Розділ 6. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНОМ 6.1. Органи державного управління


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Відповідно до статей 5, 6 Конституції України [1] народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Державна влада в країні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконав-чу й судову.

Діяльність органів державної влади опирається на строго регламентовані нормативні акти. Це, насамперед Конституції України й Автономної Республіки Крим, Закони України, нормативно-правові акти Президента України й Кабінету Міністрів України, органів місцевих державних адміністрацій і місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

Необхідно звернути увагу на вплив таких нормативних актів на діяльність вищевказаних органів і їхніх посадових осіб, як Регламент Верховної Ради України, акти Консти-туційного Суду України, акти реалізації делегованих повнова-жень, акти Всеукраїнських і місцевих референдумів.

Особливе місце в організації й діяльності органів держав-ної влади займають діючі міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дала Верховна Рада України, у зв’язку з чим вони є частиною національного законодавства.

Єдиним органом законодавчої влади є парламент — Вер-ховна Рада України. Верховна Рада України приймає закони, затверджує Державний бюджет України, контролює виконан-ня держбюджету, визначає основи внутрішньої й зовнішньої політики, затверджує загальнодержавні програми економічно-го, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища. Перелік по

вноважень Верховної Ради України наведений у статті 85 Конституції України.

Однією з найважливіших функцій діяльності Верховної Ради є формування органів державної влади. Так, відповідно до статті 85 Конституції України Верховна Рада дає згоду на призначення на посаду Президентом України Прем’єр-міністра України, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України.

Президент України є главою держави й одночасно главою виконавчої влади в Україні, для чого формує Кабінет Міністрів України, а також призначає керівників інших цент-ральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих дер-жавних адміністрацій і припиняє їх повноваження на цих по-садах.

Відповідно до Конституції України (ст.113) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів вико-навчої влади. Він здійснює виконавчу владу як безпосередньо, так і через центральні й місцеві органи виконавчої влади, на-правляючи, координуючи й контролюючи їхню діяльність. Уряд — це колегіальний орган загальної компетенції, що здійснює керівництво виконавчою й розпорядницькою, тобто адміністративною діяльністю в країні.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Прези-дентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України.

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем’єр-міністр України; перший віце прем’єр-міністр, три віце-прем’єр міністри, міністри.

За поданням Прем’єр-міністра Президент України при-значає міністрів, керівників інших центральних органів вико-навчої влади.

Своїм Указом Президент України затверджує структуру центральних органів виконавчої влади України. У схему ор-ганізації й взаємодії центральних органів виконавчої влади

Розділ 6

входять: міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України; державні комітети й інші цент-ральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державних комітетів України; центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; центральні органи виконавчої влади, діяльність яких направляється й координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів.

Міністерства — це центральні органи виконавчої влади, покликані формувати й реалізовувати державну політику у відповідних сферах громадського життя (секторах державного управління), їх очолюють міністри, котрі є за посадою члена-ми Кабінету Міністрів України.

Державні комітети — це центральні органи виконавчої вла-ди, які, безпосередньо не формуючи урядову політику, покли-кані сприяти міністерствам і уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого й міжсекторного характеру.

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним стату-сом — це новий вид органів виконавчої влади. Особливість да-ного виду органів полягає в тому, що всі питання їхнього пра-вового статусу й взаємин з іншими органами повинні вирішу-ватися шляхом прийняття законів, що визначають повнова-ження й порядок діяльності саме цих центральних органів ви-конавчої влади.

Урядові установи й організації, безпосередньо підлеглі Кабінету Міністрів України, і які за сферою своєї діяльності не можуть бути структурно включені в той або інший цент-ральний орган виконавчої влади, функціонують на основі як єдиноначальності, так і колегіальності й мають право видава-ти загальнообов’язкові (нормативні) акти тільки в межах по-вноважень, делегованих їм Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у схему державного управління входять такі вищі органи виконавчої влади в Україні, як міністерства, комітети, комісії, агентства, державні фонди, митна служба, казначейство, адміністрація, управління, департаменти.

 

При цьому всі комітети, агентства, адміністрації, служби підрозділяються на дві категорії: незалежні (ті, що діють у ме-жах відповідних законів про них) і підконтрольні відповідним міністерствам.

Різні державні комітети відрізняються від міністерств ли-ше тим, що їхні керівники не входять до складу членів Кабіне-ту Міністрів, але їх пільги, оплата праці такі ж, як і міністрів.

Слід зазначити, що в Україні йде активний процес пошуку й створення ефективної функціонуючої системи центральних органів виконавчої влади, що супроводжується змінами в складі міністерств, державних комітетів та інших центральних органів цієї влади.

Так, законом від 3 серпня 1990 р. “Про міністерства й дер-жавні комітети УРСР” був визначений перелік органів цент-ральної влади, що включав 22 міністерства й 14 державних комітетів. А вже через дев’ять місяців — 13 травня 1991 р. був прийнятий закон “Про перелік міністерств і інших централь-них органів державного керування УРСР”, відповідно до яко-го кількість міністерств майже не змінилася, разом з тим у їхньому якісному складі відбулися значні зміни.

Протягом 1992–1999 рр. Президентом України було прий-нято близько 50 указів, якими вносилися зміни в структуру й функції центральних органів виконавчої влади. Внаслідок цих реформувань із переліку міністерств, визначених законом від 13 травня 1991 р., наприкінці 1999 р. залишилося сім міністерств (внутрішніх справ, економіки, іноземних справ, юстиції, охорони здоров’я, фінансів, оборони). Всі інші були створені на базі ліквідованих міністерств.

Сьогодні міністерство розглядається як основна ор-ганізаційно-правова форма в сфері державного управління, призначена для організації управління галузями господарства, соціально-культурного й адміністративно-політичного будівництва, а також як основна ланка системи органів цент-рального управління, що здійснює управління в найбільш важливих сферах соціально-економічного й політичного жит-тя суспільства.

            Розділ 6

Будучи органами держави, міністерства характеризуються всіма ознаками, властивими цьому виду державної організації, а саме: наявністю певної компетенції, організаційною структу-рою, територіальним масштабом діяльності, правовим зв’яз-ком її працівників.

Аналіз загального положення про міністерства дозволяє виділити три групи основних завдань міністерств:

♦          розроблення державних програм і реалізація державної політики;

♦          економічний розвиток і система оподаткування;

♦          здійснення міжнародної й зовнішньополітичної діяль-ності.

Від інших галузевих органів управління міністерства відрізняються обсягом компетенції й територіальним масшта-бом діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, міністерство — це частина державного апарату, один із центральних органів ви-конавчої влади, покликаний здійснювати функції державного управління в межах відповідної галузі на основі Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів.

Рада Міністрів АРК, як орган виконавчої влади, са-мостійно здійснює виконавчі функції й повноваження з пи-тань, віднесених до ведення АРК. Рада Міністрів АРК фор-мується Верховною Радою АРК на строк її повноважень і відповідальна перед нею.

Очолює Раду Міністрів АРК Голова, що призначається на посаду й звільняється з посади Верховною Радою АРК за уз-годженням із Президентом України.

Заступники Голови Ради Міністрів АРК, міністри й голо-ви республіканських комітетів АРК призначаються на посади Верховною Радою АРК за поданням Голови Ради Міністрів АРК.

Уряд АРК не більше двох разів у рік представляє Вер-ховній Раді АРК звіт про свою діяльність у цілому (комплекс-ний), а також щокварталу — письмову інформацію про стан

 

справ у соціально-економічній, культурній та інших сферах життєдіяльності АРК.

За пропозицією Голови Верховної Ради АРК, або не менш п’яти постійних комісій, або однієї третини депутатів від за-гального складу Верховної Ради АРК, вона має право не більше двох разів на рік заслуховувати звіт за окремим на-прямком діяльності Уряду АРК, звіти окремих міністерств, республіканських комітетів про свою діяльність, з якими мо-жуть виступати відповідно Голова Ради Міністрів АРК, його заступники, міністри або керівники республіканських комітетів.

Якщо за результатами звіту діяльність Уряду АРК у ціло-му буде визнана Верховною Радою АРК незадовільною, то во-на має право в порядку, передбаченому Конституцією Ук-раїни, прийняти рішення:

♦          про відставку (припинення повноважень) Ради Міністрів АРК у зв’язку з недовірою;

♦          про звільнення з посади Голови Ради Міністрів АРК у зв’язку з недовірою.

Рада Міністрів АРК здійснює виконавчі функції й повно-важення з питань, віднесених до самостійного ведення АРК, а також здійснює державні виконавчі функції, делеговані відповідно до Конституції України з питань:

♦          розвитку економіки;

♦          планування економічного й соціального розвитку;

♦          фінансової, кредитної й цінової політики;

♦          промисловості, паливно-енергетичного комплексу;

♦          сільського господарства, землевпорядження;

♦          організації й розвитку курортно-рекреаційної сфери й туризму;

♦          зовнішньоекономічної діяльності й зовнішніх зв’язків;

♦          транспорту, зв’язку й дорожнього будівництва;

♦          торговельного й побутового обслуговування населення;

♦          міжнаціональних відносин.

Розділ 6

Уряд АРК у межах своєї компетенції видає постанови, рішення й розпорядження обов’язкові до виконання на всій території республіки.

Організаційно-правовими формами органів виконавчої влади АРК є міністерства АРК, республіканські комітети АРК, органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

За станом на 15.07.2005 р. структура виконавчої влади АРК така:

1.         Рада міністрів АРК:

—        Голова Ради міністрів АРК;

—        перший заступник Голови Ради міністрів АРК;

—        заступники Голови Ради міністрів АРК;

—        міністри; Міністр Ради міністрів АРК.

 

2.         Управління справами Ради міністрів АРК.

3.         Міністерства АРК:

 

—        Міністерство економіки АРК;

—        Міністерство фінансів АРК;

 

—        Міністерство промислової політики, транспорту, зв’яз-ку й паливно-енергетичного комплексу АРК;

—        Міністерство курортів і туризму АРК;

—        Міністерство культури й мистецтв АРК;

—        Міністерство аграрної політики АРК;

—        Міністерство праці й соціальної політики АРК;

—        Міністерство освіти й науки АРК;

—        Міністерство охорони здоров’я АРК;

—        Міністерство будівельної політики, архітектури й жит-лово-комунального господарства АРК;

—        Міністерство у справах молоді, родини й гендерної політики АРК.

4.         Республіканські комітети АРК:

—        Республіканський комітет АРК по земельних ресурсах і єдиному кадастру;

—        Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища.

 

5.         Органи виконавчої влади Ради міністрів АРК:

—        Комітет у справах міжнаціональних відносин і депорто-ваних громадян Ради міністрів АРК;

—        Комітет з охорони культурної спадщини Ради міністрів АРК;

—        Комітет з водогосподарського будівництва й зрошу-вального землеробства Ради міністрів АРК;

—        Комітет з інформації Ради міністрів АРК;

—        Комітет з торгівлі й захисту прав споживачів Ради міністрів АРК;

—        Комітет з фізичної культури і спорту Ради міністрів АРК;

—        Комітет з лісового й мисливського господарства Ради міністрів АРК;

—        Комітет у справах релігії при Раді міністрів АРК;

—        Головне управління зовнішніх зв’язків і міжрегіональ-ного співробітництва Ради міністрів АРК;

—        Головне управління з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботи й цивільному захисту населення Ради міністрів АРК;

—        Головне управління капітального будівництва при Раді міністрів АРК;

—        Республіканська державна інспекція закупівель і якості сільськогосподарської продукції при Раді міністрів АРК;

—        Державна інспекція з нагляду за технічним станом ма-шин і устаткування при Раді міністрів АРК;

—        Державний архів в АРК.

6.         Органи виконавчої влади зі спеціальним статусом:

—        Фонд майна АРК;

—        Постійне представництво АРК у столиці України місті Києві.

В областях і районах України, а також у містах Києві й Се-вастополі виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим ор-ганом виконавчої влади й входить у систему органів виконав-чої влади.

Розділ 6

Місцеві держадміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією й законами України, актами Президента Ук-раїни, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні держадміністрації в Автономній Рес-публіці Крим — також рішеннями й постановами Верховної Ради АРК, рішеннями Ради міністрів АРК, прийнятими в ме-жах їхніх повноважень.

Перед держадміністраціями постають такі завдання:

1.         Виконання Конституції, законів України, актів Прези-дента України, Кабінету Міністрів України, інших органів ви-конавчої влади вищого рівня.

2.         Забезпечення законності й правопорядку, дотримання прав і свобод громадян.

3.         Виконання державних і регіональних програм соціаль-но-економічного й культурного розвитку, програм їхнього національно-культурного розвитку.

4.         Підготовка й виконання відповідних бюджетів, а також звіт про їхнє виконання.

5.         Взаємодія з органами місцевого самоврядування.

6.         Реалізація інших наданих державою й делегованих відповідними радами повноважень.

Склад держадміністрацій формують голови дер-жадміністрацій, які у межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання, визначають їхню структуру.

Голови держадміністрацій призначаються на посаду пре-зидентом України за поданням Кабінету Міністрів на строк повноважень глави держави.

Кандидатури на посади голів обласних держадміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться Прем’єр-міністром України, а районних держадміністрацій на розгляд Уряду вносяться головами відповідних обласних дер-жадміністрацій. На кожну посаду вноситься одна кандидатура.

У випадку відхилення Президентом України представле-ної кандидатури відповідно Прем’єр-міністр або голова облас-ної держадміністрації вносять на розгляд Кабінету Міністрів нову кандидатуру.

 

Голови місцевих держадміністрацій одержують повнова-ження з моменту призначення. Статтею 9 закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачені випадки припинення повноважень голів держадміністрацій, а саме:

1)         порушення ними Конституції й Законів України;

2)         втрата громадянства, виявлення факту подвійного гро-мадянства;

3)         визнання судом недієздатним;

4)         виїзд на проживання в іншу країну;

5)         набуття законної сили обвинувачувального вироку су-ду;

6)         порушення вимог несумісництва;

7)         за особистою ініціативою Президента України;

8)         висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради;

9)         подача заяви про звільнення з посади за власним ба-жанням.

Повноваження голів держадміністрацій можуть бути при-пинені Президентом у випадку:

♦          прийняття відставки голови відповідної обласної дер-жадміністрації;

♦          подання Кабінету Міністрів України на підставах, пе-редбачених законодавством про державну службу;

♦          висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради;

♦          смерті.

Перший заступник голови обласної держадміністрації призначається на посаду головою обласної держадміністрації за згодою Прем’єр-міністра України, а заступник голови об-ласної держадміністрації — за узгодженням з відповідним віце-прем’єр міністром України.

Перші заступники й заступники голів районних дер-жадміністрацій призначаються на посади головами районних держадміністрацій за узгодженням з відповідними заступни-ками голів обласних держадміністрацій.

Розділ 6

Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів держадміністрацій призначаються й звільняються від посад головами відповідних держадміністрацій за узгод-женням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою виконання покладених на держадміністрації за-вдань Кабінетом Міністрів України визначений зразковий пе-релік їхніх структурних підрозділів. Голови дер-жадміністрацій мають можливість у межах установленого фонду заробітної плати за узгодженням з Урядом утворювати управління, відділи, не передбачені в переліку. При цьому в структуру головного управління повинне входити не менш, ніж два управління, що забезпечують реалізацію державної політики в окремо визначеній сфері діяльності. Кількість працівників управління не може бути меншою ніж 4 чоловіки, у самостійних відділах — не менше ніж 6 чоловік.

До складу обласної держадміністрації можуть входити такі структурні підрозділи:

1.         Відділи й інші підрозділи секретаріату: організаційний; інформаційно-аналітичний; кадрової роботи; юридичний; діловодства й контролю; господарсько-фінансовий; взаємодії з політичними партіями й громадськими організаціями; взаємодії із правоохоронними органами.

2.         Управління й інші структурні підрозділи: економіки й власності; зовнішньоекономічних зв’язків, торгівлі й побуто-вого обслуговування населення; промисловості, енергетики, транспорту й зв’язку; фінансового, капітального будівництва; у справах національностей, міграції й релігії; житлово-кому-нального господарства; соціального захисту населення; освіти, охорони здоров’я; державний архів; оборонної й мобілізаційної роботи й ін.

Структурні аналогічні підрозділи можуть бути утворені в районних держадміністраціях.

Основною організаційною формою роботи дер-жадміністрацій є засідання, на яких розглядаються питання, що належать до їхньої компетенції.

 

Робота держадміністрацій здійснюється на основі пер-спективних, поточних (квартальних) і оперативних (місячних, тижневих) планів.

Управління (відділи), інші структурні підрозділи, апарати держадміністрацій складають квартальні й місячні плани, які розробляються з урахуванням особистих планів їхніх співробітників.

Плани роботи держадміністрацій повинні передбачати за-ходи, спрямовані на реалізацію державної регіональної політики, виконання Конституції й законів України, актів ор-ганів виконавчої влади вищого рівня, державних і регіональ-них програм соціально-економічного й культурного розвитку, здійснення інших наданих державою, а також делегованих відповідною радою повноважень.

Прийняття на державну службу в держадміністрацію здійснюється шляхом конкурсного відбору або за іншою про-цедурою, визначеною законодавством, інших працівників, не віднесених до категорії держслужбовців відповідно до законо-давства про працю.

Для сприяння здійсненню виконання повноважень дер-жадміністрації голова створює консультативні, дорадчі й інші допоміжні органи й служби (ради, комісії, колегії, робочі гру-пи й т.ін.).

Завдання, функції й функціональний склад названих ор-ганів і служб визначає голова держадміністрації.

Для погодженого розгляду питань, віднесених до повнова-жень держадміністрації, обговорення найважливіших на-прямків її діяльності, держадміністрації можуть створювати колегії в складі голови держадміністрації (голова колегії), йо-го заступників і керівника апарату (за посадою), а також керівників управлінь, відділів і інших структурних підрозділів держадміністрації. Склад колегії обласної, Київської й Севас-топольської міської адміністрації не повинен перевищувати 19, а районної — 15 чоловік.

Рішення колегії приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів колегії і

            Розділ 6

оформляються протоколами, підписаними головою колегії, а потім проводяться в життя, як правило, розпорядженнями або дорученнями голови держадміністрації.

Для правового, організаційного, матеріально-технічного й іншого забезпечення діяльності держадміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематич-ної перевірки виконання актів законодавства й розпоряджень держадміністрацій, надання методичної й іншої практичної допомоги держадміністраціям і органам місцевого самовряду-вання, головою держадміністрації створюється апарат дер-жадміністрації в межах виділених бюджетних коштів.

Апарат очолює керівник, який призначається на посаду головою держадміністрації, що: організує його роботу; забез-печує підготовку матеріалів на розгляд голови дер-жадміністрації; організує доведення розпоряджень до вико-навця; відповідає за стан діловодства; виконує інші обов’язки.

З питань організації роботи апарату його керівник видає накази. Апарат відповідно до покладених на нього завдань:

♦          обробляє документи, що надходять у дер-жадміністрацію;

♦          здійснює розробку проектів розпоряджень;

♦          перевіряє виконання актів законодавства, розпоряд-жень і доручень голови держадміністрації;

♦          аналізує з доручення керівника держадміністрації ро-боту органів місцевого самоврядування, надає їм не-обхідну методичну й практичну допомогу;

♦          представляє голові проекти планів роботи дер-жадміністрації, забезпечує контроль їхнього виконан-ня;

♦          здійснює організацію засідань колегії;

♦          аналізує разом зі структурними підрозділами дер-жадміністрації соціально-економічне й суспільно-політичне становище на відповідній території;

♦          забезпечує ведення діловодства, дотримання таємності й службової таємниці;

 

♦ здійснює матеріально-технічне й господарсько-побуто-ве забезпечення діяльності держадміністрації.

Апарат у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з управліннями, відділами й іншими структурними підрозділами держадміністрації й виконавчих органів (апара-тами) рад.

Третьою гілкою державної влади в Україні є судова влада.

Судова система в Україні складається із судів загальної юрисдикції й Конституційного Суду. Система судів загальної юрисдикції будується на принципах територіальності й спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів за-гальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судо-вими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення постановлюються судами від імені України й обов’язкові до виконання на всій території України. Суди, що діють на території АРК, входять у єдину си-стему органів судової влади України. АРК бере участь у забез-печенні діяльності судів, що діють на території АРК.

Нагляд за дотриманням законів, виконанням судових рішень, а також підтримка державного обвинувачення в суді здійснюються прокуратурою України.