3.9. Облік паливно-мастильних матеріалів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

У витратах автотранспортних підприємств на вартість па-ливно-мастильних матеріалів припадає досить значна питома вага, тому правильний облік надходження і витрачання нафтопродуктів для бухгалтерів АТП є досить актуальним питанням.

Порядок приймання, зберігання, відпуску, списання нафто-продуктів досить детально регламентується наказами, положен-нями та інструкціями різних міністерств і відомств: Міністер-ства економіки, Міністерства транспорту, Державного комітету статистики тощо.

Для раціональної організації обліку руху палива на підприєм-ствах автотранспорту важливе значення мають:

 

—        своєчасний, повний і правильний облік надходження і витрачання палива у кількісному і вартісному обчисленні;

—        обґрунтований розрахунок фактичної собівартості оди-ниці палива;

—        правильне визначення норм витрачання палива;

—        точне визначення фактичного пробігу кожної одиниці транспортних засобів за обліковий період;

—        розрахунок кількості палива, необхідного для здійснення врахованого пробігу транспортних засобів у звітному періоді за встановленими нормами, та його порівняння з фактичними вит-ратами палива, визначення відхилень від норм та їх причин і виновників.

Витрати пального на роботи автомобілів підлягають суворо-му контролю і нормуванню. Нормування витрат пального — це визначення обсягу його витрачання в певних умовах експлуа-тації транспортних засобів. Норми витрат пального і мастильних матеріалів на автотранспорті необхідні для планування потреби в них та контролю за їх витрачанням, складання звітності, впро-вадження режиму економії та раціонального використання на-фтопродуктів. Норми витрат ПММ для автомобілів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43.

Для автомобілів використовують такі види норм витрат паль-ного:

—        базова лінійна норма на пробіг автомобіля (на 100 км);

—        норма на виконання транспортної роботи (враховує до-даткові витрати пального при русі автомобіля з вантажем — на 100 ткм);

—        норма на одну тонну спорядженої маси (враховує додат-кові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа — на 100 ткм);

—        норма на поїздку з вантажем ( враховує збільшення витрат палива, пов’язане з маневруванням і виконанням операцій за-вантаження та розвантаження автомобілів — на одну поїздку);

—        норма на пробіг при виконанні спеціальної роботи (на 100 км);

—        норма на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілі (на годину роботи або на виконану операцію);

—        норма на роботу незалежного обігрівача (на одну годину роботи обігрівача).

Нормування витрат моторних масел здійснюється пропор-ційно витраті пального за встановленими нормативами.

Базові лінійні норми встановлені з урахуванням моделей автомобілів, вони можуть коригуватися з урахуванням особли-

 

Облік в автотранспортних підприємствах

востей виконаної роботи, кліматичних, дорожніх та інших умов експлуатації. Вони встановлені в таких одиницях вимірювання:

—        для бензинових, дизельних автомобілів та автомобілів, які працюють на зрідженому (скрапленому) нафтовому газі, — у літрах на 100 км пробігу;

—        для автомобілів, що працюють на стисненому природно-му газі, — у нормальних кубічних метрах на 100 км пробігу;

—        для газодизельних автомобілів норми витрат стисненого природного газу встановлені в кубичних метрах, а дизельного палива — в літрах на 100 км пробігу.

Наприклад, базова норма витрат пального для автомобілів ГАЗ-51, -51А, -51В встановлена на рівні 21,5 л/100 км, а для автомобілів КрАЗ-255Б, -255Б1 — 42 л/100 км.

Норми витрат палива на виконання транспортної роботи складають: бензину — 2 л/100 ткм, дизельного палива — 1,3 л/100 ткм, зрідженого нафтового газу — 2,5 л/100 ткм, стисненого при-родного газу — 2 м3/100 ткм, для газодизельних двигунів: при-родного газу — 1,2 м3 та дизельного палива 0,25 л/100 ткм.

Норма на одну поїздку з вантажем застосовується для авто-мобілів-самоскидів — 0,25 л рідкого палива або 0,25 м3 природ-ного газу.

Врахування шляхових, кліматичних та інших експлуатацій-них факторів здійснюють шляхом застосування коригуючих ко-ефіцієнтів, які збільшують або зменшують базові норми витрат палива. Право встановлення конкретних величин коригуючих коефіцієнтів (у межах, визначених наказом Міністерства транс-порту України від 10.02.1998 р. № 43) та терміну їх використання надано керівникам підприємств, про що повинен бути виданий наказ (розпорядження) по підприємству.

Норми витрат палива підвищуються у таких випадках:

1)         при роботі в зимових умовах ( залежно від фактичної тем-

ператури повітря):

від 0°С до —10°С        — до 5%;

від —10°С до —20°С    — від 5 до 10%;

від —20°С і нижче      — від 10 до 15%;

2)         при роботі в гірській місцевості (залежно від висоти над

рівнем моря):

від 500 до 1500 м        — до 5%; від 1500 до 2000 м      — до 10%;

3)         при роботі на дорогах зі складним планом (не менше 501

повороту на 100 км шляху)   — до 10%;

 

4)         при роботі в умовах міста (залежно від чисельності насе-

лення у місті):

до 0,5 млн чол.          — 5%;

від 0,5 до 1 млн чол. — 10%; понад 1 млн чол.        — до 15%;

5)         при виконанні роботи, яка вимагає частих технологічних зупинок (більше однієї зупинки на 1 км пробігу — маршрутні автобуси, інкасація тощо) — до 10%;

6)         при виконанні робіт, що вимагають зниженої швидкості (до 20 км/год) — до 10%;

7)         при роботі у важких дорожніх умовах (в кар’єрах, на по-лях, на лісових ділянках тощо) — до 20%;

8)         при роботі у надзвичайно важких дорожніх умовах ( сезонне бездоріжжя, снігові або піщані заноси, паводки тощо) — до 35%;

9)         при пробігу першої тисячі км новими автомобілями та автомобілями після капітального ремонту — до 10%;

 

10)       для автомобілів, що експлуатуються більше 8 років, — до 5%;

11)       при погодинній роботі вантажних бортових автомобілів або їх постійній роботі як технологічного транспорту, вантажних таксомоторів — до 10%;

12)       при навчальній їзді — до 20%;

13)       для автомобілів-фургонів, бортових автомобілів, облад-наних тентами, за межами приміської зони — до 5%.

Норми витрат палива знижуються у таких випадках:

1)         при роботі за межами приміської зони на дорогах з удос-коналеним покриттям (цементобетон, асфальтобетон, брущатка та ін.), що знаходяться у задовільному стані, — до 15%;

2)         при роботі за межами приміської зони на дорогах з бітум-но-мінеральної суміші, щебню (гравію) — до 5%;

3)         при роботі автобусів «на замовлення» (на постійних мар-шрутах) — до 10%.

У випадках застосування одночасно декількох коригуючих коефіцієнтів визначають сумарний коефіцієнт як алгебраїчну суму підвищуючих та знижуючих коефіцієнтів. Деякі коефіцієнти за-стосовувати одночасно не дозволяється.

Крім нормативних витрат ПММ на роботи автомобілів, доз-воляється додаткове їх витрачання на такі потреби:

— на внутрішньогаражні роз’їзди і технічні потреби АТП (технічні огляди, регулювальні роботи тощо) — не більше 1% від загальної кількості пального, витраченого підприємством на ро-боти;

 

Облік в автотранспортних підприємствах

—        на розігрів і запуск газобалонного автомобіля у холодний період року — до 10 л рідкого палива на на один автомобіль;

—        при тривалих простоях автомобіля з працюючим двигу-ном ( у пунктах, де правилами пожежної безпеки заборонено ви-микати двигун — на нафтобазах, спеціальних складах, при три-валих простоях у зимовий час з працюючим двигуном для обі-грівання салону (кузова) тощо) — 1 год простою прирівнюється за витратами пального до 5 км пробігу автомобіля.

Для розрахунку нормативних витрат палива для різних типів рухомого складу автотранспорту використовують спеціальні фор-мули. Наприклад, для легкових автомобілів і автобусів норматив витрат палива розраховують за формулою:

Дн = 0,01 Нс С (1 + 0,01 Кс),          (3.4)

де Дн — нормативне витрачання палива, л (м3);

Нс — базова лінійна норма витрат палива, л/100 км ( м3/100 км);

С — пробіг автомобіля, км;

Кс — сумарний коригуючий коефіцієнт, %.

Норми витрачання мастильних матеріалів встановлені на 100 л (100 м3) витрат основного палива: масел — в л/100 л (л/100 м3), мастильних матеріалів — у кг/100 л (кг/100 м3). Ці норми зменшу-ються на 50% для всіх автомобілів, що експлуатуються менше 3 років (крім автомобілів ВАЗ усіх моделей і модифікацій, ЗАЗ-1102, -1103, -1105, -1132, -1122, -1125 та Москвич-2141-01). Нор-мативи підвищуються до 20% для автомобілів, що експлуатують-ся більше 8 років. Витрати мастильних матеріалів під час капі-тального ремонту агрегатів встановлюються у кількості, необхідній для однієї заправки системи змащування даного агрегата.

Для моделей і модифікацій автомобілів, для яких не перед-бачені нормативи витрат палива і мастильних матеріалів, роз-робляються тимчасові нормативи витрачання ПММ, які вводяться наказом керівника підприємства і діють лише на даному під-приємстві до введення в Україні постійних норм.

Наведені норми застосовують для планування і контролю витрачання палива.

Бухгалтерський облік ПММ ведуть за їх видами, місцями зберігання і матеріально відповідальними особами на субрахун-ку 203 «Паливо».

Для правильної організації обліку ПММ доцільно до субра-хунка 203 передбачити рахунки третього порядку, на яких вести облік за однорідними групами палива, наприклад:

2031 «Рідке паливо (нафтопродукти)»;

 

 

 

Субрахунок 203 «Паливо»

->\ 2031 «Рідке паливо (нафтопродукти)»

-> 20311 «Рідке паливо на складі»   —

 

 

->

20312 «Рідке паливо в баках автомобілів»

■>■ 20313 «Рідке паливо в талонах»

 

Аналітичні рахунки за видами палива та мате-ріально відповідальними особами

 

20314 «Рідке паливо в літрових

паливних картках»   

20315 «Рідке паливо в грошових

паливних картках»   

 

->\ 2032 «Тверде паливо»

■> 2033 «Газоподібне паливо»

■> 2034 «Інші види палива»

■->• 2035 «Мастильні матеріали»

 

Аналітичні рахунки за

видами ПММ та мате-

ріально відповідальни-

ми особами   

 

Рис. 3.2. Структура субрахунка 203 «Паливо»

 

Облік в автотранспортних підприємствах

за повним спорожненням транспортних ємкостей (цистерн). Кількісний облік ПММ у картках складського обліку здійсню-ють у літрах (бензин за марками, дизельне паливо, зріджений нафтовий газ) або в кубічних метрах (стиснений природний газ), що узгоджується з встановленими нормами витрачання палива, а також у кілограмах. Останній облік точніший, оскільки обсяг і густина рідкого палива залежать від температури навколишнього середовища. При прийманні нафтопродуктів необхідно дотри-муватися встановлених спеціальних правил.

Надходження ПММ на склад матеріально відповідальна особа реєструє у спеціальному журналі із зазначенням дати, номера цистерни, номера квитанції (товарно-транспортної накладної тощо). Сторінки журналу повинні бути прошнуровані, пронуме-ровані, скріплені печаткою підприємства. Журнал необхідно за-реєструвати у податковому органі за місцем реєстрації підприєм-ства (за підписом керівника та печаткою ДПІ).

Відпуск палива водіям зі складу здіснюється через паливно-та маслороздаткові колонки автозаправної станції ( АЗС) і офор-млюється лімітно-забірними (лімітно-заправними) відомостями, що відкриваються на місяць для кожного автомобіля (водія). Відпуск палива водіям здійснюють у межах встановленого ліміту. Кількість фактично відпущеного палива записується матеріаль-но відповідальною особою у відомість із зазначенням дати і но-мера дорожнього листа автомобіля і стверджується підписом во-дія. Ця ж кількість проставляється комірником у подорожньому листі автомобіля. Відпуск пального на інші потреби оформля-ють накладними (вимогами).

Організація обліку нафтопродуктів залежить від наявності на підприємстві власних сховищ для їх зберігання та пристроїв для відпуску в баки автомобілів. Якщо у автопідприємства відсутні власні склади для зберігання та відпуску нафтопродуктів, то зап-равка автомобілів може здійснюватися за домовленістю спеціа-лізованими автозаправними станціями ( АЗС) за готівку, за тало-нами або за паливними картками чи відомостями.

Якщо заправка здійснюється на АЗС за готівку безпосеред-ньо в баки транспортних засобів, то у бухгалтерії АТП ведуть лише один субрахунок 20312 «Рідке паливо в баках автомобілів». Для заправки автомобіля водію видають у підзвіт певну суму гро-шей. Водій, заправляючи автомобіль пальним за готівку, одер-жує від АЗС документ про кількість і вартість влитого в бак паль-ного, на підставі якого складає авансовий звіт. Таким докумен-том є фіскальний касовий чек, оформлений з використанням

 

спеціалізованого електронно-касового апарата (ЕККА), який пов’язаний з паливно-роздавальною колонкою. Особливостями такого ЕККА є те, що у разі відсутності зв’язку його фіскального блока з роздавальною колонкою відпуск пального блокується. Отже, водій обов’язково отримає чек, у якому буде зазначено вид пального (найменування), його кількість у літрах, сплачена сума у гривнях, у т. ч. сума ПДВ. Чек повинен мати дату, поряд-ковий номер, найменування, ідентифікаційний та податковий номер власника АЗС.

У бухгалтерії АТП на підставі авансового звіту водія з дода-ним до нього первинним документом ( чеком АЗС) прибуткують отримане паливо у підзвіт водію записом:

Д-т субрах. 20312 «Рідке паливо в баках автомобілів» (на вартість палива без ПДВ),

Д-т субрах. 641 «Розрахунки за податками» (на суму подат-кового кредиту з ПДВ),

К-т субрах. 372 «Розрахунки з підзвітними особами» (на за-гальну вартість палива).

Кількість палива, влитого в бак автомобіля на АЗС, повин-на бути вказана у подорожньому листі автомобіля згідно з доку-ментами АЗС.

Закупівля палива за безготівковим розрахунком може здійснюватися різними способами:

1)         доставка палива на склад АТП, заправка автомобілів на власній АЗС автотранспортного підприємства;

2)         заправка паливом автомобілів безпосередньо підприєм-ством, яке здійснює продаж нафтопродуктів (з оформленням відповідних заправних документів);

3)         заправка автомобілів за талонами або паливними картка-ми, які попередньо оплачені АТП за безготівковим розрахунком.

Для безготівкових розрахунків АТП укладає з постачальни-ком пального договір на відпуск нафтопродуктів споживачам (т. ф. № 23-НП). У договорі необхідно зазначити:

—        марку, вид пального, його ціну (фіксована на весь обсяг постачання або фактична на день заправки);

—        коли переходить право власності на пальне, що важливо для податкового обліку;

—        спосіб отримання пального (талони, пластикові картки, бензовоз тощо);

—        місце отримання (перелік АЗС, де можна отримати пальне).

При прийманні нафтопродуктів, доставлених на АТП від

постачальників, матеріально відповідальна особа ретельно пере-

 

Облік в автотранспортних підприємствах

віряє повноту заповнення резервуарів та ступінь їх спорожнен-ня. Фактично прийнята кількість палива вказується у всіх при-мірниках товарно-транспортної накладної. При виявленні не-відповідності кількості фактично доставлених нафтопродуктів даним супровідних документів складають комерційний акт (т. ф. № М-7) у трьох примірниках: один — для бухгалтерії АТП, дру-гий — для постачальника, третій — залишається у матеріально відповідальної особи АТП.

На прийняту кількість пального у бухгалтерії складають про-водку:

Д-т субрах. 20311 «Рідке паливо на складі»;

Д-т субрах. 641 «Розрахунки за податками» (на суму ПДВ);

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Вартість пального при цьому включає і витрати на його пе-ревезення спеціальним автотранспортом постачальника. Якщо ж пальне перевозилося власним транспортом АТП, то витрати на його перевезення можуть відноситися на вартість пального за плановою (або нормативною) оцінкою виконаної роботи.

При відсутності власних сховищ для зберігання пального та обладнання для заправки автомобілів АТП може укласти договір з постачальницькою організацією на заправку автомобілів без-посередньо на її АЗС за безготівковою оплатою як вартості паль-ного та мастила, так і послуг щодо заправки автомобілів та ве-дення обліку. Факт заправки автомобіля фіксується при цьому у спеціальній забірно-заправній відомості ( т. ф. № 24-НП) за підпи-сом водія. Норма заправки може вказуватися у подорожньому листі автомобіля спеціалістами АТП при виїзді машини з гара-жа. Кількість фактично заправленого палива фіксується у подо-рожньому листі автомобіля за підписом оператора АЗС і заві-ряється штампом заправника. Періодично, в обумовлені догово-ром терміни, АЗС передає бухгалтерії АТП один примірник за-бірно-заправної відомості з рахунком-фактурою на загальну кількість та вартість виданих нафтопродуктів і вартість послуг АЗС. У бухгалтерії АТП звіряють показники забірно-заправних відомостей з даними реєстрів подорожніх листів автомобілів про кількість заправленого пального і на підставі отриманих від АЗС документів складають бухгалтерську проводку:

Д-т субрах. 20312 «Рідке паливо в баках автомобілів» (вартість без ПДВ),

Д-т субрах. 641 «Розрахунки за податками» (на суму ПДВ),

К-т субрах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

При цьому у вартість пального будуть включені і витрати на заправку автомобілів, хоча останні можуть бути віднесені і до

 

загальновиробничих витрат, тобто списані на дебет рахунка 91, а потім розподілені та віднесені на виконані транспортні роботи умовно, пропорційно попередньо визначеній базі розподілу (км пробігу, т перевезених вантажів, ткм виконаних робіт тощо).

Рух документів з обліку паливно-мастильних матеріалів по-казано на рис. 3.3.

Якщо ж заправка автомобілів здійснюється за талонами, то АЗС сама розробляє і друкує форми талонів, проставляє на них свої реквізити, завіряє їх печаткою або штампом і у такому виг-ляді передає АТП. У АТП талони на паливно-мастильні матері-али обліковують як бланки суворого обліку. Одержані від АЗС талони оприбутковують на субрахунку 20313 «Рідке паливо в та-лонах» за оцінкою згідно з рахунком-фактурою АЗС. Одночасно талони обліковують на забалансовому рахунку 08 «Бланки суво-рого обліку». Матеріально відповідальна особа, призначена керів-ником АТП, облік талонів веде у спеціальній книзі довільної форми, яка повинна бути пронумерована, прошнурована, підпи-сана керівником та головним бухгалтером і завірена печаткою. Записи в книзі обліку талонів здійснюються щоденно на підставі первинних документів про їх надходження або витрачання. Книга обліку талонів на нафтопродукти ведеться з використанням копію-вального папера (у двох примірниках). Відривний листок книги (другий примірник) є звітом матеріально відповідальної особи про рух талонів. Разом з первинними документами він передається до бухгалтерії АТП у терміни, передбачені графіком документо-обігу.

Первинним документом на списання талонів з підзвіту во-дія буде фіскальний чек, виданий оператором АЗС, у якому обо-в’язково вказують форму оплати (чек), кількість та вартість одер-жаного палива тощо. У бухгалтерії АТП на підставі цих доку-ментів виконують проводку:

Д-т субрах. 20312 «Рідке паливо в баках автомобілів», К-т субрах. 20313 «Рідке паливо в талонах».

У великих АТП талони на нафтопродукти можуть видавати водіям у підзвіт з розрахунку не на одноденну, а на тижневу або десятиденну потребу. У такому випадку вартість виданих у підзвіт водіям талонів можна відображати на субрахунку 372 «Розрахун-ки з підзвітними особами» і списувати їх за поданим авансовим звітом:

1)         Д-т субрах. 372 — К-т субрах. 20313;

2)         Д-т субрах. 20312 — К-т субрах. 372.

 

Відомість обліку видачі

нафтопродуктів

(ф. № 38-НП)

 

Звіт матеріально відповідальної особи

 

 

 

АЗС АТП

(К-т субрах. 203)

АЗС постачальника (К-т субрах. 631)

 

Подорожній лист автомобіля

Чек ЕККА АЗС

Авансовий звіт водія

 

 

Картка обліку витрат палива                      Зведена відомість

автомобілем   —>      витрат ПММ за

(ф.№41-НП)               місяць

Особова картка водія (ф.№ 42-НП)

Преміювання за економію палива

Розрахунок економії (перевитрати) пального

 

Сторнування вартості перевитрати палива з витрат виробництва та їх віднесення за рахунок       ^

 

            г  ВОДІЯ

 

           

 

            ^

 

           

 

 

 

 

 

Рис. 3.3. Документування руху паливно-мастильних матеріалів

 

 

 

Одночасно вартість талонів списується з позабалансового рахунка 08.

Відносно новою та більш прогресивною є технологія зап-равки автомобілів на АЗС за паливними картками. Останні мо-жуть бути розраховані на пальне у літрах або у гривнях. Перші передбачають заправку автомобілів лише одним (конкретним) видом палива (дизпаливо, бензин А-95 тощо). При цьому зміна ціни на паливо не впливає на його обсяги, бо у картці зафіксо-вана його кількість у літрах. При одержанні палива за такою карткою водію на АЗС видається два чеки: один — з карткового терміналу, другий — фіскальний з ЕККА. В останньому вказується форма оплати — картка. Одержані чеки водій передає до бухгал-терії АТП, де на їх підставі ведуть облік одержаного пального.

Грошову паливну картку можна використовувати для одер-жання будь-якого виду палива або мастильних матеріалів. З такої картки списується вартість одержаних матеріалів за фактичною ціною на дату її використання. Перед заправкою автомобіля опе-ратор АЗС перевіряє картку через спеціальний термінал (на на-явність залишку грошей), про що водію видають відповідний чек терміналу. Потім заправляють автомобіль і видають водію ще два чеки: чек терміналу про списання коштів з паливної картки та фіскальний чек ЕККА з відображенням назви, кількості літрів, влитого в бак машини палива та його вартості на момент заправ-ки. У чеку ЕККА вказується форма оплати — паливна картка. Одержані чеки водій здає у бухгалтерію АТП для обліку отрима-них паливно-мастильних матеріалів та списання грошей з картки.

Самі паливні картки також є об’єктом бухгалтерського об-ліку, методика якого залежить від того, кому належить право власності на картку: емітенту чи підприємству (АТП). Якщо па-ливна картка є власністю АТП, її обліковують у складі МНМА (якщо вона розрахована на використання більше одного року) або у складі МШП (при розрахунковому терміні використання менше одного року). У першому випадку придбання паливної картки відображають як капітальні інвестиції ( на субрахунку 153) і при передачі в експлуатацію обліковують на субрахунку 112 та на забалансовому субрахунку 081.

Якщо паливна картка залишається власністю емітента (АЗС), то АТП може сплачувати певну суму за її використання, яку спи-сують на загальновиробничі або адміністративні витрати, або ж вносити заставну вартість, яку потім буде повернуто підприєм-ству в обмін на здану картку. Внесена заставна вартість відобра-жається на субрахунку 377 та на забалансовому рахунку 05, а

 

Облік в автотранспортних підприємствах

одержана у тимчасове користування паливна картка — на заба-лансовому субрахунку 081.

Аналітичний облік використання отриманих паливних кар-ток доцільно вести у спеціальному журналі довільної форми, де реєструвати залишки палива або коштів на картці, прізвище от-римувача картки, дати її видачі і повернення, підписи відпові-дальних осіб. Для кожної картки у журналі доцільно передбачи-ти окрему сторінку. У процесі використання сума коштів на гро-шовій паливній картці може поповнюватися, що створює ряд переваг у її застосуванні.

Первинним документом для обліку витрачених на роботу автомобілів паливно-мастильних матеріалів (ПММ) є подорожні листи автомобілів, на підставі яких визначають фактичне і нор-мативне витрачання палива, складають реєстри з кожного авто-мобіля за місяць, а також за групами автомобілів (бортові, авто-цистерни, фургони тощо).

Відпуск пального водіям з власного складу записують у « Відо-мості обліку видачі нафтопродуктів» (т. ф. № 38-НП). При цьо-му водій своїм підписом у відомості стверджує кількість одержа-ного пального, а завідувач складу ставить свій підпис у подорож-ньому листі автомобіля.

Аналітичний облік наявності палива в баках та його витра-чання окремими автомобілями доцільно вести як у вартісному, так і в кількісному вираженні. З цією метою на кожну машину відкривають « Картку обліку витрат пального» (т. ф. № 41-НП), у якій за кожним подорожнім листом автомобіля вказують прізви-ще водія, пробіг автомобіля, обсяг виконаної роботи, залишки та надходження палива, його витрату (за нормою і фактично), економію або перевитрату порівняно з нормою. Складає таку картку технік з обліку палива або завідувач гаража, затверджує керівник автопідприємства. За її даними складають «Особову картку водія» (т. ф. № 42-НП), на підставі якої контролюють використання пального (економію, перевитрату) окремими во-діями.

Підставою для списання ПММ на витрати виробництва є зведена відомість обліку витрачання ПММ, яку складає технік з обліку ПММ з усіх автомобілів у розрізі видів палива. У бухгал-терії дані цієї відомості звіряють зі звітом матеріально відпові-дальної особи про видане паливо окремим водіям та даними інвен-таризації залишків палива у баках машин на початок і кінець місяця. На вартість фактично витраченого пального складають бухгалтерський запис: