2.2 Виявлення головних суб’єктів управління фінансовою санацією підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Законодавство визначає перелік дій, які можуть бути застосовані до банкрута, а також містить обмеження у здійсненні владних повноважень з боку суб’єктів відносин фінансової санації. Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає такі дії з боку суб’єктів:

Значні угоди – угоди щодо розпорядження майном боржника, балан-сова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпе-чення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо плати податків і

зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Незаконними діями у разі банкрутства вважаються умисне прихо-вування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фаль-сифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином – засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності у разі банкрутства.

Погашені вимоги кредиторів – задоволені вимоги кредитора, ви-моги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Розпорядження майном боржника – система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових акти-вів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Угоди, щодо яких є заінтересованість, – угоди, сторонами яких є за-інтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи креди-торів.

Ступінь свободи суб’єкта іноді відіграє вирішальну роль у розвитку відносин, оскільки суб’єкт з досить обмеженою управлінською спромож-ністю не має суттєвого впливу на об’єкт управління. Важливим також стає ступінь впливу з боку одних суб’єктів стосовно інших осіб.

Головними визнаються саме ті суб’єкти управління, які спроможні сут-тєво вплинути на банкрута, його систему господарських та виробничих від-носин, а також є незалежними від впливу з боку інших суб’єктів відносин.

Суб’єкти відносин фінансової санації вступають у певну взаємодію один з одним та з суб'єктом-банкрутом. Наочно це можна зобразити в графічному вигляді як алгоритм з послідовним виконанням дій. Приклад побудови алгоритму управління на етапі подачі заяви кредиторами в гос-подарський суд наведено на рис.(2.4, а).

У відносинах присутні кредитори загальним числом n з відповідними грошовими вимогами щодо суб'єкта-боржника Ф1...Фn, які документаль-но підтверджені і додаються до заяви в суд.

Після винесення судом ухвали про порушення справи про банкрут-ство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, тобто зупи-няється будь-яке виконання боржником грошових зобов'язань, час вико-нання яких вже настав до дня введення мораторію. Також припиняються заходи, яки спрямовані на забезпечення грошових зобов'язань. З цього часу арбітражний керуючий приступає до виконання обов'язків, які по-кладені на нього судом.

 

Рис.2.4. Приклад виділення головних суб'єктів у відносинах санації:

а)         на етапі подачі заяви від кредиторів до господарського суду;

б)         після ухвалення судом рішення про порушення провадження у спра-

ві про банкрутство.

Водночас у відносини вступає державний орган з питань банкрутства,

а усередині суб'єкта-банкрота виділяються декілька груп учасників про-вадження у справі про банкрутство: працівники підприємства-банкрута, заінтересовані особи і власники (засновники, акціонери, учасники тощо). Розвиток ситуації навколо суб'єкта банкрутства графічно зображений на рис.(2.4, б).

Наочне зображення структури суб'єктів відносин санації і банкрут-ства допомагає глибше зрозуміти місце і роль кожного з них в управлін-ні, оцінити правильність їх дій, управлінських рішень. Кожна дія або їх сукупності повинні відповідати вимогам, які містяться у законодавстві з питань банкрутства, інтересам учасників і сторін у справі про банкрут-ство, суспільним цілям соціально-економічного розвитку.

Управління фінансовою санацією ґрунтується на врахуванні багатьох чинників господарського життя – конкретних умов функціонування гос-подарства, які об’єктивно існують та впливають на рух фінансової санації підприємства. Зокрема, серед них виділяються:

1)         короткий період існування цієї сфери господарських відносин;

2)         присутність стихійних механізмів ринкового середовища;

3)         вплив економічних трансформацій на структуру власників статутно-го капіталу господарського суб’єкта;

4)         не дуже розвинуті технології управління національним господар-ством;

5)         конкурентні дії та інші фактори господарського ризику.

Тому наступним кроком в управлінні стає втілення у практику при-йнятого рішення (рис. 2.5).

Втілення у практику → реалізація управлінського рішення, виконання

дії, повне і точне виконання всіх намічених операцій на основі

зворотного зв'язку з суб'єктом господарювання

Рис.2.5. Покрокова структура практичного провадження управлінського рішення стосовно банкрута

Для вироблення управлінської дії стосовно суб'єкта господарюван-ня використовується нормативний аналіз, зіставлення, досвід прийняття управлінських рішень конкретним фахівцем або керівником. У відноси-нах фінансової санації бере участь велика кількість суб'єктів. Ще біль-шою є кількість суспільних інтересів, які зачіпаються діями з санації і банкрутства. Тому вироблення дії завжди засноване на прогнозі імовір-ності її результату та містить елемент невизначеності. Імовірність пози-тивного результату підвищується, якщо на етапі підготовки дії буде про-ведене узгодження вимог можливо більшої кількості суб'єктів відносин фінансової санації.

Апробація розпочинає фазу практичного застосування, а управлін-ські дії повинні реалізовуватися протягом певного часу. Це відбуваєть-ся на основі повноважень і функцій, які надані суб'єктам відносин: гос-подарському суду, арбітражному керуючому, керівнику і працівникам підприємства-банкрута або іншим особам.

Реалізація дії не завжди проходить за наперед наміченою схемою завдяки зустрічним діям з боку інших суб'єктів відносин. При цьому виникають численні зворотні зв'язки між суб'єктами і підприємством-банкрутом. Завершення фінансової санації означає новий стан суб’єкта-банкрута, системи його економічних відносин, а в управлінні завершу-ється наступний крок – оцінка результату (рис.2.6).

Оцінка → облік результату господарювання, соціально-економічних

показників, ефективності заходів фінансової санації, доцільність їх

повторення у майбутньому.

Рис.2.6. Покрокова структура оцінки результату фінансової санації

Для оцінки використовується реакція суб'єктів відносин фінансової санації, показники фінансово-господарської діяльності, нормативні ви-моги та інша інформація. Позитивним результатом від комплексу дій з санації вважається задоволення вимог найвагоміших суб'єктів, що відпо-відають за соціально-економічний розвиток в регіоні. Добре, якщо при цьому враховуються також вимоги інших суб'єктів – співвласників ста-тутного капіталу, екологів, медиків тощо.

Оцінка результату оформляється у вигляді інформаційного джерела, звичайно у паперовій формі (доповідь, звіт, протокол, рішення колегіаль-ного органу). В ньому містяться висновки, рекомендації, критичні заува-ження.

Зміст висновків повинен відображати ефективність заходів фінансо-вого оздоровлення, можливість і доцільність їх використовування надалі. Вони є завершальним кроком в управлінському циклі, створюють під-грунтя щодо подальшого розвитку суб'єкта господарювання, його відно-син, місця в господарському комплексі. Невід’ємним елементом управ-лінського циклу є прогноз соціально-економічного розвитку банкрута, який покладається в основу нових управлінських рішень (рис. 2.7). У такий спосіб забезпечується наступництво в управлінні.

Нове управлінське рішення

Прогнозний сценарій подій

Оцінка попереднього результату фінансової санації

Рис. 2.7. Схемне зображення переходу від попереднього управлінського

рішення до наступного

Правильне і об'єктивне сприйняття тлумачень та визначень виконує головну роль при постановці задачі управління, формулюванні вимог суб'єктів, оцінці дій, побудові моделі і прогнозу, а також узагальненні ре-зультатів. Різне сприйняття або усвідомлення термінології приводить до виникнення протиріч між суб'єктами, а різні тлумачення з літературних джерел сприяють їхньому посиленню. Як правило, базові поняття в пері-од економічних трансформацій мають різне тлумачення та можуть бути згрупованими в певні інформаційні множини: з економічних джерел – Те, з юридичної літератури – Тю, з законодавства – Тз. Реакція суб'єктивної складової (людини, посадовця, управлінця) виявляється в різних по ха-рактеру діях залежно від сприйнятого тлумачення понять, відповідно: Dэ, Dю, Dз відповідно.

Реалізація управлінської дії приводить до результату з конкретною економічною оцінкою його вартості (величини витрат) відповідно: Ве, Вю, Вз. Тобто простежується певний взаємозв'язок між сприйняттям тлума-чення і оцінкою результату дії (рис. 2.8).

Т (тлумачення) →     D(дія)  →        В(вартість)

Рис.2.8. Послідовність оцінки результату санації і банкрутства залежно від запропонованих тлумачень базових понять і визначень

Виконання дій веде до накопичення показника витрат в координа-ті часу. Це можуть бути статистичні або усереднені по операціях дані, фактична собівартість виконання окремої дії, яка складається у суб'єкта відносин. Суб'єкти, які фінансуються з державного бюджету країни (суд, державні органи), окремо не облікують вартість власних дій щодо санації або банкрутства суб’єкта, оскільки цей облік не передбачається законом.

Навпаки, недержавні групи суб’єктів – кредитори, боржники, інвес-тори – оцінюють ефективність своєї участі в процедурі банкрутства, тому вимушені прогнозувати позитивний фінансовий результат і вести нако-пичувальний облік витратних складових відповідно по групах: ВК (ti), ВД (ti), ВІ (ti), зіставляючи їх з очікуваним доходом від участі в банкрутстві відповідно: ДК, ДД, ДІ, за формулами:

КК0 = ВК (ti) : ДК;    (2.1)

КД0 = ВД (ti) : ДД;    (2.2)

КІ0 = ВІ (ti) : ДІ         (2.3)

Оцінювати дохід, що очікується, від участі в процедурах санації, кож-ному суб'єкту доводиться самостійно. Законодавство з цього приводу не надає будь-яких вимог або рекомендацій. В основу оцінки покладаються економічні інтереси – прагнення до отримання доходу вище, ніж витра-ти суб’єкта (матеріальні, інтелектуальні, інформаційні). Наприклад, для кредитора доходом, що очікується - ДК, будуть фінансові надходження від боржника в рахунок погашення заборгованості перед ним. Доходом інвестора ДІ слід розглядати прогнозні надходження за рахунок прибут-ку від відновлення господарської діяльності.

Головними у відносинах фінансової санації виступають саме ті суб’єкти, що мають вирішальний вплив на систему відносин. Проведений аналіз дозволяє виявити таких суб’єктів. У сучасних умовах господарю-вання головними суб’єктами фінансової санації підприємства визнаються господарський суд, державний орган з питань банкрутства, інвестор, ке-руючий санацією. Вони віддзеркалюють суспільні інтереси з приводу са-нації підприємства, досягнення цілей соціально-економічного розвитку, створення умов сталого функціонування економіки, підвищення добро-буту громадян.

Участь інших суб’єктів у процедурі фінансової санації розглядається як другорядна чи допоміжна. Але вони також впливають на управлінські кроки головних суб’єктів стосовно підприємства-банкрута.

Аналіз сучасних економічних явищ і процесів в господарському комп-лексі вимушує застосовувати нові методи отримання інформації, дій і узгодження. Фактично йдеться про управління господарським життям. Можна виділити наступний технологічний ланцюжок для управління від-носинами фінансової санації у вигляді системної структури (рис. 2.9).

 

1 – пізнання; 2 – підготовка рішень з управління; 3 – втілення у госпо-дарську практику діяльність – вектор А; 4 – оцінка результату

Рис.2.9. Технологія управління відносинами санації і банкрутства

Розробка технологічних прийомів управління і впровадження управ-лінських заходів означає перехід до свідомих механізмів суспільного роз-витку. На відміну від стихійних фаз, де управлінська дія складається в результаті усереднення зіткнень і взаємодій безлічі випадкових одинич-них актів, свідоме планування фінансової санації господарського суб'єкта засноване на принципах узгодження і проектування очікуваних резуль-татів. Саме такі підходи відповідають сучасним суспільним вимогам. Питання для самоконтролю до теми 2 1. Згадайте основні аспекти, в яких порівнюють тлумачення у розробці управлінського рішення.