4.1. Заходи, що передують фінансовій санації підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Банкрутство – вимушений засіб вирішення фінансових проблем під-приємства, коли звичайними господарськими прийомами не вдається нормалізувати підсистеми відносин господарського суб'єкта, відновити його збалансований стан. При цьому спостерігається не тільки руйну-вання системи відносин даного суб'єкта в регіональному господарському комплексі, але і народжується хвиля нових відносин і серйозних супер-ечок – соціально-економічних, матеріально-технічних, правових, майно-вих тощо. Тому основним засобом боротьби з банкрутством завжди ви-ступають заходи щодо запобігання банкрутству боржника.

Звичайно це - фінансова допомога за рахунок суб'єктів відносин сана-ції і банкрутства, які зацікавлені та беруть участь в заходах щодо запобі-гання банкрутству суб'єкта господарської діяльності. До них відносяться засновники боржника та власники його майна, центральні органи вико-навчої влади, місцеві органи самоврядування.

У нормальному режимі функціонування виробничої системи роль ор-ганів влади дуже велика. Наприклад, це стосується регіональної політики з підтримки товаровиробників, перерозподілу місцевих та центрального бюджетів убік технологічного оновлення виробництва, основних вироб-ничих фондів. Значна увага приділяється також державним інвестиціям у виробничий капітал, капітальне будівництво. Комплексне запрова-дження цих заходів попереджає кризові явища, знижує соціальну напру-женість на місцях. Але брак бюджетних коштів перешкоджає всебічному оздоровленню виробничих систем. На допомогу приходять приватні ін-вестиції в основні засоби.

Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єкта господарювання здій-снюються в межах досудового врегулювання кризового стану платоспро-можності. Досудова санація - система заходів щодо відновлення плато-спроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган,

уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запо-бігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство. Досудова санація – важливий крок в оновленні виробничої системи. Законом передбачаєть-ся фінансування такого заходу за рахунок коштів Державного бюджету відносно лише державних підприємств. Тому приватизовані підприєм-ства змушені шукати додаткові кошти у вигляді інвестицій, в тому числі іноземних.

У випадку, коли фінансова допомога не забезпечила відновлення ста-лого режиму функціонування, з’являється наступна фаза розвитку відно-син між суб'єктами – перехід до судових процедур банкрутства. Розріз-няють декілька видів судових процедур банкрутства, які застосовуються до підприємства-боржника: розпорядження майном, мирова угода, фі-нансова санація та ліквідація підприємства-банкрута.

Кожний з видів характеризується своїми властивостями, діапазоном запроваджених заходів, очікуваними наслідками, витратами коштів і часу. Вибір процедури визначається багатьма чинниками (виробничими, соціально-економічними, політичними) і оформлюється у вигляді тексту судового документу про початок циклу банкрутства боржника – рис.4.1.

 

Рис.4.1. Схемне зображення циклу банкрутства з вибіром певної процедури

Різні сполучення дій суб'єктів відносин санації і банкрутства, про-цедур банкрутства і особливостей суб'єкта господарювання утворюють

індивідуальний сценарій розвитку циклу банкрутства. Взаємодія між учасниками справи про банкрутство відбувається на основі спеціальних правил, встановлених законодавством щодо кожній з процедур банкрут-ства. Звідси визначаються роль і місце кожного з суб'єктів відносин сана-ції і банкрутства у кінцевих результатах справи.

Господарський суд - центральна ланка системи проведення процедур банкрутства і забезпечення інтересів суб'єктів. Наприклад, за клопотан-ням комітету кредиторів в строк, який не перевищує строку дії процеду-ри розпорядження майном, суд має право винести ухвалу про проведен-ня санації боржника і призначає керуючого санацією. Обрана процедура фіксується в судовому документі – ухвалі про порушення справи про банкрутство, підготовчому або подальшому засіданнях суду.

Важливим для сценарію банкрутства є також персональний склад суб'єктів санації і банкрутства – насамперед, особистостей керуючого санацією (арбітражного керуючого), судді, працівників державних ор-ганів, заінтересованих осіб. Від їх економічної поведінки багато в чому залежать темпи проведення антикризових заходів та подальша доля гос-подарського суб'єкта. Управління фінансовою санацією забезпечують го-ловні суб’єкти, але простежується також вплив другорядних суб’єктів на розвиток подій навколо банкрута.

Процедура розпорядження майном попереджає фінансову санацію. Її виконує – розпорядник майна. Це - фізична особа - суб'єкт підприємниць-кої діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржни-ка та кредиторів і має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку. На розпорядника майна у вста-новленому Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому Законом.

Головна мета цієї процедури – забезпечити вимоги кредиторів сто-совно боржника шляхом заборони укладати угоди, передачи цінних па-перів, валютних цінностей та іншого майна на зберігання. Якщо керівник боржника перешкоджає діям із захисту інтересів боржинка та його кре-диторів, він відсторонюється від посади, а його функції покладаються на розпорядника майна.

Розпорядник майна боржника призначається на строк до 6 місяців у порядку, встановленому Законом, водночас із введенням процедури роз-порядження майном боржника та з метою забезпечення майнових інтер-есів кредиторів. Він призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищо-му господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим Законом.

Необхідність впровадження управлінських функції додатково вини-кає у випадку, якщо дії суб’єктів відхиляються від плану та потребують додаткових узгоджень. Наприклад, законодавство дає певні обмеження щодо особистості розпорядника майна. Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які здійснювали раніше управління боржником -юридичною особою, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років, або мають судимість за вчи-нення корисливих злочинів.

Виникнення події, що перешкоджає вже призначеної особі розпоря-джуватися майном, вимагає від головних суб’єктів певний зусиль убік врегулювання ситуації. До таких подій слід віднести:

-          оскарження ували суду про призначення розпорядника майна;

-          позбавлення розпорядника майна ліцензії;

-          продовження або скорочення шостімісячного строку розпорядження майном однією особою. Для здійснення управлінського впливу залучаються лише ті суб'єкти,

яким надано повноваження: комітет кредиторів, власник боржника, упо-вноважений орган з управління майном, розпорядник майна. Вплив дру-горядних суб'єктів (працівників боржника, контрагентів) може здійсню-ватися опосередковано.

Розпоряднику майна надаються повноваження з використання доса-наційних заходів управління боржником, зокрема скликати збори креди-торів і брати в них участь з правом дорадчого голосу, аналізувати фінан-сове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника, звертатися до господарського суду, одержувати винагороду, залучати для забезпечення виконання сво-їх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено Законом або рішенням комітету кредиторів.

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне ви-конання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутно-го фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі

в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балан-сової вартості активів боржника. Управління відносинами фінансової санації у цьому випадку також здійснюється узгоджувальними процеду-рами.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють до однієї із дат:

-          дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією;

-          винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора;

-          затвердження господарським судом мирової угоди;

-          дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом. Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи

щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обста-вин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установлено-му порядку [8].

Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна при-пиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора.

Мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинен-ня зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів). Укладення мирової угоди завершує процедуру банкрутства ще до початку фінансо-вої санації.

Будь-яка з судових процедур банкрутства не може тривати нескін-ченно у часі. Законодавством обумовлені строки, в які необхідно провес-ти дії щодо фінансового оздоровлення і визволення суб'єкта з кризи. На-приклад, Закон «Про банкрутство» встановлює строк проведення заходів щодо санації не більш як дванадцять місяців. Також законодавством пе-редбачені випадки, коли процедуру можна продовжити ще на деякий час. Звідси доцільною виглядає графічна інтерпретація банкрутства в коор-динаті часу (праве поле схеми – рис.4.1).

Облік фінансових аспектів взаємовідносин в процедурах банкрутства здійснюється по ознаці накопичення витрат у кожного з суб'єктів на ви-конання певних дій за формулами (2.1) (2.3). Використання наведених формул має певні особливості для різних категорій суб’єктів відносин фінансової санації.

Приватні суб'єкти можуть обліковувати фінансовий результат за власною методикою (кредитори, інвестори, боржник). З цією метою вони ведуть облік на спеціальних рахунках, в журналах, електронних базах да-них тощо. Ефективність обліку підвищується, якщо залучати нові мето-ди і технології обробки інформації, відомих фахівців з обліку та аудиту

діяльності підприємств. Результати обліку використовуються для вирі-шення спірних фінансових питань навколо банкрута.

З боку державних суб’єктів (господарський суд, органи влади та управління) ведення системного обліку фінансової ефективності від санаційних заходів не передбачається. Практично, результатом оздо-ровчих процедур оголошується відновлення господарської діяльності підприємства-банкрута, збереження робочих місць чи створення нових місць внаслідок перепрофілювання виробництва.

Обчислення ефективності заходів з фінансової санації з боку інших другорядних суб’єктів не здійснюється, відсутні методики обліку та сис-тематизації даних. Законодавство не передбачає публічного доступу до інформації про фінансово-господарську діяльність, тому існують певні обмеження щодо отримання та вільного використання таких даних.

Наведені заходи до санаційного врегулювання кризи на підприємстві дозволяють уникнути тривалих та витратних процедур фінансової сана-ції. Їхня ефективність оцінюється опосередковано показниками активі-зації господарства, своєчасності та сталості функціонування виробничих систем в регіоні, наповнення ринку товарами, послугами, інформаційни-ми продуктами, що виробляються.