7.1. Планування витрат і оцінка вартості проекту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 

Загрузка...

Планування витрат на проект — найважливіша складова успіш-ної його реалізації. Усі учасники проекту — постачальники, банки, підрядники — повинні враховувати вартісні показники проекту при плануванні власної діяльності. Планування витрат є першим кроком на шляху планування вартості проекту:

планування ресурсів — які ресурси й у якій кількості необхідні для виконання робіт проекту;

оцінка вартості — визначається вартість задіяних ресурсів;

бюджетування — визначення вартості кожної окремої роботи.

Ресурси проекту — те, що необхідно для виконання операцій проекту.

Для визначення повної вартості проекту слід врахувати всі заді-яні в ньому ресурси:

1)         трудові ресурси;

2)         машини, обладнання;

3)         матеріали;

4)         грошові засоби;

Частина II. Планування і контроль проекту

5)         енергетичні ресурси;

6)         інформаційні ресурси;

7)         обчислювальну та оргтехніку;

8)         виробничі площі;

9)         знання та фонди. Ресурси можуть бути:

поновлюваними (типу «потужності») — це люди, матеріали й ме-ханізми, які після виконання операції можуть бути використані зно-ву. Вони відновлюються, не нагромаджуються і не накопичуються. Якщо ці ресурси не використовуються, то їх функціональна здатність в даний проміжок часу не може бути компенсована в майбутньому, не може бути нагромаджена.

непоновлюваними (типу «енергія») — це матеріали й устатку-вання, які на операціях витрачаються. Такі ресурси не відтворю-вані, накопичувальні, складовані, які витрачаються повністю, не допускаючи повторного використання. Якщо такі ресурси виявля-ються невикористаними в даний відрізок часу, вони можуть бути використані надалі. Потреба проекту в непоновлюваному ресурсі описується:

-          функцією інтенсивності витрат, що показує швидкість спожи-вання ресурсу залежно від фази роботи;

-          функцією витрат, що показує сумарний накопичений обсяг необхідного ресурсу залежно від фази.

Часто для зручності поновлювані ресурси називають просто ре-сурсами, а непоновлювані, ті, що витрачаються, — матеріалами.

Планування ресурсів включає визначення необхідних ре-сурсів та їх кількості для успішного завершення проекту.

План витрат за проектом називають кошторисом.

Кошторис — це комплекс документальних розрахунків, необ-хідних для визначення розміру витрат на проект.

Кошторис має подвійне значення і є документом, що: 1) визначає вартість проекту; 2) служить для контролю й аналізу витрат коштів і ресурсів на проект.

Тема 7. Планування витрат, бюджету, часу і розкладу проекту

На основі кошторисів визначають обсяг капіталовкладень, до яких входять витрати на придбання технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та іншого устаткування, приладів, інстру-менту та виробничого інвентарю; на будівельні роботи; на роботи з монтажу устаткування (монтажні роботи); на здійснення технічного й авторського нагляду; на розробку проектної документації тощо.

Правильне визначення кошторисної вартості проекту має дуже велике значення. Від того, як точно кошторис відбиває рівень необ-хідних витрат, залежать оцінка економічності проекту, планування капіталовкладень і фінансування. Точність кошторису залежить від точності визначення комплексу робіт, пов’язаних з проектом. Кошто-риси складають у процесі проектування на основі графічних матері-алів, специфікацій до них і пояснювальних записок. Потім визнача-ють витрати, пов’язані з реалізацією проекту. На основі кошторисної вартості проекту визначають договірні ціни і укладають контракти (договори) між замовниками та підрядниками, генеральним підряд-ником і субпідрядниками.

Показники кошторисної вартості застосовують для оцінювання варіантів проектних рішень і вибору з них економічно найдоцільні-шого, порівняння варіантів організації робіт і вибору найконструк-тивішого, а також для визначення обсягів запланованих робіт, облад-нання та матеріалів.

Оцінка вартості — це оцінка ймовірної вартості ресурсів, які потрібні для виконання проектних робіт.

Вартісні оцінки розраховуються протягом усього проекту. Щоб розпочати проект, необхідно спочатку перевірити концептуальні (передпроектні) оцінки його вартості. На цьому етапі використову-ється попередня оцінка, так звана оцінка «порядку величини» (order of magnitude estimate), відмінність якої від реальної вартості лежить в інтервалі від -25 % до +75%. По ходу реалізації проекту потрібні точ-ніші оцінки. При цьому визначення кошторисної вартості (budget estimates) проводиться з точністю від -10% до +25%. І нарешті, до моменту встановлення погодженої базової ціни проекту (project cost baseline) необхідно провести остаточну вартісну оцінку (definitive estimate), значення якої не повинне бути менше реальної більш ніж на 5% і перевищувати її більш ніж на 10%.

Частина II. Планування і контроль проекту

На ранніх стадіях проекту невизначеність у розумінні реально-го обсягу робіт проекту ще занадто велика, і немає ніякого сенсу у витратах зусиль на те, щоб на кожній стадії проекту робити точніші вартісні оцінки, ніж це необхідно на конкретний момент часу.

Існує кілька загальноприйнятих методів розрахунку оцінок вартості:

Метод оцінки «згори донизу» (top-down estimate).

Оцінки «згори донизу» використовуються для визначення вар-тості на ранніх етапах розробки проекту, коли інформація про про-ект досить обмежена. Тому, фактично, здійснюється оцінка вартості всього проекту в цілому. Плюс такої оцінки в тім, що вона не вимагає багато зусиль і часу. Мінус — і дуже значний — у тім, що точність такої оцінки є значно нижча, ніж при детальнішому розгляді проекту «знизу нагору».

Метод оцінки «знизу нагору» (bottom-up estimate).

Оцінки «знизу нагору» є протилежністю оцінки «згори донизу». Використовуються для вироблення погодженої базової ціни проек-ту або остаточної вартісної оцінки проекту. Оцінка припускає оцінку вартості кожного завдання на рівні групи робіт, з наступним підсумо-вуванням результатів на підсумкових рівнях. Додавання оцінок дає загальну оцінку вартості всього проекту. Перевага даного методу по-лягає в досить високій точності результатів. Недоліком цього методу є те, що витрати коштів і часу на виконання детальної оцінки значно вищі.

Оцінка за аналогом (analogous).

Цей метод оцінки є різновидом методу оцінки «згори донизу». Метод аналогових оцінок полягає в тому, що оцінка вартості поточ-ного проекту здійснюється на основі фактичної вартості аналогічних попередніх проектів. Основний принцип полягає в тому, щоб проект, на основі якого здійснюється оцінка, повністю відповідав поточному проекту. Тільки при цій умові оцінка буде досить точною.

Наприклад, виконується проект розробки дистанційного курсу (ДК) з дисципліни «Управління проектами» для освітньо-кваліфі-каційного рівня «магістр». Модулі нового ДК за змістом схожі на модулі ДК «Управління проектами», який розроблено раніше для освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст». Але до ДК треба

Тема 7. Планування витрат, бюджету, часу і розкладу проекту

включити додаткові електронні матеріали, завдання і тести більшої складності, форуми і чати. Складність поточного про-екту є порівнянною зі складністю попереднього проекту. Тому якщо врахувати, що поточний проект потребує додаткових ро-біт у порівнянні з попереднім, наприклад, на 30% більше, то за аналогією можна припустити, що і його вартість буде на 30% більше вартості попереднього проекту.

Параметрична оцінка.

Параметричні оцінки також є оцінками «згори донизу». Власти-ва їм точність або ж така сама, або ж поступається точності оцінок за аналогами. Процес визначення параметричної оцінки припускає пошук параметра оцінюваного проекту, що змінюється пропорційно вартості проекту. На підставі цього параметра створюється матема-тична модель. Після введення в модель значень параметрів, як ре-зультат виходить вартість проекту. Параметри, які використовують-ся при оцінці, повинні бути легко вимірні, що дозволить підвищити точність параметричної оцінки вартості.

 

Наприклад, таким параметром може бути вартість бетону — 785 грн за кубічний метр — для проекту будівництва будинку.

Введення двох або більше параметрів також може підвищити точність отриманої оцінки вартості проекту. У цьому випадку кожно-му параметру приписується певна вага, що відображає ступінь його впливу на вартість усього проекту.

Експертна оцінка.

Опитування експертів також може дати готову оцінку вартості. Експертами можуть бути будь-які учасники проекту, зокрема ме-неджер, та особи, які мають досвід роботи на аналогічних проектах. Якщо ті або інші проектні завдання виконуються сторонніми підряд-никами, ефективним методом оцінки вартості може виявитися опиту-вання постачальників, як планованих для даного проекту, так і інших.

Ймовірнісні оцінки.

Практичний досвід свідчить, що при плануванні вартості не мож-на нехтувати невизначеністю проекту, яку не можна компенсувати довільним збільшенням його ціни. Плануючи, ми повинні оцінювати не тільки те, що знаємо про проект, але також деталі, які ймовірно

Частина II. Планування і контроль проекту

можуть мати місце. Згідно з PERT cлід оперувати трьома сценаріями (песимістичним, оптимістичним і найвірогіднішим), особливу увагу приділяючи найгіршому сценарію, а також брати до уваги ризики й всі фактори, які можуть вплинути на реалізацію проекту.

Наприклад. Для визначення вартості проекту WEB-дизайну розглянемо три варіанти розробки макету, оскільки час на ви-конання є унікальним для кожної людини або проекту. Початко-ві дані: 1) ставка за створення макета — 10 доларів за годину; 2) завдання (кількість роботи) — 3 макети. Для складності вико-ристаємо трибальну шкалу: 1 бал — для ідеальних обставин, які потребують певну кількість часу (оптимістичний сценарій), 2 бали — означає ймовірно більшу складність, яка буде потребува-ти в 2 рази більше часу (найвірогідніший сценарій), 3 бали озна-чає більшу складність, що буде потребувати в 3 рази більше часу (песимістичний сценарій); 3) якщо праця над завданням буде проходити в ідеальних умовах, то на розробку одного макета буде затрачено 10 годин.

Використаємо таку формулу:

C = A * T * R, T = D * E,

де C — ціна, A — завдання, T — час, R — ставка, D — складність, E — зусилля.

Тоді формула буде виглядати так:

1 макет * час (1*10 годин) * $10 = $100.

Вартість трьох макетів відповідно буде:

3 макети * час (1*10 годин) * $300 = $300 (оптимістичний

сценарій).

Складніший макет може коштувати:

3 макети * час (1,5*10 годин) * $10 = $450 (найвірогідніший

сценарій).

Тема 7. Планування витрат, бюджету, часу і розкладу проекту

А найскладніший, що потребує значних зусиль, макет може ко-штувати:

3 макети х час (2*10 годин) * $10 = $600 (песимістичний сце-нарій).

Можна до шкали із трьома ступенями складності додавати, якщо необхідно, чверті (наприклад, 1.25, 1.5, 1.75 і так далі).

При плануванні вартості людських ресурсів дуже важливо знати вартість години праці ресурсу. Багато фахівців призначають ціну за проект з урахуванням базової погодинної ставки людських ресур-сів.

Визначити погодинну ставку можна за формулою:

CH = (E + P)/QWH + M,

де: CH — вартість години; E — витрати за рік; P — зарплата за рік; QWH — кількість робочих годин у рік; M — маржа.

До витрат відносять накладні видатки, оренду, комунальні послу-ги, страхування, пільги, видаткові матеріали й будь-які інші видатки, що забезпечують роботу однієї людини (вони можуть досягати 30– 50% від повного доходу на одну людину). Кількість робочих годин в рік складає 40 годин на тиждень протягом 50 тижнів, тобто 2000 годин. Інший спосіб розрахунку полягає в підрахунку кількості опла-чуваних робочих годин на тиждень шляхом множення їх на кількість робочих тижнів у році (зазвичай це 1500–1700 годин на рік). Розумна маржа визначається в межах 10–15% .