1.2 Виділення банкрота і складових механізму управління фінансовою санацією


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Вивчення сучасних економічних явищ будується на запровадженні спеціальних категорій або інструментів науки. Методологічно важли-вим є використовувати саме ті категорії, які якнайповніші охоплюють явище, сприяють пізнанню багатьох його сторін, достовірному прогно-зуванню сценаріїв розвитку. Комплексний аналіз складних соціально-економічних явищ, до яких відносяться фінансова санація і банкрутство підприємства чи установи, використовує категорію продуктивних сил. У сучасному трактуванні це – система суб'єктивних (людина) і речових (техніка) елементів, які здійснюють своєрідний «обмін речовин» між сус-пільством і природою в процесі суспільного виробництва. Вони виража-ють активне ставлення людей до природи, яке полягає в матеріальному і духовному освоєнні, розвитку її багатств, під час якого відтворюються умови існування людини, відбувається процес становлення і розвитку самої людини.

Продуктивні сили складають провідну сторону способу виробництва і основу розвитку суспільства, а кожному ступеню розвитку продуктив-них сил відповідають певні виробничі відносини. Відносини фінансової санації і банкрутства, які складаються в регіоні та об'єктивно існують в сучасних господарських комплексах, є частиною виробничих відносин нинішнього способу виробництва. Звідси слідує такий принцип виділення банкрота із загальної структури господарства: банкрот – це сукупність виробничої системи господарюючого суб'єкта та відносин, що виникають навколо процедури його банкрутства.

Управління визначається як „элемент, функция организованных систем разной природы, обеспечивающая сохранение их определенной структуры, поддержку режима деятельности, реализацию программы, цели деятельности. Воздействие осуществляется с определенной целью и обусловлено системной природой человеческого общества, общественным характером труда, необходимостью общения людей в процессе труда и жизни, обмена продуктами материальной и духовной деятельности” [35]. Свідоме управління діє разом із стихійними механізмами і виступає у ви-гляді специфічних суспільних інститутів – суб'єктів управління, які поступово формуються і розробляють цілеспрямовані впливи.

Процес управління розглядається як особливий вид людської ді-яльності, який виникає з необхідності забезпечити цілеспрямованість і злагодженість роботи виробничого колективу, всього господарського комплексу. Цілеспрямованість управління визначається його цілями, які досягаються внаслідок виконання функцій управління на основі використовування певних принципів і методів управління. Спрямова-ність заходів фінансової санації і банкрутства забезпечується через ме-ханізм управління господарськими відносинами навколо підприємства-банкрота, а вирішальними в його організації виступають такі чинники: суб'єкти і об'єкт фінансової санації і банкрутства в їх взаємозв'язку і вза-ємозалежності, цілі і функції управління, принципи управління, методи управління.

Для виробничих систем ринку як органічних характерним є наявність двох взаємозв'язаних підсистем – об'єкта управління (на яку спрямовані управляючі впливи) та суб'єкта управління (яка здійснює управлінські впливи). Покроковий аналіз складових об'єкту і суб'єкта управління, виділення характерних стійких взаємозв'язків між окремими елемен-тами виробничий системи лягають в основу рішення задачі управління на ринку. За функціональними ознаками об'єкт управління виробничої

системи ринку може бути розбитий на комплекси однорідних елементів і зв'язків: технічну, технологічну, економічну, організаційну, інформацій-ну і соціальну підсистеми.

Як об'єкт управління (дії, впливу) в звичайній виробничій систе-мі виступає сукупність взаємозв'язаних елементів, дії яких спрямовані на здійснення процесу виробництва або надання послуг. Ця сукупність складається з технічних засобів обробки предметів праці згідно з заданою технологією і людей, які здійснюють виробничий процес. При цьому на об'єкт впливають: вхідні змінні – суб’єкти, яки поставляють сировину і матеріали (предмети праці); вихідні змінні - реакція виробничої системи і споживачів готової продукції (послуг); параметри, що характеризують внутрішній стан самого об'єкта, його виробничі процеси.

Для забезпечення ефективного функціонування об'єкта управління в умовах санації і банкрутства, досягнення найкращих параметрів роз-витку перелічених підсистем при значних коливаннях «вхідних» і «ви-хідних» потоків, суб'єкт управління повинен мати особливу структуру, яка повною мірою віддзеркалює структуру об'єкта управління та узго-джується з ним. Це означає, що суб'єкт управління повинен здійснювати управління функціональними підсистемами в їх взаємозв'язку і взаємо-залежності.

Суб'єктами у відносинах фінансової санації і банкрутства виступа-ють саме ті системи і організації, які здійснюють цілеспрямовані впливи на банкрота, відносини навколо нього та людей, що беруть участь в цих відносинах. Використовуючи певні методи і засоби впливу у відносинах навколо банкрута, такі системи і організації вступають у відносини з сис-темою його управління і водночас стають суб'єктами управління.

У своєму висхідному розвитку продуктивні сили набувають декіль-ка форм – природні, суспільні і загальні. Головна продуктивна сила суспільства – це самі люди, учасники суспільного виробництва, а у разі банкрутства – специфічних виробничих відносин. Втіленням їх розуму і праці стають речові елементи продуктивних сил – засоби виробництва і засоби споживання. На якісне оновлення засобів виробництва націлені заходи фінансового оздоровлення. Засоби виробництва складаються із знарядь праці і предметів праці, на які спрямована праця людини.

Специфічність управлінської праці в процедурах банкрутства припус-кає використовування також специфічного предмета праці – відносин са-нації і банкрутства, методів впливу на банкрота і осіб навколо нього. Крім того, до продуктивних сил сьогодні зараховуються природно-ресурсний потенціал території, її трудові ресурси, інформація. Чим повніше суб'єкт управління використовує в своїй роботі всі складові продуктивних сил, тим ефективніше будуть результати оздоровлення виробничої системи на ринку товарів та послуг.

Сьогодні існує декілька точок зору на взаємодію відносин з про-дуктивними силами. Це пояснюється конкретно історичними умовами функціонування господарських комплексів, географічними і регіональ-ними особливостями банкрота та впливає на характер управління відно-синами фінансової санації і банкрутства, результати від запровадження управлінської праці. Відповідно, в сучасних умовах розвитку господар-ських комплексів розробляються індивідуальні критерії для застосуван-ня процедур банкрутства (управління майном, реорганізації або інші) стосовно кожного господарського суб'єкта.

Можна виділити декілька функціональних призначень – головних ва-желів цілеспрямованих заходів фінансової санації і банкрутства в умовах економічних трансформацій: 1) як інструмент накопичення капіталу на користь окремих суб'єктів

відносин;

1)         як механізм перерозподілу власності на засоби виробництва у регіо-нальному господарстві;

2)         як засіб залучення додаткових активів в господарську діяльність;

3)         як важіль активізації господарства;

4)         як механізм відокремлення економічного простору. Управління відносинами санації і банкрутства відбувається шляхом

застосування різноманітних методів, якими погоджуються взаємні вимо-ги суб'єктів в одній або декількох координатних площинах. При цьому важливим стає усунення протиріч, що виникають навколо банкрута, за-побігання їх переродження в проблеми господарських відносин шляхом розробки погоджувальних дій.

Присутність у виробничих відносинах декількох суб'єктів припускає багатофункціональне узгодження взаємних вимог з використанням різ-них координат – фінансові показники, господарські та фінансові ризики, соціально-економічні вимоги чи інші.

Сукупність прийомів впливу, окремих операцій і управлінських дій, що запроваджені стосовно суб’єкта банкрутства, складає метод управлін-ня відносинами фінансової санації і банкрутства.

Перехід на ринкові відносини вимагає розробки таких управляючих систем, які б забезпечували ефективне функціонування виробництва в умовах динаміки споживчого, фінансового, інформаційного ринків та ринку праці. Тому для успішного впровадження процедури банкрутства (фінансової санації) фахівцю необхідні знання законодавства, комплек-сне відстеження стану зовнішнього середовища навколо господарського суб'єкта, а також вже напрацьованого позитивного досвіду з приводу банкрутства, який, на жаль, є практично відсутнім чи слабо розповсю-дженим.

Перехід до категорії «відносин» в економічному аналізі дозволяє як-найповніше враховувати спектр різноманітних форм взаємодії і зв'язків, що виникають між суб'єктами ринкового середовища. Відповідно, ка-тегорія відносин фінансової санації і банкрутства виробничих систем в умовах економічних трансформацій виступає універсальною і здатна охопити всю різноманітність властивостей суб'єктів в різних формах вза-ємодії з іншими матеріально-речовими елементами продуктивних сил.

Під відносинами фінансової санації розуміють будь-які взаємостосун-ки, які існують між суб'єктами відносин регіонального господарського комплексу навколо виробничої системи, що опинилася у стадії фінансо-вої санації. Тобто, це специфічні суспільні відносини, що існують лише на обмеженому інтервалі часу виконання дій щодо санації чи проведення інших дій з банкрутства. До них відносяться, зокрема:

1)         економічні – у зв'язку з отриманням доходу, виникненням витрат, оплатою податків, інших обов'язкових платежів;

2)         відносини власності в статутному фонді суб'єкта господарювання;

3)         правові відносини у зв'язку з реалізацією прав і зобов'язань суб'єктів;

4)         соціальні – при перехрещуванні інтересів банкрота (суб'єкта підпри-ємницької діяльності) з інтересами трудового колективу, інших кіл соціуму на території його функціонування.

Із загального спектру різноманітних відносин необхідно виділя-ти економічні відносини, які можна відобразити в певних фінансово-економічних показниках – дохід, прибуток, витрати. Трансформація господарських відносин у відносини фінансової санації і банкрутства відбувається з моменту ухвалення рішення про порушення справи про банкрутство господарським (арбітражним) судом стосовно виробничої системи підприємства-боржника (рис.1.6 а).

Відповідно, в момент часу, коли судом виноситься ухвала про зупи-нення провадження у справі про банкрутство, система відносин знову трансформується в господарську (рис. 1.6, б). Проміжок часу між двома цими подіями складає період або фазу фінансової санації – [t1;t2] і вико-ристовується при оцінці ефективності санаційних заходів.

У пострадянський період виділяються декілька етапів формування відносин фінансової санації і банкрутства.

1 етап розпочався в 1991 р. водночас з ухваленням базових законів рин-кової економіки – «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про банки і банківську діяльність». Поява банків, інвестиційних і фондових установ в структурі господарсько-го комплексу викликало до життя нові форми взаємодії господарських суб’єктів та їх практичну апробацію як виробничих відносин. Перші рин-кові кроки супроводжувалися першими успіхами і помилками, що зажада-ло ухвалення законодавчих правил щодо банкрутства підприємств.

 

а) t1 – момент порушення судом справи про банкрутство б) t2 – момент зупинення провадження у справі про банкрутство.

Рис.1.6. Трансформація господарських відносин у відносини фінансової санації:

2          етап був пов'язаний з ухваленням Закону України «Про банкрутство»

№ 2343-ХІІ від 14 травня 1992 р., в якому були проголошені основні прави-

ла нового механізму господарських дій. Проте застосовувати цей закон до

пострадянських підприємств було непросто, зважаючи на невідповідність

їх управлінської і виробничої структури вимогам ринкової економіки. Ра-

зом з тим, досвід використовування окремих норм дозволив удосконалити

національні підходи до банкрутства і санації підприємств.

3          етап (1994 ÷ 1997 рр.) характеризується масовою приватизацією підприємств господарського комплексу, яка забезпечила широку базу для застосування механізму банкрутства в господарській практиці. Був створений спеціалізований державний орган з питань банкрутства. Нако-пичений досвід дозволив підготувати та ухвалити закон у новій редакції, здійснити перехід до наступного етапу формування відносин фінансової санації і банкрутства.

4          етап розпочався в 1999 р. у зв'язку зі вступом у силу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 784-XIV від 30 червня 1999 р. Етап характеризується

сплеском нового інтересу до механізму банкрутства і широким освітлен-ням в засобах масової інформації актуальності цього питання для госпо-дарського комплексу країни. У цей період була проведена підготовка фа-хівців з банкрутства підприємств, здійснене ліцензування арбітражних керуючих. До багатьох підприємств фінансової, агропромислової галузі почали застосовувати механізм банкрутства. Активно був залучений в цю роботу господарський суд України.

Це дозволяє стверджувати про поступове формування нових відносин в суспільній свідомості, серед фахівців-практиків, менеджерів господарських суб'єктів, державних службовців, працівників підприємств-банкротів, регі-ональних лідерів. Сьогодні усвідомлена необхідність оздоровлення госпо-дарської діяльності зміцнилася в суспільстві, а думка про можливу санацію або банкрутство вже мало кого здивує. Сучасне сприйняття банкрутства, насамперед, формувалося унаслідок четвертого етапу розвитку відносин санації і банкрутства, тому діюча редакція Закону «Про відновлення пла-тоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в подальших по-силаннях на неї стисло наголошується словом «Закон».