7.2. Залучення фінансових ресурсів із зовнішніх та внутрішніх джерел


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Розвиток економічних відносин ринкового способу виробництва надає досить широкі спроможності суб’єктам господарювання в питан-нях самореалізації на ринках товарах, послуг та інформації. Активізація господарства відбувається різноманітними способами – приватизація та роздержавлення засобів виробництва, створення пільгових умов націо-нальному товаровиробнику, всебічний розвиток інноваційної та інвести-ційної ініціативи громадян та юридичних осіб. Це сприяє зацікавленості працівників народного господарства у розвитку підприємництва, конку-рентних засад, оновленні виробничих фондів.

Але не зважаючи на позитивні зрушення в структурі економіки і сус-пільних відносинах одним з джерел фінансової підтримки підприємств досі залишається Державний бюджет країни.

Умови та порядок спрямування бюджетних коштів до реальних субъектів господарювання чітко регламентуються комплексом законо-давчих та нормативних актів органів державної влади відповідно до їх компетенції, за такою ієрархією:

Бюджетний кодекс України, Закон України „Про державний бю-джет” (стосовно відповідного бюджетного року), Постанови Кабінету Міністрів щодо порядку використання бюджетних коштів, Накази Мі-ністерства фінансів та інші акти. При цьому повинно забезпечуватися додержання базових принципів бюджетної системи України, а саме:

-          обґрунтованості – формування видатків бюджету на реалістичних економічних показниках, що базуються на затверджених методиках і правилах;

-          ефективності - досягнення запланованих цілей при залученні міні-мального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального ре-зультату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

-          цільового використання бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

-          відповідальності учасників бюджетного процесу, коли кожен з учас-ників несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожної ста-дії бюджетного процесу;

-          інші базові принципи бюджетної системи. Бюджетні кошти можуть бути зовнішніми джерелами фінансування

для господарюючого суб’єкту у вигляді прямого фінансування (цільові програми), кредитування, надання державних гарантій. Бюджетні кошти класифікуються по групах:

-          за функціональним призначенням – залежно від виду здійснюваної діяльності за конкретною бюджетною програмою:

-          за відомчою належністю розпорядника бюджетних коштів – визначаєть-ся належністю суб’єкта господарювання до того чи іншого відомства;

-          за територіальною належністю до тої чи іншої адміністративно-територіальної одиниці;

-          за належністю коштів до державного бюджету, або до місцевого бю-джету (бюджету місцевого самоврядування).

Вказана класифікація бюджетних коштів у подальшому деталізуєть-ся залежно від конкретних господарських умов. Так, Постановою Кабі-нету Міністрів України від 6 червня 2007 року визначено порядок, умови та механізм прийняття рішення щодо проведення додаткових емісій ак-цій, їх викупу державою або внесення додаткових вкладів до статутних капіталів господарських товариств. Визначено також головних суб’єктів

управління у цієї сфері фінансових відносин, а саме: Міністерство фінан-сів України, інші Міністерства, центральні органи виконавчої влади.

Питання проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів розглядається суб'єктом управління корпо-ративними правами, що належать державі у статутних капіталах акціо-нерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю (далі

-          господарське товариство), у разі, коли це питання ініціюється недер-

жавним власником акцій (часток) відповідного господарського товари-

ства чи органами управління зазначеного товариства та за умови відпо-

відності товариства одному з таких критеріїв:

-          належність до підприємств, які мають стратегічне значення для еко-номіки і безпеки держави;

-          на загальнодержавному ринку товарів, робіт, послуг товариство є мо-нополістом;

-          виконання плану приватизації (плану розміщення акцій) товариства, пакет акцій якого закріплено (залишено) у державній власності;

-          державна частка в статутному капіталі забезпечує державі право ви-рішального впливу на господарську діяльність товариства;

-          отримання чистого прибутку протягом двох попередніх років;

-          розміщення акцій товариства на міжнародному фондовому ринку;

-          кількість акцій (часток), що належать державі у статутному капіталі товариства, забезпечує інвестиційну привабливість цього пакета ак-цій (часток);

-          виробництво екологічно небезпечної продукції. Викуп державою акцій додаткових емісій або внесення додаткових

вкладів здійснюється в межах призначень, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі. Кабінет Міністрів України приймає рішен-ня про викуп акцій додаткових емісій або внесення додаткових вкладів у разі наявності коштів у державному бюджеті. Фонд державного май-на подає Мінфіну пропозиції щодо обсягу коштів державного бюджету, необхідних для викупу державою акцій додаткових емісій або внесення додаткових вкладів.

Викуп акцій або внесення додаткових вкладів здійснюється для за-безпечення:

-          недопущення зменшення державної частки у статутному капіталі господарського товариства;

-          контролю держави за діяльністю господарського товариства;

-          інвестиційної привабливості акцій (часток), що належать державі у статутному капіталі господарського товариства;

-          надходження коштів до державного та місцевих бюджетів;

-          ефективного управління корпоративними правами держави.

Суб'єкт управління корпоративними правами держави у тижневий строк після отримання повідомлення про загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, до порядку денного яких вклю-чено питання про збільшення статутного капіталу товариства, подає Мі-некономіки, Мінфіну, Мінюсту, Фонду державного майна та централь-ному органу виконавчої влади, діяльність якого пов'язана з реалізацією державної політики у відповідній сфері (далі - заінтересовані органи), пропозиції щодо доцільності проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів, а також проект відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України.

До пропозицій додаються:

-          нотаріально засвідчена копія установчих документів господарського товариства;

-          перелік власників акцій (часток) із зазначенням кількості акцій (роз-міру частки) у статутному капіталі господарського товариства;

-          бізнес-план розвитку господарського товариства з розрахунком об-сягів коштів, необхідних державі для викупу акцій додаткової емісії або несення додаткових вкладів;

-          фінансова звітність господарського товариства за останні два роки, що передують року проведення додаткової емісії (баланс (форма N 1), звіт про фінансові результати (форма N 2), звіт про рух грошових коштів (форма N 3), звіт про власний капітал (форма N 4), примітки до річної фінансової звітності (форма N 5) та у разі потреби - роз-шифрування до них);

-          довідка про фактичний обсяг дивідендів, перерахованих до держав-ного бюджету за останні три роки, та очікуваний обсяг дивідендів піс-ля проведення додаткової емісії;

-          акт ревізії (аудиторський висновок) фінансово-господарської діяль-ності господарського товариства, проведеної суб'єктом управління корпоративними правами держави або іншими органами (у разі їх наявності).

Заінтересовані органи розглядають пропозиції та у тижневий строк подають суб'єкту управління корпоративними правами держави висно-вки щодо доцільності проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів та погоджують відповідний про-ект розпорядження Кабінету Міністрів України. На цьому етапі відбува-ються узгоджувальні дії головних та другорядних суб’єктів управління у формі приміток до висновку:

-          від Міністерства економіки - економічна ефективність проведення

додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових

вкладів;

-          з боку Міністерства фінансів - можливість викупу державою за раху-нок коштів державного бюджету акцій додаткової емісії або внесення додаткових вкладів та обсяг необхідних для цього коштів;

-          від Фонду державного майна - погоджена з Мінекономіки інформація про кон'юнктуру ринку та потенційних покупців державного пакета акцій (часток) у разі його продажу.

Суб'єкт управління корпоративними правами держави подає у три-денний строк Фондові державного майна зазначені матеріали. Фонд дер-жавного майна на підставі зазначених матеріалів готує і подає у тижневий строк відповідний проект розпорядження Кабінету Міністрів України.

У разі коли управління корпоративними правами держави у статут-них капіталах господарських товариств здійснюється Кабінетом Міні-стрів України, пропозиції щодо доцільності проведення додаткової емі-сії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів та проект відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України готує Фонд державного майна або центральний орган виконавчої влади, діяльність якого пов'язана з реалізацією державної політики у відповідній сфері.

Кабінет Міністрів України приймає розпорядження про доцільність проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення до-даткових вкладів не пізніше ніж за п'ять днів до проведення загальних зборів акціонерів (учасників) відповідного господарського товариства. Це розпорядження є підставою для голосування представника держави на загальних зборах акціонерів (учасників) господарського товариства під час розгляду питання щодо проведення додаткової емісії акцій, ви-купу цих акцій або внесення додаткових вкладів.

Якщо питання про збільшення статутного капіталу господарського товариства внесено до порядку денного загальних зборів за пропозицією акціонерів (учасників) додатково у строк, що не дає змоги опрацювати і прийняти відповідне рішення згідно з цим Порядком, суб'єкт управління корпоративними правами держави в установленому порядку здійснює заходи щодо відстоювання інтересів держави.

Різновидом державного фінансування підприємств, які опинилися у фінансових труднощах, є надання державного замовлення на виробни-цтво продукції чи надання послуг за рахунок коштів Державного бюдже-ту України, місцевих бюджетів. Така фінансова підтримка провадить-ся поза межами офіційної санації, але внаслідок цього вдається взагалі уникнути фінансової кризи та ознак її наближення. Увагу слід приділяти запобіжним заходам з попередження зловживань та корупції у такому способі фінансової підтримки.

Кредитні ресурси інших юридичних осіб, як санаційний захід викорис-товуються згідно з умовами санації та її планом. Законодавство визначає шляхи залучення коштів від сторонніх осіб та порядок їх опрацювання

підприємством-боржником. У балансі боржника така фінансова допо-мога відображається у розділу „кредиторська заборгованість”. Залежно від умов подальшого функціонування боржника до цієї заборгованості можуть застосовуватися різні підходи: розстрочка платежу, часткове чи повне прощення боргу, відмова від отримання відсотків на цю суму боргу та інші.

Правом надання кредитної допомоги користуються спеціалізовані особи. Найчастіше – це фінансові установи, банки та кредитні організа-ції, що отримали спеціальну ліцензію на провадження фінансової діяль-ності. Рідше – це може бути грошова допомога з боку співвласника ста-тутного капіталу, інвестора в цінні папери, іншої юридичної особи, яка бере участь у фінансовій санації боржника.

З метою збереження виробничої структури боржника в господарсько-му комплексі чи заволодіння активами, цілісним майновим комплексом підприємства під час санації може бути надана допомога від кредито-рів боржника. Якщо надання коштів від кредитору (групи кредиторів) узгоджено з головними суб’єктами управління, іншими кредиторами та відповідає інтересам працівників боржника, санація може вважатися успішною та припиняється за рішенням господарського суду. Тому необ-хідним є аналіз причин виникнення фінансової кризи та можливої участі в доведенні до банкрутства представників даного кредитору (пов’язаних з ним осіб). Отримані у такій спосіб фінансові ресурси спрямовуються на оздоровчі заходи, але кредитор набуває додаткових важелів контролю щодо боржникові.

Економічні трансформації супроводжуються безперервним оновлен-ням структури власників статутних капіталів господарських товариств. Свобода у формуванні господарських відносин збагачує форми і методи впливу на підприємство. Поширюються випадки використання держав-ного апарату для досягнення приватних інтересів. Якщо до підприємства одночасно застосовується вплив з боку кількох суб’єктів управління, стає неможливим відокремити їхні інтереси один від одного. Часто на пошуки замовника фінансової кризи витрачаються значні ресурси. Тому дієвим заходом з Розі’якання тривалого конфлікту інтересів між співвласника-ми статутного капіталу може стати залучення інвестицій від сторонньої особи.

Фінансовий ринок країни відзначається доволі низькими показника-ми капіталізації, оскільки у попередні роки приватизації значна кількість підприємств пройшла фазу роздержавлення власності за безоплатними методами її передачі в приватний сектор економіки. Відсутність обґрун-тованих котирувальних цін на акції господарських товариств прискорює трансформаційні процесі у статутному капіталі. Тому сьогодні санація підприємства-боржника може відбуватися шляхом залучення інвести-ційних ресурсів досить обмеженого рівня. Але метою цього заходу зали-шається оновлення виробничих відносин і структури управління підпри-ємством у складі регіонального господарства, активізація господарської діяльності з використанням вже існуючих основних засобів виробни-цтва.

Недоліками сучасних методик зовнішнього фінансування санаційних заходів є:

-          імовірність виникнення нових конфліктів між співвласниками під-приємства;

-          небезпека втрати контролю з боку головних суб’єктів фінансової са-нації;

-          низька ефективність використання ресурсів

На відміну від зовнішніх джерел фінансування здійснення фінансо-

вої санації за рахунок внутрішніх ресурсів виробничої системи висуває

інші завдання та проблемні питання. Пріоритетом «внутрішнього» оздо-

ровлення виробництва є пошук шляхів самодостатнього розвитку, ста-

лого функціонування системи при звичайних коливаннях зовнішнього

середовища.

Головною метою суб’єктів управління стає розробка методик активі-зації виробництва за напрямками:

-          підвищення ефективності використання основних засобів та обігових коштів підприємства;

-          удосконалення маркетингової системи просування продукції на то-варних ринках;

-          зміна підходів до структури витрат на виробництво, відмова від над-лишкових втрат;

-          перегляд інвестиційної стратегії підприємства, ревізія інвестиційних програм, бізнес-проектів;

-          відмова від подальшого виконання неефективних інвестицій;

-          згортання частини інвестиційних програм, тимчасове заморожування;

-          підвищення економічної зацікавленості у результатах виробництва з боку працівників, стимулювання програм залучення інвестицій від працівників та менеджменту;

-          реструктуризація активів підприємства-боржника.

Використання внутрішніх джерел фінансового оздоровлення на-

дає практичної недоторканості структурі власників статутного капіталу

підприємства. Збереження консервативної структури корпоративного

управління забезпечується також у випадку збільшення статутного капі-

талу пропорційними внесками від його співвласників.

Але на практиці внутрішнє фінансування найчастіше демонструє не досить високу ефективність. Тому воно перемежається із залученням ко-штів із зовнішнього середовища.

Новацією чинного законодавства є встановлення двох способів роз-міщення акцій – відкритого та закритого.

Внаслідок відкритого розміщення суб'єктів управління залучається заздалегідь не обмежене коло інвесторів. При цьому характер надання ін-вестиції стає зовнішнім. У разі закритого розміщення фінансова допомо-га надається згідно наперед визначеного реєстру осіб, що отримали пра-во придбати акції товариства. Тобто можна стверджувати про внутрішній характер залучення коштів.