5.2. Організація взаємодії місцевих органів влади з підприємствами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Роздержавлення економіки й децентралізація державного управління створили принципово нове середовище для орРозділ 5

ганізації відносин міських органів влади й підприємств. Не-обхідність їхньої взаємодії визначена наявністю великого по-ля спільних інтересів підприємств і міськради. Підприємства зацікавлені в зручному середовищі для свого виробництва, інфраструктурної насиченості території, місцевих ресурсах, тобто у факторах, що перебувають у сфері впливу міськради. Міськрада, у свою чергу, має потребу в підприємствах як джерелах доходів населення й бюджету й зацікавлена у за-лученні підприємств до участі у вирішенні завдань розвит-ку міста. Звичайно, ні міськрада, ні підприємства не по-винні допускати прямого втручання в справи один одного, але взаємодія на договірній, взаємовигідній основі не-обхідна обом суб’єктам. Ці взаємини повинні будуватися на принципах рівності, партнерства, взаємної вигоди, взаємної відповідальності й повного відшкодування при використанні ресурсів і продукції підприємств радою, а підприємствами — всіх видів ресурсів території й послуг організацій місцевих рад. При цьому повинно бути забезпечене дотримання законо-давства; відсутність адміністративного командування й еко-номічного диктату з боку кожного з учасників відносин; взаємну урахування потреб і можливостей підприємств і рад; наявність довгострокової стратегії відносин. Дотримання умо-ви взаємовигідності відносин припускає облік усього спектра областей взаємодії, пошук компромісу на всьому полі взаємних інтересів. Можна виділити чотири основних ділянки цього поля, чотири сфери відносин міста й підприємств. Такі відносини складаються з приводу: 1) умов відтворення й вико-ристання територіальних ресурсів; 2) загальних умов середо-вища виробництва; 3) умов життя й відтворення робочої сили працюючих й усіх жителів міста; 4) охорони навколишнього середовища.

Перша група відносин стосується міських земельних та інших природних ресурсів, розпорядником яких виступає ра-да, а користувачем — підприємство. Ці ресурси утворять еко-номічну базу місцевого самоврядування, розпорядження ними

 

— основний важіль проведення незалежної економічної й соціальної політики міста. Тому міські органи зацікавлені у відтворенні територіальних ресурсів, використанні їх з макси-мальною віддачею для досягнення цілей міста. Підприємства, у свою чергу, мають потребу в територіальних ресурсах, праг-нуть одержати кращі ресурси. Крім природних ресурсів підприємства, як правило, користуються послугами інженер-ної й виробничої інфраструктур, що перебувають у кому-нальній власності ради. У цьому зв’язку підприємства висту-пають, по-перше, як користувачі, а по-друге, можуть виступа-ти і як інвестори, зацікавлені в підвищенні якості інфраструк-турного обслуговування, тобто виробнича інфраструктура пе-ребуває в зоні спільного інтересу підприємства й ради.

Предметом відносин другої сфери, пов’язаною з першою, є створення й використання загальних умов середовища вироб-ництва. Сюди відносяться: а) спільне регулювання формуван-ням господарського комплексу й забезпеченням його збалан-сованості; б) створення господарсько-організаційної ринкової інфраструктури (бірж, оптової торгівлі, банків) і забезпечення правопорядку. І підприємства, і міськрада зацікавлені в існу-ванні в місті зручного середовища для високоефективного ви-робництва. Кожне з підприємств одержує при цьому вигоду для свого виробництва, а місто в цілому одержує у вигляді бю-джетних відрахувань свою частку доходів від росту ефектив-ності й може залучати нові високоприбуткові підприємства. Тому підприємства й міськрада об’єктивно зацікавлені в об’єднанні зусиль з удосконалювання управління на території й з регулювання господарської діяльності. Органи місцевого самоврядування в умовах ринкової економіки повинні вироб-ляти й проводити в інтересах міста політику формування такої структури господарства, при якій найбільш ефективно вико-ристовуються територіальні ресурси й дотримується збалан-сованість господарського комплексу, що дозволяє успішно функціонувати кожному з підприємств міста. Звичайно, ос-новним регулятором стає ринковий механізм, і структура госРозділ 5

подарства міста складається під впливом багатьох сил — кре-дитної політики банків, прямих зусиль інвесторів, громадсь-ких рухів. Але міські органи повинні бути якщо не провідною, то принаймні однією із сил, що забезпечують дотримання інте-ресів розвитку міста при формуванні господарського комплек-су. Інструментом проведення цілеспрямованої економічної політики міста може служити профілювання виробництва.

Третя сфера, де перетинаються інтереси міськради й підприємства, — умови життя й відтворення робочої сили тру-дящих. Якщо для ради підвищення якості життя й умов соціального обслуговування є безпосередньою метою, то для підприємств це один з найважливіших засобів зростання ефективності виробництва за рахунок підвищення якості ро-бочої сили. Крім того, за сформованою практикою об’єкти соціальної сфери є як у міськради, так і в підприємства, що ви-магає координації й узгодження стратегії розвитку єдиної по суті соціальної сфери міста на базі поєднання різних форм фінансування з боку бюджету міста й коштів підприємств.

Ще одна область відносин, у силу своєї важливості виділе-на з групи відносин із приводу природних ресурсів, — відноси-ни, пов’язані зі збереженням і регенерацією навколишнього середовища.

Механізм функціонування міста в умовах самоврядування й самофінансування буде надійно працювати лише тоді, коли він буде створювати можливості для узгодження інтересів і зна-ходження компромісів у розглянутих вище областях взаємодії міськради й підприємств. При цьому пріоритет інтересів підприємства в одній області може компенсуватися пріорите-том інтересів ради в іншій області, мистецтво організації відно-син полягає саме в умінні знаходити взаємоприйнятні ком-проміси на основі максимального урахування потреб (інте-ресів) і можливостей кожної зі сторін. Рада, що діє в умовах ринку й децентралізації, повинна опанувати це мистецтво. За-лишаючись органом влади, вона стає й своєрідним суб’єктом ре-гулювання ринку й однією із сил, що діють на ньому.

 

З урахуванням чинного законодавства основні взаємні права й обов’язки органів міського самоврядування й підприємств можна подати у вигляді таких схем (мал. 7, 8).

Виконком ради:

♦          створює необхідні умови для забезпечення ефективно-го функціонування підприємств у місті, надає послуги виробничої інфраструктури;

♦          у необхідних випадках розглядає й погоджує плани підприємств у частині, що стосується інтересів міста;

♦          одержує від підприємств необхідну інформацію, перед-бачену статистичною звітністю;

♦          визначає в межах своєї частки податків розміри знижок і пільг;

♦          установлює місцеві податки й платежі; за узгодженням сторін одержує частину грошових платежів у бюджет “натурою”, тобто у вигляді продукції й ресурсів, що бу-ли використані для розвитку міста або обміну;

♦          реєструє землекористувачів, відводить і вилучає зе-мельні ділянки, установлює ставки орендної плати за землю;

♦          забезпечує екологічний контроль; ухвалює рішення щодо виділення земель для будівництва нових і розши-рення діючих підприємств;

♦          регулює житлове будівництво й розподіл житла.

Підприємство:

♦          подає на узгодження плани в частині, що стосується інтересів міста;

♦          здійснює платежі й відрахування в бюджет міста;

♦          бере участь у програмах розвитку інфраструктури міста;

♦          платить за територіальні ресурси;

♦ здійснює природоохоронні заходи; дотримується вста-новлених норм викидів або платить штрафи й відшкодує збит-ки від нанесення шкоди навколишньому середовищу;

♦          передає частку коштів на житлове будівництво;

Розділ

утворювані підприємства

на використання землі та інших земельних ресурсів

діяльність підприємств, що порушують встановлений режим природокористування

реєструють

заходи підприємств, що стосуються інтересів населення територій

діяльність підприємств місцевого господарства

підприємствами, що є комунальною власністю

умови оренди землі, плати за землю; умови договорів, що регулюють господарські відносини, місцеві податки; пільги за податками на прибуток; нормативи затрат на відомчі соціальні об’єкти

за збитки, що завдані інтересам

населення, місцевому господарству,

навколишньому середовищу

Мал. 7. Важелі впливу місцевих рад на підприємства.

♦ при самостійному житловому будівництві передбачає будівництво об’єктів соціальної сфери.

Вироблення конкретних умов взаємодії міста й кожного підприємства припускає певний порядок підготовки узгод-ження інтересів, що передбачає збирання і оцінку об’єктивної інформації про можливості, потреби, плани розвитку кожної із взаємодіючих сторін. Така інформація дає можливість оціни

 

Підприємство

додаткові робочі місця, в т.ч. для інвалідів

на узгодження плани в частині, що стосується интересів міста

платежі і відрахування в бюджет

у програмах розвитку інфраструктури міста

за територіальні ресурси

природоохоронні заходи

встановленої норми викидів або платить штрафи і відшкодовує збитки

часткові кошти на житлово -комунальне будівництво

Мал. 8. Взаємодія підприємств із місцевими радами.

ти рівні соціального й економічного розвитку, виявити про-блеми, матеріальні й фінансові ресурси, які можуть стати об’єктом узгодження. Це дозволить уникнути суб’єктивізму, адміністративно-силового натиску, прийняття нездійсненних і потенційно конфліктних рішень.

Цю інформацію можна умовно розділити на три групи по-казників: 1) економічний потенціал підприємства; 2) внесок підприємства в розвиток міста; 3) використання підприємством міських ресурсів і соціальної сфери.

Розділ 5

У першу групу входять показники загального характеру: обсяг виробництва, чисельність зайнятих, вартість основних фондів, прибуток, середньомісячна заробітна плата, рента-бельність, фондовіддача, продуктивність праці. Ці показники потрібні для оцінки фінансового стану підприємства, його по-тенціалу.

Друга група містить показники, що відображають різні на-прямки внеску підприємства на утримання і розвиток міста: платежі в бюджет міста; розмір участі на паях у будівництві або експлуатації об’єктів місцевого господарства; обсяг покуп-ки акцій міськвиконкому; обсяг добровільних перерахувань коштів у фонди виконкому; витрати на утримання своєї соціальної сфери; допомога міським об’єктам соціальної сфе-ри й місцевого господарства; вкладення у будівництво відо-мчих соціальних об’єктів; витрати на створення прогресивних робочих місць; витрати на екологізацію виробництва; продаж виконкому і його підприємствам дефіцитних виробів і ма-теріалів; випуск товарів народного споживання й надання по-слуг населенню.

На основі показників цієї групи можна розрахувати інтег-ральний сумарний і питомий (на одного зайнятого) внесок підприємства в розвиток міста.

Третя група показників характеризує внесок міста в роз-виток підприємства, тобто обсяг використовуваних підприємством територіальних ресурсів: чисельність зайнятих за освітою й кваліфікацією; площу території й санітарно-за-хисної зони; обсяги споживаної води; об’єм шкідливих ви-кидів в атмосферу й воду; використання послуг і комунальних підприємств; обсяг перевезень; тепло-, електроспоживання; забезпеченість працівників підприємства соціальними блага-ми; забезпеченість житлом; забезпеченість дитячими устано-вами; забезпеченість гаражами; забезпеченість садовими ділянками; забезпеченість послугами транспорту й т.ін.

За допомогою цієї групи показників можна ранжирувати підприємства за ступенями споживання міських ресурсів, ма

ти відомості про те, що підприємство одержувало й одержує від міста.

Зіставлення інтегральних, узагальнюючих показників, от-риманих на основі інформації другої й третьої груп, дає підста-ву для висновків про ступінь відповідності взаємних внесків. На базі результатів зіставлення виробляється податкова політика стосовно того або іншого підприємства, визначають-ся шляхи узгодження інтересів.

Міськрада може стимулювати підприємства до вкладень у розвиток міста за допомогою податкової політики, ініціюван-ня вигідних акціонерних проектів, установлення різних умов оренди й використання інших ресурсів міста.

Моделлю відносин, що дозволяє правильно враховувати й погоджувати взаємні внески міста й підприємств, може стати система договорів про умови взаємодії, що їх укладають ви-конкоми міської або районної Ради й підприємства. У договорі фіксуються зобов’язання підприємства за платежами у бюд-жет та інші форми участі в розвитку території, з одного боку, і гарантії виконкому зі створення умов для поліпшення життєдіяльності населення й функціонування підприємства — з іншого. Договір є формою дозволу (ліцензії) на використан-ня територіальних і інших ресурсів міста, що видається всім підприємствам, які функціонують у місті.

У структурі договору виділяються дві частини. У першій фіксуються нормативні, обов’язкові для підприємства умови діяльності на території міськради — ліміти й ставки платежів за територіальні ресурси, види податків, у тому числі місцеві, податкові шкали, пільги й умови їхнього застосування, про-гнозовані обсяги платежів за роками. У другій частині відоб-ражаються договірні умови й взаємні зобов’язання підприємств і виконкому, що є результатом угоди сторін.

З боку ради при укладанні договору підприємству гаран-тується право розміщення й ведення господарства на території міста, надання в обговорених розмірах послуг виробничої інфраструктури, що перебуває в комунальній власності. ВиконРозділ 5

ком ради бере зобов’язання з розвитку соціальної інфраструк-тури в зоні підприємства або проживання його працівників, з виділення або будівництва силами комунальних організацій на замовлення підприємства певних обсягів житлової площі, місць у дитячих дошкільних установах, а в необхідних випадках — відводу земель під виробничі або невиробничі цілі. Для цього виконком вивчає потреби підприємства і його трудящих.

Крім обов’язкових платежів і умов у договорі відобража-ються добровільно взяті підприємством зобов’язання щодо участі в соціально-економічному розвитку міста: обсяги внесків у цільові фонди; розміри участі на паях у фінансуванні загальноміських або локальних програм; зобов’язання з по-купки акцій підприємств і організацій, створюваних виконко-мом; обсяг взятого у виконкому замовлення на виробництво; обсяг продукції, що надається в розпорядження виконкому за твердими цінами; масштаби власної соціальної сфери. Крім того, у ряді випадків рада пропонує підприємствам пільгові умови заміни грошових виплат натуральними — наданням ма-теріальних і трудових ресурсів, необхідних раді. Міськрада може приймати рекомендаційні рішення на адресу підприємств з виробництва товарів народного споживання, наданню шефської допомоги й т.ін. Якщо домовленість досяг-нута, то відповідні умови відображаються в договорі.

Всі зобов’язання з участі в розвитку міста підприємства беруть на себе добровільно. Міська рада й орган, що представ-ляє інтереси підприємств міста (наприклад асоціація підприємств), можуть приймати спільні рекомендаційні рішення за середніми нормами участі в кожний період часу з урахуванням чисельності зайнятих та інших обставин.

При необхідності в договір щорічно вноситься уточнююча інформація з узгодження сторін. Договори укладаються з усіма юридично самостійними підприємствами, розташовани-ми в місті, а також з головними організаціями, що мають у місті свої філії й цехи. Для організації договірної роботи при раді створюється договірна комісія з депутатів, працівників

 

виконкому, членів асоціації підприємств, представників підприємств. Комісія реєструє всі укладені договори, забезпе-чує єдність підходу при укладенні договорів, стежить за спра-ведливим розподілом навантаження між підприємствами, роз-глядає конфліктні ситуації.

Обґрунтування, висновок, коригування, контроль за вико-нанням договорів повинні стати одним із основних напрямків діяльності виконкомів міської й районної рад. Ця діяльність повинна ґрунтуватися на гарному знанні підприємств, припу-скає наявність методик оцінки потенціалу підприємств, аналізу ефективності використання територіальних ресурсів, виміру інтегрального внеску підприємства в соціально-еко-номічний розвиток міста, оцінки ступеня профільності. Опа-нувавши необхідним арсеналом методичних засобів, ради змо-жуть у рамках договірної роботи виробляти й проводити політику економічного регулювання розвитку міста в інтере-сах підвищення якості життя населення.