4.2. Складання плану фінансової санації підприємства та його виконання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Якщо запровадження до санаційних заходів стає неможливим чи не-доцільним, управління банкрутом переходить в нову фазу – фінансову санацію боржника. Санація як головна процедура відновлення плато-спроможності боржника в сучасному господарстві базується на заходах щодо фінансового оздоровлення. Тому терміни «санація», «фінансове оздоровлення» і «фінансова санація» сьогодні розглядаються як синоні-ми одного і того ж соціально-економічного явища.

Згідно Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виділено характерні особливості заходів з са-нації:

-          системність;

-          тимчасовість;

-          пріоритетність задоволення вимог кредиторів;

-          спрямованість на запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації.

Санація як вид процедури банкрутства призначається за ухвалою гос-подарського суду, текст якої надається учасникам справи про банкрут-ство, арбітражному керуючому (керуючому санацією) та іншим особам. Наявність в тексті розбіжностей з вимогами головних суб'єктів означає

зустрічні дії з управління. Але включення додаткового управлінського циклу звичайно призводить до „подорожчання” санаційної процедури.

З дня винесення ухвали про санацію боржника вносяться зміни в систему його управління. Закон передбачає передачу управління ново-му суб'єкту – керуючому санацією. При цьому керівник боржника відсто-роняється від посади з дотриманням вимог законодавства про працю, а повноваження органів управління боржника зупиняються. З цього часу провідну роль в системі управління виконує керуючий санацією. Він зобов'язаний розробити і подати на затвердження комітету кредиторів план санації згідно з встановленою структурою.

Зміст плану санації віддзеркалює структуру виробництва, проблем-ні питання та шляхи з подолання фінансової кризи. До розробки плану залучаються фінансові, контролінгові служби суб'єкта господарювання, інвестори боржника, зовнішні консультанти. Керуючий санацією органі-зує роботу з підготовки проекту плану. Він забезпечує баланс вимог голо-вних та другорядних суб’єктів, зовнішніх та внутрішніх інтересів підпри-ємства, використання методичних та функціональних ресурсів боржника та зовнішніх осіб.

Структура та зміст плану фінансової санації визначені законодав-ством. Досягнення запропонованих вимог до плану відбувається шляхом:

-          ретельного підбору матеріалів (інформаційний контролінг);

-          зрівноваженості та обґрунтованості усіх передбачених заходів (функ-ція планування, внутрішнього аудиту);

-          структурно-логічної єдності розділів, положень (методичний супро-від);

-          узгодження вихідних даних, рекомендацій, пропозицій (координа-ційна функція). Законодавство визначає коло осіб, з якими узгоджуються заходи щодо

фінансової санації. До них відносяться: кредитори (комітет кредиторів), інвестори боржника (за наявності), орган з управління державним май-ном (якщо присутня частка державної власності у статутному капіталі боржника), господарський суд. Інвестори, що виявляють бажання взяти участь в санаційних заходах, за умови виконання зобов'язань, передбаче-них планом санації, можуть набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Управління фінансовою санацією передбачає як найбільш лагідне ви-рішення питань з усіма суб’єктами відносин. Тому доцільним виглядає частково узгодити план санації с другорядними суб’єктами, інтереси яких зачіпаються у першу чергу, зокрема, працівниками боржника, керівника-ми місцевої влади, галузевим міністерством чи державним комітетом за профілем діяльності підприємства-боржника.

Тривалість окремих етапів і дій з фінансової санації обумовлена зако-нодавством. Поєднання дій суб'єктів відносин і строків на їх виконання утворюють алгоритм процедури фінансової санації боржника, який зо-бражається у вигляді схеми – рис.4.2.

 

Рис. 4.2. Схематичне зображення процедури фінансової санації

У випадках, яки передбачені Законом, окремі строки проведення етапів або дій щодо санації боржника можуть переглядатися, доповнюва-тися новими вимогами чи діями. Тоді алгоритм процедури банкрутства набуває розгалуженого характеру і триває у часі. Відповідно, збільшува-тимуться витрати з боку різних суб'єктів відносин санації і банкрутства.

Проект плану санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня вине-сення господарським судом ухвали про санацію. Законодавство також передбачає інші терміни скликання кредиторів з метою узгодження са-наційних заходів. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комі-тету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з проектом плану санації.

Практика господарювання надає рекомендації з розробки плану са-нації, що сприяють проходженню узгоджувальних процедур завдяки формалізації окремих частин плану. Найчастіше пропонується певна структуризація розділів плану за змістом інформаційних даних. Типова структура плану фінансової санації наступна містить декілька частин.

Вступ до плану надає загальну характеристику підприємства-боржника (організаційно-правова форма, структура, статутні види ді-яльності, історична довідка, цілі планування, методи дослідження). До-датково наводяться відомості про статутний фонд, склад співвласників, замовників санації тощо.

Перший розділ плану фінансової санації містить вихідні дані про бан-крута, зокрема:

-          зовнішні умови господарювання (тенденції, аналіз галузі, сегменту ринку, регіональні особливості);

-          фінансово-господарський стан (виробнича діяльність, фінансове ста-новище, майно на балансі, обсяги реалізації, збитків, прибутковості, показники ліквідності, платоспроможності та інші дані);

-          причини виникнення фінансової кризи (вплив конкретних чинників виробництва, вузькі місця, кадрові проблеми);

-          оцінка потенціалу (стан засобів виробництва, кваліфікація робочої сили, науково - інноваційна потужність, інвестиційна привабливість, наближеність до ресурсних джерел, ринки збуту продукції, ефектив-ність організаційної структури виробництва та системи управління);

-          інші дані згідно із завданнями управління банкрутом, вимогами суб’єктів відносин фінансової санації.

У висновках до першого розділу плану санації підприємства надаєть-ся комплексна оцінка спроможностей до фінансового оздоровлення шля-хом підсилення складових виробничого потенціалу, пригнічення нега-тивних чинників, активізації суб’єктивної складової продуктивних сил.

У другому розділі наводяться відомості про стратегічні цілі, пріори-тети, орієнтири, на підставі яких будується стратегія виходу з кризи та подальшого розвитку виробництва, зокрема:

-          санаційні заходи та оперативні програми дій;

-          шляхи досягнення переваг у конкурентному середовищі;

-          напрямки мобілізації ресурсів, резервів, інвестиційних вкладень, фі-нансових активів;

-          поза фінансові заходи із залученням державних суб’єктів з метою ак-тивізації господарства.

За підсумками цього розділу можна уяснити, за рахунок чого плану-ється досягти стратегічної мети відновлення виробництва.

Третій розділ присвячено розробці конкретних дій з фінансового оздоровлення. Звичайно, вони можуть групуватися в декілька типових планів:

-          план маркетингу та ринків збуту готової продукції (показники міст-кості ринку, еластичності попиту, платоспроможність та категорії споживачів, додаткові умови просування на ринку, конкурентне се-редовище, перспективи збільшення реалізації та охоплення нових секторів ринкового простору);

-          план виробництва та капітальних інвестицій (використання облад-нання та інших засобів виробництва, комерційні зв’язки, промоу-торські системи, альтернативні джерела постачання ресурсів, збуту продукції, потреба в інноваційних продуктах для оновлення вироб-ництва, обсяг інвестицій);

-          організаційний план (удосконалення організаційної структури під-приємства, доцільність реструктуризації, реорганізації, перепрофі-лювання, ефективність кадрового складу працівників та заходи з її підвищення, покращення менеджменту);

-          фінансовий план (прогноз випуску-реалізації готової продукції, ба-ланси надходжень-витрат, активів-пасивів, шляхи досягнення точки беззбитковості виробництва, джерела мобілізації фінансових ресур-сів, графіки розрахунків за зворотною допомогою). У плані фінансової санації також додаються відомості про витрати на

санаційне планування, санаційний аудит, консалтинг тощо. Наводяться також дані про загальні потреби у фінансових ресурсах, виручку від ре-алізації окремих активів підприємства, ефективність санаційних заходів, очікувані результати, можливі ризики чи збитки.

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кре-диторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кре-диторів - членів комітету кредиторів. Однак комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

-          схвалити план санації боржника, подати його на затвердження госпо-дарського суду;

-          відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопо-танням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

-          відхилити план санації, звернутися до господарського суду з кло-потанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комі-тету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхи-лення плану санації.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідан-ня комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може міс-тити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації. Якщо керую-чий санацією згоден зі змістом особливої думки, він може прийняти її до узгодження як нові вимоги. Це потребує додаткових зусиль та ресурсних витрат.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що вино-ситься ухвала. Оскарження у встановленому порядку цієї ухвали веде до розгалуженню алгоритму фінансової санації (рис.4.2) та зростанню видатків на санаційну процедуру. Якщо протягом шести місяців з дня ви-несення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від-повідно до цього Закону. У такому випадку наведений алгоритм втрачає чинність та змінюється новим планом дій.

У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передба-чає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, гос-подарський суд продовжує строк санації. Це робиться, якщо існують під-стави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника. Таке розгортання подій викликає додаткові розгалуження в схемі алгоритму та санаційних діях. Але суб’єкти – ініціатори цього рішення несуть відповідальність за його доцільність, ефективність, обґрунтованість тощо.

Для реалізації плану санації керуючий приймає в господарське ве-дення майно боржника, організовує його інвентаризацію, відкриває спе-ціальний рахунок для проведення санації і розрахунків з кредиторами, організовує ведення бухгалтерського і статистичного обліку, фінансової звітності, забезпечує заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником, розглядає вимоги кредиторів до боржника.

Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредито-рів. Протягом всього часу керування він забезпечує контролінгові функ-ції, управління системою відносин фінансової санації, облікову та звітну діяльність на підприємстві.

У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Про результати своєї роботи керуючий санацією готує письмовий звіт, який надає комітету кредиторів за 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для її дострокового припинення.

Законодавство передбачає типову структуру звіту керуючого санаці-єю. Обов'язковими є наступні складові звіту:

-          баланс боржника на останню звітну дату;

-          рахунок прибутків і збитків боржника;

-          відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;

-          відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;

-          відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату

подання звіту.

Керуючий санацією виступає однієї із провідних фігур у контролін-гових діях. Тому до свого звіту він додає інформаційні матеріали, яки підтверджують зміст санаційних заходів. До звіту керуючого санацією, зокрема, додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром. Одночасно із звітом керуючий санацією вносить до ко-мітету кредиторів одну з пропозицій:

-          про прийняття рішення про дострокове припинення процедури сана-ції у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

-          про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і укла-дення мирової угоди;

-          про звернення до господарського суду з клопотанням про продовжен-ня процедури санації;

-          про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання

боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредито-

рів не пізніше десяти днів від дати його надходження. Комітет кредито-

рів розглядає звіт керуючого санацією, направляє в господарський суд

клопотання про припинення процедури санації та укладення мирової

угоди (відновлення платоспроможності, визнання боржника банкрутом,

відкриття ліквідаційної процедури) або продовження терміну процедури

санації. У разі виникнення підстав для припинення процедури санації,

комітет кредиторів може прийняти відповідне рішення за відсутності зві-

ту керуючого санацією.

Інформаційними документами стосовно реалізації плану санації під-приємства є звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредито-рів, і протокол засідання комітету кредиторів. Ухвалення документів означає реалізацію правовстановлюючої функції управління. Надалі до-кументи направляються в господарський суд не пізніше п'яти днів після дати їх ухвалення.

До звіту керуючого санацією також додаються реєстр вимог креди-торів і скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні (за наявності). До-даткових управлінських дій із залученням господарського суду потребу-ють наступні події:

-          затвердження звіту керуючого санацією;

-          розгляд скарг кредиторів;

-          оскарження дій та документів у судовому порядку. На підставі звіту керуючого санацією і клопотання комітету кредито-рів господарський суд може винести ухвалу про:

-          затвердження звіту керуючого санацією;

-          відмову в затвердженні звіту;

-          продовження строку санації;

-          затвердження мирової угоди. Про прийняте у суді рішення виноситься ухвала, яка може бути та-кож оскарженою у встановленому порядку. Копія ухвали господарсько-го суду та звіту керуючого санацією направляється державному органу з питань банкрутства.

Якщо у встановлені терміни не були проведені розрахунки з кредито-рами, суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процеду-ру без пропозиції комітету кредиторів про продовження строку санації. У такому випадку алгоритм фінансової санації (рис. 4.2) також втрачає чинність.

Суб’єкти відносин фінансової санації виконують управлінські функ-ції та пропонують власні управлінські рішення згідно повноважень, ці-лей, що додаються до завдання оздоровлення виробничих систем. З одного боку вони демонструють власне волевиявлення, а з іншого – зму-шені підкорятися вимогам з боку інших суб'єктів. Тому управлінські дії складають послідовність узгоджувальних операцій між суб’єктами. Зрос-тання кількості суб’єктів управління фінансовою санацією сприяє росту кількості узгоджувальних дій, їхній тривалості.

Типова схема узгодження вимог представлена на рис. 4.3.

Центральним ланцюгом узгоджувальних дій виступають керуючий санацією та представники комітету кредиторів. Вони також виконують провідні функції з управління виробництвом на етапі фінансової санації, забезпечення контролінгу всередині виробничої системи.

Багатофакторність умов господарювання обумовлює різноманітність показників, що потребують узгоджувальних дій. Наприклад, законодав-ство орієнтує керуючого санацією на роботу в координатах вартості май-на, заборгованості тощо. Власні дії керуючий санацією буде узгоджувати саме в цих координатах. Однак присутність вимог з боку представників трудового колективу підприємства-банкрута змушує керуючого прийня-ти до уваги також координату соціального розвитку, зокрема, кількість робочих місць, можливе їхнє скорочення внаслідок оздоровчих заходів тощо. В такому випадку типова схема узгодження набуває більш склад-ного виду.

 

Рис.4.3. Типова схема узгоджувальних дій з приводу фінансової санації