10.1 Структура законодавчих і нормативних актів з банкрутства підприємств і пошук управлінського рішення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Відповідно до Конституції в Україні визнається та діє принцип вер-ховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Зако-ни і інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй (стаття 8). Ретельний аналіз відносин фінансової санації, дослідження структури управління визначають особливості розвитку виробничої системи. Це відбувається в нерозривному зв'язку з ієрархі-єю правових норм, що вимагає додаткової градації нормативних актів за ступенем їх впливу на систему відносин, рівню узгодженості з іншими правовими нормами, тривалості дії у часі та глибини наслідків, що до-сягаються.

Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і місцевого самоврядування видаються в різних формах (рішення, розпо-рядження, накази, роз'яснення, листи тощо) і містять правові норми, які не повинні суперечити змісту законодавчих актів країни. Застосування протизаконних чи суперечливих норм створює загрозу економічним ін-тересам інших суб'єктів відносин фінансової санації і банкрутства, тому може викликати з їхнього боку відповідні дії, що веде до виникнення проблем або конфліктів у відносинах. Оскільки законодавство України з питань банкрутства динамічно формується і оновлюється, попереднім етапом вивчення банкрутства у кожному випадку стає аналіз норматив-них вимог щодо їх відповідності закону, узгодженості одна з одною, виявлення суперечностей тощо. Законодавством щодо санації і банкрутства вважається сукупність нормативно-правових актів, які регулюють цей сектор суспільних відносин та визначають своєрідні правила гри (право-ве поле) для суб'єктів відносин - рис.10.1.

 

Рис.10.1. Сукупність нормативно-правових актів для дослідження бан-крота та відносин навколо нього

Для ефективності зіставлення нормативних вимог у відносинах фі-нансової санації рекомендовано групувати нормативні акти за розділа-ми:

1)         державне регулювання;

2)         приватизація і секторальний аналіз;

3)         галузеві норми;

4)         антимонопольне законодавство;

5)         фінансовий обіг;

6)         оподаткування;

7)         судова практика з питань санації підприємств. Господарський кодекс України (розділ 23) містить основні позиції

щодо процедури визнання суб'єкта підприємництва банкрутом у на-ступних статтях: стаття 209. Неспроможність суб'єкта підприємництва; стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржників; стаття 211. За-ходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва; стаття

212. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника; стаття 213. Майнові активи неплатоспроможного боржника; стаття 214. Державна політика з питань банкрутства; стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство.

У Господарському кодексі містяться лише загальні підходи, які засто-совуються до боржника-банкрута в господарському комплексі регіону. Більш докладні норми і правила поведінки суб'єктів відносин фінансової санації і банкрутства містить спеціальне законодавство України.

Основним законодавчим актом з фінансової санації виступає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» № 784 – XIV від 30 червня 1999 року, який став новою редакцією Закону «Про банкрутство» № 2343-XII від 14 травня 1992 року. Примітно, що за короткий строк економічних трансформацій це вже дру-га редакція Закону, яка зазнала істотних змін, безперервно оновлюєть-ся сьогодні. Цей факт ще раз підтверджує складність і неоднозначність соціально-економічного явища банкрутства в господарському комплексі, налаштовує фахівців на ретельне і зважене використовування наданих повноважень в управлінні фінансовою санацією підприємства.

Закон містить 7 розділів:

1.         Загальні положення (5 статей).

2.         Провадження у справах про банкрутство (16 статей).

3.         Ліквідаційна процедура (11статей).

4.         Мирова угода (5 статей).

5.         Припинення провадження у справі про банкрутство (1 стаття).

6.         Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємниць-кої діяльності (13 статей).

7.         Прикінцеві положення.

Зміна окремих нормативних вимог або цілих розділів закону віддзер-

калює практику і досвід усвідомлення механізмів фінансової санації в

структурі продуктивних сил країни.

Рокрокові дії суб'єктів управління регламентовані в спеціальних за-конодавчих актах. Наприклад, Закони України «Про оподаткування при-бутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, „Про банки і банківську діяльність”, “Про фінансові послуги та державне регулюван-ня ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ, «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 348-IV ви-значають особливості управління господарською діяльністю галузевих суб'єктів, зокрема, у режимі фінансової санації.

Закони України „Про аудиторську діяльність” від 14 вересня 2006 року № 140-V, «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціноч-ну діяльність в Україні» та інші регламентують окремі управлінські дії чи процедури з приводу фінансового оздоровлення підприємства.

Кримінальний кодекс України в Розділі „Злочини проти власності” містить декілька статей, які безпосередньо відносяться до банкрутства суб'єкта господарювання, зокрема: стаття 218. Фіктивне банкрутство; стаття 219. Доведення до банкрутства; стаття 220. Приховування стійкої фінансової неспроможності; стаття 221. Незаконні дії у випадку банкрут-ства.

Для з'ясування окремих аспектів банкрутства використовується су-дова практика, коментарі судових і виконавчих органів, публікації фа-хівців з цих питань. Перелік нормативних документів не можна вважати вичерпним, оскільки законодавчі акти постійно поповнюються, видозмі-нюються, оновлюються.

Сучасний фахівець повинен оперативно орієнтуватися в безлічі нор-мативів, положень, різних інструкцій і рекомендацій з приводу банкрут-ства для того, щоб інтегрально оцінювати фактичний стан суб'єкта у ході фінансової санації, усвідомлювати суспільну потребу в оздоровчих захо-дах. На таких засадах будується управління підприємством-банкрутом, пошук шляхів виходу з фінансових утруднень. Важливим сектором та-кож виступають законодавчі акти з питань приватизації, іноземних інвес-тицій, галузеві норми та стандарти діяльності.

Існуючі в суспільстві нормативно-правові вимоги розглядаються в їхній підпорядкованості згідно ієрархії правових актів. При цьому кіль-кість правових норм, які містяться в різних документах, суттєво відрізня-ється. Наприклад, спеціальний Закон «Про відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкротом» повністю присвячений питанням санації і банкрутства, тому містить найбільшу кількість регу-ляторних норм.

В інших законах, які мають таку ж правову силу, норми щодо бан-крутства або фінансової санації містяться лише в окремих статтях, при-свячених цим фазам господарської діяльності. При цьому юридична на-ука віддає перевагу нормам спеціального закону, якщо вони не узгоджені з нормами загального закону. Інструкції і внутрішні документи госпо-дарського суб'єкта не можуть містити норми, які суперечать кодексу або законам. При невіповідності будь-якої норми внутрішнього документа нормам закону пріоритет надається нормі із закону.

Для наочності ієрархію законодавчих і правових актів України, яка застосовується в аналізі питань щодо фінансової санації і банкрутства, надано на рис.10.2.

Звичайно, до прийняття управлінських рішень залучається широ-ке коло осіб, зокрема, працівники господарського суб'єкта, кредиторів, службові особи господарського суду і державних органів. Спільно вони розробляють і реалізують практичні дії щодо виходу з фінансової кризи, а процедура управління підприємством-банкротом здійснюється на ко-легіальній основі. На етапі узгодження рішень стосовно банкрута суб'єкти виконують управлінські функції.

 

Найменування нормативного акту

Загальне законо-давство

Спеціальне за-конодавство Конституція України

 

            Закони, Укази Президента України

 

            Документи Уряду ………

 

            Нормативи місцевих органів влади

 

            Судова практика

 

           

 

            Інші нормативні документи

 

            Внутрішні документи суб’єкта

Рис.10.2. Ієрархія нормативно-правових актів для порівняльного аналі-зу і пошуку управлінського рішення в питаннях фінансової санації

Нормативні документи наділяють кожного суб'єкта певними повно-важеннями у відносинах фінансової санації. Згідно з повноваженнями суб'єктів управління виокремлюється прямий чи опосередкований вплив на відносини фінансової санації.

Отже, до суб'єктів управління в такому випадку належать:

-          учасники господарської діяльності – підприємство-боржник, інвес-тори, професійні учасники (арбітражний керуючий, оцінювач, ауди-тор тощо) – суб’єкти впливу прямого типу;

-          державні та контролюючі органи, органи законодавчої та судової вла-ди;

-          громадські, правозахисні й інші організації, наділені повноваження-ми щодо банкрута – суб'єкти впливу опосередкованого типу;

-          наукові організації, установи, колективи, що досліджують фінансову санацію та банкрутство підприємств – суб’єкти відносин особливого типу.

Сукупність цілей, функцій та методів впливу, діапазон застосовува-них повноважень суб'єкта відносин фінансової санації визначається згід-но з завданням управління (рис.10.3).

В масштабі національного господарства простежується диференці-ація перерахованих властивостей суб'єктів відносин, зокрема за вибо-ром об'єкта управління в заданому регіоні, а також координація завдань управління в межах регіону (рис.10.4).

Л

Ц ілі управління

Функції управління

СУ

Вибір об’єкта управління

Вибір методів впливу

Завдання управління фінансовою санацією

Рис. 10.3. Схема реалізації завдання управління стосовно банкрута СУ - суб'єкт управління у відносинах фінансової санації

Диференціація властивостей субїєкта

Вибір регіона управління

СУ

-

Вибір об’єкта управління

Координація завдань управління в регіоні

Завдання управління

Рис. 10.4. Схема реалізації завдання управління фінансовою санацією в

регіональному господарському комплексі Виходячи з поставленої задачі управління, регіональний учасник відносин фінансової санації формулює власні пропозиції щодо об'єкта управління і вступає у взаємодію з об'єктом управління, а також іншими учасниками відносин фінансової санації. Тим самим пропонується ви-дозмінена структура відносин, яка відрізняється від вже запропонованої чи сформованої моделі як сукупності відносин навколо підприємства-банкрута (вектор впливу В ). Схематично така пропозиція може бути відображена зміною пропорцій секторів різних груп відносин фінансової санації (рис.10.5).

 

Рис. 10.5. Схема деформації відносин фінансової санації після пропози-ції нових вимог (вектор впливу В )

структура системи відносин до деформації

змінена структура системи відносин після деформації

Згідно умов здійснення господарської діяльності така пропозиція вимагає від інших суб'єктів додаткових дій з узгодження пропозиції до власних вимог. Але насамперед можливий сценарій необхідно узгодити до вимог нормативно-правових актів та завдань управління, що висува-ються головними суб'єктами фінансової санації підприємства-банкрута.

Для застосування управлінських заходів з боку одного з суб'єктів по-трібні не тільки фінансово-економічні вимоги стосовно банкрута чи його майна. Най важливим у сучасних умовах виявляються вміння управляти складними стосунками, вирішувати багатофакторні завдання управлін-ня, дотримуватися вимог та узгоджень, що були зроблені раніше. Це на-дає процесу управління фінансовою санацією підприємства усталеного характеру.