2.1 Сторони і учасники у справі про банкрутство


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Слід розуміти, що фінансова санація чи банкрутство підприємств – об'єктивно існуюча система соціально-економічних, організаційно-правових та інших відносин навколо суб'єкта банкрутства. Але банкрут-ство не виступає самоціллю, а розглядається лише як тимчасова форма функціонування господарського суб’єкта, удосконалення його ролі в сис-темі суспільного виробництва, відтворювальному циклі. Особливостями механізмів санації і банкрутства в сучасних економічних перетвореннях виступають їх всеохоплюючий характер, вплив практично на всі галузі виробництва товарів і послуг, включаючи державні і казенні підприєм-ства, опосередковану дію на інші господарські комплекси і економічні системи, які безпосередньо не задіяні в процесі банкрутства на цей час.

Відсутність теорії переходу суспільства від соціалістичної формації до ринкового господарства обумовлює специфічні підходи щодо аналі-зу ситуації, розробки управлінських дій, оцінки досягнутих результа-тів. Першим кроком в управлінні банкрутом стає вивчення нормативно-правових актів в сфері економічних відносин. В даному випадку йдеться про спеціальне законодавство щодо фінансовоі санації і банкрутства під-приємств (рис.2.1). Внаслідок теоретичного пізнання вдається визначити коло суб’єктів фінансової санації, а також властивості суб’єктів стосовно банкрута.

Пізнання → вивчення нормативно-правової бази, строку чинності

правових норм, переліку підприємств, щодо яких запроваджено

процедуру фінансової санації

Рис.2.1. Покрокова структура процесу пізнання економічного явища в період економічних трансформацій

Для кваліфікованого поводження у відносинах фінансової санації фахівцю важливо з'ясувати декілька питань, зокрема: хто може брати участь в цих відносинах, які повноваження є у суб'єктів відносин, як мо-жуть будуватися і розвиватися сценарії подій навколо підприємства на етапі санації? Найважливішими з приводу санації є формулювання із за-кону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Документ надає юридичне тлумачення основним термінам, які необхідно враховувати при аналізі, розробці заходів фінансового оздоровлення, оцінці результатів.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність борж-ника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної проце-дури.

Безспірні вимоги кредиторів – вимоги кредиторів, визнані боржни-ком, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Грошове зобов'язання – зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд за-яви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємниць-кої діяльності виконати після настання встановленого строку їх спла-ти грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромож-ності.

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає чітке визначення суб'єктів, які залучаються до подій навколо фінансової санації підприємства.

Боржник – суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових пла-тежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати праців-никам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчас-ністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Кон-курсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до

порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відно-сяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Сторони у справі про банкрутство – кредитори (представник коміте-ту кредиторів), боржник (банкрут).

Суб'єкт банкрутства (банкрут) – боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підроз-діли юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Юридичний зміст тлумачення грає вирішальну роль для оцінки в суді правильності конкретних дій посадовців, визначення міри відповідаль-ності, ступеня досягнення результату. Саме юридичними тлумаченнями керуються зовнішні суб'єкти відносин з метою провадження контрольно-ревізійній діяльності, вирішенні спірної або конфліктної ситуації.

Тобто законодавство виділяє дві сторони у справах про банкрутство – саме підприємство-банкрут та його кредиторів. При цьому досить важ-ливим стає встановити моменту часу, починаючи з якого у підприємства-боржника виникає статус банкрута. Трансформацію суб'єкта госпо-дарської діяльності з категорії боржника в категорію банкрута згідно з вимогами закону надано на рис. 2.2.

 

Рис.2.2. Схемне зображення трансформації боржника в категорію бан-крута на підстави ухвали господарського суду

Проміжок часу [t0; t1], протягом якого боржник трансформується в банкрота, складає 3 місяці. Регламентація часу на виконання окремих дій – невід'ємна складова сценарію і прогнозу подій навколо санації і бан-крутства. При графічній інтерпретації інтервали часу зручно відобража-ти в правому полі алгоритму.

Крім сторін у справі про банкрутство може брати участь досить ши-роке коло суб'єктів, інтереси яких присутні в системах відносин санації і банкрутства. Але не всі вони є учасниками господарських відносин та наділені повноваження з управління стосовно боржника. Банкрутство – не часта і досить хвороблива процедура зміни внутрішнього і зовнішньо-го середовища функціонування господарського суб'єкта, яка торкається практично усіх без виключення підсистем його відносин. Для фахівця важливим є навчитися розрізняти тих суб’єктів, хто має право втручати-ся в фінансову санацію, від осіб, які позбавлені такого права. Для цього закон виділяє ще декілька груп учасників відносин.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) – фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними зна-ннями, не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, отримала відповідну ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Заінтересовані особи стосовно боржника – юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу ор-ганів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кре-диторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Керуючий санацією – фізична особа, яка відповідно до рішення госпо-дарського суду організовує здійснення санації боржника.

Представник працівників боржника – особа, уповноважена загальни-ми зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисель-ності працівників боржника або відповідним рішенням первинної проф-спілкової організації боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.

Учасники провадження у справі про банкрутство – сторони, арбітраж-ний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу міс-цевого самоврядування, представник працівників боржника.

Учасниками провадження в справі про банкрутство визнаються де-кілька категорій суб’єктів, але з приводу управління фінансовою санаці-єю вирішальними є державні суб’єкти, тобто ті, що забезпечують державні інтереси у процедурі банкрутства: арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), Фонд державного майна Украї-ни, державний орган з питань банкрутства, представники органів місце-вого самоврядування і працівників боржника.

Рішенням Кабінету Міністрів України в 2006 р. створено Держав-ний департамент з питань банкрутства – центральний орган виконавчої влади, повноваження якого визначені законом (стаття 2). У різні періо-ди створювалися органи, які відповідали за правильність і своєчасність здійснення процедур банкрутства, наприклад, Агентство з питань запобі-гання банкрутству підприємств. Відповідно до закону вони представля-ли інтереси держави, регулювали та контролювали цей сектор державної економічної політики. У додатку 1 наведено стислу довідку щодо функ-ціонування державного органу з питань банкрутства.

Важливим суб'єктом відносин санації і банкрутства виступає арбі-тражний керуючий – фізична особа, яка має ліцензію, видану в установ-леному законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарсько-го суду. Виступаючи учасником провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий може виконувати декілька функцій, тобто висту-пати в декількох ролях:

-          розпорядник майна – фізична особа, на яку у встановленому Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника на період прова-дження у справі про банкрутство;

-          керуючий санацією – фізична особа, яка згідно з рішенням господар-ського суду організовує здійснення санації боржника;

-          ліквідатор – фізична особа, яка згідно з рішенням господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, ви-знаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому Законом порядку.

Вказані ролі арбітражного керуючого відповідають судовим проце-дурам банкрутства, які можуть застосовуватися відносно боржника, його майна, зобов'язань і відносин з іншими суб'єктами. Відмітною ознакою повноважень керуючого виступає наявність у нього ліцензії на здійснен-ня заходів щодо фінансової санації. Особливості господарської діяль-ності суб'єкта-банкрута можуть вимагати залучення до процесу санації також інших ліцензованих суб'єктів. Наприклад, операції з відчуження майна у вигляді цінних паперів можуть здійснюватися лише за участю професійних учасників ринку цінних паперів – торговців, реєстраторів, депозитаріїв, які мають ліцензію встановленого зразка. Для суб'єктів фі-нансового ринку необхідними є відповідні ліцензії на здійснення страхо-вих, довірчих, валютних операцій з активами боржника.

Важливе значення при цьому має захист інтересів працівників підприємства-боржника, вибір плану фінансової санації, який найбіль-шою мірою відповідає перспективам соціально-економічного розвитку території, де функціонує боржник, та її мешканців. Незалежно від чи-сельності трудового колективу підприємства-боржника, закон передба-чає можливість інтегральної оцінки інтересів працівників в особі їх пред-ставника, уповноваженого загальними зборами працівників боржника або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржни-ка, представляти інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.

Існують також інші категорії суб'єктів, інтереси яких зачіпаються в процедурі банкрутства. Закон виділяє в особливу групу заінтересованих осіб стосовно боржника, до якої входять юридичні особи, створені з учас-тю боржника. Цей захід попереджає відкачку активів боржника шляхом корпоративних інструментів. Керівник боржника та особи, що входять до складу органів управління боржника, зокрема, головний бухгалтер чи бухгалтер боржника, спроможні досить ефективно впливати на госпо-дарську діяльність. Тому їхня участь в управління фінансовою санацією обмежується законодавче.

Особи, які знаходяться у родинних стосунках (подружжя, діти, бать-ки, брати, сестри, онуки), також можуть залучатися до фінансової сана-ції, але з урахуванням певних обмежень.

Запропоновані терміни зустрічаються також в економічній літерату-рі, де набувають самостійного тлумачення. Вони виражають суб'єктивну оцінку авторів літературного джерела, відображають сутність соціально-економічного явища банкрутства лише у визначених координатах часу, простору, економічної оцінки тощо.

Водночас кожне тлумачення має соціальний зміст, оскільки суб'єкт господарювання взаємопов'язаний з життям територіальної громади, а його виробнича діяльність тісно переплетена з інтересами багатьох лю-дей. Сьогодні місцеві органи влади повніше використовують механізми соціального замовлення в управлінні виробничими системами і соціаль-ний зміст економічних механізмів банкрутства і санації наповнюється новим значенням.

Вивчення соціального змісту дозволяє точніше визначати цілі захо-дів фінансового оздоровлення, що плануються, а після їх завершення – комплексно оцінити досягнутий соціально-економічний результат.

Завдання управління санацією підприємства містить фазу узгоджен-ня дій, щодо якої відбувається співставлення юридичних, економічних та соціальних аспектів розвитку суб’єкта банкрутства з розробкою рішен-ня, яке б враховувало усі аспекти. До процесу узгодження управлінських

рішень (плану фінансової санації) залучаються суб’єкти, інтереси яких присутні у процедурі банкрутства (рис. 2.3).

Підготовка рішення → зіставлення правових норм, економічної теорії, суспільних вимог, узгодження між суб’єктами

Рис.(2.3). Наочне зображення процесу підготовки рішення шляхом узгодження вимог суб’єктів відносин фінансової санації

Оскільки закони і підзаконні акти постійно оновлюються, усесторон-нє пізнання включає облік їх динаміки в часі: введення нових норм або вимог, відміну застарілих правил, коректування термінів або формулю-вань окремої вимоги. Але правові норми не повністю описують еконо-мічне явище, іноді суперечать одна одної тощо. Тому важливим є уміле зіставлення норм законодавства як між собою, так і з теоретичним тлу-маченням, яке міститься в наукових джерелах. Одержання цілісного вра-ження щодо об’єкта управління допомагає надалі фахівцю об'єктивніше діяти і оцінювати результат.

Підсумком цього кроку стає сукупність норм законодавства в коор-динатах часу їх вступу у дію, зміни або відміни в зіставленні з науковими і практичними тлумаченнями. Вона оформляється у вигляді інформацій-ної бази даних ТЗ, по якій можна прослідити існування в господарських відносинах тих або інших правил, оцінити доцільність їх застосування у будь-який момент часу.

Оскільки можливість повного узгодження управлінського рішення існує не досить часто, до процесу управління додається аналіз суб’єктів за їх повноваженнями та властивостями щодо впливу на банкрута.