Додаток В Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 31, ст.440)

(Вводиться в дію Постановою ВР N 2344-XII (2344-12) від 14.05.92, ВВР, 1992, N 31, ст.441)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3292-XII (3292-93) від 17.06.93, ВВР, 1993, N 29, ст.308; N 4036-XII (4036-94) від 25.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.224; N 90-1995 від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 93; N 177-XIV (177-98) від 14.10.98, ВВР, 1998, N 49, ст.301)

(В редакції Закону N 784-XIV (784-99) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378 - набуває чинності з 01.01.2000 р.)

(Дію Закону щодо банкрутства вугледобувних, вуглепереробних та шахтовуглебудівних підприємств вугільної промисловості України зупинено до 01.01.2000 р. на підставі Закону N 1240-XIV (1240-99) від 18.11.99, ВВР, 1999, N 51, ст.457)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2181-III (2181-00) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44; N 2238-III (2238-01) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.52; Кодексом N 2341-III (05.04.01 р.) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 25-26, ст.131 - набу-ває чинності 01.09.2001 Законами N 2740-III (2740-01) від 20.09.2001, ВВР, 2002, N 5, ст.30 N 2922-III (2922-02) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117; N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.235; N 594-IV (594-03) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.159; N 597-IV (597-03) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.160; N 672-IV (672-03) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.210 - набуває чинності 31.05.2003 року; N 762-IV (762-03) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247; N 1096-IV (1096-03) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38; N 1294-IV (1294-03) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181; N 1499-IV (1499-04) від 17.02.2004, ВВР, 2004, N 22, ст.312; N 1713-IV (1713-04) від 12.05.2004, ВВР, 2004, N 33-34, ст.403; N 2354-IV (2354-05) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 9, ст.186; N 2453-IV (2453-05) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.258; N 2454-IV (2454-05) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259; N 2597-IV (2597-05) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 25, ст.334; N 2711-IV (2711-05) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.430; N 2801-IV (2801-05) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 48, ст.480; N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 N 3201-IV (3201-05) від 15.12.2005 N 3273-IV (3273-05) від 22.12.2005 р.)

(У тексті Закону слова «арбітражний суд», «перевірена в порядку нагляду» замінено у всіх відмінках відповідно словами «господарський

суд», «оскаржена у встановленому порядку» згідно із Законом N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002р.)

(У тексті Закону слова «Арбітражний процесуальний кодекс Укра-їни» в усіх відмінках замінено словами «Господарський процесуальний кодекс України» у відповідному відмінку згідно із Законом N 762-IV (762-03) від 15.05.2003 р.)

Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспромож-ності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або частко-вого задоволення вимог кредиторів.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємниць-кої діяльності виконати після настання встановленого строку їх спла-ти грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромож-ності; (Абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-05) від 17.11.2005 р.);

боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове дер-жавне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати; (Абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.);

банкрутство - визнана господарським судом неспроможність борж-ника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної проце-дури;

суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність яко-го виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підроз-діли юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо); - кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому по-рядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати пра-цівникам боржника, а також органи державної податкової служби та

інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до борж-ника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрут-ство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови ви-никнення таких вимог до порушення провадження у справі про бан-крутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; (Абзац шостий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002; в редакції Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року; із змінами, внесе-ними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.);

-          грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством Укра-їни. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до гос-подарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок за-подіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасника-ми) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визна-чаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом; (Абзац сьомий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002, N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності з 31.05.2003 року);

-          безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспро-можності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, техніч-них, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законо-давства до початку порушення провадження у справі про банкрут-ство;

-          розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржни-ка з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища;

-          розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим За-коном порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контр-олю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом;

-          санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника бан-крутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструк-туризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

-          реструктуризація підприємства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних захо-дів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної осо-би, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшен-ню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів;

-          керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення госпо-дарського суду організовує здійснення санації боржника;

-          ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької ді-яльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здій-снення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

-          ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарсько-го суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом ви-мог кредиторів у встановленому цим Законом порядку;

-          арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установлено-му законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського

суду; (Абзац сімнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.);

-          мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припи-нення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів);

-          офіційний друкований орган - газети «Голос України» або «Урядо-вий кур'єр»; (Абзац дев'ятнадцятий статті 1 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.);

-          представник працівників боржника - особа, уповноважена загаль-ними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника або відповідним рішенням пер-винної профспілкової організації боржника, представляти їх інтер-еси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу; (Абзац двадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV (1096-03) від 10.07.2003 р.);

-          сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);

-          учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбі-тражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, лік-відатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші осо-би, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник праців-ників боржника;

-          заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до скла-ду органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення про-вадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фі-зичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими осо-бами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;

мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на за-безпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо плати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийнят-тя рішення про введення мораторію; (Абзац двадцять четвертий стат-ті 1 в редакції Законів 3088-III (3088-02) від 07.03.2002, N 672-IV ( 672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року);

-          погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимо-ги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними;

-          значні угоди - угоди щодо розпорядження майном боржника, балан-сова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості ак-тивів боржника на день укладення угоди;

-          угоди, щодо яких є заінтересованість, - угоди, сторонами яких є за-інтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи кре-диторів.

Стаття 2. Повноваження державного органу з питань банкрутства

1.         Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забез-печення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підпри-ємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприєм-ницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.

2.         Державний орган з питань банкрутства:

 

-          сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необ-хідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

-          пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для держав-них підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбаче-них цим Законом;

-          організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядни-ків майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

-          здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприєм-ницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

-          забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

-          здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких

порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та за-

тверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необ-

хідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

-          організовує проведення експертизи фінансового становища держав-них підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка дер-жавної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господар-ським судом у разі призначення судом експертизи та надання відпо-відного доручення;

-          готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрут-ства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків;

-          готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у вста-новленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;

-          здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Стаття 3. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури

1.         Засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник май-на, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самовря-дування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.

2.         Власником майна боржника державного чи приватного підприєм-ства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кре-диторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобі-гання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

3.         Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допо-могу в порядку, встановленому законом.

4.         Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок ко-штів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлю-ється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти

майном боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Досудова санація державних підприємств провадиться від-повідно до законодавства.

Стаття 3-1. Арбітражний керуючий

1.         Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Згідно з цим Законом одна і та ж особа може виконувати функції ар-бітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.

2.         Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваже-ним органом у порядку, встановленому законом. Анулювання ліцен-зії арбітражного керуючого під час здійснення арбітражним керую-чим своїх повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство. Про усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків з цих підстав під час провадження у справі господарський суд виносить ухвалу.

3.         Арбітражними керуючими не можуть бути призначені:

 

-          особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими;

-          особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридич-ною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом;

-          особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяль-ності або займати керівні посади;

-          особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

До призначення арбітражним керуючим особа має подати до госпо-

дарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної

категорії вищезазначених осіб.

4.         Арбітражний керуючий має право:

-          скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;

-          звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим За-коном;

-          отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим За-коном;

-          залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на дого-вірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим За-коном чи угодою з кредиторами;

-          запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, уста-нов, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою;

-          отримувати з державного реєстру застав інформацію про майно борж-ника, яке є предметом застави;

-          подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;

-          виконувати інші дії відповідно до закону.

5.         Арбітражний керуючий зобов'язаний:

-          здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;

-          аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках;

-          в порядку, установленому законодавством, надавати державному ор-гану з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єди-ної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

-          виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

 

6.         При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

7.         На випадок заподіяння шкоди боржнику чи кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню. По-рядок обов'язкового страхування діяльності арбітражних керуючих визначається законом.

8.         Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на ар-бітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної шко-ди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії. Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може ви-нести ухвалу, яка направляється державному органу з питань бан-крутства.

9.         Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслід-ків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

10.       Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (роз-

порядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з ви-

конанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановле-

ному цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітраж-ного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквіда-тора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня пер-шого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється роз-мір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

11.       Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкоду-вання витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному ке-руючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визна-чаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

12.       Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керу-ючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановле-ному комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімаль-них заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

13.       Кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

14.       Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керую-чого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою гос-подарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

15.       Життя та здоров'я арбітражного керуючого можуть бути застрахова-ні за рахунок коштів кредиторів у порядку, визначеному законодав-ством. (Закон доповнено статтею 3-1 згідно із Законом N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

Стаття 4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі су-дові процедури банкрутства:

-          розпорядження майном боржника;

-          мирова угода;

-          санація (відновлення платоспроможності) боржника;

- ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриман-ням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. (Час-тина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1294-IV (1294-03) від 20.11.2003 р.)

Стаття 5. Законодавство, що регулює провадження у справах про

банкрутство

1.         Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (ГПК-1991), інши-ми законодавчими актами України.

2.         Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність» (2121-00). (Частина друга статті 5 в редакції Закону N 2922-III ( 2922-02) від 10.01.2002 р.)

3.         Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливос-тей, передбачених розділом VI цього Закону.

4.         Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб, які ді-ють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду.

5.         Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - під-приємств, що є об'єктами права державної власності, які не підляга-ють приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

6.         Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні під-приємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі при-ватизації та корпоратизації, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, мо-жуть бути порушені не раніше ніж через один рік від початку вико-нання плану приватизації (розміщення акцій). (Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 597-IV (597-03) від 06.03.2003, в редакції Закону N 1499-IV (1499-04) від 17.02.2004 р.)

7.         Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - ка-зенних підприємств.

8.         Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - під-приємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосов-но них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

9.         Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких на-дана Верховною Радою України.

10.       Порядок виконання в Україні рішень судів іноземних держав у спра-вах про банкрутство визначається відповідними міжнародними до-говорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визна-ються на території України взаємно, якщо інше не передбачено за-коном.

Розділ II ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО

Стаття 6. Підвідомчість, підсудність, право та підстава порушення справи про банкрутство

1.         Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розгляда-ються ними за місцезнаходженням боржника.

2.         Право на звернення до господарського суду із заявою про порушен-ня справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

3.         Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно скла-дають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встанов-леного для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим За-коном.

Стаття 7. Заява про порушення справи про банкрутство

1. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржни-ком або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначе-ні законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і по-винна містити:

-          найменування господарського суду, до якого подається заява;

-          найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його пошто-ву адресу;

-          найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

-          номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

-          виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржни-ка, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розра-хункового документа про списання коштів з банківського або корес-пондентського рахунку боржника та дату його прийняття банків-ською установою боржника до виконання;

-          перелік документів, що додаються до заяви.

2.         Заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених

частиною першою цієї статті, такі відомості:

-          суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

-          розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах); (Абзац третій частини другої статті 7 із змінами, внесе-ними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005) роз-мір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;

-          відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

-          найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредит-не обслуговування боржника.

3.         До заяви боржника додаються:

-          рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти май-ном) боржника про звернення боржника до господарського суду з за-явою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті;

-          (Абзац другий частини третьої статті 7 із змінами, внесеними згід-но із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 – набуває чинності 31.05.2003 року) бухгалтерський баланс на останню звітну дату, під-писаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

-          перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцез-находження та вартості на момент виникнення права застави;

-          протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обра-но представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі не-можливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника; (Абзац п'ятий частини третьої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року) інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

4.         Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, до-статнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

5.         Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарсько-го суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі ви-никнення таких обставин:

 

-          задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до немож-ливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

-          орган боржника, уповноважений відповідно до установчих докумен-тів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою борж-ника про порушення справи про банкрутство;

-          при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства вста-новлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

-          в інших випадках, передбачених цим Законом.

 

6.         У разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою борж-ника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог цього Закону.

7.         Заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

 

-          розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустой-ки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

-          виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржни-ка перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його ви-конання;

-          докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в трис-та мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;

-          докази обґрунтованості вимог кредитора;

-          інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.

8.         До заяви кредитора додаються відповідні документи:

-          рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

-          копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, ви-конавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

-          докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повно-

го задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина

підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена акти-

вами боржника.

9.         Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованос-

ті боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором. Креди-

тори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до

суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які

об'єднали свої вимоги. При проведенні процедур банкрутства інтереси

всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно

до цього Закону.

10.       До заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових плате-жів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку. (Час-тина десята статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-05) від 17.11.2005 р.)

11.       Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї до-кументів.

12.       Якщо на момент подання заяви про порушення справи про бан-крутство в суд вже надійшли одна або кілька заяв про порушення справи про банкрутство одного боржника, суд розглядає всі заяви, включаючи заяву кредитора або боржника, подану останньою.

13.       Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється дер-жавне мито відповідно до закону.

Стаття 8. Прийняття або відмова у прийнятті заяви про порушення

справи про банкрутство

1.         Суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог цього Закону та Гос-подарського процесуального кодексу України (ГПК-1991 ).

2.         Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про пору-шення справи про банкрутство, якщо:

 

-          боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

-          подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юри-дичної особи;

-          стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підпри-ємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

-          якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних роз-мірів заробітної плати, якщо інше не передбачене цим Законом;

-          вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

 

3.         У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка направля-ється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом з заявою та доданими до неї документами.

4.         Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено у вста-новленому порядку. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Стаття 9. Повернення заяви про порушення справи про банкрутство

1.         Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про

порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без роз-

гляду, про що виносить ухвалу, якщо:

-          заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

-          у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону;

-          не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених по-рядку та розмірі;

-          заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 цього Закону;

-          з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесу-ального кодексу України (ГПК-1991), з урахуванням вимог цього За-кону.

 

2.         Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущено-го порушення.

3.         Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька заяв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви.

4.         Ухвала про повернення заяви про порушення справи про банкрут-ство без розгляду може бути оскаржена у встановленому порядку.

Стаття 10. Відкликання заяви про порушення справи про

банкрутство

1. Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкли-кана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого

опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог. 2. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.

Стаття 11. Порушення провадження у справі про банкрутство

1.         Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про по-рушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридця-тий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задо-волення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

2.         До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушен-ня справи про банкрутство.

3.         Відзив боржника повинен містити:

 

-          наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників);

-          загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі працівникам боржника, а також заборгова-ності із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах); (Абзац третій частини третьої статті 11 із змінами, внесеними згідно із За-коном N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.) відомості про наявне у боржника майно, у тому числі і кошти, які знаходяться на його ра-хунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово-кредитних установ.

 

4.         У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

5.         З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні ви-носить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних дру-кованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банків-ські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

6.         Якщо боржником є державне підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію, суддя виносить ухвалу про зупинен-ня процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Ухвала направляється органу, що здійснює управління майном боржника, державному органу з питань банкрутства та відповідному державному органу приватизації.

7.         Для визначення фінансового становища боржника в підготовчому за-сіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може призначити експертизу. За дорученням суду експертиза проводиться державним органом з питань банкрутства із залученням для її про-ведення спеціалістів у встановленому порядку. У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспромож-ності.

8.         Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про бан-крутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

9.         Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити ви-моги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недо-статня для повного задоволення його вимоги.

10.       Господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або про-вести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господар-ський суд може призначити проведення аудиту за рахунок креди-тора лише за згодою останнього. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

11.       За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються:

 

-          розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство;

-          дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвер-дження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

-          дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

-          дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають від-бутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття лікві-даційної процедури, чи припинення провадження у справі про бан-крутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати про-ведення підготовчого засідання суду.

Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про бан-крутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

12.       Відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі.

13.       Якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у визначений строк, господарський суд має право зали-шити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду.

14.       З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про бан-крутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

15.       Після опублікування оголошення про порушення справи про бан-крутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати за-яви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

16.       Після залишення заяви первісного заявника без розгляду господар-ський суд вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора відповідно до кален-дарної черговості її надходження до господарського суду.

Стаття 12. Забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів

1.         Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керу-ючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

2.         У процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасни-ків провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від

посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника май-на. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника у встановленому порядку.

3.         Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкрит-тя ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвер-дження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом. Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечен-ня вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому поряд-ку.

4.         Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазна-чається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на за-доволення вимог кредиторів:

 

-          забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законо-давства;

-          не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових пла-тежів). (Абзац четвертий частини четвертої статті 12 із змінами, вне-сеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

 

5.         Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з від-мовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбачено-му частиною десятою статті 17 цього Закону.

6.         Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподія-ної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. (Абзац пер-ший частини шостої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року). Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердже-ним господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процеду-рі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. (Абзац третій частини шостої статті 12 виключено на підставі Закону

N 672-IV ( 672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року) (Абзац четвертий частини шостої статті 12 виключено на підставі За-кону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 – набуває чинності 31.05.2003 року) 7. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у спра-ві про банкрутство. (Стаття 12 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

Стаття 13. Розпорядник майна боржника

1.         З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі гос-подарського суду про порушення провадження у справі про банкрут-ство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призна-чається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Зако-ном.

2.         Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як ар-бітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відпові-дає вимогам, передбаченим цим Законом.

3.         Якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяль-ності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеці-альними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодав-ством порядку.

4.         Позбавлення в установленому порядку розпорядника майна ліцен-зії є підставою для винесення господарським судом ухвали про усу-нення розпорядника майна від виконання ним своїх обов'язків.

5.         Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які:

-          здійснювали раніше управління боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управ-ління боржником пройшло не менше трьох років;

-          мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

 

6.         Ухвала суду про призначення розпорядника майна може бути оскар-жена у встановленому порядку.

7.         Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

8.         Розпорядник майна має право:

-          скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

-          аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати збо-рам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

-          звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим За-коном;

-          одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених цим За-коном;

-          залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договір-ній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів;

-          подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення сво-їх обов'язків;

-          здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

9.         Розпорядник майна зобов'язаний:

-          розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв креди-торів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господар-ського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та наді-слані боржнику в установленому цим Законом порядку;

-          вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

-          повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржни-ком та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

-          вживати заходів для захисту майна боржника;

-          аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

-          виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрут-ства;

-          скликати збори кредиторів;

-          надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необ-хідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

-          надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

-          виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

10.       При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний

діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його

кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне

виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна при-пиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.

11.       Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури

розпорядження майном органи правління боржника не мають права

без згоди розпорядника майна приймати рішення про: (Абзац пер-

ший частини одинадцятої статті 13 в редакції Закону N 672-IV (672-

03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

-          реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;

-          створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних осо-бах;

-          створення філій та представництв;

-          виплату дивідендів;

-          проведення боржником емісії цінних паперів;

-          вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

 

12.       Рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна.

13.       Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

 

-          передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

-          одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гаран-тій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

-          розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

 

14.       Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

15.       Призначення розпорядника майна не є підставою для припинен-ня повноважень керівника чи органу управління боржника.

Повноваження керівника боржника або органів управління боржни-ка, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушен-ня законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документа-ми, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керів-ника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. 17. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення по-вноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Стаття 14. Виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника

1.         Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до борж-ника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимога-ми щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

2.         Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розгляда-ються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

3.         Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду за-значених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з об-ґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення борж-ника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство. (Частину четверту статті 14 виключено на підставі Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

4.         Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, ав-

торської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкоду-

вання шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що вста-новлена цим Законом.

6.         Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх за-явами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а та-кож внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними об-ліку боржника.

7.         Фізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації (план санації). (Стаття 14 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

Стаття 15. Попереднє засідання господарського суду

1.         Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про по-переднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учас-ники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відпо-відно до цього Закону.

2.         У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення борж-ника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій

зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включають-ся розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначаєть-ся дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кож-ного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових плате-жів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки

(штрафу, пені). (Абзац четвертий частини другої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.).

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) креди-торів.

3. Копію ухвали господарський суд направляє сторонам та іншим учас-никам провадження у справі про банкрутство, а також державному органу з питань банкрутства.

Стаття 16. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів

1.         Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами по-

переднього засідання господарського суду розпорядник майна пові-

домляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час

проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кре-

дитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах мо-

жуть брати участь представник працівників боржника та арбітражний

керуючий з правом дорадчого голосу.

2.         Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кіль-

кості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх креди-

торів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів

відповідно до частини першої цієї статті.

Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини чет-вертої цієї статті.

3.         Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його іні-

ціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів,

сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, вклю-

чених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини

кількості голосів кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих креди-торів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керу-ючим санацією, ліквідатором) протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.

4.         Кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші

державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своє-

часністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове дер-

жавне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових плате-

жів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі

вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній

тисячі гривень. (Частина четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

5.         До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

-          вибори членів комітету кредиторів;

-          визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кре-диторів або окремих його членів;

-          інші питання, передбачені цим Законом.

6.         На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет

кредиторів у складі не більше семи осіб.

Вибори комітету кредиторів проводяться за списком відкритим голо-суванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті.

7.         Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду.

8.         До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

 

-          вибори голови комітету;

-          скликання зборів кредиторів;

-          підготовку та укладення мирової угоди;

-          внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

-          звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття про-цедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквіда-ційної процедури, припинення повноважень арбітражного керую-чого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбі-тражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

-          інші питання, передбачені цим Законом. У роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого голосу

арбітражний керуючий, представник працівників боржника та при необ-хідності представник органу, уповноваженого управляти майном борж-ника, представник органу місцевого самоврядування.

9.         Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим біль-

шістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на

зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається

відповідно до частини четвертої цієї статті.

Стаття 17. Винесення ухвали про санацію боржника, призначення керуючого санацією та його повноваження

1.         Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що

не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, уста-

новленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про

проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

(Абзац перший частини першої статті 17 в редакції Закону N 3088-III

(3088-02) від 07.03.2002 р.)

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців.

За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або ін-весторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або ско-рочено.

2.         Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури

керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану

санації боржника.

Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, пред-ставником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керу-ючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повно-важення розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

3.         Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд сво-

єю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього лі-

цензії, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встанов-леному порядку. (Абзац другий частини третьої статті 17 в редакції За-кону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

4.         З дня винесення ухвали про санацію:

-          керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначе-ному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цьо-го Закону; (Абзац другий частини четвертої статті 17 в редакції За-кону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002р.);

-          припиняються повноваження органів управління боржника - юри-дичної особи, повноваження органів управління передаються керу-ючому санацією.

Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рі-шення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забез-печити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документа-ції боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей; (Абзац

третій частини четвертої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року) арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не супер-ечать інтересам конкурсних кредиторів. (Абзац четвертий частини четвер-тої статті 17 в редакції Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року ) (Абзац п'ятий частини четвертої статті 17 ви-ключено на підставі Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

5.         Керуючий санацією має право:

-          розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, перед-бачених цим Законом;

-          укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;

-          подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсни-ми. (Частина п'ята статті 17 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

6.         Керуючий санацією зобов'язаний:

-          прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;

-          відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

-          розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план сана-ції боржника; (Абзац четвертий частини шостої статті 17 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

-          організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фі-нансової звітності;

-          здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості пе-ред боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з борж-ником відповідно до закону або договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність; (Абзац шостий частини шостої статті 17 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

-          розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які вини-кли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпо-рядження майном боржника та санації;

-          заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини;

-          звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;

-          повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про

своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконан-ня плану санації, звільнення від обов'язків;

-          забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом прове-дення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі сана-ції; (Частину шосту статті 17 доповнено абзацом згідно із Законом N 2801-IV (2801-05) від 06.09.2005 р.)

-          здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

7.         Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинен-

ня процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбі-

тражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у

відповідній ухвалі суду.

У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укла-денням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий са-нацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів управ-ління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

8.         Керуючий санацією може бути звільнений господарським судом від

виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься

ухвала, у таких випадках:

-          за його заявою;

-          на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи не-належного виконання ним своїх обов'язків. При цьому комітет кредиторів повинен запропонувати кандидатуру іншого керуючого санацією, про що виноситься ухвала господарського суду. Ухвала господарського суду про звільнення керуючого санацією може бути оскаржена у встановленому порядку, що не зупиняє її виконання.

9.         Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не

може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпоря-

дження майном боржника.

Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються

керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.

10.       Керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення

про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржни-

ка, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство,

не виконаних повністю або частково, якщо:

-          виконання договору завдає збитків боржнику; (Абзац другий частини десятої статті 17 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одер-жання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

-          виконання договору створює умови, що перешкоджають відновлен-

ню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією

про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство. 11. Угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення госпо-дарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господар-ським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

-          угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результа-ті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

-          угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою осо-бою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається сторонам. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і

повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господар-ським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство. (Час-тина одинадцята статті 17 в редакції Законів N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002, N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року) (Частину дванадцяту статті 17 виключено на підставі Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

13.       У разі визнання господарським судом боржника банкрутом і від-криття ліквідаційної процедури керуючий санацією продовжує ви-конувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідатору або призначення його ліквідатором у встановленому цим Законом по-рядку.

14.       Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вима-гати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов'язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів.

Стаття 18. План санації боржника

1. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржни-ка керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для

схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим

Законом.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспро-можності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переве-дення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспромож-ності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за від-сутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджу-ється за участю інвесторів.

План санації може містити умови про: (Частину першу статті 18 до-повнено абзацом згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - на-буває чинності 31.05.2003 року) виконання зобов'язань боржника третіми особами; (Частину першу статті 18 доповнено абзацом згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпора-тивні права; (Частину першу статті 18 доповнено абзацом згідно із За-коном N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 – набуває чинності 31.05.2003 року)

задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить за-кону. (Частину першу статті 18 доповнено абзацом згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року) 2. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які міс-тять план санації, можуть бути:

-          реструктуризація підприємства;

-          перепрофілювання виробництва;

-          закриття нерентабельних виробництв;

-          відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

-          ліквідація дебіторської заборгованості;

-          реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Зако-ну; (Частину другу статті 18 доповнено абзацом сьомим згідно із За-коном N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

-          продаж частини майна боржника;

-          зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) борж-ника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

-          виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

-          продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для не-державних підприємств);

-          одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодо-вується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника;

-          звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в про-цесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі випла-чується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реа-лізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

-          інші способи відновлення платоспроможності боржника.

3.         Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених

планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

4.         План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликаєть-

ся керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення

господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено

цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комі-

тету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за

два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість по-

передньо ознайомитися з планом санації.

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кре-диторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кре-диторів - членів комітету кредиторів.

5.         Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

-          схвалити план санації та подати його на затвердження господарсько-го суду;

-          відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопо-танням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

-          відхилити план санації, звернутися до господарського суду з кло-потанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комі-тету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхи-лення плану санації. Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання

комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд

на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комі-тету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків по-гашення заборгованості, передбачених у плані санації.

Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним май-ном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що вино-ситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

6.         Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в гос-

подарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський

суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і

відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.

У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передба-

чає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, гос-

подарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що

продовження строку санації і виконання плану санації приведе до віднов-

лення платоспроможності боржника.

7.         Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредиторів.

8.         У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здій-снюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Стаття 19. Продаж в процедурі санації майна боржника як цілісного майнового комплексу

1.         З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог

кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна

боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу.

Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно майна боржника,

яке підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою гос-подарського суду.

2.         При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного

майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі

види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяль-

ності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання,

інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (по-

значення), що індивідуалізують боржника, його продукцію (роботи,

послуги) (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші

права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не

можуть бути передані іншим особам.

3.         При продажу майна боржника недержавної власності як цілісно-го майнового комплексу, що здійснюється відповідно до цієї статті, грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) підприємства-боржника на дату при-йняття господарським судом заяви про порушення справи про бан-крутство не включаються до складу майнових активів підприємства-боржника. (Частина третя статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

4.         При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця перехо-дять до покупця майна боржника.

5.         Сума, одержана від продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, включається до складу майнових активів боржника.

6.         Продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майно-вого комплексу провадиться на відкритих торгах, якщо інше не перед-бачено планом санації, в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Керуючий санацією виступає організатором торгів або залучає для

цих цілей спеціалізовану організацію. Спеціалізована організація не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

7.         Керуючий санацією зобов'язаний опублікувати оголошення про про-даж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу на відкритих торгах у офіційних друкованих органах за тридцять днів до дати проведення торгів.

8.         В оголошенні про продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу повинні зазначатися:

 

-          відомості про цілісний майновий комплекс і порядок ознайомлення з ним, граничні строки подання заявок на участь у торгах, але не біль-ше місяця з дня опублікування оголошення;

-          час, місце та форма проведення торгів;

-          порядок оформлення участі у торгах;

-          початкова вартість цілісного майнового комплексу, визначена відпо-відно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та профе-сійну оціночну діяльність; (Абзац п'ятий частини восьмої статті 19 в редакції Закону N 2801-IV (2801-05) від 06.09.2005 р.)

-          розмір завдатку, строк і порядок внесення завдатку;

-          порядок оформлення результатів торгів.

9.         У разі якщо протягом строку, зазначеного в оголошенні, надійшла заявка на участь у відкритих торгах з продажу цілісного майнового комплексу від одного заявника, торги не проводяться. За згодою ко-мітету кредиторів цілісний майновий комплекс може бути продано такому заявнику без проведення повторних торгів.

10.       Торги проводяться у формі аукціону, крім випадків, передбачених

цим Законом.

Особа, яка перемогла на аукціоні, та керуючий санацією в день про-ведення аукціону підписують протокол, в якому вказуються умови при-дбання цілісного майнового комплексу, про що укладається договір купівлі-продажу.

У разі проведення торгів у формі конкурсу умови конкурсу погоджу-ються із комітетом кредиторів.

У разі проведення торгів у формі конкурсу на підставі протоколу, підписаного переможцем конкурсу та організатором торгів у день прове-дення конкурсу, не пізніше п'ятнадцяти днів з дати проведення конкурсу підписується договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

11.       Сума завдатку, сплачена особою, яка виграла торги, у разі її відмо-

ви від підписання протоколу чи договору купівлі-продажу майна

боржника як цілісного майнового комплексу, включається до складу

майна боржника за вирахуванням витрат організатора торгів на його

проведення.

Якщо боржник за рахунок суми, вирученої від продажу майна як ці-лісного майнового комплексу, задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство боржника підлягає при-пиненню господарським судом за заявою керуючого санацією.

12.       Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного май-

нового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у

повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти

мирову угоду.

У разі якщо мирова угода не укладена, господарський суд визнає

боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.

До затвердження господарським судом мирової угоди або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий са-нацією не має права здійснювати розрахунки з кредиторами.

Стаття 20. Продаж в процедурі санації частини майна боржника

1.З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення ви-мог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечен-ня вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господар-ського суду.

2.         Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження, прода-

ється на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які

відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власнос-

ті чи на підставі іншого речового права.

Продаж частини майна боржника - державного підприємства в про-цедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3.         Початкова вартість майна боржника, що виставляється на торги, ви-значається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майно-вих прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (2658-01), ін-ших нормативно-правових актів. (Частина третя статті 20 в редакції Закону N 2801-IV (2801-05) від 06.09.2005 р.)

4.         Переможець торгів зобов'язаний заплатити продажну ціну майна боржника в строк, передбачений протоколом або договором купівлі-продажу, але не пізніше місяця після дня проведення торгів.

5.         Майно боржника, не продане на перших торгах, виставляється на по-вторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. Майно, не продане на повторних торгах, може бути реалізовано керуючим са-нацією за згодою комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.

Стаття 21. Звіт керуючого санацією

1.         За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності під-став для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідоми-ти членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів. (Частина перша статті 21 в редакції Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 – набуває чинності 31.05.2003 року)

2.         Звіт керуючого санацією має містити:

 

-          баланс боржника на останню звітну дату;

-          рахунок прибутків і збитків боржника;

-          відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;

-          відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;

-          відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.(Абзац шостий частини другої статті 21 в редакції За-кону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

3.         До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог

конкурсних кредиторів згідно з реєстром. (Абзац перший частини тре-

тьої статті 21 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

Одночасно із звітом керуючий санацією вносить до комітету креди-

торів одну з пропозицій: (Абзац другий частини третьої статті 21 в редак-

ції Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003

року)

-          про прийняття рішення про дострокове припинення процедури сана-ції у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

-          про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і укла-дення мирової угоди; (Абзац четвертий частини третьої статті 21 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

-          про звернення до господарського суду з клопотанням про продовжен-ня процедури санації;

-          про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

 

4.         Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження. (Частина четверта статті 21 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

5.         За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотан-ням щодо:

 

-          припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;

-          продовження встановленого строку процедури санації;

-          припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і від-криття ліквідаційної процедури;

-          припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

У разі виникнення обставин, що є підставою для припинення про-

цедури санації, комітет кредиторів може прийняти відповідне рішення

за відсутності звіту керуючого санацією. (Частина п'ята статті 21 в редак-

ції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

6.         Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодне з цих рішень або таке рішення не подано в господарський суд протягом п'ятнадцяти днів з дня закінчення санації чи виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому цим Законом. (Частина шоста статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - на-буває чинності 31.05.2003 року)

7.         Звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, і про-токол засідання комітету кредиторів направляються в господарський

суд не пізніше п'яти днів після дати проведення засідання комітету

кредиторів.

До звіту керуючого санацією додаються реєстр вимог кредиторів і, за наявності, скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого коміте-том кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні. (Частина сьома статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

8.         Звіт керуючого санацією та скарги кредиторів розглядаються на засі-данні господарського суду. Про час і місце розгляду повідомляються керуючий санацією та кредитори, які подали скарги.

9.         Якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення про-цедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає за-твердженню господарським судом, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі встановлення господарським судом обґрунтованості скарг кре-диторів господарський суд може відмовити у затвердженні звіту керую-чого санацією. (Частина дев'ята статті 21 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

10.       Про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвер-дженні зазначеного звіту, чи про продовження санації, або про за-твердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскар-жена у встановленому порядку.

11.       Якщо розрахунки з кредиторами не проведено у строки, передбачені планом санації, господарський суд у разі відсутності клопотання ко-мітету кредиторів про продовження термінів, передбачених планом санації, і внесення відповідних змін до плану санації визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. (Частина одинадцята статті 21 в редакції Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

12.       Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, про-водяться керуючим санацією починаючи з дати, зазначеної у затвер-дженому господарським судом плані санації, в порядку черговості, установленому статтею 31 цього Закону. (Частина дванадцята статті 21 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.) (Частину тринадцяту статті 21 виключено на підставі Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року) (Частину чо-тирнадцяту статті 21 виключено на підставі Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.) (Частину п'ятнадцяту статті 21 виключено на підставі Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

16. Копія ухвали господарського суду та звіту керуючого санацією на-правляється державному органу з питань банкрутства.

Розділ III ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА

Стаття 22. Постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури

1.         У випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає

постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідацій-ну процедуру.

2.         Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти мі-

сяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість міся-ців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 23. Наслідки визнання боржника банкрутом

1.         З дня прийняття господарським судом постанови про визнання борж-

ника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

-          підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням тех-нологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її про-дажу;

-          строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; (Абзац третій частини першої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

-          припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

-          відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфі-денційними чи становити комерційну таємницю;

-          укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи пе-редачею його майна третім особам, допускається в порядку, перед-баченому цим розділом;

-          скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного бан-крутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

-          вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що вини-кли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

-          виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюєть-ся у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

2.         З дня прийняття господарським судом постанови про визнання борж-

ника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються

повноваження органів управління банкрута щодо управління бан-крутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрут-ством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

3.         Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і від-криття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офі-ційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

4.         Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином ві-домостей про визнання боржника банкрутом до дня прийняття гос-подарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

5.         Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквіда-

ційної процедури повинні містити:

-          найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;

-          найменування господарського суду, в провадженні якого знаходить-ся справа про банкрутство;

-          дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

-          відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

Стаття 24. Функції господарського суду у ліквідаційній процедурі

1.         У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд

відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку,

передбаченому для призначення керуючого санацією.

Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка ви-

конувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санаці-

єю боржника.

2.         За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. У разі лік-відації державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого державна частка складає більш ніж двадцять п'ять від-сотків, господарський суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та при необ-хідності - органу місцевого самоврядування.

3.         Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

4.         У ліквідаційній процедурі господарський суд:

 

-          розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури;

-          здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Стаття 25. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії

1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

-          приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забез-печенню його збереження;

-          виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

-          здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законо-давством;

-          аналізує фінансове становище банкрута;

-          виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

-          очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

-          пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської за-боргованості банкруту;

-          має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги праців-никам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшко-довується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

-          з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної про-цедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута про-вадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

-          заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які ви-никли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплачени-ми; (Абзац одинадцятий частини першої статті 25 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002р.) з підстав, передбачених части-ною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; (Абзац дванадцятий частини першої статті 25 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

-          вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

-          передає у встановленому порядку на зберігання документи банкру-та, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

-          реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реє-стру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

-          повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрут-ства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським

судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; - здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

2.         Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні

посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу

документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші ціннос-

ті банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених

обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність

відповідно до законів України. (Абзац перший частини другої статті

25 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника

(органів управління) юридичної особи - банкрута.

Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлен-ня дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

3.         До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредито-рів, фінансових органів, а в разі необхідності – також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Ан-тимонопольного комітету України, державного органу з питань бан-крутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та пред-ставник органів місцевого самоврядування.

4.         Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до гос-подарського суду власником майна (органом, уповноваженим управ-ляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; осо-бою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, пе-редбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

5.         При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити ви-моги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсиді-арну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з дове-денням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною ма-сою.

Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути вико-ристані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 цього Закону.

Стаття 26. Ліквідаційна маса

1. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського віда-ння на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси,

за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, ди-тячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встанов-леному законодавством, до комунальної власності відповідних тери-торіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установле-ному порядку. (Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-IV (2453-05) від 03.03.2005 р.)

2.         Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві

володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної

маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу лік-відаційної маси, але використовується виключно для першочергового за-доволення вимог заставодержателя.

3.         Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі ре-чових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

4.         За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його іншим особам в установлено-му порядку.

5.         Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому по-рядку порушує питання про виділення цієї частки.

6.         Активи, включені до складу іпотечного покриття іпотечних обліга-цій, не включаються до ліквідаційної маси емітента іпотечних облі-гацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому За-коном України «Про іпотечні облігації» (3273-05). (Статтю 26 до-повнено частиною шостою згідно із Законом N 3273-IV (3273-05) від 22.12.2005 р.) (Статтю 27 виключено на підставі Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.) (Статтю 28 виключено на підставі Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

Стаття 29. Оцінка майна банкрута

1.         Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оці-нюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законо-давством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визна-чається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. (Частина перша статті 29 в редакції Закону N 2801-IV (2801-05) від 06.09.2005 р.)

2.         Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право за-лучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних

від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реа-лізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів. (Частина друга статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2801-IV (2801-05) від 06.09.2005 р.)

Стаття 30. Продаж майна банкрута

1.         Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквіда-тор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу май-на банкрута.

2.         Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщен-ня про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредито-рів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» (2163-92) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

3.         У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок прове-дення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу при-ватизацію)» (2171-92).

4.         Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, прода-ється на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власнос-ті чи на підставі іншого речового права.

5.         Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.

6.         Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому ци-вільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів. Ліквідатор має право виставити на відкриті торги вимоги банкрута,

якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів.

7.         Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідацій-ної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, під-лягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках пе-рераховуються на основний рахунок боржника.

8.         Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, за-раховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку

здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому стат-тею 31 цього Закону.

9.         З основного рахунку проводяться такі виплати:

-          поточні комунальні та експлуатаційні платежі;

-          інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

 

10.       Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

11.       Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредито-рів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

12.       Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або держав-ного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

13.       У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комі-тету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Стаття 31. Черговість задоволення вимог кредиторів

1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задо-волення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються:

а)         вимоги, забезпечені заставою;

б)         вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці

роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припи-

ненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушен-

ня зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані

дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які

мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьова-

них до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових

відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачува-

ною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівни-

ка, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків,

гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для пра-

цівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії

для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обсте-

ження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасо-

вою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо),

право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення

справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; (Підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 31 в редак-ції Закону N 2597-IV ( 2597-05) від 31.05.2005 р.)

в)         витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з

набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми від-

шкодування за вкладами фізичних осіб; (Пункт 1 частини першої

статті 31 доповнено підпунктом «в» згідно із Законом N 2740-III

(2740-01) від 20.09.2001 р.)

г)         витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в госпо-

дарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

-          витрати на оплату державного мита;

-          витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

-          витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

-          витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

-          витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням май-нових активів банкрута;

-          витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

-          витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника май-на, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому стат-тею 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після

реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим

Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю грома-дян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встанов-леному Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхо-вих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих това-риств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); (Пункт 2 частини першої

статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2597-IV (2597-05) від 31.05.2005, N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

3)         у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; (Підпункт 3 частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1713-IV (1713-04) від 12.05.2004р.)

4)         у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5)         у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків чле-нів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6)         у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

 

2.         Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходжен-ня на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

3.         У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольня-ються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

4.         У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових ви-мог цього кредитора.

5.         Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх по-дання, не розглядаються і вважаються погашеними.

6.         Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погаше-ними.

7.         У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволен-ня вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Стаття 32. Звіт ліквідатора

1. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого до-даються:

-          показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

-          відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

-          копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

-          реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кре-диторів;

-          документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки

членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про за-вершення ліквідаційної процедури.

2.         Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення ви-

мог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить

ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну ре-

єстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики

для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підпри-

ємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноважено-

му управляти майном), органам державної податкової служби за місцез-

находженням банкрута.

3.         Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кре-диторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж ви-магається для її функціонування згідно із законодавством.

4.         У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очо-лює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

5.         Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають вклю-ченню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарсько-му суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Стаття 33. Звільнення працівників боржника. Пільги і компенсації звільненим працівникам

1. Звільнення працівників боржника може провадитися після пору-шення провадження у справі про банкрутство та призначення гос-подарським судом розпорядника майна відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (10.12.71) з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2.         Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачуєть-ся арбітражним керуючим у встановленому порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3.         Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (803-91). На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, вста-новлені статтею 26 зазначеного Закону.

Стаття 34. Зберігання документів

1.         Ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та збе-рігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів бан-крута протягом ліквідаційної процедури.

2.         Після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - бан-крута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних до-кументів банкрута і, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і ді-ловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання. (Стаття 34 в редакції Закону N 594-IV (594-03) від 06.03.2003 р.)

Розділ IV МИРОВА УГОДА

Стаття 35. Мирова угода та строк її укладення

1.         Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домов-леність між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів борж-ника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (спи-санню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхо-вих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. (Частина перша статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005р.)

2.         Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

3.         Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів прийма-ється комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів ко-мітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені борж-ника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управ-ління та керівника боржника і підписують її. 5. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредито-рів.

Стаття 36. Умови укладення мирової угоди

1.         Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.

2.         У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з ме-тою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безна-дійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання за-яви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника. (Частина друга статті 36 в редакції Закону N 2181-III (2181-00) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року)

3.         Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути вста-новлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укла-дення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги. (Частина третя статті 36 в редакції Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 -набуває чинності 31.05.2003 року)

Стаття 37. Укладення мирової угоди та набрання нею чинності

1.         Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затверджен-ню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарсько-го суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

2.         Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

3.         Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

4.         Мирова угода має містити положення про:

-          розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;

-          відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх час-тини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про:

-          виконання зобов'язань боржника третіми особами;

-          обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпора-тивні права; ( Абзац шостий частини четвертої статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - на-буває чинності 31.05.2003 року)

-          задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Стаття 38. Розгляд мирової угоди в господарському суді

1.         Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової

угоди повинен подати до господарського суду заяву про затверджен-

ня мирової угоди.

До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

-          текст мирової угоди;

-          протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рі-шення про укладення мирової угоди;

-          список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;

-          зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкоду-вання яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього За-кону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;

-          письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

2.         Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сто-

рони мирової угоди.

Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення миро-вої угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.

3.         Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової уго-

ди у разі:

-          порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим За-коном;

-          якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

4.         Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд вино-

сить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвер-дженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

5.         З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашен-ня вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

6.         Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

7.         З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиня-ються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Керуючий санацією або ліквідатор виконують обов'язки керівника

(органів управління) боржника до призначення, в установленому поряд-ку, керівника боржника (органів управління).

8.         Винесення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні

мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з ін-

шими умовами.

Стаття 39. Недійсність мирової угоди або її розірвання та наслідки невиконання мирової угоди

1.         За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підста-ви для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодав-ством України. (Частина перша статті 39 в редакції Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

2.         Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення про-вадження у справі про банкрутство, про що господарським судом ви-носиться ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому поряд-ку.

3.         Вимоги конкурсних кредиторів, по яких зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. (Частина третя статті 39 в редакції Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

4.         Повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрут-ство боржника публікується в офіційних друкованих органах.

5.         Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі:

- невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як тре-тини вимог кредиторів; (Абзац третій частини п'ятої статті 39 виклю-чено на підставі Закону N 672-IV (672-03) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

6.         Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кре-

дитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.

7.         У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

8.         У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено миро-ву угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Розділ V ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

Стаття 40. Припинення провадження у справі про банкрутство

1.         Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство,

якщо:

1)         боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької ді-яльності;

2)         подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізова-ної (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

3)         у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4)         затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передба-ченому цим Законом;

5)         затверджено мирову угоду;

6)         затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону;

7)         боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8)         кредитори не висунули вимог до боржника після порушення про-вадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

2.         Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься

ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у

випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї стат-ті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у ви-падку, передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.

Розділ VI ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 41. Загальні положення

Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо не-безпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших кате-горій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюючих підприємств

1.         Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами визна-

ються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням

членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення

адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така

юридична особа.

Положення цієї статті застосовуються також до підприємств, кіль-кість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

2.         При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого підприєм-

ства учасником провадження у справі про банкрутство визнається

орган місцевого самоврядування відповідної територіальної грома-

ди адміністративно-територіальної одиниці.

Учасниками провадження у справі про банкрутство містоутворюю-чого підприємства господарським судом можуть бути визнані також цен-тральні органи виконавчої влади.

Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюю-чих підприємств, господарському суду надає боржник.

3.         Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію борж-

ника, господарський суд може винести ухвалу про санацію борж-

ника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відпо-

відного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками

провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з

кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.

Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підпису-

ється уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або

центральних органів виконавчої влади.

4.         Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої

влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право за-

пропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санаці-

єю, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть со-лідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його креди-торами.

5.         Процедура санації містоутворюючого підприємства за клопотанням

органу місцевого самоврядування може бути продовжена господар-

ським судом на один рік.

Підставою для продовження процедури санації містоутворюючого

підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства. План фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства може перед-бачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, ство-рення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспромож-ності боржника містоутворюючого підприємства.

6.         За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрально-

го органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у спра-

ві про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за

зобов'язаннями боржника, строк процедури санації містоутворю-

ючого підприємства може бути продовжений господарським судом

до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані

розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не пе-

редбачено цим Законом.

Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника

банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

7.         Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в

особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закін-

чення процедури санації містоутворюючого підприємства розрахува-

тися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості

згідно зі статтею 31 цього Закону.

У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому цим Законом, провадження у справі про бан-крутство припиняється. (Абзац третій частини сьомої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

8.         З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути

здійснено продаж майна боржника як цілісного майнового комплек-

су або частини його майна згідно із законодавством.

За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або цен-

трального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у

справі про банкрутство, продаж майна боржника як цілісного майно-

вого комплексу провадиться шляхом проведення конкурсу.

9.         Обов'язковими умовами конкурсу є:

- збереження робочих місць для не менш як 70 відсотків працівників,

зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

- зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працев-лаштування працівників підприємства відповідно до законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства.

Інші умови конкурсу можуть установлюватися виключно за згодою комітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього За-кону.

10.       Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої цієї статті кло-потання не було подано або майно боржника як цілісний майновий комплекс не було продано на конкурсі, майно боржника підлягає продажу на аукціоні.

11.       При продажу майна боржника, визнаного банкрутом, ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як цілісний майновий комплекс. Якщо майно боржника, визнаного банкрутом, не було продано як цілісний майновий комплекс, продаж майна здій-снюється в порядку, передбаченому статтею 20 цього Закону.

Стаття 43. Особливості банкрутства особливо небезпечних

підприємств

1.         Для цілей цього Закону особливо небезпечними підприємствами ви-знаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо за-побігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

2.         При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного підпри-ємства учасниками провадження у справі про банкрутство визнають-ся відповідний орган місцевого самоврядування, а також централь-ний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколиш-нього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.

Учасниками провадження у справі про банкрутство особливо небез-печного підприємства господарським судом можуть бути визнані також інші центральні органи виконавчої влади.

Докази, що підтверджують належність боржника до особливо небез-печних підприємств, господарському суду надає боржник.

3.         Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію борж-

ника, господарський суд може винести ухвалу про санацію борж-

ника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відпо-

відного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника. Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підпису-ється уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.

4.         Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконав-

чої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право

запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санаці-

єю, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть со-лідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його креди-торами.

5.         Процедура санації особливо небезпечного підприємства за клопотан-

ням органу місцевого самоврядування може бути продовжена госпо-

дарським судом на один рік.

Підставою для продовження процедури санації особливо небезпеч-ного підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його праців-ників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення пла-тоспроможності боржника – особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства також має містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяль-ності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному серед-овищу.

6.         За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрально-

го органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у спра-

ві про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за

зобов'язаннями боржника, строк процедури санації особливо небез-

печного підприємства може бути продовжено господарським судом

до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані

розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не пе-

редбачено цим Законом.

Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржни-ка банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

7.         Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в осо-

бі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення

процедури санації особливо небезпечного підприємства розрахуватися

з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 цього Закону.

У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, передбаченому цим Законом, провадження у справі про бан-крутство припиняється. (Абзац третій частини сьомої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

8.         З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника лише як цілісного майнового комплексу шляхом проведення конкурсу в порядку, встановленому статтею 19 цього Закону та законодавством з питань приватизації.

9.         Обов'язковими умовами конкурсу є:

 

-          збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охо-рони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;

-          збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків пра-цівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

-          зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працев-лаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню мож-ливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навко-лишньому природному середовищу у разі зміни профілю діяльності підприємства.

Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно за згодою ко-мітету кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 цього Закону.

У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються до умов договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, договір розривається в установленому порядку.

10.       Особливо небезпечні підприємства не підлягають продажу на аукціоні.

11.       Вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості, визначе-ному статтею 31 цього Закону, з урахуванням особливостей, встанов-лених цією частиною, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи по запобіганню заподі-яння можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 44. Особливості банкрутства сільськогосподарських

підприємств

1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є виро-щування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподар-ської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

2.         Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, перед-бачені цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (ви-робленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської про-дукції та виловлених водних біологічних ресурсів складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

3.         У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогоспо-дарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить сільсько-господарським підприємствам і фермерським господарствам, розта-шованим у даній місцевості. (Частина третя статті 44 із змінами, вне-сеними згідно із Законом N 2454-IV (2454-05) від 03.03.2005 р.)

4.         У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з ви-знанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповід-но до Земельного кодексу України (18.12.90).

5.         При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фі-нансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського ви-робництва та його залежності від природнокліматичних умов, а та-кож можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством піс-ля закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

6.         Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комі-тетом кредиторів за участю представника органу місцевого само-врядування відповідної територіальної громади. Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до

закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуван-ням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.

7.         У разі якщо протягом строку санації погіршилося фінансове стано-

вище сільськогосподарського підприємства у зв'язку із стихійним

лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк са-

нації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продо-

вжений на один рік.

Стаття 45. Особливості банкрутства страховиків

1.         При розгляді справи про банкрутство страховика учасником про-вадження у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю.

2.         Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим упо-вноваженим на це державним органом.

3.         Продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового комп-лексу здійснюється в процедурі санації за правилами, встановлени-ми статтею 19 цього Закону.

При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий комп-лекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика бан-крутом.

4.         Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.

5.         У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процеду-рі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав.

6.         У разі визнання господарським судом страховика банкрутом і від-криття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком випад-ків, передбачених частиною третьою цієї статті.

7.         Страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають пра-во вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений до-говір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

8.         Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий ви-падок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процеду-ри, мають право вимагати виплати страхової суми.

9.         У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та від-криття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів четвертої черги підлягають задоволенню у такому порядку:

- в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами обов'язкового осо-бистого страхування;

-          в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового страхування;

-          в третю чергу - вимоги інших кредиторів-страхувальників, у тому числі вимоги, передбачені частиною сьомою цієї статті;

-          в четверту чергу - вимоги інших кредиторів.

Стаття 46. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів

1.         При розгляді справ про банкрутство організації або громадянина -

суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійними учасника-

ми ринку цінних паперів, учасником провадження у справі про бан-

крутство визнається державний орган з питань регулювання ринку

цінних паперів.

Для цілей цієї статті під терміном клієнт розуміється інвестор на

ринку цінних паперів, що уклав відповідну угоду з професійним учасни-ком ринку цінних паперів, який відповідно до цього Закону визнається боржником або банкрутом.

2.         Особливості процедури банкрутства професійних учасників ринку цін-них паперів, не врегульовані цією статтею, а також заходи щодо захисту прав та інтересів клієнтів можуть бути передбачені іншими законами.

3.         Порядок запобігання банкрутству та проведення досудових процедур відновлення платоспроможності професійних учасників ринку цінних паперів встановлюється нормативно-правовими актами України.

4.         Розпорядник майна професійного учасника ринку цінних паперів пови-нен мати ліцензію арбітражного керуючого, а також ліцензію, що вида-ється державним органом з питань регулювання ринку цінних паперів.

5.         Обмеження на здійснення угод професійним учасником ринку цін-них паперів, щодо якого порушено справу про банкрутство, не поши-рюються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що здійсню-ються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення провадження у справі про банкрутство.

6.         Розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний строк з дня його при-значення направити клієнтам, які передали боржнику - професійному учаснику ринку цінних паперів в управління належні їм цінні папери, повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення розпорядника майна. В повідомленні зазначаються реквізити ліцензії розпорядника майна, вид і реквізити ліцензії, ви-даної розпоряднику майна державним органом з питань регулювання ринку цінних паперів, а також пропонується дати розпорядження щодо дій, які необхідно вчинити з цінними паперами, що належать інвестору на ринку цінних паперів, які знаходяться в управлінні професійного учасника ринку цінних паперів, що є боржником.

7.         Цінні папери та інше майно клієнтів, які передані в управління про-фесійному учаснику ринку цінних паперів і не перебувають у його власності, не включаються до складу ліквідаційної маси.

8.         З дня введення господарським судом процедури санації боржника чи визнання професійного учасника ринку цінних паперів банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури цінні папери клієнтів підляга-ють поверненню клієнту, якщо інше не передбачено угодою керую-чого санацією або ліквідатора з клієнтом.

9.         Якщо вимоги клієнтів щодо повернення належних їм цінних паперів на пред'явника одного виду (одного емітента, однієї категорії, одного типу, однієї серії) перевищують кількість зазначених цінних паперів, які знаходяться у розпорядженні професійного учасника ринку цін-них паперів, повернення зазначених цінних паперів клієнтам здій-снюється пропорційно вимогам клієнтів. Вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині визнаються грошовими

зобов'язаннями і задовольняються в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.

10.       При проведенні санації професійного учасника ринку цінних паперів

керуючий санацією має право передати цінні папери, передані тако-

му професійному учаснику ринку цінних паперів клієнтами, іншому

суб'єкту підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію

професійного учасника ринку цінних паперів.

Стаття 46-1. Особливості банкрутства емітента чи управителя

іпотечних сертифікатів, управителя фонду фінансування будівництва

чи управителя фонду операцій з нерухомістю

1.         У разі порушення провадження у справі про банкрутство стосовно емітента чи управителя іпотечних сертифікатів іпотечні активи не включаються до складу ліквідаційної маси такого емітента або упра-вителя. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідова-ним іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» ( 979-03).

2.         У разі порушення провадження у справі про банкрутство стосовно управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю кошти та майно, що перебуває в управлін-ні управителя, не включаються до складу ліквідаційної маси такого управителя. Розпорядження цими коштами та майном здійснюється відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухоміс-тю» (978-03). (Закон доповнено статтею 46-1 згідно із Законом N 3201-IV (3201-05) від 15.12.2005 р.)

Стаття 47. Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина

1.         Правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької ді-яльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом.

2.         Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимо-ги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

3.         До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про бан-

крутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого

направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у спра-

ві про банкрутство.

За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може за-твердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення прова-дження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців.

4.         План погашення боргів повинен включати:

-          строк його виконання;

-          розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику - громадянину-підприємцю та членам його сім'ї на споживання;

-          розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.

 

5.         Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням учасни-ків провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця, змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменши-ти строк його виконання, розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сім'ї на споживання.

6.         Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у спра-ві про банкрутство припиняється.

7.         У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу лік-відаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на

яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

8.         Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням

громадянина-підприємця та інших учасників провадження у спра-

ві про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно

громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним

законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно

є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на за-

доволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-

підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відпо-

відно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі

гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із складу

ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскарже-на у встановленому порядку.

9.         Угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням або пере-

дачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересова-

ним особам протягом року до порушення провадження у справі про

банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними

за заявою кредиторів.

Стаття 48. Розгляд господарським судом справи про банкрутство громадянина-підприємця

1.         Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрут-

ство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт

на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно

з цивільним процесуальним законодавством України не може бути

звернено стягнення.

За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може

звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.

2.         За заявою громадянина-підприємця господарський суд може від-класти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредито-рами чи укладення мирової угоди.

3.         За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку.

4.         Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазна-чений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну проце-дуру.

5.         З дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної проце-дури:

 

-          строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали;

-          припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця;

-          припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма вико-навчими документами, за винятком виконавчих документів за вимо-гами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодуван-ня шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

6.         Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкру-

том і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господар-

ський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку

пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два

місяці.

Направлення кредиторам зазначеної копії постанови господарського

суду здійснюється за рахунок громадянина-підприємця, визнаного бан-крутом.

7.         Постанова господарського суду про визнання громадянина-

підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення

на майно громадянина-підприємця направляються судовому вико-

навцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає

все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не вклю-

чається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або

цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкру-том, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визна-чає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, ви-знаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використо-вуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Стаття 49. Особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом

1.         До задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит

нотаріальної контори, відшкодовуються витрати, пов'язані з прова-

дженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і вико-

нанням постанови господарського суду про визнання громадянина-

підприємця банкрутом.

Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

-          у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних пе-ріодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

-          у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допо-моги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задо-вольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; (Аб-зац четвертий частини першої статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

-          у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;

-          у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

-          у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення

вимог попередньої черги.

За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної кон-тори для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіля-ються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

2.         Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-

підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшо-

го виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання

громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбаче-

них абзацом другим цієї частини.

Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші ви-моги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закін-чення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця

відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України. 3. Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця бан-крутом не може бути порушено провадження у справі про банкрут-ство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кре-дитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредитора-ми такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого вико-нання вимог кредиторів. Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Стаття 50. Особливості банкрутства фермерського господарства

1.         Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт ви-моги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових пла-тежів). (Частина перша статті 50 із змінами, внесеними згідно із За-коном N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

2.         Заява підприємця - голови фермерського господарства про порушен-ня справи про банкрутство подається в господарський суд за наяв-ності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.

3.         До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство, крім документів, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону, додаються документи, які містять відомості:

 

-          про склад і вартість майна фермерського господарства;

-          про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського госпо-дарства на праві власності;

-          про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським госпо-дарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподар-ських робіт.

-          Зазначені документи також додаються головою фермерського госпо-дарства до відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство, подану кредитором.

4.         Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня при-

йняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрут-

ство фермерського господарства може бути подано в господарський

суд план відновлення платоспроможності фермерського господарства.

5.         У разі, якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення

платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермер-

ському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), господарським судом вводиться про-цедура розпорядження майном фермерського господарства. (Абзац перший частини п'ятої статті 50 із змінами, внесеними згідно із За-коном N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

Про введення процедури розпорядження майном фермерського гос-подарства господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскар-жена у встановленому порядку.

6.         Процедура розпорядження майном фермерського господарства вво-диться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподар-ських робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації вироще-ної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.

7.         У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном погір-шилося фінансове становище фермерського господарства у зв'язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік.

8.         Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпо-рядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:

 

-          невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспро-можності фермерського господарства;

-          наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлен-ня платоспроможності фермерського господарства. Після дострокового припинення процедури розпорядження майном

фермерського господарства фермерське господарство визнається госпо-дарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура.

9.         Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського

господарства господарським судом призначається розпорядник май-

на, який може не мати ліцензії розпорядника майна.

Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою

фермерського господарства за погодженням з призначеним розпорядни-ком майна.

10.       У разі визнання господарським судом фермерського господарства

банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідацій-

ної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно,

яке знаходиться у спільній власності членів фермерського господар-ства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліо-ративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сіль-ськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського господарства на за-гальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

11.       У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, на-дана фермерському господарству у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України (18.12.90 р.).

12.       Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого до-ведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.

13.       Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського госпо-дарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов'язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогоспо-дарських об'єктів, що продаються.

14.       З дня прийняття постанови про визнання фермерського господар-ства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фер-мерського господарства припиняється.

15.       Господарський суд направляє копію постанови про визнання фермер-ського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самовря-дування за місцезнаходженням фермерського господарства. (Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2454-IV ( 2454-05) від 03.03.2005 р.)

Стаття 51. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником

1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого при-йнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаче-ному цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної осо-би.

У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї части-ни, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про бан-крутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

2.         За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрут-ство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідацій-ної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

3.         Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про ви-знання боржника, який ліквідується, банкрутом.

4.         У разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до створен-ня ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, перед-бачених цією статтею.

5.         Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій Украї-ни.

6.         Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допус-тили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солі-дарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника. (Частина шоста статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-05) від 17.11.2005 р.)

Стаття 52. Особливості банкрутства відсутнього боржника

1. У разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної по-даткової служби згідно із законодавством податкових декларацій, до-кументів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника

може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

2.         Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього борж-ника виносить постанову про визнання відсутнього боржника бан-крутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

3.         У разі виявлення майна відсутнього боржника ліквідатора має бути замінено за клопотанням кредитора арбітражним керуючим, про що господарський суд виносить ухвалу.

У разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визна-ного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрут-ство.

4.         У разі, якщо кредитор не подав до господарського суду клопотання щодо кандидатури арбітражного керуючого (ліквідатора), ухвала гос-подарського суду надсилається державному органу з питань банкрут-ства, якою зобов'язується протягом семи днів від дати винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань банкрутства.

5.         Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсут-нього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлен-ня можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

6.         За клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутньо-го боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може вине-сти ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про бан-крутство, передбачених цим Законом.

7.         Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскар-жити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу. (Стаття 52 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

Стаття 53. Особливості провадження санації боржника його

керівником

1. Керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цьо-го Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання креди-торами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

-          за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законо-давством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу борж-ника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо ре-організації чи ліквідації боржника;

-          за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської за-боргованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим са-нації керівника боржника.

 

2.         Для проведення санації боржника його керівником керівник борж-ника звертається у встановленому цим Законом порядку до гос-подарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведен-ня, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

3.         Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї до-кументи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд ви-носить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрут-ство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Керуючий санацією - керівник боржника здійснює свої повноважен-ня згідно з цим Законом, з урахуванням обмежень, встановлених части-ною тринадцятою статті 13 цього Закону.

4.         Керуючий санацією - керівник боржника зобов'язаний у тридцяти-денний строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подати повідо-млення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі та подати дока-зи опублікування до господарського суду.

5.         В оголошенні повинні міститися:

-          відомості про порушення провадження у справі про банкрутство

боржника та відкриття процедури санації;

-          повне найменування боржника, його місцезнаходження, реквізити його рахунків в установах банків;

-          ідентифікаційний код боржника згідно з Єдиним державним реє-стром підприємств та організацій України;

-          відомості про керуючого санацією - керівника боржника та розпоряд-ника майна боржника.

 

6.         Кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення борж-ника про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації керівником боржника.

7.         Керуючий санацією - керівник боржника разом із розпорядником майна зобов'язані відповідно до вимог цього Закону розглянути ви-моги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідо-мивши про результати розгляду заявників та господарський суд.

8.         Господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були запере-чення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

9.         Порядок проведення зборів кредиторів, утворення і діяльності комі-тету кредиторів визначаються цим Законом. Комітет кредиторів у мі-сячний строк від дати його утворення повинен подати господарсько-му суду схвалений план санації боржника.

10.       Господарський суд затверджує план санації боржника, про що вино-

ситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Боржник розпочинає реалізацію плану санації після його затвер-

дження судом.

11.       Якщо справу про банкрутство боржника порушено за заявою креди-тора (кредиторів), комітет кредиторів має право звернутися до госпо-дарського суду з клопотанням про призначення керуючим санацією керівника боржника, а також розпорядника майна. Керуючий санаці-єю та розпорядник майна діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

12.       Керуючий санацією - керівник боржника виконує повноваження ке-руючого санацією без ліцензії і отримує заробітну плату в тому ж роз-мірі, в якому він її отримував до призначення керуючим санацією.

13.       За поданням комітету кредиторів або розпорядника майна керуючий санацією - керівник боржника може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією.

Звільнення керівника боржника від виконання ним повноважень ке-руючого санацією позбавляє керівника боржника права самому здійсню-вати санацію боржника.

14.       Розпорядник майна продовжує виконувати свої обов'язки протягом здійснення керуючим санацією - керівником боржника процедури са-нації боржника.

15.       У разі невиконання плану санації боржника або якщо стає очевидним, що виконання плану санації боржника не приведе до відновлення його платоспроможності, процедура банкрутства здійснюється від-повідно до цього Закону, про що господарський суд виносить ухвалу. (Стаття 53 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2000 року. (Абзац другий

пункту 1 розділу VII втратив чинність на підставі Закону N 2238-III

(2238-01) від 18.01.2001 р.)

Положення цього Закону щодо ліцензування арбітражних керуючих вводяться в дію з 1 жовтня 1999 року.

Положення цього Закону застосовуються господарськими судами при розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено піс-ля 1 січня 2000 року.

Положення цього Закону щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, призначення арбітражних керуючих, введення проце-дур розпорядження майном боржника, санації боржника, ліквідаційної процедури та укладення мирової угоди можуть застосовуватися за за-явою сторін у справі про банкрутство або за ініціативою суду при розгля-ді господарськими судами справ про банкрутство після 1 січня 2000 року незалежно від дати порушення провадження у справі про банкрутство, при цьому відповідні строки обчислюються від дати прийняття господар-ським судом ухвали з цього питання. У цьому випадку подальше про-вадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до цього Закону.

Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачуваль-ні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушують-ся з дня набрання чинності Законом України «Про відновлення плато-спроможності боржника або визнання його банкрутом» до 1 січня 2007 року. (Пункт 1 розділу VII доповнено абзацом згідно із Законом N 597-IV (597-03) від 06.03.2003 р., в редакції Законів N 1499-IV (1499-04) від 17.02.2004 р., N 2354-IV (2354-05) від 18.01.2005 р.)

Провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гір-ничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню. (Пункт 1 розділу VII доповнено абзацом згідно із Законом N 597-IV (597-03) від 06.03.2003 р., в редакції Закону N 1499-IV (1499-04) від 17.02.2004 р.)

Положення цього Закону щодо провадження у справах про банкрут-ство підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на умовах, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонуван-ня підприємств паливно-енергетичного комплексу» (2711-05), застосо-вуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». (Пункт 1 розділу VII доповнено абза-цом згідно із Законом N 2711-IV (2711-05) від 23.06.2005 р.)

2.         Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Зако-ном, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3.         Кабінету Міністрів України на день набрання чинності цим Законом:

 

-          підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про вне-сення змін до законодавчих актів, що випливають з цього Закону;

-          розробити і привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

-          забезпечити розробку та прийняття міністерствами та іншими цен-тральними органами виконавчої влади України нормативно-правових актів відповідно до цього Закону;

-          забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими цен-тральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

4.         Рекомендувати Президенту України привести свої акти у відповід-ність із цим Законом.

5.         Внести зміни до таких законодавчих актів України:

-          (Підпункт 1) пункту 5 втратив чинність на підставі Кодексу N 2341-

III (05.04.01 р.) від 05.04.2001 р. - набуває чинності 01.09.2001 р.)

2) частину першу статті 40 Кодексу законів про працю України (10.12.71р.) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., N 50, ст.375; 1984 р., N 1, ст. 3; 1986 р., N 27, ст.539; 1988 р., N 23, ст.556; 1991 р., N 23, ст.267; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 33, ст. 297; 1995 р., N 5, ст. 30, N 28, ст.204) доповнити пунктом 9 такого змісту: «9) банкрутства підприємства»;

3)         у Господарському процесуальному кодексі України (ГПК-1991) (Ві-

домості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст.56; 1997 р., N 25,

ст.171):

-          частину третю статті 2 викласти в такій редакції:

-          «Арбітражний суд порушує справи про банкрутство за письмовою за-явою будь-кого з кредиторів, боржника»;

-          частину другу статті 4-1 викласти в такій редакції:

-          «Арбітражні суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особли-востей, встановлених Законом України «Про відновлення плато-спроможності боржника або визнання його банкрутом»;

4)         частину четверту статті 4 Закону України «Про підприємництво»

(698-91) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 14, ст.168; Відо-

мості Верховної Ради України, 1998 р., N 17, ст.80, N 26, ст.158; 1999

р., N 7, ст.52, N 8, ст.60) доповнити абзацом такого змісту:

-          «діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих

санацією, ліквідаторів)»;

5)         частину третю статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»

(1251-91) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 16, ст.119)

викласти в такій редакції:

-          «3. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору

(обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням по-

даткової заборгованості відповідно до Закону України «Про віднов-

лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів

(обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому за-

конами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі про-

вадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів

(обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою

угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України»;

6)         пункт 9 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в

Україні» (509-90) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 29,

ст.190) доповнити словами «а також приймати рішення в процедурах

санації про прощення (списання) та (або) відстрочку (розстрочку)

сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із Законом

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визна-

ння його банкрутом».

Президент України   Л.КРАВЧУК

м. Київ, 14 травня 1992 року N 2343-XII