1.1 Сутність управління виробничою системою в ринкових умовах


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Фінансове оздоровлення полягає в наданні фінансової допомоги з боку засновників, учасників чи інших осіб, які впливають на фінансову діяльність установи, результати господарювання, укладення правочи-нів. Заходами ефективної фінансової підтримки виступають, наприклад, розміщення грошових коштів на строковому депозиті в даній кредитній установі, встановлення особових пільгових цін, надання поручительств, гарантій по міжбанківських кредитах, відстрочення і розстрочка платежу за зобов'язаннями установи, відмова від нарахування дивідендів по цін-них паперах, додатковий внесок коштів до статутного фонду (капіталу).

Сучасна практика надає багато прикладів з прощення боргів, зміни структури активів і пасивів балансу, організаційної структури тощо. Іс-нує велика кількість інших прийомів фінансової підтримки, що призво-дять до оздоровлення підприємства та новації його господарських від-носин.

Призначення тимчасової адміністрації має на меті суттєву зміну в системі управління господарським суб'єктом. Такий захід викликає по-яву принципово нових цілей управління та усунення застарілих, які вже дискредитували себе. Оновлення виробничих відносин відбувається вод-ночас зі змінами особистого складу менеджерів, що породжує нові еконо-мічні інтереси навколо кредитної установи. Проте підвищується ризик порушення стійкості кредитної організації на ринку внаслідок недобро-совісних чи необережних дій. Це може спричинити ще більше погіршен-ня її фінансово-економічного стану.

Реорганізація передбачає комплекс заходів організаційного характе-ру, які не потребують значних фінансових вкладень, наприклад, зміну організаційно-правової форми кредитної організації, реструктуризацію шляхом розділення на декілька господарських суб'єктів меншого роз-міру. Законодавство України передбачає окремі варіанти здійснення реорганізації підприємств. Ретельно вивчення нормативних вимог до-зволяє відбирати саме такі шляхи, що найповніше узгоджують інтереси суб'єктів, задовольняють суспільні вимоги. Але внаслідок реорганізації залишається певне коло інтересів, які не можуть бути задоволеними в по-вному обсязі, наприклад, внаслідок скорочення робочих місць та звіль-нення працівників підприємства, фінансової установи тощо.

Термін «банкрутство» – італійського походження. У дослівному розумінні він означає відмову громадянина або фірми сплачувати за власними борговими зобов'язаннями через брак коштів. Асоціативно це пов'язують більшою мірою з фінансовими установами, банками. Однак в умовах ринку банкрутом може виявитися будь-яка виробнича система. Фінансова санація попереджає банкрутство, а економічні відносини між суб'єктами ринку, які відповідають цьому складному періоду життя під-приємства, є більш лагідними та пристосованими до національних тради-цій, виробничої культури, ніж відносини банкрутства.

Історично склалося два підходи до усвідомлення банкрутства – ан-глійський (європейський) та американський. Фінансова санація відпо-відає саме другому підходу, який припускає дбайливіше поводження з виробничою структурою банкрута, застосування делікатних заходів фі-нансової санації, навіть якщо це вимагає значних резервів часу або ко-штів. Доцільність такого підходу пояснюється бажанням зберегти нала-годжену структуру господарського комплексу (району, міста, області) і економічні зв'язки за рахунок деяких витрат на фінансове оздоровлення окремого її елементу.

Недосконалість ринкових відносин не дозволяє одночасно врахувати інтереси всіх суб'єктів навколо виробничої системи, віддзеркалити їхню участь безпосередньо в грошовому виразі. Окремі категорії суб'єктів від-носин опиняються поза увагою, без задоволення залишаються окремі соціально-економічні вимоги. Важелями впливу не користуються біль-шість працівників підприємства, особи, які відповідають за показники функціонування території (санітарно-гігієнічні, екологічні, соціально-економічні).

У такому випадку економічні характеристики виробничої системи слід доповняти комплексом соціально-економічних вимог, які задоволь-няються за рахунок функціонуванні виробничої системи. Збільшення числа та якісного складу суб'єктів відносин фінансової санації дозволяє більш повно оцінити місце і роль виробничої системи в господарському комплексі регіону, а складання і погодження плану фінансової санації до-поможе здійснити заходи фінансового оздоровлення якомога м'якше та ефективніше.

Головною метою заходів фінансової санації висувається відновлення виробничої та соціально-економічної функції суб’єкта господарювання у регіональному господарстві. Помилковим є погляд на виробничу сис-тему лише як на сукупність активів, що пропонуються для задоволення фінансово-економічних вимог кредиторів. Розподіл суб'єкта банкрут-ства на активи в грошовому виразі або просто розпродаж – це знищення

цілої соціально-економічної системи, яка утворювалась впродовж років та охоплює інтереси, долі мешканців території розташування. Такий сце-нарій розвитку викликає велику кількість нових соціально-економічних проблем – скорочення робочих місць, зниження податкових надходжень, відрахувань до соціальних фондів тощо. Негативний аспект значно по-силюється, коли йдеться про витіснення або знищення конкурента на ринку товарів і послуг.

У ринковому середовищі виробнича система підприємства розгля-дається як суб'єкт господарювання, а суспільна доцільність його функ-ціонування виражається в соціально-економічних вимогах: наповнення ринку товарів і послуг продукцією власного виробництва, створення і підтримка чисельності робочих місць, участь в екологічних, освітніх та інших суспільно необхідних програмах, які виконуються в регіоні. Еконо-мічні зв'язки суб'єкта господарювання підтримуються завдяки взаємодії з іншими суб'єктами ринкового середовища. У сукупності вони утворю-ють системну організацію своєрідних відносин: суб'єкт господарювання – суб'єкти економічних відносин загальної кількості N (рис.1.1)

СВ1     СВі      СВN

 

В – виробничі; Е – економічні; Т – техніко-технологічні; П –

організаційно-правові; С – соціальні; І – інші господарські відносини;

СВі – інші суб'єкти відносин.

Рис. 1.1. Системна організація відносин, що виникають навколо суб’єкта господарської діяльності

Економічні трансформації господарського комплексу України, які розпочалися ще наприкінці минулого сторіччя, пов'язані з перерозподі-лом власності на засоби виробництва – основні фонди і активи підпри-ємств, які раніше належали державі. Це відкриває не тільки перспективи стрімкого накопичення виробничого і фінансового капіталів, але і підні-має конкуренцію між суб'єктами економічних відносин ринку у фінан-совому змаганні на небувалий рівень. Управління санацією сприяє ви-користанню капіталів у соціально-економічному напрямку.

Економічні трансформації – процес постійного оновлення системи виробничих відносин шляхом створення відповідних умов щодо господа-рювання, у тому числі змін у структурі власності на засоби виробництва.

Виробнича діяльність господарських суб'єктів характеризує їх як виробничу систему, націлену на задоволення різноманітних суспільних потреб. Тобто господарський суб'єкт виявляє властивості самостійної, соціально-економічної, виробничої системи, виступаючи водночас під-системою більш крупної соціально-економічної системи – населеного пункту, району або регіону.

Ці господарські суб'єкти складають ядро будь-якого територіально-виробничого комплексу країни, часто є містоутворюючими, а при ви-ході на ринок становляться учасниками ринку і пануючих на ринку відносин. Місце і роль будь-якого господарського суб'єкта в соціально-економічному розвитку території індивідуальні, відповідно індивіду-альними будуть сценарії розвитку процедур банкрутства чи фінансової санації.

Для виробничої системи на ринку характерною є наявність без-лічі «вхідних» змінних – матеріальних, інформаційних, фінансових, нормативно-правових, психологічних. Зміни цих величин викликають, у свою чергу, зміну «вихідних» параметрів, що характеризує дану вироб-ничу систему як динамічну (рис.1.2) Розрізняють три режими, в яких може знаходитися динамічна система: рівноважний, перехідний і періо-дичний.

Вхідні потоки Вихідні потоки

 

Суб’єкт господарської діяльності

Підсистеми відносин           Виробничі

 

                       

 

                       

 

            Техніко-технологічні

 

            Організаційно-економічні

 

            Інші

t

ВНУТРІШНЯ СИСТЕМА УПРАВЛШНЯ

Рис.1.2. Організаційно-системна структура господарського суб'єкта в

ринкових умовах

Необхідною умовою працездатності динамічних систем розгляда-ється їх стійкість, яка характеризує одну з найважливіших рис поведін-ки будь-якої виробничої системи. Стан функціонування системи, якщо узгоджені її параметри «входу», «виробництва» і «виходу», вважається рівноважним. Він є оптимальним з погляду управління на ринку. Проте на практиці даний режим має місце лише в обмежений інтервал часу за-вдяки специфіки ринку і властивостей економічних трансформацій.

Більш поширеним є періодичний режим функціонування виробни-чої системи на ринку, в якому система приблизно через однакові про-міжки часу приходить в один і той же стан. На це впливають не тільки об'єктивні чинники (циклічність економічних процесів, сезонні цикли), але і специфіка управління ринковими об’єктами, поєднання стихійних і свідомих механізмів, коли число суб'єктів управління перевищує десят-ки, а параметри дії на об'єкт управління з їхнього боку (методи і цілі дій, момент початку або припинення дії, амплітуда і напрям дії) описуються випадковими величинами.

Під перехідним розуміється режим руху динамічної системи з почат-кового стану до будь-якого сталого режиму – рівноважного або періодич-ного (рис.1.3)

 

В – виробничі відносини; Е – економічні; С – соціальні; П – організаційно-правові; Т – техніко-технологічні; І – інші відносини.

Рис.1.3. Графічне відображення руху

системи відносин до сталого становища у

перехідному режимі:

У описі виробничих систем перехідним режи-мом вважається рух сис-теми, спрямований на до-сягнення означеної мети за певний проміжок часу. Від-повідно, пристосування ви-робничої системи до умов функціонування, які знову склалися в період банкрут-ства або фінансової сана-ції, означає її перехідний режим (t0). Він триває до досягнення рівноважного стану (t1).

Поведінка динаміч-ної виробничої системи в ринковому середовищі нагадує реакцію живого організму на зовнішні по-дразники. Живими проце-сами наповнена як діяль-ність виробничої системи, так і впливи з боку зо-внішнього середовища на неї. Тому важливою влас-тивістю виробничої сис-теми ринку є її органічний характер.

Напрями і сила дій із зовнішнього середовища на виробничу систему є не завжди детермінованими, тобто наперед визначени-ми. Вони носять характер імовірності, а параметри дії можуть бути описані випадковими характерис-тиками. Відповідно, ре-акція виробництва також підкоряється властивостям вірогідності.

Разом з характеристикою виробничої системи ринку як складної і імовірної, необхідно відзначити її відкритість. Кожна виробнича систе-ма пов'язана з безліччю інших систем по «входу» і «виходу». Свобода ринкових відносин припускає відкритий характер встановлення госпо-дарських зв'язків, їх мінливість і динамічність. При цьому спостерігаєть-ся цілеспрямованість системи на задані виробничі функції, реалізацію програми розвитку, узгодження зовнішніх зв'язків з іншими елемента-ми господарського комплексу. Виходячи з цього, відбувається свідома побудова системи управління господарським суб'єктом, яка повинна відповідати як внутрішнім вимогам забезпечення виробничих процесів, так і реагування на зовнішні випадкові дії.

Це дозволяє розглядати виробничий об'єкт на ринку як систему з певними властивостями. До основних властивостей відносяться: органіч-ний і імовірнісний характер виробничих систем, їх відкритість по входу і виходу в умовах ринку, їх цілеспрямованість, особливості системи управ-ління.

Сукупність властивостей та характеристик виробничої системи визначають її поточний стан - /С/, який безперервно змінюється під впливом різноманітних чинників, тобто залежить від координати часу C(t). Управління системою виступає головним чинником сві-домого впливу людини на її властивості, поточний стан, досягнення поставлених цілей. Безперервна зміна в часі стану виробничої систе-ми означає, що процес управління також повинен бути безперервним рис.(1.4).

С-1 - стан системи в попередній момент часу t-1; CO - поточний стан системи; C1+ - прогнозований стан системи.

Рис.1.4. Безперервне управління виробничою системою:

В умовах економічних трансформацій, коли процеси зміни власності і структури власників статутного фонду виробничої системи не завжди піддаються свідомому управлінню, можливі також збої в системі вну-трішнього управління. В цьому випадку підтримка властивостей систе-ми може забезпечуватися за рахунок управлінських дій з боку зовнішніх суб'єктів управління (рис.1.5).

Зовнішні суб'єкти управління

Вхідні потоки

Вихідні потоки

 

Виробнича система суб’єкта

Х

Внутрішня

структура

управління

Рис. 1.5. Підтримка стійкості виробничої системи управляючими діями з боку зовнішніх суб'єктів

Управляюча система складає активну частину виробничої системи, оскільки приводить в рух продуктивні сили, здійснює поєднання засобів виробництва, предметів праці і робочої сили, забезпечує функціонування відтворювальних циклів і розвиток виробництва. При цьому використову-вання відтворювального підходу до дослідження соціально-економічних явищ стає доцільним завдяки цілісному і комплексному аналізу кінце-вого результату – підвищенню ефективності функціонування окремого господарського суб'єкта на ринку, поліпшення соціально-економічних показників регіону в цілому. Це повною мірою повинне враховуватися при розробці заходів фінансової санації та банкрутства з боку арбітраж-ного управляючого, господарського суду, інших суб'єктів.