини, вчинені у формі простої вольової дії (імпульсивно, сте-реотипно вчинені діяння), і злочини, які вчинені у вигляді складної вольової дії (заздалегідь заплановані, поетапні злочинні діяння). При аналізі механізму злочинів, скоєних у формі простої вольової дії, ва-рто акцентувати увагу на операційних установках злочинця, його поведінкових стереотипах. При аналізі злочинів, вчинених у формі складної вольової дії, необхідно враховувати комплекс суб'єктивно обумовлених стійких взаємозв'язків між окремими структурними

елементами діяння, особливостями дозлочинного, злочинного та пі-слязлочинного поводження суб'єктазлочину. Моделювання (фр. modeler — ліпити, формувати) — вивчення об’єкта (оригіналу) шляхом створення і дослідження його копії (моделі), яка замінює оригінал з певних сторін, які цікавлять пізнання і підляга-ють вивченню, непрямий, опосередкований метод наукового дослі-дження. Це науковий метод, який полягає в теоретичних і практич-них діях, спрямованих на розробку і використання моделей — образів реальних об'єктів (процесів) у матеріальній чи ідеальній фо-рмі, які відображають суттєві властивості об'єктів (процесів), що моделюються, і заміщують їх у ході дослідження. Базується на ме-тоді аналогії — можливості вивчення реального об'єкта через дослі-дження подібного до нього і доступнішого, а саме моделі.

н

Надсвідоме — не підлягаючий свідомо-вольовому контролю вищий рі-вень психічної активності при вирішенні творчих завдань (інтуїція), спонтанне прийняття моральних рішень.

Наочно-образна фіксація доказів — фіксація чуттєво сприйманих об'єктів, які мають доказове значення, за допомогою фотографуван-ня, кінозйомки, відео- і звукозапису; з метою адекватності відобра-ження така фіксація повинна відповідати ряду психологічно обумо-влених вимог.

Насильницька смерть — смерть від впливу зовнішніх факторів (убивст-во, самогубство, нещасний випадок). У більшості випадків є підста-вою для порушення кримінальної справи. У всіх випадках встанов-лення факту насильницької смерті обов'язково перевіряється її причина.

Негативізм — невмотивована поведінка суб'єкта, яка суперечить вимогам інших суб'єктів, відчуження індивіда від інтересів інших людей, ха-рактерна поведінка дітей у період вікових криз.

о

Обвинувачуваний — особа, у відношенні якої винесена постанова про залучення її в якості обвинувачуваного по кримінальній справі. 06-винувачуваний може спростовувати обвинувачення, відкидати його докази, давати своє тлумачення обставин справи. Обвинувачуваний не несе відповідальності за відмову від давання показань і за дачу давання завідомо неправдивих показань. Зацікавленість обвинува-чуваного у справі може істотно відбиватися на правдивості його по-казань. Його показання можуть містити й мимовільні помилки, обу-мовлені неадекватністю його сприйняття й розуміння відповідних обставин, неправильними й неприпустимими прийомами допиту. Забороняється домагатися показань обвинувачуваного шляхом на-сильства, погроз та інших незаконних засобів; примус до дачі пока-зань є правопорушенням і тягне за собою відповідальність. Визнання обвинувачуваним своєї провини може бути покладене в основу обвинувачення лише при його підтвердженні сукупністю інших до-казів.

Обшук — слідча дія, яка спрямована на пошук об'єктів, які мають зна-чення для встановлення істини по кримінальній справі (предметів і цінностей, добутих злочинним шляхом; зброї та знарядь злочину, документів і т. ін.), виявлення розшукуваних осіб і трупів; прово-диться в присутності понятих та у строгій відповідності з встанов-леним законом вимогами. Розрізняють особистий обшук, обшук приміщень, місцевості та транспортних засобів. У судовій психоло-гії розробляється система прийомів взаємодії при обшуку, рефлексія прийомів приховання та інших поведінкових аспектів взаємодіючих при обшуку осіб.

Огляд місця події — невідкладна слідча дія, спрямована на встановлення, дослідження й фіксацію обстановки місця події, слідів злочину, зло-чинця та інших фактичних даних, що дозволяють зробити висновок про механізм злочину, особистості злочинця, мотиви його злочинної поведінки, час вчинення злочину та інші обставини. Дослідницький етап огляду місця події підрозділяється на оглядову стадію (ознайо-млення з місцем події, визначення його границь, послідовності огляду), загальний і детальний огляд, висування первісних версій, визначення оперативно-розшукових заходів щодо розшуку та за-тримки злочинця.

Огляд слідчий — слідча дія, яка полягає у виявленні, впізнанні та безпо-середньому дослідженні об'єктів, їхніх властивостей, станів і взає-мовідношень, що несуть у собі юридично значушу інформацію. Різ-новид слідчого огляду — огляд місця злочину, огляд трупа, предметів, документів, приміщень і ділянок місцевості, транспорт-них засобів і т. ін. Кожний з видів огляду має специфічні особливос-ті слідчого спостереження, процесуальні та тактичні особливості. До слідчого огляду можуть бути залучені різні фахівці й окремі учасни-ки кримінального процесу.

Огляд трупа — зовнішній огляд трупа на місці його виявлення; прово-диться слідчим за участю судового медика, у присутності понятих. У протоколі огляду трупа вказуються зовнішній вигляд і поза трупа, стан шкірних покривів, ступінь розвитку трупних явищ, стать та вік, характер і локалізація ушкоджень; стан одягу; предмети, які перебу-вають на трупі і т. ін.

Огляд — слідча дія, суть якої полягає в огляді тіла людини для вирішення питань, які мають значення по справі. Розрізняють слідчий та судово-медичний огляд. Слідчий огляд здійснюється слідчим у присутності понятих, проводиться для встановлення на тілі людини слідів злочину (плям, слідів барвників, часток ґрунту, різних предметів), а також для встановлення особливих прикмет (татуювань, шрамів тощо). Судово-медичний огляд проводиться для встановлення характеру й давності тілесних ушкоджень, ознак перенесених операцій і т. ін.

Оперативне обслуговування — система негласних оперативно-розшукових заходів, що забезпечують виявлення криміногенних

об'єктів і вжиття заходів по їхньому знешкодженню (на промисло-вих підприємствах, транспорті, місцях масового скупчення людей тощо).

Оперативне спостереження — негласний оперативно-розшуковий за-хід — приховане спостереження за об'єктами злочинного діяння; проводиться візуально й за допомогою спеціальних оперативно-технічних засобів.

Оперативно-розшукова діяльність — система розвідувально-пошукових заходів, виконуваних спеціальними органами за допомогою неглас-них засобів і методів, спрямована на запобігання та розкриття зло-чинів; розшук зниклих злочинців (проводиться на основі закону та спеціальних нормативних актів).

Організація розслідування — комплекс необхідних заходів на різних етапах розслідування, які забезпечують послідовне досягнення цілей розслідування, керування процесом розслідування, застосування найбільш ефективних засобів розслідування з врахуванням конкрет-них слідчих ситуацій.

Особистий розшук — пошукова діяльність оперативного працівника (де-тектива) для виявлення винної особи.

Особистість злочинця — сукупність психічних особливостей індивіда, що виявилися у вчиненому ним злочині та виступають як умова злочинної поведінки; загальні особливості особистості злочинця — деформованість ціннісних орієнтацій, невміння володіти соціально-адаптивними способами поведінки, особистісні акцентуації — агре-сивність, імпульсивність, низький рівень особистісного розвитку, інфантильність, примітивізм, підвищений рівень домагань при від-сутності можливостей їхньої реалізації. Окремі групи злочинців ха-рактеризуються додатковими особливостями (корисливі, корисливо-насильницькі й насильницькі злочинці, учасники групової та органі-зованої злочинності, злісні злочинці тощо).

Оцінка доказів — виявлення допустимості та відносності доказів, визна-чення їхнього значення та можливостей використання для встанов-лення істини в справі. Прийнятий у судочинстві принцип оцінки до-казів означає, що жодний доказ не має наперед визначеної сили (переваги перед іншими доказами).

Очна ставка — у кримінальному процесі одночасний допит двох раніше допитаних осіб з метою встановлення протиріч і отримання нових даних, що дозволяють судити про істинність раніше отриманих по-казань. Оголошення раніше даних показань можливе лише після да-чі показань на очній ставці. Використовується психічна взаємодія учасників очної ставки, але не допускається психічний тиск одного учасника на іншого.

п

Планування розслідування — передбачення завдань, напрямків, шляхів та способів розслідування, визначення системи слідчих дій, тактики здійснення, послідовність різних організаційно-технічних заходів.

Логіка планування розслідування пов'язана з висуванням обґрунто-ваних слідчих версій і можливих наслідків із цих версій.

Показання обвинувачуваного — повідомлення особи, притягнутої в яко-сті обвинувачуваного, про фактичні дані із приводу пред'явленого обвинувачення й інших відомих їй обставин у справі та наявних у справі доказів, зроблене в процесі допиту у встановленому законом порядку, один із засобів захисту обвинувачуваного.

Показання потерпілого — повідомлення особи, яка визнана потерпілою. Такого роду дані не можуть бути доказом, якщо потерпілий не може вказати джерело своєї поінформованості. При перевірці та оцінці показань потерпілого враховується можливість перекручування ним повідомлюваної інформації в силу зацікавленості в результаті спра-ви та внаслідок його конфліктних емоційних станів під час здійс-нення розслідуваних подій; за відмову від дачі показань і за дачу свідомо неправдивих свідчень потерпілий несе кримінальну відпо-відальність.

Показання свідка — повідомлення свідка про відомі йому особисто фак-тичні дані про будь-які обставини, що підлягають встановленню в справі, зроблене в процесі допиту у встановленому законом поряд-ку. У цивільному процесі показання свідка служать встановленню обставин, які обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Свідок може бути допитаний про його відношення до осіб, які бе-руть участь у справі, про обставини, що мають значення для прави-льного вирішення справи. Фактичні дані, повідомлювані свідком, не можуть служити доказом, якщо він не може вказати джерело своєї поінформованості. При оцінці показань свідка враховуються всі об-ставини, які впливають на їхню правдивість та істинність. Законом передбачена відповідальність свідка за відмову від давання пока-зань, за давання неправдивих показань і відповідальність інших осіб за примушування свідка до давання неправдивих показань. Помилки в показаннях правдивих свідків можуть бути викликані неадекватні-стю їхнього сприйняття, індивідуально-типологічними психічними особливостями, психічними аномаліями, особистісними акцентуаці-ями, утрудненими умовами сприйняття, особливостями інтерпрета-ційної діяльності, сенсорної та мнемічної недостатності. Показання свідка підлягають перевірці та критичній оцінці.

Показання — один з видів доказів, який ґрунтується на усних або пись-мових повідомленнях особи про фактичні дані, на основі яких вста-новлюються обставини, які мають значення для вирішення цивіль-ної або кримінальної справи, отримані в процесі допиту у встановленому законом порядку (особисті докази).

Пом’якшення покарання — призначення судом покарання нижче уста-новленого законом нижчої межі або застосування більш м'якого по-карання з урахуванням виняткових обставин справи та особистості винного.

Помилування — акт, який повністю або частково звільняє засудженого від покарання або замінює раніше призначене покарання більше

м'яким. Передбачає також зняття судимості з осіб, які раніше відбу-вали покарання. На відміну від амністії акти помилування мають ін-дивідуальний характер.

Понятий — особа, запрошена для участі в ряді слідчих дій (огляд, обшук, виїмка, впізнання і т. ін.), яка не заінтересована в справі (не менше двох). Поняті зобов'язані засвідчити факт, зміст та результати слід-чих дій, проведених у їх присутності. Вони вправі висловити заува-ження із приводу виконаних дій, які підлягають занесенню до про-токолу слідчої дії.

Портретна експертиза — вид експертизи, предметом якої є встановлення тотожності особистості портретним зображенням. Розрізняються портретні експертизи по фотопортрету та черепу (кісткових остан-ках), по фотопортретах та рентгенозйомці, по фотопортретах та кі-но- і відеокадрах.

Постанова слідчих органів — рішення слідчого або особи, яка проводить дізнання, у процесі попереднього слідства або дізнання. Виноситься з питань, що визначають порушення кримінальної справи (пору-шення, припинення, призупинення виробництва в справі), процесуа-льне становище осіб, які беруть участь у справі (пред'явлення обви-нувачення, визнання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем), захід щодо відшкодування матеріального збитку, за-подіяного злочином (накладення арешту на майно), провадження окремих слідчих дій (залучення до справи, повернення потерпілому майна). Такого роду постанова повинна бути законною та обґрунто-ваною, а в ряді випадків — вмотивованою (про обшук, припинення справи і т. ін.). Незаконні й необґрунтовані постанови слідчих орга-нів підлягають скасуванню прокурором.

Потерпілий — громадянин, якому злочином заподіяна моральна, фізич-на або майнова шкода. Потерпілий наділяється рядом прав: давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами спра-ви з моменту закінчення попереднього слідства, брати участь у су-довому процесі, заявляти відводи, скаржитися на дії осіб, які про-вадять дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також на вирок. Потерпілий здійснює свої права особисто або через представника (захисника).

Право — соціальний інститут реалізації базових цінностей суспільства за допомогою системи загальнообов'язкових норм, реалізованих при-мусовою силою держави; інститут урегулювання основних соціаль-них відносин на основі встановлення єдиного масштабу соціально значущої та соціально доцільної поведінки.

Правове регулювання — форма соціального регулювання, яка діє у спів-відношенні з вимогами норм права, заснована на усвідомленні суб'єктами своїх прав та обов'язків. Механізм правового регулю-вання складається із системи правових норм (законодавства), право-вих відносин, правової відповідальності та правової свідомості. Правове регулювання вдосконалюється створенням зводу законів, формуванням механізму реалізації законності, системою правової соціалізації.

Правоздатність — здатність особи на право та обов'язки, визнана рівною мірою за всіма громадянами. Ніхто не може бути обмежений у пра-воздатності, крім випадків, передбачених законом.

Правомірність — відповідність соціальних явищ, діяльності суб'єктів права вимогам норм права; втілюється як у поведінці суб'єктів пра-ва, так й у різних юридичних актах. Базується на високому рівні правосвідомості, правової культури суспільства, дотриманні та реа-лізації законності. У поведінці людини виступає як єдність її зовні-шніх та внутрішньо-орієнтовни