Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_ab22311720632d6db39b6b62ac4b3a09, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
1.2.3. Проблемне економічне районування : Управління розвитком регіону : Бібліотека для студентів

1.2.3. Проблемне економічне районування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Економічний простір держави, різнорідний за наявністю природних ресурсів, рівнем економічного розвитку й рівнем життя населення, включає ряд територій з особливими ано-маліями. У теорії регіональної економіки такі особливі тери-торії прийнято називати проблемними регіонами (районами). Особливість проблемного районування в тім, що воно не є суцільним і безперервним. Проблемний регіон — це територія, що самостійно не може вирішити свої соціально-економічні проблеми або реалізувати свій високий потенціал і тому вима-гає підтримки держави.

Основними якісними ознаками проблемних регіонів є: особлива кризовість прояву тієї або іншої великої проблеми, що створює загрозу соціально-економічному становищу в країні, політичній стабільності, екологічній рівновазі; на-явність ресурсного потенціалу (виробничого, науково-технічного, трудового, природного), використання якого особ-ливо важливе для національної економіки; особливе значення геополітичного й геоекономічного положення регіону для стратегічних інтересів країни; нестача у регіоні власних фінан-сових ресурсів для розв’язання проблем загальнонаціонально-го й світового значення.

Території проблемних регіонів можуть не збігатися з адміністративно-територіальними одиницями, наприклад, зо-на ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильської АЕС.

У регіональній економіці розрізняють два основних підхо-ди до проблемного районування [9]. Перший підхід — це оцінка регіонів за ступенем гостроти (кризовості) найваж-Розділ 1

ливіших проблем на основі системи індикаторів. До кризових регіонів правомірно відносити території, що зазнали руйнівного впливу природних або техногенних катастроф; регіони широкомасштабних суспільно-політичних конфлік-тів, що викликають руйнування накопиченого економічного потенціалу й значні розміри змушеної міграції населення; регіони, у яких глибина економічної кризи може викликати необоротні соціальні й політичні деформації. Кризовість регіонів діагностується за такими параметрами: 1) виробни-чий потенціал; 2) зайнятість; 3) рівень життя населення; 4) правопорядок; 5) екологія; 6) демографічна ситуація; 7) бюд-жет і фінанси; 8) енергозабезпечення; 9) виробниче забезпе-чення. За кожним параметром визначаються рівні кризовості (у балах): 0 — неперевищення передкризового рівня; 1 — пере-вищення передкризового рівня, але нижче рівня кризової си-туації; 2 — рівень кризи у даній групі територій значно ниж-чий, ніж у іншій групі кризових територій; 3 — найвищий рівень у групі кризових територій.

Другий підхід до проблемного районування орієнтований на політику цілеспрямованого оздоровлення регіонів. В основі цього підходу лежить типологізація за основними проблема-ми. Головними типами проблемних регіонів є відсталі (слабо-розвинутості) й депресивні. До відсталих регіонів відносять регіони, що мають традиційно низький рівень життя у порівнянні з основною масою регіонів країни. Значна частина регіонів цієї групи перебуває в стані тривалого застою; для них характерні низька інтенсивність господарської діяльності, слабкий науково-технічний потенціал, малорозвинута соціальна сфера. Дуже часто соціально-економічна ситуація в цих регіонах обтяжується економічними, кримінальними, етнічними, політичними проблемами. Академік О.Г. Гранберг писав: “Межа, що відокремлює відсталі регіони від основної частини регіонів, у принципі, не може бути однозначною. Ба-гато чого залежить не тільки від регіональної диференціації,

 

але й від можливості держави у наданні реальної підтримки найбільш слабким регіонам. Як не парадоксально, але в ба-гатій державі частка регіонів зі статусом “відсталих” може бу-ти більша, ніж у бідній державі” [9]. Держава може надавати підтримку економічно слабким регіонам у формі стимулюван-ня припливу приватних інвестицій, деяких податкових і кре-дитних пільг та преференцій, селективного датування підприємств, що забезпечують мінімальну зайнятість, і т.ін. Однак основний шлях оздоровлення відсталих регіонів — са-морозвиток на основі використання власного потенціалу й конкурентних переваг.

Депресивні регіони відрізняються від відсталих тим, що при більш низьких, ніж у середньому по країні, сучасних соціально-економічних показниках у минулому ці регіони бу-ли розвинутими, а за деякими виробництвами займали провідні місця в країні. Як правило, ці регіони мають досить високий рівень накопиченого виробничо-технічного по-тенціалу, значну частку промислового виробництва в струк-турі господарства, відносно високий рівень кваліфікації кадрів. Однак з різних причин (через падіння попиту на основ-ну продукцію, зниження її конкурентоспроможності, висна-ження мінеральних ресурсів, погіршення геологічних умов і т.ін.) ці регіони втратили своє колишнє економічне значення й відносні переваги. Причинами утворення депресивних рай-онів можуть бути трансформаційні тенденції в економічному просторі країни, особливості соціально-економічної динаміки й т ін.

Верховною Радою України прийнятий Закон “Про стиму-лювання розвитку регіонів”. У цьому Законі депресивними визначаються:

♦ регіони, у яких протягом останніх п’яти років найнижчі показники валової додаткової вартості на одну людину;

♦ промислові райони, у яких протягом останніх трьох років найвищі середні показники рівня безробіття, зайРозділ 1

нятості в промисловості й найнижчий обсяг промисло-вого виробництва на одну людину;

♦          сільські райони, у яких протягом останніх трьох років найнижча щільність сільського населення, природний приріст населення й висока частка зайнятих у сільсько-му господарстві;

♦          міста обласного значення, у яких протягом останніх трьох років найвищі середні показники рівня без-робіття, зокрема довгострокового, і найнижчий рівень середньої заробітної плати.

За своїм характером показники, що визначають депресив-ний стан території, поділяються на:

а)         показники, які свідчать про те, що соціально-еко-

номічний стан території протягом останніх трьох років визна-

чається низьким рівнем розвитку сільськогосподарського ви-

робництва, промисловості й інших сфер економічної діяль-

ності, нерозвинутою виробничою, соціальною й транспортною

інфраструктурою. До таких показників відносять:

♦          рівень сукупних податкових надходжень на одного жи-

теля;

♦          рівень доходів місцевих бюджетів на одного жителя без обліку трансфертів з державного бюджету;

♦          питома вага непрацездатного населення, у тому числі пенсіонерів;

♦          щільність автомобільних доріг і залізничних колій;

♦          рівень використання сільськогосподарських угідь;

♦          питома вага населення, зайнятого в сільськогоспо-дарському виробництві;

б)         показники, які свідчать про те, що соціально-еко-

номічний стан території протягом останніх трьох років безпо-

середньо пов’язаний з економічним спадом у галузях, які

раніше формували на цій території основну частину бюджет-

них надходжень. До таких показників належать:

♦          рівень зареєстрованого безробіття;

 

♦          рівень навантаження на одне вільне робоче місце;

♦          рівень місцевих податків і зборів на одного жителя;

♦          рівень доходів місцевих бюджетів на одного жителя;

♦          рівень сукупних податкових надходжень на одного жи-теля;

питома вага непрацездатного населення; в) показники, які свідчать про несприятливий еко-логічний стан території, викликаний економічною діяльністю, що протягом останніх трьох років має тенденцію до погіршен-ня. До таких показників відносять:

♦          обсяг і рівень забруднення стічних вод, що скидають у поверхневі водні об’єкти;

♦          обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря й рівень його забруднення;

♦          рівень забруднення земель шкідливими речовинами;

♦          кількість складованих небезпечних відходів;

♦          питома вага порушених земель;

♦          рівень захворюваності населення, у тому числі про-фесійної.

З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їхніх межах можуть здійснюватися такі заходи:

♦          цільове направлення державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної й соціальної інфраструктури;

♦          надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню інфраст-руктури розвитку підприємництва;

♦          спрямування міжнародної технічної допомоги на вирішення актуальних соціально-економічних і еко-логічних проблем, а також здійснення інших найваж-ливіших заходів;

♦          сприяння зайнятості населення, забезпечення цільово-го фінансування програм перекваліфікації й про-фесійного розвитку трудових ресурсів, удосконалюван-ня соціальної сфери;

            Розділ 1

♦ надання державної підтримки розвитку таких тери-торій.

Подолання депресії може також вирішуватися на рівні регіону й підприємств шляхом диверсифікованості, конверсії, модернізації виробництва, пошуку нових ринків збуту й т.ін.

Серед якісних ознак проблемних регіонів є й такий, як на-явність ресурсного потенціалу, що має особливе значення для національної економіки. Регіони, що володіють багатими при-родними ресурсами, але при цьому малозаселені й малоос-воєні, що не мають власних фінансових можливостей для ос-воєння цих ресурсів, правомірно розглядати як проблемні. Ефективною формою їхньої державної підтримки є державні цільові програми регіонального розвитку.

Іншим різновидом проблемних регіонів авангардного ти-пу є вільні економічні зони (ВЕЗ). ВЕЗ визначається законо-давством України як частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності. Метою створення ВЕЗ є прискорення соціально-економічного розвитку регіонів, залучення зовнішніх інвес-тицій, створення нових робочих місць і вирішення проблем використання незайнятого працездатного населення, ак-тивізація підприємницької діяльності, стимулювання експор-тоорієнтованого виробництва, використання нових техно-логій, підвищення ефективності використання місцевих при-родних ресурсів. Тому створення й функціонування ВЕЗ по-винне бути пов’язане насамперед з активізацією економічної діяльності в певних проблемних регіонах, оздоровленням де-пресивних територій і стимулюванням структурних зрушень в економіці. Прикладом ВЕЗ може служити перша в Україні спеціальна (вільна) зона, розташована в Автономній Рес-публіці Крим — Північно-Промислова експериментальна зона “Сиваш”. До неї входить територія Красноперекопського рай-ону, у тому числі міст Красноперекопська й Армянська, за-гальна площа 141 тис. га, чисельність населення регіону 95,3 тис. чоловік.

 

Промислову зону становлять Кримський содовий й Пере-копський бромний заводи, Кримський виробничий рибо-комбінат, два великих хімічних підприємства — Кримське ви-робниче об’єднання “Титан” і Сиваський аніліново-фарбовий завод. До факторів, що дозволили створити привабливий інве-стиційний клімат у регіоні ВЕЗ, належать: унікальні запаси ропи (мінеральні ресурси озера Сиваш і місцеві солоні озера) і наявність інших природних ресурсів; значний трудоресурс-ний потенціал, підготовлений для роботи на підприємствах; наявність виробничого персоналу хімічної промисловості й інфраструктурна облаштованість території; вигідне транс-портно-географічне положення.

Основою механізму ВЕЗ є економічний режим діяльності її суб’єктів, що складається з пільгового, податкового, митно-го, валютно-фінансового й організаційно-правового режимів.

Законодавством України дозволено створювати вільні митні зони й порти, експортні, транзитні зони, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі, рекреаційні, стра-хові, банківські зони й т. ін. За функціональними ознаками всі різновиди зон можна віднести до п’яти типів: зовнішньоторго-вельні, торгово-виробничі, науково-технічні, туристично-рек-реаційні й банківсько-страхові (офшорні) зони.



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_ab22311720632d6db39b6b62ac4b3a09, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0