6.2. Санація балансу та заходи з реструктуризації підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

В ході санаційного аудиту запроваджуються заходи з санації балансу підприємства-боржника. З цією метою учасники аудиту використовують міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, досвід аудиторської прак-тики, виявлення недоліків в бухгалтерському обліку, а також результати інвентаризації, яку проводить керуючий санацією. Інвентаризації підля-гають: майно боржника, майнові та немайнові права, основні засоби, роз-рахунки, та інші складники балансу господарюючого суб'єкта. На етапі санації виконується поглиблений факторний аналіз фінансового стану за однієї із методик.

В господарської практиці існує декілька методик з фінансового ана-лізу підприємств. За галузевою ознакою вони розподіляються на окремі сфери переважної або виключної діяльності такого підприємства в за-лежності від галузевої підпорядкованості, яка контролюється відповід-ними державними органами влади та управління.

Наприклад, роботу банківських установ оцінюють за методикою Націо-нального банку України, страховиків – за відповідною методикою, що затвер-джена Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг тощо.

За відсутністю відповідної методики поглибленого факторного ана-лізу у сфері господарювання обраного підприємства-боржника, аудитор та керуючий санацією використовують одну з методик, яка найбільш по-вно охоплює індивідуальні господарські чинники відповідної діяльності.

В ході санації балансу виконується декілька етапів з виявлення даних про такі об'єкти:

1)         корпоративні відносини усередині господарського товариства та по-казники власного капіталу;

2)         трудові відносини та стан розрахунків з найманими робітниками;

3)         майно, майнові та немайнові активи;

4)         система маркетингу та стан розрахунків з контрагентами;

5)         система менеджменту та її відповідність існуючим критеріям;

6)         дебіторська і кредиторська заборгованість;

7)         склад та структура активів і пасивів балансу підприємства, вартість чистих активів;

8)         стан та ефективність використання основних фондів та інших нео-боротних активів;

9)         оборотні засоби та джерела їх формування;

10)       тривалість операційного циклу;

11)       фінансові результати, рух грошових потоків;

12)       ділова активність.

Планом санаційного аудиту також передбачається вивчення інших об’єктів чи напрямків роботи підприємства у відповідній галузі господарства.

Поглиблений факторний аналіз фінансового стану боржника на етапі фінансової санації може охоплювати декілька груп показників (станом на дату перевірки), зокрема:

-          склад та структура активів і пасивів підприємства:

-          структура і динаміка власного капіталу підприємства;

-          структура розміщення власного капіталу і довгострокових залучених коштів підприємства;

-          показники оцінки основних фондів;

-          склад і структура оборотних засобів і оборотних коштів підприєм-ства, показники ефективності їхнього використання;

-          тривалість операційного циклу за складовими елементами планових оборотних коштів підприємства;

-          склад і структура дебіторської заборгованості та її частка в оборотних активах підприємства;

-          стан розрахунків з дебіторами за строками виникнення боргу;

-          структура дебіторської заборгованості за строками її виникнення;

-          склад та структура кредиторської заборгованості та її частка в обо-ротних коштах підприємства;

-          структура доходів, витрат та прибутку підприємства;

-          джерела утворення і напрями витрачання коштів підприємства;

-          структура джерел утворення та напрямів розміщення коштів;

-          структура грошових потоків за видами діяльності підприємства;

-          показники оцінки ділової активності підприємства;

-          показники прибутковості (збитковості) господарської діяльності;

-          показники оцінки ефективності управління активами;

-          показники ефективності продажу;

-          показники ліквідності та фінансової стійкості підприємства.

Внаслідок санації балансу готується система заходів з покращення фі-

нансового стану підприємства-банкрута, посилення його ролі на ринку

товарів та послуг регіону, заходи з освоєння нових видів продукції, рин-

ків, інноваційного розвитку.

Дієвим засобом санації балансу вважається зменшення статутного капіталу суб'єкта господарювання. Доцільність цієї процедури визна-чається внаслідок санаційного аудиту, але її практична реалізація на-буває певних особливостей. По-перше, це – досить складне та витратне завдання. До її розв'язування залучаються фахівці з фінансової сфери та реструктуризації підприємств. Тому необхідним стає визначити основні цілі зменшення капіталу.

По-друге, зменшення статутного капіталу створює нові протиріччя між співвласниками підприємства. Недосконалість норм законодавства може призвести до конфлікту інтересів між власниками акцій, часток, паїв статутного капіталу. Якщо до конфлікту додаються суперечні у від-носинах, що існували раніше, можна отримати незвичайний синергетич-ний ефект – довготривалу кризу усередині товариства.

По-третє, сьогодні законодавство пропонує нові фінансові інстру-менти, зокрема з метою деномінації, конвертації, консолідації цінних паперів. Але апробація цього інструментарію практично відсутня, а його запровадження може додатково погіршити стан справ на підприємстві-банкруті.

Однак у разі прийняття управлінського рішення про санацію балансу шляхом зменшення розміру статутного капіталу управлінські дії необ-хідно узгодити з чинною методикою цієї процедури.

Одним з важливих питань у ході санації балансу стає розрахунок вар-тості чистих активів господарського товариства. Під вартістю чистих активів господарського товариства розуміється величина, яка визнача-ється шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку, суми його зобов'язань, прийнятих до розрахунку.

Розмір вартості чистих активів відіграє вирішальну роль у визна-ченні шляхів подолання кризового стану на підприємстві. Ця величина об'єктивно характеризує доцільність виробничої діяльності та подаль-шого господарювання. Вартість чистих активів не може бути менше пев-ного рівня, встановленого практикою господарства та визначеного в за-конодавстві країни. Цивільний кодекс України встановлює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу господарських товариств, зо-крема, акціонерного товариства (стаття 155) та товариства з обмеженою відповідальністю (стаття 144).

Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Він визна-чає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів та не може бути меншим розміру, встановленого законом. До повної сплати статутного капіталу відкрита підписка на акції товариства не провадиться.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю скла-дається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до нього визнача-ється мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Сьогодні розроблено методичні рекомендації з визначення величини вартості чистих активів на прикладі акціонерних товариств [21]. Але вони впроваджуються у господарську практику з метою уніфікації розрахун-ку вартості чистих активів будь-якими видами господарських товариств. Особливості ведення бухгалтерського обліку за окремими сферами гос-подарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність) викликають деякі зміни у порядку розрахунку, але економічна сутність чистих акти-вів при цьому не залежить від сфери діяльності підприємства.

Для визначення вартості чистих активів складається розрахунок за даними бухгалтерської звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністер-ства фінансів України від 31 березня 1999 року N 87 зі змінами та допо-вненнями.

Рекомендації можуть застосовуватись для розрахунку вартості чис-тих активів акціонерних товариств, що здійснюється для порівняння вар-тості чистих активів із розміром статутного капіталу з метою реалізації положень статті 155 «Статутний капітал акціонерного товариства» Ци-вільного кодексу України.

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшен-ня свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого за-коном, товариство підлягає ліквідації.

Аналогічні вимоги надаються стосовно співвідношення вартості чис-тих активів та розміру статутного капіталу товариства з обмеженою від-повідальністю.

До складу активів, які приймаються до розрахунку, включаються:

1          Необоротні активи (код рядка балансу форма 1, далі – р.):

-          нематеріальні активи (залишкова вартість) р. 010;

-          незавершене будівництво    р. 020;

-          основні засоби (залишкова вартість)          р. 030;

-          довгострокові фінансові інвестиції р. 040;

-          інші фінансові інвестиції       р. 045;

-          довгострокова дебіторська заборгованість р. 050;

-          інші необоротні активи, включаючи відстрочені податкові активи       р. 060 + р. 070.

2          Оборотні активи (розділ 2 балансу):

-          запаси р. 100, 110, 120, 130, 140;

-          векселі одержані       р. 150;

-          дебіторська заборгованість  р. 160, 170, 180, 190, 200,

210;

-          поточні фінансові зобов'язання       р. 220;

-          грошові кошти           р. 230, 240;

-          інші оборотні активи            р. 250.

3          Витрати майбутніх періодів р. 270.

До складу зобов'язань, що приймаються до розрахунку, включаються:

1          Довгострокові зобов'язання            р. 440, 450, 470, 460.

2          Поточні зобов'язання, в тому числі:

-          короткострокові кредити банків     р. 500;

-          поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями    р. 510;

-          видані векселі            р. 520;

-          кредиторська заборгованість за

товари, роботи, послуги      р. 530;

-          поточні зобов'язання за розрахунками:

-          з одержаних авансів р. 540;

-          з бюджетом   р. 550;

-          з позабюджетних платежів  р. 560;

-          зі страхування           р. 570;

-          з оплати праці           р. 580;

-          з учасниками р. 590;

-          із внутрішніх розрахунків     р. 600;

-          інші поточні зобов'язання    р. 610.

 

3          Забезпечення наступних виплат і платежів р. 430.

4          Доходи майбутніх періодів  р. 630.

Отримані у такий спосіб дані включаються до складових розрахунку вартості чистих активів /ЧА/ акціонерного товариства за формулою:

ЧА = ( 2.1 + 2.2 + 2.3) - ( 3.1 + 3.2 + 3.3 + 3.4).     (6.1)

Розробка подальших заходів з фінансового оздоровлення підприєм-ства ґрунтується на співставленні величини чистих активів за формулою (6.1) з розміром статутного капіталу та з мінімальним розміром статутно-го капіталу, який визначається у законодавстві країни для певного виду господарського товариства (з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повне, командитне товариства).

При порівнянні вартості чистих активів із розміром статутного капі-талу рекомендується враховувати вартість фактичних витрат товариства на викуп акцій (часток, паїв), для їх наступного перепродажу чи анулю-вання (р. 370 балансу) та заборгованість учасників (засновників) за вне-сками до статутного капіталу (р. 360 балансу).

Розповсюдженим прийомом подолання фінансової кризи у господар-стві України виступає санаційна реструктуризація підприємства.

Реструктуризація підприємства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поді-лу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задо-воленню вимог кредиторів.

Реструктуризація підприємства як захід з відновлення платоспро-можності боржника, має бути включеною до плану санації та узгодженою головними суб'єктами управління. Це дозволяє уникнути додаткових об-межень в реалізації соціальних та економічних інтересів в ході фінансо-вої санації.

Реструктуризація підприємства як комплексний управлінський за-сіб в тлумаченні Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” може здійснюватися шляхом:

1)         поділу, що передбачений у плані санації, та переведенню боргів до ін-шої юридичної особи;

2)         зміни форми власності;

3)         оновлення системи управління підприємства-боржника;

4)         перетворення організаційно-правової форми боржника.

Управлінські дії суб'єктів фінансової санації з приводу реструктури-

зації підприємства-боржника регламентовані чинним законодавством.

Поділ підприємства-боржника з одночасної передачею боргових зобов'язань до іншої юридичної особи здійснюється через процедуру припинення юридичної особи боржника. Цивільний кодекс України пе-редбачає:

-          порядок припинення юридичної особи в результаті передання всього її майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам – правонаступ-никам;

-          дії суб'єктів управління, їх черговість та підпорядкованість. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється двома

шляхами:

1)         його реорганізації, зокрема злиття, приєднання, поділу, перетворен-ня;

2)         його ліквідації. Загальний порядок реорганізації передбачає вирішення комплексу

питань, головними з яких виступають:

-          вибір форми реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ, пере-творення);

-          визначення основних умов реструктуризації суб’єкта (головна мета, пошук і вибір інвестора, у тому числі іноземного, підготовка проектів установчих документів юридичних осіб, забезпечення державної реє-страції);

-          вивчення міжнародної практики з питань реорганізації та фінансової санації суб’єктів господарювання;

-          встановлення спеціальних вимог до поглибленого факторного ана-

лізу фінансового стану (зокрема, щодо фінансового аудиту, діагнос-

тики активів, обстеження ризикових операцій з цінними паперами, аналізу угод та умов щодо конвертації акцій);

-          визначення раціональної вартості статутного (акціонерного) капіта-лу юридичної особи та ефекту на добробут її учасників (акціонерів);

-          аналіз можливих кризових ситуацій;

-          порядок ліквідації новоутвореної оридичної особи;

-          означення джерел фінансування заходів з реорганізації;

-          розгляд процедури банкрутства, санації як примусових видів реорга-нізації та інші питання.

Ліквідація підприємства-боржника внаслідок дій з фінансового оздо-ровлення чи банкрутства здійснюється з урахуванням вимог Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бан-крутом”.

У разі прийняття рішення про припинення підприємства-боржника керуючий санацією, суд або учасники юридичної особи – підприємства зобов'язані негайно повідомити про це орган, що здійснює державну ре-єстрацію, для внесення до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

За погодженням з органом державної реєстрації призначається ко-місія з припинення (ліквідаційна комісія, ліквідатор, орган управління боржника), встановлюються порядок і строки припинення.

Комісія з припинення юридичної особи:

1)         набуває прав з управління справами підприємства-боржника;

2)         поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публіку-ються відомості про державну реєстрацію юридичної особи та її при-пинення, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї ( не менш двох місяців з дати публікації);

3)         вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів;

4)         письмово повідомляє про припинення юридичної особи усіх наявних кредиторів;

5)         складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетво-рення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами;

6)         забезпечує виготовлення нотаріально посвідчених копій передаваль-ного акту та розподільчого балансу та їх передачу до органів держав-ної реєстрації за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, та її правонаступника;

7) отримає інформацію про внесення до державного реєстру відомостей

про припинення юридичної особи та державну реєстрацію створюва-них юридичних осіб – правонаступників.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення підприємства-боржника як захід фінансового оздоровлення виробництва здійснюється згідно пла-ну санації та за рішенням господарського суду. Особливості цих управ-лінських дій визначаються чинним законодавством, зокрема Цивільним Кодексом.

Перетворення юридичної особи відбувається шляхом зміни її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Законодавство країни може встановлювати обмеження щодо вибору форми особи – правонаступника.

Виділ – це перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Виділ здійснюється за аналогічними правилами з інши-ми формами реструктуризації.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі май-нові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені вна-слідок цього поділу.

У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповід-них частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до но-воутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Особливості управлінських дій з реструктуризації підприємства у ході його фінансової санації додатково встановлюються нормативними актами центральних органів влади та управління (Національним банком України, відповідними комісіями з регулювання ринків фінансових по-слуг та іншими комітетами), а також внутрішніми документами суб'єктів господарювання. Насамперед, особливості ліквідаційної та реструктури-заційної процедур встановлюються в Статуті господарського товариства. Окремі положення також містяться у внутрішніх інструкціях, методиках, інформаційних технологіях суб'єкта господарювання.

Необхідним елементом реструктуризаційних заходів є вміле пово-дження з інсайдерською інформацією – будь-яка неоприлюднена інфор-мація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюд-нення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів.

Управлінці з фінансової санації вступають в інформаційні відноси-ни та змушені шукати компромис між завданнями обмеження доступу інших суб’єктів до інформації – з одного боку, а з іншого – забезпечення своєчасного та повного оприлюднення інформації згідно вимог законо-давства.

Порушення умов зберігання інформації може нанести збитків гос-подарському суб'єктові, його кредиторам, засновникам, учасникам чи пошкодити проведенню санаційних та реструктуризаційнихзаходів. Наприклад, порядок розрахунку збитків від несанкціонованого корис-тування інсайдерською інформацію акціонерного товариства розробле-но та втілено у господарську практику [30]. Відшкодування нанесеного збитку відбувається у добровільному порядку чи за судовим позовом. У будь-який ситуації виникнення збитків економічні відносини суб’єктів фінансової санації деформуються. У разі, якщо збитки нанесено з боку підприємства-банкрута, його фінансово-господарський стан внаслідок відшкодування збитків погиршується.

Несвоєчасне, не в повному обсязі оприлюднення інформації про дії з фінансової санації, реструктуризації призводить також до негативних наслідків. Законодавство передбачає цілий перелік ситуацій з неякісно-го оприлюднення інформації, внаслідок яких можуть виникати збитки. Один із засобів відшкодування збитку внаслідок порушення умов опри-люднення - визнання угоди недійсною. Практикам свідомо, що такій випадок – найбільш небажаний у відносинах, оскільки визнання угоди недійсною влечє реституцію сторін угоди – повернення сторін до первіс-ного стану, що існував до укладення цієї угоди.

Завданням контролінгу інформаційних відносин у реструктуризації стає класифікація інформації на групи:

1)         інформація з відкритим доступом – та, що підлягає оприлюдненню або вже оприлюднена у встановленому порядку;

2)         інформація з обмеженим доступом, зокрема, інсайдерська, конфіден-ційна, комерційна тощо. При плануванні заходів з реструктуризації слід враховувати можливі

негативні наслідки, в першу чергу соціально-економічного характеру: звіль-нення працівників, скорочення виробництва продукції в регіоні та інші.