8.3. Підвищення кваліфікації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 

Загрузка...

та перепідготовка управлінських кадрів

Процес підвищення кваліфікації- це процес поглиб-

ESEEHEE==Es==

професії, а під перепідготовкою — освітні заходи з освоєння ін-ших сфер діяльності та завдань.

Заходи з підвищення кваліфікації менеджерів або при їх за-міні включають в себе, як правило, навчання управлінській по-ведшки та передаЧ1 професшних знань. 3 точки зору тдприем-ництва кошти на такі заходи є свого роду швестиціями в людський капітал.

Так, підвищення кваліфікації менеджерів може здійснюватися

—        організоване продовження навчання як з відривом від місця

щення осШ), аУхакож при комбшацй цих двох форм навчання.

Здійснювати організовану форму підвищення кваліфікації може безпосередньо підприємство (семінари, навчання на робо-чому місці). Перевагами тут є сприяння внутрішньофірмовому співробітництву забезпечення гомогенності учасників можли-вість економії коштів та здійснення прямого контролю.

Участь у заходах по підвищенню кваліфікації кадрів зовні підприємства (приватні, державні навчальні заклади) передбачає залучення одночасної незначної кількості управлінського персо-налу. Однак, до переваг можна віднести можливість більш віль-них умов навчання, стимул до інновацій.

—        неорганізоване підвищення кваліфікації може здійснювати-

ся шляхом самостійного вивчення спеціальної літератури, участі

в професійних засіданнях, співбесідах, відвідання ярмарок, кон-

тактів з вузами та пресою.

Ще одним важливим елементом в підготовці менеджерів є за-стосування навчання методам лідерства (здібності впливати сво-єю поведінкою на дії інших людей). Саме ця здібність є важли-вим аспектом для розвитку людського капіталу. Здібність лідер-ства є особливо важливою для усіх галузей народного господарс-тва, проте є необхідною для сільськогосподарського виробницт-ва. Саме там постшний контроль кожного робочого м1Сця прак-тично є неможливим, тому важлива роль належить керівникам, наскільки вони будуть здатні «запалити» своїх підлеглих і весь колектив, змушують повірити в реальність обраних цілей та по-чати діяти для їх досягнення.

Американська школа менеджменту, на відміну від європейсь-кої та японської, виділяє навіть лідерство в окрему, особливу фу-нкцію менеджменту наряду з плануванням, організацією та конт-ролем. Проте, виділення лідерства в окрему функцію мене-£ж„е„ту 1еР„ка„ськ„м„ вчени'ми-управлГнц/ми^ідбулося уже в кінці двадцятого сторіччя. Після цього велика кількість амери-канських підприємств, переважаюча половина великих відомих фірм провели перенавчання усього управлінського персоналу. Це Гсхуіло та спрРиймалося /нним р^рсом, яким мал'и оволо^и менеджмери усіх рівнів управління. По закінченню навчання на таких семінарах слухачі отримували відповідні сертифікати.

Такий сертифікат отримала автор у 1992 р. від представників американськ'ої lunaJ«Scientific Hods, L», яка'реашзувала

ли, в основному, на економіці підприємства, у Франції - на ком-

ких менеджерів найсильнішими та забезпечує США міцні конку-рентні переваги.

В нашій вітчизняній школі управління (включаючи і часи пе-ребування в складі СРСР), на нашу думку, сформувалося відно-шення до лідерства як до мистецтва чи таланту, який може бути чи ні, що є властивістю особистості того чи іншого менеджера. I тільки в останні роки все більше українських підприємств, (серед яких аграрні є практично поки що відсутніми) вважають за необ-хідне застосовувати навчання своїх менеджерів шляхом їх участі

в тренінгах для набуття навичок лідерства (специфічної складо-вої людського капіталу управлінських кадрів).

Слід відзначити, що в останні роки все більше науковців та

вміння, навичок успішн,го управління як при підготов-і кадро-

їїйетйяй7]. -* *- —ф-

Наші багаторічні дослідження проблем управління персона-лом як сукупністю носіїв людського капіталу дають підстави

гузагй ЇЇЇЇЕЬЇ і *к==

високий рівень освіченості людини як вищий шанс працевлашту-вання [7, 3]. На жаль, це положення значн,ю більшістю пер,січ-

цінності людського капіталу. Досвід країн Західної Європи, США, Японії показує, що постійне навчання та підвищення кваліфікації є обов’язковими для всіх категорій працюючих.

На основі стажування автора у вищих навчальних закладах, наукових установах та підприємствах аграрної сфери, а також особистого ознайомлення із системою п4отовки та підвищен-ня кваліфікації кадрів в Німеччині, можемо сказати, що всі фе-

зацій, викладачі всіх видів навчальних закладів Німеччини пи-

справ є притаманним для всіх категорій працюючих навіть для доР„огос„Родарок Ні„е„„„,, Більш Loin рівень,освіти, „о-стійне підвищення рівня кваліфікації, а останнім часом і веден-ня здорового способу життя, що і формує розвиток ЛЮДСЬКОГО капіталу, є великою цінністю у суспільстві. Такі працівники впевнені, що це забезпечить їм підви’ення заробітної плати, переміщшня по щаблях службовоі карєри, зништь рівень ри-зикубутизвшьненимзоргашзацп.

Опікуючись проблемою накопичення та розвитку людського капіталу країни, в Німеччині існують державні програми стимулювання підвищення кваліфікації навіть для безробітних. Так, розмір допомоги по безробіттю збільшується, якщо безробітній перенавчався (отримував інший фах), або відвідував курси під-вищення кваліфікації, а для емігрантів до уваги береться навіть відвідування курсів вивчення німецької мови. Це стимулює та-кож і незайняте населення постійно піклуватися про накопичення людського капіталу та його розвиток.

Що ж необхідно для того, щоб навчання у нашій країні було бажаним та ефективним? На нашу думку, найголовнішим є на-ступне [18]. ffo-перше, дпя „ідв/оія'свого освітнього рівня необхідна мотивація. Люди мають чітко розуміти та уявляти мету навчання, тобт, те, яким чином воно вплине на підвищення їх продуктивност, задоволешсть працею, на кар’еру, збшьшення

"Х^ГЇЗЖ1^^.,^^ у сьськогосподарсь-ких шдп^иемствах LOWHO ствс/ювати /мови, сприятливДля навчання (підтримка з боку керівництва, визнання досягнень особи, яка навчається), а на макрорівні — підвищення престижу освіти та освіченості.

?