8.1. Державні суб’єкти у відносинах фінансової санації і банкрутства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Державні суб’єкти беруть участь у фінансової санації з організаційно-розпорядчими функціями. Фінансування органів влади та управління забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. За-конодавство з питань банкрутства надає перелік органів центральної та місцевої влади, що залучаються до управління фінансовою санацією під-приємств. Серед них також виділяються головні та другорядні державні суб’єкти.

Але усі вони націлені на виконання поточних та стратегічних завдань державної економічної політики, головними пріоритетами якої на ета-пі економічних трансформацій виступають: сталий розвиток територій та підвищення соціально-економічного рівня життя громадян, привати-зація засобів виробництва та пошук ефективного власника, оптимальна інтеграція національної економіки в світову систему господарства. Важ-ливе місце у цьому займають заходи стосовно фінансового оздоровлення підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, захист на-ціонального товаровиробника.

Щорічно органами влади затверджуються фінансові документи щодо забезпечення економічної політики. Можна виділити два способу дер-жавного фінансування витрат на оздоровлення виробництва – прямий та опосередкований. До прямого фінансування слід віднести кошти, що передбачені у бюджеті на цільове фінансування заходів фінансової са-нації, наприклад, державні капітальні інвестиції на оновлення основних фондів.

Під опосередкованою формою фінансування розуміються будь-які державні кошти, якими забезпечуються санаційні заходи, зокрема, з фі-нансування державних органів влади та управління, підвищення квалі-фікації державних службовців тощо.

Досить розповсюдженою формою фінансової підтримці боржника є недержавні інвестиції. Недержавні кошти також спрямуються на супро-від судових процедур фінансової санації, зокрема, фінансування витрат господарського суду згідно з умов чинного законодавства. Внаслідок вза-ємодії державних та недержавних суб’єктів формується економічна скла-дова у відносинах фінансової санації (див.рис.1.1).

Схематична структура державних суб'єктів, які беруть участь у від-носинах фінансової санації і банкрутства підприємства, зображена на рис.8.1.

Із загальної структури державних суб'єктів найбільш впливовими є господарський суд, державний орган з питань банкрутства підприємств, суб'єкти господарювання з державною формою власності (часткою дер-жавних акцій в статутному фонді), органи центральної і місцевої влади, а також галузеві органи. За такою класифікацією надалі розглядаються ролі кожного з них в процедурі банкрутства, сценаріях його розвитку, формуванні нової структури господарських відносин навколо банкрута.

Господарський суд в Україні діє на основі чинної нормативної бази, зокрема, Господарського і Господарсько-процесуального кодексів, зако-нів «Про судоустрій», «Про господарські суди» та інших. Повноважен-ня господарського суду як центрального ланцюга у відносинах санації і банкрутства визначені спеціальним Законом, роз'ясненнями і ухвалами Вищого господарського суду України, спеціальними законами про бан-ківську, страхову, гірничодобувну діяльності тощо.

Державні суб’єкти відносин санації і банкрутства

 

Господ. суб’єкти

Органи влади

Господарсь-кий суд

Орган з

питань

банк-

рутств

Рис.8.1. Класифікація державних суб'єктів як учасників відносин сана-ції і банкрутства в ринковому середовищі

Господарський суд в Україні здійснює правосуддя через систему Ви-щого господарського суду та місцевих, апеляційних судів на місцях по всіх регіонах. Згідно вимог спеціального Закону суд зобов'язаний супро-воджувати будь-яку з процедур банкрутства на підвідомчій йому терито-рії розташування господарського суб'єкта, тому він є обов'язковим учас-ником відносин санації і банкрутства. Окремі державні суб'єкти можуть частково супроводжувати процедуру або залучатися до участі у справі про банкрутство на вимогу інших суб'єктів відносин.

Повноваження господарського суду розпочинаються після того, як досудові заходи врегулювання є повністю вичерпаними і кредитор або боржник звертаються із заявою до суду. Заява подається у пись-мовій формі за підписом керівника боржника або кредитора і містить

обов'язкові відомості: найменування господарського суду, до якого по-дається заява; найменування боржника і його поштову адресу; наймену-вання кредитора і його поштову адресу (місце проживання); податковий ідентифікаційний номер кредитора; виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; суму боргових вимог, строк їх виконан-ня і реквізити платіжних документів; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність.

Якщо із заявою до суду звертається боржник, Закон вимагає до-датково вказати: суму вимог кредиторів у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості по податках і зборах, відшкодуванні шкоди здоров'ю і життю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам, авторської винагороди; відомості про наявність у боржни-ка майна, грошових коштів і дебіторської заборгованості; найменування банківської установи боржника. До заяви боржника додаються: рішення власника майна боржника про звернення до суду із заявою, бухгалтер-ський баланс на останню звітну дату, перелік і опис заставленого майна, протокол загальних зборів працівників боржника щодо обрання їхнього представника для участі у справі про банкрутство, інші документи сто-совно неплатоспроможності боржника.

Питання відшкодування судових витрат у справі про банкрутство ви-рішується за рахунок майна боржника (стаття 7 Закону). Там же вказані обставини, за якими боржник зобов'язаний звернутися з заявою до суду, необхідності надання плану санації тощо.

Якщо із заявою до суду звертається кредитор, додатково вказуються відомості щодо розміру вимог до боржника і суми неустойки; обставин, що підтверджують неплатоспроможність боржника; доказів їх обґрун-тованості. До заяви кредитора Закон вимагає додати: рішення суду про розгляд вимог кредитора стосовно боржника; копію несплаченого розра-хункового документа по списанню коштів боржника з відміткою банку; докази недостатності вартості предмету застави для повного задоволення вимог. Якщо декілька кредиторів об'єднують свої вимоги щодо боржни-ка, вони можуть утворити комітет кредиторів і подати одну заяву. Копія заяви передається боржнику, а до бюджету сплачується державне мито.

За результатами попереднього розгляду заяви в суді Закон перед-бачає декілька сценаріїв розвитку подій. Розглянувши заяву, суддя гос-подарського суду може прийняти її до подальшого впровадження або відмовити в прийнятті заяви (стаття 8). Заява може бути повернена заяв-нику без розгляду протягом п'яти днів, якщо порушеними є вимоги Зако-ну (стаття 9). Заява може бути відкликане заявником, якщо не наступив строк офіційної публікації або не надійшли заяви від інших кредиторів (стаття 10 Закону).

Схематично такі сценарії можуть бути відображені у вигляді алго-ритму – рис.8.2.

 

Рис.8.2. Схема дій суб'єктів при зверненні до господарського суду із заявою

У випадку порушення справи про банкрутство дії суду регламентує стаття 11 Закону. До них, зокрема, входить повідомлення сторін і дер-жавного органу з питань банкрутства, введення процедури розпоряджен-ня майном, призначення розпорядника майном, інші судові дії.

Повноваження, якими наділяється суддя згідно із законом у справі про банкрутство, дозволяють надавати йому особливу роль у формуванні економічних сторін взаємодії суб'єктів. Так, наприклад, заходи стосовно забезпечення вимог кредиторів, заборона на проведення операцій, вимо-ги щодо передачі цінних паперів, валютних або інших цінностей на збе-рігання третім особам (стаття 12 Закону) носять витратний характер і можуть суттєво вплинути на сценарій розвитку банкрутства. Суттєвими для формування економічних взаємовідносин також є строки проведен-ня окремих етапів і заходів у зв'язку з банкрутством, підготовчого і по-переднього засідань суду тощо.

Водночас із порушенням справи про банкрутство (стаття 12 Закону) Господарський суд вводить мораторій на задоволення вимог кредито-рів. В період дії мораторію Закон забороняє стягнення коштів з рахунку боржника на підставі виконавчих документів, нарахування неустойки, пені чи інших санкцій за невиконання (неналежне виконання) грошо-вих зобов'язань. Проте мораторій не розповсюджується на зобов'язання щодо виплаті заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, від-шкодуванню шкоди здоров'ю і життю громадян.

Господарський суд безпосередньо бере участь у виявленні кредито-рів і інвесторів, бажаючих взяти участь в санації боржника (стаття 14 За-кону) шляхом аналізу заяв і планів санації, які надходять від інвесторів і конкурсних кредиторів. Інвестори – особи, які бажають взяти участь в заходах щодо санації боржника та звернулися з цього питання до госпо-дарського суду. Конкурсні кредитори – кредитори по вимогах до борж-ника, що виникли до порушення справи про банкрутство, вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, зокрема по вимогах у порядку правонаступництва.

Не пізніше тридцятого дня з моменту прийняття заяви про порушен-ня справи про банкрутство суддя господарського суду призначає дату проведення підготовчого засідання, забезпечує участь в ньому сторін по справі, контролює їхні дії на предмет виконання вимог законодавства та інших суб'єктів (стаття 11 Закону). У підготовчому засіданні суддя оці-нює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрун-тованість заперечень боржника. Проводяться і інші дії, зокрема:

-          відносно боржника у стадії приватизації приймається ухвала суду про зупинення приватизації;

-          для визначення фінансового становища боржника суддя може при-значити експертизу;

-          суддя ухвалює рішення по додатково заявлених майнових вимогах кредиторів, зокрема, в частині забезпечення заставою;

-          призначається аудит або підготовка аудиторського висновку.

Результатом підготовчого засідання стає ухвала суду, в якій визна-

чаються розмір вимог кредиторів, а також дати складення реєстру вимог

кредиторів, попереднього засідання суду, скликання перших загальних

зборів кредиторів і засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про

санацію боржника чи про визнання його банкрутом.

Господарський суд готує, забезпечує і проводить попереднє засідання в справі про банкрутство не пізніше трьох місяців після проведення під-готовчого засідання (стаття 15 Закону), на якому розглядаються реєстр вимог кредиторів і вимоги, які не були включені до реєстру. За результа-тами розгляду суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів для включення їх до реєстру і дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів – письмовий перелік всіх визнаних госпо-дарським судом вимог кредиторів з вказівкою відомостей про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями або щодо сплати податків, зборів, черговості задоволення кожної вимоги, розмір неустойки, штрафу, пені. Згідно даних реєстру вимог кредиторів визна-чається кількість голосів кожного з них в загальних зборах і голосуван-ні.

До компетенції господарського суду також віднесено вирішення сут-тєвих питань з санації і банкрутства – контроль за роботою комітету кре-диторів, зміна строку проведення процедур і кандидатур арбітражних

керуючих, визнання операцій недійсними, а боржника - банкротом з від-криттям ліквідаційної процедури, затвердження плану санації, звіту ке-руючого санацією, умов мирової угоди, звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу.

Повноваження господарського суду на окремих етапах банкрутства можуть встановлюватися спеціальним законодавством. Наприклад, його функції в ліквідаційній процедурі регламентує Закон (стаття 24). Завер-шення будь-якої з процедур банкрутства оформлюється ухвалою госпо-дарського суду про припинення впровадження у справі про банкрутство боржника (стаття 40 Закону). За особливим розпорядком діє господар-ський суд також у разі банкрутства громадянина-підприємця (статті 48, 49 Закону).

Вищий господарський суд України є кінцевою інстанцією всієї системи господарських судів і здійснює загальне керівництво, контроль за діяль-ністю місцевих і апеляційних судів у справах про банкрутство. Найваж-ливішою функцією Вищого господарського суду виступає узагальнення і розповсюдження практики вирішення господарських спорів з питань банкрутства, наукове і методичне узагальнення накопиченого досвіду щодо розвитку відносин санації і банкрутства.