5.3. Формування структури міського господарства на основі оцінок профільності підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Органи місцевого самоврядування, що діють із метою підвищення якості життя городян, повинні проводити активну економічну політику, спрямовану на зміцнення потенціалу са-мофінансування міста, зростання доходів населення. Для цьо-го міські органи доступними їм коштами повинні сприяти за-лученню й розвитку в місті таких видів діяльності, які забезпе-чують найбільш ефективне використання обмежених міських ресурсів і одержання максимально корисних для міста еко-номічних, соціальних, демографічних і екологічних резуль-татів. Інакше кажучи, необхідно впливати на зміну структури народного господарства міста, що приводить до зростання ча-стки високоефективних для міста галузей виробництв.

У найбільших містах, де число підприємств вимірюється сотнями, а з розвитком малих підприємств — й тисячами,

Розділ 5

міським органам необхідний спеціальний методичний інстру-ментарій, “компас”, що дозволяє в цій безлічі існуючих і ство-рюваних підприємств вибрати ті, які більше потрібні місту, і ті, які для міста малоефективні. Як такий інструмент може ви-користовуватися методика, заснована на оцінці профільності підприємств міста.

Під профілюванням розуміється цілеспрямована зміна структури народного господарства міста в напрямку збільшен-ня частки галузей і виробництв, що максимально відповідають економічним регіональним факторам виробництва й задо-вольняють вимоги раціонального народногосподарського поділу праці. Управління структурою соціально-економічного комплексу міста ефективно можна здійснювати на основі оцінок профільності галузей і підприємств, що відображають відповідність економічних і соціальних рис виробничих об’єктів характерним економічним і соціальним рисам ресурс-ного потенціалу та сформованого господарського комплексу міста.

Профілювання може розглядатися як форма територіаль-но-галузевої організації виробництва, що забезпечує найбільш повне й ефективне використання природних, виробничих і на-уково-технічних ресурсів міста й збалансованість його еко-номічного і соціального розвитку на основі формування та ре-гулювання структури господарства з урахуванням еко-номічних, географічних і соціальних умов міста. Профілюван-ня означає здійснення науково-технічної, організаційно-еко-номічної й соціальної територіальної політики розвитку підприємств, спрямованої на реалізацію цілей міста при вра-хуванні народногосподарських і галузевих інтересів.

Здавалося б, у нових умовах ослаблення галузевого керівництва й роздержавлення, формуючи політику профілю-вання, можна було б не брати до уваги галузеві та народногос-подарські критерії й опиратися тільки на оцінки регіональної профільності. Це, однак, було б неправильно й, у всякому разі, не далекоглядно з боку міськради. Справа в тому, що процес

 

профілювання об’єктивно стосується інтересів суб’єктів, що є носіями галузевих і народногосподарських інтересів. Такими носіями можуть бути власники підприємств, їхні представни-ки — органи з управління державним майном того або іншого рівня, галузеві асоціації підприємств, урядові органи, що про-водять певну науково-технічну й економічну політику. Носії цих інтересів можуть сприяти або протидіяти зусиллям міськради з реалізації вироблюваної політики профілювання. І ця політика буде тим вдаліша, чим повніше враховані при її розробленні інтереси всіх суб’єктів, що мають вплив на те або інше підприємство.

Крім того, дана схема оцінки профільності застосовується не тільки для органів місцевого самоврядування, що виробля-ють свою економічну політику й орієнтуються насамперед на регіональні інтереси, а значить, і на регіональні фактори профільності. Оцінка профільності може проводитися за да-ною схемою й державними органами, що здійснюють вироб-лення й реалізацію територіальної політики держави. Зро-зуміло, що в цьому випадку без оцінки профільності галузей з народногосподарських і галузевих позицій не обійтися.

Оцінка рівня профільності підприємств і галузей прова-диться на основі системи критеріальних показників, що врахо-вують економічні, екологічні й соціальні вимоги до розвитку структури виробництва.

Під терміном “профільна галузь або підприємство” ро-зуміється виробництво:

♦          яке орієнтовано на виконання виробничих завдань, обумовлених спеціалізацією міста в народногоспо-дарському комплексі країни;

♦          для якого найбільш сприятливий комплекс наявних місцевих виробничих ресурсів і можливостей;

♦          яке ефективно використовує наявні територіальні й га-лузеві ресурси для інтенсифікації виробництва;

♦          яке сприятливо впливає на соціальні показники роз-витку міста.

Розділ 5

За ступенем профільності галузі й підприємства можуть ранжируватися на кілька груп: профільні, малопрофільні й не-профільні.

Профільним може бути назване підприємство, що відповідає, як правило, всім чотирьом умовам: воно повинне відповідати спеціалізації міста, обумовленій загальнонародни-ми інтересами, вдало “вписуватися” в комплекс місцевих ре-сурсів і існуючих підприємств, відповідати соціальним цілям міста й ефективно використовувати надавані можливості інтенсивного розвитку.

Під малопрофільним підприємством розуміється таке, ко-тре неефективно використовує окремі види виробничих ре-сурсів у силу відсталості своєї техніки або технології, негатив-но впливає на соціальні показники розвитку міста.

Під непрофільними виробництвами розуміються підпри-ємства або окремі цехи, діяльність яких не “вписується” в за-гальну господарську спрямованість соціально-економічного комплексу міста, які мають слабкі зв’язки із цим комплексом, не відповідають за рівнем і структурою припустимих витрат дефіцитних видів виробничих ресурсів, створюють несприят-ливі умови життя населення або перешкоджають нормальному розвитку міста. Комбінації і кількісне вираження цих критеріїв при визначенні непрофільних виробництв можуть бути доволі різними.

На основі інформації про рівень профільності галузей і підприємств територіальні органи регулювання економіки мо-жуть проводити науково обґрунтовану структурну політику, спрямовану на підвищення загального рівня профільності на-родного господарства міста, Управління вдосконалюванням структури народного господарства міста на основі процесу профілювання вимагає:

а)         періодичних оцінок рівня профільності об’єктів

профілювань — галузей і підприємств — з урахуванням народ-

ногосподарських, галузевих, регіональних критеріїв;

б)         диференціації економічних заходів взаємодії міста й

підприємств залежно від рівня профільності останніх.

 

Формально завдання оцінки профільності підприємства складаються із класифікації всієї безлічі господарських об’єктів міста на ряд груп, що розрізняються за необхідними управлінськими впливами у процесі профілювання — уп-равління структурним розвитком міста. Крім того, кожний об’єкт повинен одержати сукупність приватних оцінок профільності за окремими факторами, що необхідно для прий-няття детальних рішень із приводу регулювання даного об’єкта, установлення конкретних розмірів податкових пільг, орендної плати, ставок місцевих податків.

У загальній схемі оцінки профільності вибудовуються дві основні лінії: оцінка профільності галузей (підгалузей), що проводиться з позицій інтересів власника, а також народного-сподарських і галузевих інтересів, і оцінка профільності підприємств за регіональними факторами профільності, що відображає інтереси розвитку самого міста.

Змістовним підготовчим етапом є аналіз динаміки струк-тури народного господарства міста, профілю міста, що вже склався, функціональної спеціалізації галузей, проведений для вирішення двох взаємозалежних завдань: формування си-стеми факторів, критеріїв і показників профільності й форму-вання переліку об’єктів оцінки профільності.

Для оцінки профільності галузей (підгалузей) виділяють дві групи факторів профільності.

У першу групу включають фактори, покликані забезпечи-ти врахування народногосподарських інтересів, носіями яких можуть бути урядові органи. Критеріальні показники для цих факторів специфічні — вони мають не кількісний, а якісний характер. А саме, критерієм профільності може виступати “Пріоритетність у країні”, тобто згадування даної галузі як пріоритетної в концепції соціально-економічного розвитку на-родного господарства країни або в інших документах, у яких формулюється довгострокова науково-технічна й соціально-економічна політика держави. На основі аналізу цих доку-ментів галузі, названі в числі пріоритетних, ставляться в групу

Розділ 5

профільних. Якщо стосовно якихось галузей поставлені за-вдання скорочення виробництва, вони належать до мало-профільних.

Аналогічно пропонується підходити до диференціації га-лузей за фактором “Пріоритетність у регіоні”. Якщо оцінка за першим фактором опирається на документи, що не мають, як правило, детальної територіальної прив’язки, то для оцінки за другим фактором можна використати матеріали генеральної, територіальної й галузевої схем розвитку й розміщення про-дуктивних сил, ТЕО генплану міста, розробки науково-дослідних інститутів і т.ін. Ці документи опираються на серй-озну наукову роботу й містять вказівки на раціональні на-прямки структурних зрушень у господарствах окремих тери-торіальних одиниць. Вибравши з даних схем те, що відносить-ся до міста, можна цілком чітко виділити високопрофільні й профільні для міста галузі.

Отже, критеріальними показниками за факторами народ-ногосподарської пріоритетності служать нагадування в доку-ментах, що відображають економічну стратегію країни, а нор-мативами, що дозволяють віднести галузь до однієї із груп профільності, є статус документа й контекст нагадування. На-приклад, у найближчі роки в групу високопрофільних повинні бути віднесені такі галузі, що визначають науково-технічний прогрес і розв’язання невідкладних соціальних завдань, як ма-шинобудування, електротехнічна, легка, харчова галузі про-мисловості, житлово-цивільне будівництво. Підприємства цих галузей при проведенні профілювання структури народного господарства в будь-якому місті повинні одержувати переваги, звичайно, з урахуванням їх оцінок за регіональними фактора-ми профільності.

Другу групу факторів профільності галузей становлять фактори галузевої пріоритетності, оскільки переваги у розвит-ку в даному місті певної частини галузевого виробництва по-винні формуватися з урахуванням закономірностей розвитку й розміщення галузі в цілому.

 

Оцінюючи профільність із галузевих позицій, необхідно виявити ефект, що виникає у випадку розширення або скоро-чення даного виробництва в даному місті. Ефект оцінюється у порівнянні з витратами, необхідними для розвитку вироб-ництва в аналогічних розмірах у інших пунктах, і виникає в силу об’єктивних розходжень в умовах функціонування одно-типних підприємств галузі в різних регіонах. Розходження впливають на величину транспортних витрат, вартість будівництва, позначаються на витратах, необхідних для залу-чення робочої сили. Не завжди враховуються, але можуть істотно варіювати соціальні й екологічні умови виробництва в різних пунктах, що, в остаточному підсумку, позначається й на народногосподарській ефективності.

Основне завдання, що виникає при оцінці профільності галузей з погляду розходжень у галузевій ефективності вироб-ництва, зводиться до визначення й зіставлення виграшів (про-грашів) окремих галузей від розвитку й функціонування їхніх підприємств у даному пункті в порівнянні з іншими містами країни або середньогалузевим значенням ефективності вироб-ництва. Для його вирішення, насамперед, необхідно вибрати критеріальний показник, що характеризує абсолютний або відносний ефект (збиток) галузі або власника підприємства від функціонування підприємства в даному місці у порівнянні з іншими можливими пунктами.

Фактором, покликаним безпосередньо відбити цю сторо-ну профільності, обраний фактор “Галузева рентабельність”. Критеріальним показником служить величина відхилення (в %) фактичної рентабельності виробництва галузевої сукуп-ності підприємств даного міста від средньогалузевої у країні. Рентабельність розуміється як відношення чистого прибутку (за винятком усіх платежів за ресурси й податків) до вартості товарної продукції. Певні інформаційні труднощі можуть ви-никнути при конкретних розрахунках у зв’язку з одержанням середньогалузевого нормативу. Справа ще й у тім, що як ета-лон не завжди доцільно брати середнє за всією галуззю. Це виРозділ 5

правдано, якщо в місті галузева сукупність підприємств подібна до галузі в цілому. Якщо ж у місті представлені одне-два підприємства, причому специфічних для галузі, повинен бути підібраний еталон на основі середніх за аналогічними підприємствами або навіть одному підприємству-аналогу.

Значення критеріального показника вище 100% означає, що для даного виду виробництва комплекс місцевих умов сприятливий і розвиток таких підприємств тут ефективний. Значення менше 100% свідчить про наявність альтернативних варіантів розвитку, де виробництво більш ефективне.

Оцінки профільності галузей за окремими факторами агре-гуються спочатку у дві зведені оцінки — народногосподарської й галузевої пріоритетності, а потім в одну оцінку профільності галузі. Ці оцінки відображають загальні закономірності розміщення виробництва й розвитку продуктивних сил і харак-теризують ступінь зацікавленості в розвитку галузей у даному місті таких суб’єктів, як урядові органи, галузеві асоціації або концерни, власники підприємств. Оцінки привласнюються всім підприємствам даної галузі (при цьому деякі галузі одержують високі бали за результатами аналізу функціональної спеціалізації, наприклад галузі обслуговування). Потім на підставі поєднання оцінок профільності, отриманих за галузе-вою приналежністю, і оцінок за регіональними факторами здійснюється підсумкове угрупування підприємств.

Визначення ступеня профільності за регіональними фак-торами базується на наближеній оцінці впливу, що справляє даний об’єкт на ефективність соціально-економічного розвит-ку міста, на якість міського середовища виробництва й життєдіяльності. Оцінка профільності об’єкта за регіональним фактором профільності проводиться на основі зіставлення конкретних соціально-економічних характеристик даного об’єкта й об’єктивно сформованих умов розвитку соціально-економічного комплексу міста в цілому, ступінь відповідності яких визначає успішність реалізації певного фактора регіональної ефективності виробництва.

 

При оцінці об’єкта за регіональними факторами профіль-ності враховуються місцеві економічні й соціальні умови роз-витку виробництва, від яких залежать темпи зростання обсягів діяльності й рівень ефективності функціонування об’єкта.

Важливо відзначити, що при розгляді профільності об’єктів ураховується не тільки й не стільки вплив тери-торіальних умов на обставини роботи даного підприємства (наприклад, наявність сировинних ресурсів, робочої сили, во-ди й т.ін.), скільки вплив роботи самого підприємства на ефек-тивність функціонування всього господарського комплексу та умови життя населення.

Регіональний фактор профільності виділяється для того, щоб оцінити розмір внеску даного підприємства в загальну регіональну ефективність у певному напрямку (регіонально-му фактор ефективності). При відборі регіональних факторів профільності враховують сталість дії протягом тривалого періоду часу, принципову можливість виміру фактора й ва-гомість впливу фактора.

Регіональні фактори профільності поєднують у три групи:

а)         фактори регіональних ресурсів, використання яких (ре-

сурсів) в інтересах підвищення регіональної ефективності тре-

ба або лімітувати в силу дефіцитності, або стимулювати при

наявності відносного надлишку:

♦          фактор трудових ресурсів;

♦          фактор регіональних сировинних і паливно-енергетич-них ресурсів;

♦          фактор земельних ресурсів;

♦          фактор водних ресурсів;

♦          фактор потужності транспортного вузла;

♦          фактор потужності будівельних організацій;

б)         фактори науково-технічного рівня виробництва, враху-

вання яких стимулює розвиток виробництв, що мають більш

високий рівень і темпи науково-технічного прогресу;

♦          фактор кваліфікаційної структури використовуваних трудових ресурсів;

♦          фактор наукоємкості виробництва;

Розділ 5

в) фактори взаємовпливу промислових об’єктів з госпо-дарським комплексом міста й умовами життя населення;

♦          фактор регіональної кооперації й комплексування;

♦          фактор екологічності виробництва;

♦          фактор умов праці;

♦          фактор соціально-побутової інфраструктури;

♦          фактор демографічної структури;

♦          фактор виробництва товарів для населення.

Перша група факторів пов’язана з оцінкою профільності за показниками витрати окремих видів територіально обмеже-них ресурсів багатоцільового призначення. Практично всі те-риторіальні ресурси можуть розглядатися як обмежені, але ступінь їхньої дефіцитності різний залежно від досягнутих об-сягів використання цих ресурсів. Неоднаковий ступінь витра-ти ресурсів щодо їхнього запасу визначає різний підхід до оцінки профільності підприємства з використання даного ви-ду ресурсів. Ті види ресурсів, які обмежені найбільшою мірою, повинні експлуатуватися найбільш ефективно, скорочення їхнього використання повинне всіляко стимулюватися й пе-редбачатися при виборі спеціалізації господарства. Ресурси, що перебувають у відносному надлишку, в інтересах зростан-ня обсягу виробництва повинні повніше втягуватися в госпо-дарський оборот, і в цих цілях раціонально розвивати галузі, що активно споживають дані ресурси. Таким чином, при оцінці ступеня профільності за факторами територіальних ре-сурсів в одних випадках перевагу одержують підприємства, які найбільше ощадливо й ефективно використовують певний ресурс, в інших — об’єкти, що успішно втягують у вироб-ництво відносно надлишкові ресурси.

Урахування факторів другої групи необхідний для ак-тивізації регіональних факторів ефективності, пов’язаних з повним використанням науково-технічного потенціалу регіону й прискоренням розвитку НТП у промисловості.

Третя група поєднує фактори профільності, що відобража-ють підвищення регіональної ефективності виробництва, пов’язані з участю підприємства в загальному господарському

 

комплексі міста і його впливом на параметри соціального, еко-логічного, демографічного характеру. Так, фактор регіональної кооперації й комплексування дозволяє оцінити потенційний внесок підприємства в підвищення ефекту за рахунок ор-ганізації активної взаємодії з господарським комплексом регіону за лінією кооперованих поставок, використання відходів виробництва, створення й експлуатації підприємств загального користування. Фактор соціально-побутової інфрас-труктури стимулює розвиток підприємств, що збільшують соціальний ефект на рівні регіону за рахунок збільшення по-тужності соціально-побутової інфраструктури регіону й поліпшення тим самим умов праці й побуту населення. Фактор виробництва товарів для населення дозволяє врахувати внесок підприємства в ріст ефекту за рахунок підвищення реальних доходів населення регіону, оскільки профільність за цим фак-тором оцінюється часткою товарів народного споживання й продовольчих товарів у загальному обсязі виробництва.

Для кожного регіонального фактора профільності фор-мується критеріальний показник, значення якого розрахо-вується для кожного підприємства й об’єднання. Залежно від відхилення значення даного показника від територіального нормативу підприємству привласнюється бальна оцінка сту-пеня профільності підприємства по даному фактору. Тери-торіальні нормативи варіюють слідом за змінами в напруже-ності балансу використання того або іншого ресурсу в регіоні, параметрів соціальної, демографічної й екологічної обстанов-ки в регіоні й фіксують еталонні значення критеріальних по-казників, необхідних для судження про профільність за регіональними факторами.

У табл. 3 наведені основні критеріальні показники для оцінки профільності об’єктів за регіональними факторами.

Деякі із запропонованих критеріальних показників мо-жуть бути використані при оцінці тільки промислових об’єктів. Як правило, неважко підібрати модифікацію, що доз-воляє розрахувати критеріальні показники й для підприємств інших галузей.

Розділ 5

Таблиця 3

Основні критеріальні показники для оцінки профільності об’єктів за регіональними факторами

 

№ з/п  Регіональні фактори  Показники

1          Трудові ресурси        Питомі витрати живої праці на 1000 грн умо-вно чистої продукції, чол. – рік/тис. грн

2          Сировинні й паливно-енергетичні ресурси         Частка місцевих сировинних і паливно-енергетичних ресурсів у загальному обсязі споживання цих ресурсів, %

3          Земельні ресурси      Виробництво товарної продукції, розрахову-ючи на одиницю земельної площі, зайнятої підприємством, включаючи площу санітарно-захисної зони, тис. грн /га

4          Водні ресурси            Виробництво товарної продукції, розрахову-ючи на 100м3 водоспоживання, включаючи витрату води для розведення нормативно-очищених стоків, тис. грн / тис. м3

5          Якість продукції        Частка продукції, що відповідає міжнародним стандартам і має патентну чистоту в загаль-ному обсязі товарної продукції, %

6          Регіональна кооперація й комплексування           Частка обороту підприємства, що доводиться на постачальників і споживачів у загальному обороті підприємства, %

7          Виробництво товарів для населення міста           Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання й культурно-побутового призначення на 1 грн фонду заробітної плати, грн

8          Екологічність виробниц-тва           Кількість шкідливих невловлюваних речовин, що відходять від стаціонарних джерел забру-днення, розраховуючи на 100 грн товарної продукції, т/тис. грн

9          Умови праці  Частка працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими й тяжкими умовами праці в зага-льній чисельності робітників та службовців, %

10        Соціально-побутова ін-фраструктура        Вартість основних фондів невиробничого призначення, розраховуючи на одного зайня-того, тис. грн

11        Госпрозрахунковий до-ход Розмір госпрозрахункового доходу підприєм-ства, розраховуючи на одного зайнятого, тис. грн

 

Велике значення надається групі факторів, пов’язаних з на-уково-технічним рівнем виробництва. Основні напрямки інтен-сифікації виробництва на сучасному етапі визначаються НТП. Можливості НТП, що виникають у місті в силу концентрації відповідного потенціалу, повинні використовуватися як можна найповніше — від цього залежать значною мірою загальні темпи економічного розвитку промисловості й усього народного гос-подарства міста. Тому варто враховувати науково-технічний рівень виробництв, що розвивають у місті, для того, щоб галузі, які мають потребу в інтенсивній взаємодії з науково-дослідни-ми організаціями, самі здатні стати стимуляторами НТП і ефек-тивно використати науковий і кваліфікаційний потенціал міста, одержали першорядний розвиток.

У поданій групі факторів виділяють, насамперед, “Якість продукції”. Цей фактор покликаний диференціювати безліч підприємств за ступенем використання можливостей підви-щення науково-технічного рівня, виділити технічно передові й технічно відсталі підприємства. Показники якості продукції служать при цьому гарним індикатором. Випуск продукції, що відповідає міжнародним стандартам і захищений патентами, можливий тільки при високому рівні виробництва.

Окрема група поєднує фактори, що відображають напрям-ки ефективності соціально-економічного розвитку міста, пов’язані з участю підприємства в загальному господарському комплексі і його впливом на параметри соціального й еко-логічного характеру.

Основна мета наведених вище груп оцінок — сформувати рангові ряди, тобто класифікувати промислові об’єкти міста за типом впливу на регіональну й галузеву ефективність вироб-ництва й за характером планово-управлінських впливів, не-обхідних для підвищення ефективності розвитку промислово-го комплексу регіону.

У підсумковому ряді профільності утворяться основні рангові угрупування промислових об’єктів: профільні, такі, що підлягають допрофілізації, непрофільні галузі й виробництва.

Розділ 5

Рангові угрупування промислових об’єктів являють со-бою цінну інформацію, необхідну для прийняття уп-равлінських рішень у галузевому й територіальному планово-му органах для підготовки структурних зрушень.

Виведення непрофільного підприємства дозволить одер-жати наступні основні ефекти в місті:

а)         знизити вплив, що погіршується, на навколишнє сере-

довище або параметри соціального розвитку міста;

б)         використати ресурси, що вивільнилися, для розвитку

виробництв із підвищеними показниками ефективності

функціонування в даному місті;

в)         створити за рахунок ресурсів, що вивільнилися, інфра-

структурні виробництва;

г)         підвищити ресурсну збалансованість розвитку

підприємств, що залишилися у місті, при виведенні ресурс-

номісткого підприємства, і поліпшити за рахунок цього

функціонування кожного з виробництв, різко підвищити

ступінь їх профільності.