8.3. Екологічний маркетинг регіону: проблеми формування й управління


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Сучасне вирішення проблеми забезпечення економічно збалансованого розвитку регіонів неможливо без урахування конкретної ситуації, управління якістю навколишнього сере-довища й технологій вибору оптимальних природоохоронних заходів. В умовах ринкової економіки основою регіонального відтворення в рамках концепції економічно збалансованого розвитку є розроблення й реалізація регіональної еколого-соціально-економічної політики, побудованої на довгостро-ковій і поточній маркетинговій стратегії.

Напрямки розвитку регіонів раніше визначалися на галу-зевому рівні, що обумовлювало виділення галузевими відом-ствами відповідних ресурсів, розподіл їх між виробничою й соціальною сферами. Такий підхід не дозволяв забезпечити збалансованість між різними елементами регіональної еко-номіки. Комплексні плани соціально-економічного розвитку регіонів, програми з охорони навколишнього середовища й раціонального використання природних ресурсів, які були по-кликані узгоджувати галузеві й територіальні інтереси, на-справді являли собою механічне зведення галузевих розробок і не відображали необхідних внутрішніх пропорцій регіональ-ної системи. Крім того, вони не мали механізму реалізації, то-му що всі необхідні ресурси перебували в руках галузевих

Розділ 8

міністерств і відомств, а регіональні органи влади відігравали пасивну роль у виконанні затверджених планів.

Відсутність комплексності, диспропорції між різними еле-ментами господарської, соціальної й природної підсистем у розвитку багатьох регіонів України призвели до необхідності впровадження нових методів управління і, зокрема, уп-равління регіональним розвитком на основі маркетингових технологій, що передбачають можливість орієнтації регіонів на одержання максимального економічного ефекту. Продов-ження практики розвитку й розміщення продуктивних сил без належного аналізу й урахування екологічних факторів може надалі негативно змінити екологічне, економічне й соціально-політичне становище не тільки в регіонах, а й у державі в ціло-му [19].

Серед основних цілей, висунутих теоріями регіонального розвитку, варто виділити розроблення комплексного ме-ханізму розв’язання проблем регіонального управління, що включає, зокрема, вирівнювання рівнів розвитку окремих те-риторіальних одиниць, створення ефективних виробничо-гос-подарських комплексів, раціональне використання внутрішніх ресурсів кожного регіону, розроблення програм охорони навколишнього середовища.

Серед основних механізмів удосконалювання еколого-соціально-економічного розвитку регіонів виділяється еко-логічний маркетинг, що являє собою систему заходів, спрямо-ваних на оптимізацію екологічної складової регіонального розвитку.

Слід враховувати, що вдосконалювання регіонального розвитку являє собою довгостроковий процес реалізації стра-тегічної концепції екологічного відродження регіону з ураху-ванням послідовного здійснення еколого-економічних за-ходів.

Регіон розглядається як цілісна система, і в якості його реклами використовуються екологічні переваги даної тери-торії, наприклад, екологічно чисті джерела питної води,

 

відсутність забруднення повітря, відповідність екологічним стандартам. Така ситуація особливо цікава в процесі поліпшен-ня інвестиційного клімату й реалізації екологічно обґрунтова-них програм, проектів, регіональних схем запобігання наслідкам імовірних екологічно небезпечних ситуацій.

Відповідно до концептуальних позицій системи еко-логічного маркетингу територія, з одного боку, із простого місця проведення економічних заходів стає рівноправним учасником ринку, а з іншого, — виступає екологічним товаром, що має свою вартість і екологічну корисність.

В умовах ринкових відносин значну роль відіграють пере-творення, модернізація й екологізація виробництва, що дозво-ляють скоротити випуск нерентабельної, яка не відповідає екологічним вимогам, продукції і створити сприятливі умови для розвитку в регіоні виробництв, що забезпечують високу якість товарів і послуг, здатних конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Велика роль у роз-витку економіки регіону приділяється організації маркетинго-вої діяльності і, зокрема, екологічному маркетингу регіональ-ного відтворення. Як науковий напрямок екологічний марке-тинг регіонів виник на суміжжі економіки регіону, природоко-ристування й маркетингу.

Маркетинговий механізм управління базується на основі теорії регіонального відтворення (відтворення трудових ре-сурсів, фінансово-кредитних і грошових ресурсів, виробничих і продовольчих ресурсів, соціально-побутових послуг, інвес-тиційного процесу, послуг ринкової інфраструктури, природ-но-ресурсного потенціалу, інформації).

Регіональний аспект відтворення природокористування охоплює проблеми комплексного розвитку регіону, забезпе-чення якісного рівня життя населення і являє собою понов-лення на якісно новому рівні кругообігу матеріально-речовин-них, трудових, природних і фінансових ресурсів території, одні з яких направляються на створення умов відтворення, а інші — на забезпечення функціонування самого процесу

Розділ 8

відтворення. У цьому випадку регіональний відтворювальний процес, з одного боку, являє собою підсистему суспільного відтворення природокористування (з урахуванням відтворен-ня природно-ресурсного потенціалу), а з іншого, інтегрує оди-ничні відтворювальні процеси на рівні підприємства й госпо-дарства, збагачуючи їх і формуючи умови для комплексного розвитку економіки регіону.

Відтворювальні цикли становлять єдину систему й пере-бувають у постійній взаємодії. Наявність певних просторових меж, диференціація відтворювальних циклів залежно від видів ресурсів, вироблених товарів, послуг і територіальних розбіжностей, створює можливість формування основи еколо-го-соціально-економічного розвитку регіону.

Відтворювальні цикли можна розглядати як відносно са-мостійну підсистему регіонального відтворення, що постійно відновлюється й забезпечує безперервність функціонування складних елементів регіональної системи і їхніх відтворюваль-них взаємозв’язків. Кожний з них включає кілька стадій, які постійно змінюються в часі і забезпечують безперервність відтворювального процесу.

Внаслідок існування розходжень природно-географічних, економіко-екологічних і інших умов у регіонах України, регіональні відтворювальні процеси природокористування мають свою специфіку. Їхня ефективність залежить від струк-турної, інвестиційної, інноваційної, природоохоронної, соціальної, фінансової, зовнішньоекономічної регіональних політик. Збалансованість цих політик виступає необхідною умовою комплексного пропорційного розвитку регіонів.

У формуванні ресурсів, які забезпечують процес відтво-рення в регіоні, значну роль відіграють міжрайонні економіко-екологічні й соціальні зв’язки. Обмін екологічно чистою про-дукцією й технологіями, територіальний перерозподіл ма-теріальних, природних і фінансових ресурсів, інформаційні потоки, створення єдиної програми з охорони навколишнього природного середовища й раціонального використання при

родних ресурсів — усе це спричиняє формування й впровад-ження екологічного маркетингу регіону.

З підвищенням економічної самостійності регіонів стають актуальними заходи, спрямовані на об’єднання ресурсних можливостей суміжних і прилеглих територій для вирішення загальних проблем. Розв’язання територіальних проблем не-можливе без міжгалузевої й міжрегіональної координації дій, концентрації ресурсів відповідно до логіки досягнення постав-лених цілей.

Територіальний поділ праці, як об’єктивний процес ви-робничої спеціалізації, формування економічних районів, роз-витку міжрайонної кооперації, обміну продукцією й послуга-ми, являє собою просторовий прояв суспільного поділу праці, обумовлений природними, економічними, соціальними й національно-історичними особливостями регіонів. Тери-торіальний поділ праці спричиняється не тільки спеціалізацію регіонів на виробництві певних видів продукції, послуг і при-родних особливостей, а й є об’єктивною основою еколого-еко-номічної інтеграції й взаємодії регіонів.

У результаті галузі й виробництва, що виділяються в про-цесі поділу праці, розташовуються в районах з найбільш спри-ятливими передумовами для їхнього розвитку і відкривають додаткові можливості підвищення ефективності регіонально-го відтворення природокористування як за рахунок переваг галузевої спеціалізації, так і завдяки природно-ресурсним і соціально-економічним можливостям регіонів. Чіткий пере-розподіл функцій і повноважень між рівнями територіальної системи можливий тільки з позицій теорії регіонального відтворення, тому що територіальним утворенням різних рангів властива своя сукупність відтворювальних циклів.

Відтворювальний підхід до управління суспільним роз-витком припускає необхідність установлення безпосередніх і непрямих зв’язків між усіма елементами суспільної системи, дослідження пропорцій, при яких створюються умови для здійснення безперервного відтворювального процесу, орієнто      Розділ 8

ваного на досягнення поставлених еколого-економічних цілей.

Однією з особливостей регіонального відтворення приро-докористування слід вважати наявність двох його аспектів: міжрегіонального й внутрірегіонального. Для міжрегіонально-го аспекту відтворення природокористування центральними є питання територіального розподілу праці, розподілу інвес-тицій, міжрайонної інтеграції, регіонального екологічного маркетингу. Еколого-соціально-економічні функції всіх рівнів територіальної системи, в кінцевому рахунку, полягають у створенні умов, що забезпечують відтворення й раціональне використання регіональних ресурсів, підтримку рівноваги соціальної, економічної й природної систем.

Організація регіонального відтворювального процесу при-родокористування повинна відповідати інтересам населення регіону й бути спрямована на досягнення сприятливих умов життєдіяльності, збереження й відтворення природних систем.

Формування системи екологічного маркетингу регіону здійснюється, насамперед, під впливом інтересів суб’єктів регіонального відтворювального процесу. Тому й суть уп-равління суспільним відтворенням — у визначенні й об’єднанні економічних і екологічних інтересів економічних суб’єктів, виявленні взаємозв’язків між ними й знаходженні методів впливу на погодженість функціонування окремих суб’єктів з метою вирішення еколого-соціально-економічних завдань розвитку регіону.

В умовах реформування національної економіки система екологічного маркетингу повинна бути наділена такими функціями:

♦          прогнозування номенклатури товарів, технологій, вив-чення процесу формування попиту та пропозиції;

♦          розробка, виготовлення й впровадження прогресивної, екологічно чистої техніки й технологій;

♦          проведення науково-дослідних і експериментальних конструкторських робіт з метою створення екологічно

 

чистих товарів, технологій, патентно-ліцензійного за-безпечення;

♦          надання інформаційних, комерційних послуг з коопе-рації у випуску екологічно чистих товарів, технологій і наданні послуг;

♦          залучення резервів виробничих, матеріальних ресурсів і збереження природно-ресурсного потенціалу тери-торії;

♦          спільна участь із фірмами й асоціаціями оптової торгівлі у формуванні структури регіонального ринку з урахуванням екологічних обмежень;

♦          створення економіко-екологічних програм з відроджен-ня регіонів;

♦          проведення екологічних тендерів.

Новий механізм управління виходить із чіткого розмежу-вання владної функції й правової компетенції між усіма рівня-ми територіальної системи. До компетенції територіальних систем усіх рівнів відносяться функції зі створення сприятли-вого середовища життєдіяльності населення, збереження при-родно-ресурсного потенціалу регіонів, а також створення еко-лого-економічних умов господарсько-виробничої діяльності.

Однією з умов здійснення функцій, повноважень і компе-тенції кожного рівня територіальної системи управління вис-тупає наявність економічної бази, що включає природні ресур-си, регіональну й муніципальну власність. Склад і структура власності кожного рівня визначають цілісність територіально-адміністративних утворень, сукупність його функцій і повно-важень. Поділ функцій між органами управління територіаль-но-адміністративних утворень різного рівня й перехід до уп-равління, заснованого на принципах економічної са-мостійності й самофінансування територій, означає, що всі ме-ханізми, які функціонують на території й становлять єдину си-стему управління, повинні бути адекватні цілям і завданням розвитку регіону.

Розділ 8

Функції й важелі управління екологічним маркетингом на регіональному рівні припускають:

♦          участь органів місцевого самоврядування в розвитку інфраструктури регіону;

♦          вирішення питань екологічної безпеки, еколого-соціально-економічного розвитку регіону, у тому числі організації інформаційних центрів, які забезпечують населення інформацією про наявність забруднення;

♦          прогнозування можливих змін у прилеглих районах під впливом будівництва й експлуатації промислового підприємства;

♦          установлення пільгових податків і платежів виробни-кам, які працюють у сфері виробництві екологічно чис-тих товарів і чистих технологій;

♦          фінансову й правову підтримку підприємців, які беруть участь у розвитку агропромислового комплексу й за-безпечують наповнення ринку екологічно чистими спо-живчими товарами;

♦          здійснення комплексу еколого-технічних рішень з раціонального використання природних ресурсів, за-ходів по запобіганню негативного впливу на навко-лишнє природне середовище.

Функціонування системи екологічного маркетингу мож-ливе на основі використання ринкової інфраструктури, по-кликаної забезпечити умови для організації руху товарів, по-слуг і природних ресурсів як у регіоні, так і на міжрегіонально-му рівні. У завдання посередницьких фірм, комерційних центрів, товарних бірж, які діють у межах регіонів, входить ор-ганізація регіонального ринку, сприяння в знаходженні про-давців і покупців екологічно чистої продукції, ресурсів, ор-ганізація аукціонів, створення систем комерційної інформації.

Центри з дослідження попиту й місткості ринку природ-но-ресурсного потенціалу регіону служать сполучною ланкою між підприємствами й торгівлею і виконують координуючу роль як у самому регіоні, так і за його межами. Ці центри ра        

зом з підприємствами, фірмами, компаніями покликані вивча-ти попит на конкретні екологічно чисті ресурси, вироби, това-ри, послуги, проводити опитування населення й торговельних підприємств, вивчати можливості виробництва товарів з вико-ристанням екологічно чистих технологій у межах регіону. Створення розвинутого ринку пов’язане з формуванням сис-тем інформації про ринки екологічно чистих товарів, про ви-робників, про якісні характеристики споживаної сировини. Ця інформація повинна узагальнюватися у спеціально створюва-них регіональних центрах екологічного маркетингу.

Нині у регіонах України матеріальна база ринкової інфра-структури розвинена недостатньо. Відчувається нестача су-часного устаткування, автоматизованих систем управління, що, безумовно, ускладнює процес прийняття рішень оператив-ного характеру.

Стратегічними складовими системи екологічного марке-тингу регіону слід вважати [18]:

♦          маркетинг природних ресурсів;

♦          маркетинг заходів з максимального зниження ступеня ризику виникнення екологічно небезпечних ситуацій;

♦          маркетинг програм збалансування виробництва, спо-живання й поховання (виключення або максимально можливе скорочення перевезень) шкідливих речовин;

♦          маркетинг іміджу;

♦          маркетинг видатних пам’яток історії, культури й садо-во-паркового мистецтва;

♦          маркетинг інфраструктури;

♦          реклама.

Реалізація основних напрямків формування системи еко-

логічного маркетингу неможлива без вирішення завдань еко-логічного, економічного, соціального й науково-технічного ха-рактеру.

Так, блок екологічних завдань повинен включати:

♦          регулювання відносин в області охорони, використання

й відтворення природних ресурсів;

Розділ 8

♦          забезпечення екологічної безпеки;

♦          попередження й ліквідацію негативного впливу госпо-дарсько-виробничої діяльності на навколишнє природ-не середовище;

♦          збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів і інших природних ком-плексів, унікальних територій і природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною;

♦          здійснення заходів з поступового скорочення й наступ-ної повної ліквідації попадання небезпечних для здо-ров’я людини речовин у природне середовище;

♦          наявність пріоритету застосування екологічно безпеч-

них технологій у регіоні;

♦          розроблення плану ліквідації наслідків виробничих аварій;

♦          створення системи контролю діяльності всіх підприємств, організацій і установ, які експлуатують ядерні установки й джерела іонізуючого випроміню-вання;

♦          проведення інвентаризації виробництв, технологій, процесів, при яких у природне середовище попадають канцерогенні, токсичні й радіохімічні речовини;

♦          організацію перевірки імпортованої продукції або сиро-вини на вміст небезпечних хімічних і радіоактивних ре-човин;

♦          розроблення еколого-економічного кадастру територій;

♦          розроблення науковообгрунтованих критеріїв гранич-но припустимих антропогенних навантажень на при-родне середовище кожного регіону;

♦          дотримання доцільної, економічно обґрунтованої чер-говості господарського використання природних ре-сурсів;

♦          створення умов для розширеного відтворення природ-них ресурсів, підвищення продуктивності природного середовища;

 

Серед економічних завдань слід виділити:

♦          забезпечення доступу до різних форм зовнішньоеко-номічної діяльності всім підприємствам і організаціям регіону;

♦          збалансованість економіки регіонів з урахуванням еко-логічних факторів;

♦          використання переваг міжнародного обігу капіталу для розширення експорту готових виробів, раціонального імпорту й створення імпортозамінного механізму ви-робництва в кожному регіоні відповідно до екологічних обмежень;

♦          орієнтація на екологічні потреби того або іншого регіону, підкріплена використанням маркетингових інструментів, націлених на досягнення споживчої задо-воленості як основи регіонального розвитку;

♦          розгляд економіки регіону як системи взаємодіючих суб’єктів — підприємств і організацій різних форм влас-ності, між якими існують матеріальні, фінансові, при-родні й інформаційні зв’язки;

♦          створення спеціальних пільгових економічних ме-ханізмів, стабільної законодавчої бази для залучення іноземного й національного капіталу на базі маркетин-гових досліджень;

♦          збереження наукових і естетичних цінностей.

Блок соціальних завдань включає:

♦          формування потенціалу висококваліфікованої робочої сили за рахунок вивчення й впровадження світового досвіду в сфері управління на основі регіонального еко-номічного маркетингу;

♦          виховання культури менеджменту, маркетингу, орієнтованої на світові вимоги з урахуванням еко-логізації технологій управління;

♦          задоволення потреб населення у високоякісних еко-логічно чистих товарах, послугах, насичення внутріш-нього ринку кожного регіону.

Розділ 8

Вирішення науково-технічних завдань включає:

♦          залучення іноземних і вітчизняних технологій;

♦          прискорення інноваційних процесів;

♦          залучення вчених і фахівців в області регіонального екологічного маркетингу;

♦          підвищення ефективності використання потужностей та інфраструктури виробничо-господарських ком-плексів регіону.

Реалізація комплексу вищевказаних завдань еколого-соціально-економічного характеру спричиняє створення ефек-тивної системи управління регіональним екологічним марке-тингом. Прагнення до рівноваги в розвитку економічної, соціальної й природної систем на території стає можливим, як-що досягається збалансованість між платоспроможним попи-том населення й пропозицією на регіональному ринку товарів і послуг, між параметрами еколого-соціально-економічного роз-витку і ємкістю потенціалу, між масштабами розвитку житло-вого господарства й комунально-побутової сфери.

В умовах економічної самостійності головною вимогою до механізму керування регіоном на основі екомаркетингових технологій є сприяння формуванню ринкової системи, що за-безпечує ріст ефективності виробництва, збалансованість по-питу та пропозиції, підвищення якості товарів і послуг, а та-кож обмеження розвитку ринкових відносин у випадку виник-нення проблем, які неможливо вирішити на основі ринкових регуляторів.

Механізми управління еколого-соціально-економічним розвитком регіону, що формують систему екологічного марке-тингу на державному рівні, диференціюють на такі групи:

1.         Механізм, заснований на використанні важелів само-

регулювання і спрямований на визначення економіко-право-

вих умов діяльності всіх суб’єктів ринкових відносин.

2.         Механізм державного регулювання, що значно розши-

рює державні функції і передбачає участь держави у всіх фазах

відтворювального процесу.

 

3. Механізм стихійного регулювання, що характери-зується пасивною роллю держави й відсутністю передумов для використання важелів саморегулювання. Такий механізм може призвести лише до подальшого посилення розбалансо-ваності ринкової системи.

Становленню нового механізму управління протидіють особливості економічного розвитку, зокрема дефіцит на ринку товарів і послуг (екологічно чистих товарів, технологій і т.ін.), житла, капіталу, який порушує механізм саморегулювання, підсилює дисбаланс внутрішнього ринку, інфляційні процеси й веде до скорочення інвестиційної діяльності. У цих умовах формування ринкової системи неможливе без твердого втру-чання з боку держави. Механізми державного регулювання повинні бути спрямовані на формування й зміцнення ринко-вого простору країни. Однак нормальний процес формування ринкового простору в регіонах залежить не тільки від держав-ного регулювання, а й від регулювання на регіональному й муніципальному рівнях.