3.10. Зведений облік витрат і калькулювання собівартості автомобільних перевезень


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

Основою організації обліку витрат підприємств автомобіль-ного транспорту є П(С)БО 16 «Витрати», «Методичні рекомен-дації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті», затверджені наказом Міністерства транспорту Ук-

 

Облік в автотранспортних підприємствах

раїни від 05.02.2001 р. № 65, інші нормативні документи та наказ про облікову політику конкретного підприємства.

Залежно від потреб організації виробництва, планування, обліку, складання звітності, оцінки та аналізу ефективності ви-користання рухомого складу АТП всі дорожньо-транспортні за-соби поділяють на групи за різними ознаками: призначенням, типом кузова, вантажопідйомністю, терміном використання тощо.

Так, за призначенням автомобілі поділяють на такі типи:

1)         вантажні — автомобілі, які за своєю конструкцією і об-ладнанням призначені для перевезення вантажів;

2)         легкові — автомобілі з кількістю місць для сидіння не більше дев’яти з місцем водія включно, які за своєю конструк-цією і обладнанням призначені для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту і безпеки;

3)         автобуси — пасажирські автомобільні транспортні засоби з кількістю місць для сидіння більше дев’яти з місцем водія включ-но;

4)         мікроавтобуси — одноповерхові автобуси з кількістю місць для сидіння не більше сімнадцяти з місцем водія включно;

5)         спеціальні — автомобілі, які за своєю конструкцією і об-ладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій;

6)         спеціалізовані — автомобілі, які за своєю конструкцією і обладнанням призначені для перевезення пасажирів або вантажів певних категорій;

7)         таксі — спеціальні легкові автомобілі, обладнані таксо-метром і призначені для перевезення пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку;

8)         сідельні тягячі — автомобілі, які за своєю конструкцією і обладнанням призначені для буксирування напівпричепів.

Відповідно до призначення автомобілі можуть бути організа-ційно закріплені за окремими виробничими підрозділами АТП: ко-лонами, бригадами тощо. Облік витрат і доходів від виконання робіт, надання послуг автотранспортом доцільно вести у розрізі таких підрозділів, типів автомобілів та особливостей їх використання.

У зв’язку з тим, що названі вище Методичні рекомендації № 65 мають досить загальний характер, кожному автопідприєм-ству необхідно у наказі про облікову політику конкретизувати склад і зміст статей обліку витрат і методику визначення собівар-тості перевезень, виходячи з особливостей свого підприємства.

У складі витрат автотранспортних підприємств доцільно пе-редбачити такі статті:

 

—        прямі витрати на оплату праці;

—        відрахування на соціальні заходи (у відсотках до прямої оплати праці згідно з діючим законодавством);

—        витрати палива і мастильних матеріалів;

—        витрати на заміну і ремонт (знос) автомобільних шин;

—        інші матеріальні витрати;

—        амортизаційні відрахування;

—        витрати на ремонт і технічне обслуговування рухомого складу;

—        інші прямі витрати;

—        загальновиробничі витрати.

Цей перелік може змінюватися і доповнюватися залежно від

потреб управління витратами та виробничих особливостей під-приємства.

У попередніх розділах було розглянуто організацію обліку витрат ПММ, автомобільних шин, витрат на ремонт і технічне обслуговування автомобілів, тому у цьому розділі розглядаються лише особливості обліку деяких інших витрат.

До статті «Прямі витрати на оплату праці» відносять усі вит-рати на виплату основної і додаткової заробітної плати праців-никам, безпосередньо зайнятим здійсненням перевезень, обчис-леної за посадовими окладами, відрядними розцінками, тариф-ними ставками згідно з діючими на підприємствах системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріаль-них доплат, що належать до елемента « Витрати на оплату праці».

Нарахування заробітної плати водіям проводиться за дани-ми подорожніх листів за відрядними розцінками або тарифними ставками. Система відрядної оплати праці водіїв, які працюють на вантажних автомобілях, передбачає роздільне нарахування заробітку за кількість перевезеного вантажу, виконані тонно-кіло-метри, за інші види робіт, виконані під час рейсу.

Облік відпрацьованого робочого часу водіїв здійснюється на підставі табеля обліку відпрацьованого часу, подорожніх листів та інших документів. Тривалість щоденної, тижневої та місячної роботи водіїв регулюється відповідно до «Положення про робо-чий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів», зат-вердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.01.2002 р. № 18. Згідно з цим положенням нормальна три-валість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 год на тиждень, а тривалість робочого дня — 7 год. Але при підсумково-му обліку робочого часу водія нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) може бути встановлена не більше 10 год. Макси-

 

Облік в автотранспортних підприємствах

мальна загальна тривалість керування автотранспортним засо-бом на маршруті (у рейсі), включаючи наднормові роботи, не може перевищувати 9 год на день і 48 год на тиждень у середнь-ому за місячний обліковий період. Наднормові роботи не по-винні перевищувати для кожного водія 4 год протягом двох днів підряд або 75 год на рік у разі встановлення підсумкового обліку робочого часу, чи 100 год на рік у разі додержання щотижневої норми тривалості робочого часу.

Амортизаційні відрахування від вартості рухомого складу автотранспортних засобів визначають за одним з методів, перед-бачених П(С)БО 7 «Основні засоби». Найбільш доцільно з цією метою застосовувати виробничий метод нарахування амортизації, для чого передбачити у наказі про облікову політику порядок виз-начення норми нарахування амортизації для різних видів транс-портних засобів з розрахунку на 1 км пробігу. Для розрахунку суми амортизації можна використовувати як первинний документ «Розрахунок амортизації по автотранспорту» т. ф. № ОЗ-16, зат-вердженої наказом Мінстату України від 29.12.1995 р. № 352, якщо внести до неї певні корективи.

Аналітичний облік витрат за видами перевезень та виробни-чими підрозділами ведеться у спеціальних відомостях аналітич-ного обліку витрат шахової форми, які відкривають окремо на кожен об’єкт обліку витрат.

Зведений облік витрат ведуть у журналі 5 (5А) або аналогіч-ному журналі-ордері № 10 (за старою журнально-ордерною фор-мою). При автоматизації обліку з цією метою використовують відповідні машинограми обліку витрат.

Калькуляційними одиницями при визначенні собівартості автотранспортних перевезень можуть бути:

а)         для вантажних перевезень — 10 ткм;

б)         для вантажних автомобілів з погодинною оплатою та спе-

ціалізованих автомобілів — 10 автомобіле-годин роботи на за-

мовлення;

в)         для автобусів на приміських, міжміських та міжнародних

пасажирських перевезеннях — 10 пасажиро-км;

г)         для автобусів на міських маршрутах та маршрутних таксі —

10 пасажиро-перевезень;

д)         для таксомоторних перевезень — 10 платних км.

Обчислення собівартості автотранспортних перевезень не

потребує складних розрахунків, оскільки послуги автотранспор-ту досить однозначні і мають масовий характер, облік витрат ведеться попроцесним методом у розрізі видів перевезень, а за-