Глава 9. ОБЛІК СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 9.1. Поняття страхової діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

Згідно із Законом України « Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування — це спосіб компенсації окремим громадянам і підприємствам можливих збитків (втрат) внаслідок дії неперед-бачуваних факторів, надзвичайних подій, стихійного лиха тощо (пожежі, дорожньо-транспортної пригоди, посухи, паводку і т. ін.). Така компенсація здійснюється спеціальними організаціями — страховими компаніями (страховиками) із фондів, створених за рахунок страхових внесків страхувальників. Страхову діяльність в Україні можуть здійснювати виключно страховики — резиден-ти України.

Страховик — це фінансова установа, створена у формі акці-онерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю згідно із законодавством, яка от-римала в установленому порядку ліцензію на здійснення страхо-вої діяльності.

Страхувальники — це юридичні особи та дієздатні громадя-ни, які уклали із страховиками договори страхування або є стра-хувальниками відповідно до законодавства України.

Об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, по-в’язані:

— з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пен-сією страхувальника або застрахованої особи (особисте страху-вання);

 

Облік страхової діяльності

—        володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

—        відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Особливим видом особистого страхування є страхування життя, яке передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахо-ваної особи, а також, якщо це передбачено договором страху-вання, в разі дожиття застрахованої особи до закінчення тер-міну дії договору страхування та/або досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Ліцензії на проведення страхування життя видають без зазначення терміну дії, що по-яснюється особливостями цього виду страхування, яке виконує важливу соціальну функцію, спрямовану на захист майнових інтересів громадян.

Страхування може бути добровільним або обов’язковим. Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі угоди між страхувальником і страховиком. Обов’язкові види страхування запроваджуються законами України (страху-вання цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, страхування пасажирів при міжміських та міжнародних автобусних перевезеннях тощо).

Факт страхування оформляється спеціальним договором, який укладається між страховиком і страхувальником.

Договір страхування — це письмова угода, згідно з якою стра-ховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового ви-падку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Окремі умови договору встановлюються за згодою сторін: страхова сума, розмір тарифу, терміни сплати стра-хових платежів, терміни набрання чинності договору страхуван-ня та закінчення його дії.

Страховики можуть здійснювати свою діяльність за участю страхових посередників: страхових агентів, страхових або пере-страхових брокерів. Функції останніх не обмежуються тільки ук-ладанням договорів страхування. Через них можуть здійснюва-тися страхові платежі, страхові виплати, інші операції.

Страхові агенти діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, за що отримують

 

комісійну винагороду. Страховими агентами можуть бути окремі громадяни (наймані працівники страхової організації) або будь-які суб’єкти підприємницької діяльності (фізичні та юридичні особи), які діють на підставі договору зі страховиком ( транспортні каси з продажу квитків, туристичні фірми, готелі тощо).

Страхові брокери здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страху-вальника або страховика. Страховий брокер має право отримува-ти страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності до-говору страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів.

З метою підвищення ефективності страхової діяльності за-конодавство дозволяє страховикам різні форми співпраці: співстрахування та перестрахування.

Співстрахування — це страхування одного й того самого ри-зику кількома страховиками за одним договором страхування та за згодою страхувальника. У цьому випадку у договорі страху-вання повинні міститись умови, що визначають права і обов’яз-ки кожного співстраховика. За наявності відповідної угоди між спістраховиками і страхувальником, один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаєминах із страхувальником, зали-шаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки.

Перестрахування — це страхування одним страховиком ( пе-рестрахувальником, цедентом) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальни-ком у іншого страховика (перестраховика) — резидента або нере-зидента, який має відповідний статус згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Важливість страхування для стабільного розвитку суспіль-ного виробництва, відповідальність страховика за соціально-еко-номічні наслідки своєї діяльності зумовлюють необхідність здійснення відповідного контролю (нагляду) з боку державних органів. В Україні державний нагляд за страховою діяльністю здійснює спеціальний Уповноважений орган, який є централь-ним органом виконавчої влади.

Страховики, як і інші суб’єкти підприємницької діяльності, ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову та статистич-ну звітність згідно з законодавством України. Особливості відоб-раження в обліку господарських операцій страховика зі страху-вання та перестрахування є предметом розгляду у наступних роз-ділах даної теми.

 

Облік страхової діяльності