4.2. Територіальні прогнози


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Система передпланових територіальних обґрунтувань включає дослідження й розробки з соціальних, економічних, на-уково-технічних і екологічних проблем регіонів і розміщення продуктивних сил. Вона складається з ряду взаємозалежних до-кументів, створення яких являє собою складний ітераційний процес аналізу й відбору альтернатив розвитку регіонів. В ос-нові цієї системи лежать різні прогнози. Прогноз — це система аргументованих наукових подань про майбутній стан досліджу-ваного об’єкта, що носять імовірнісний, але досить достовірний характер. Регіональний прогноз — це дослідження перспектив розвитку регіону, що носить попередній характер і містить гіпо-тези про напрямки розвитку й майбутній стан регіону в цілому й окремих його складових. Він дозволяє оцінити різні варіанти розвитку регіонів на передплановій стадії.

Результати прогнозів служать вихідним матеріалом для здійснення таких важливих етапів, як вибір цілей розвитку на

            Розділ 4

певний період, розробка концепції розвитку регіону; вони ви-користовуються для контролю над ходом виконання програм, у частині передбачення віддалених результатів роботи.

Теорія й практика регіонального прогнозування одержали істотний розвиток у радянський період в інститутах Держ-планів і Рад з вивчення продуктивних сил Академій наук со-юзних республік. Незважаючи на недоліки адміністративно-розподільної системи управління і її загальну неефективність, вона мала необхідні елементи, що забезпечують керованість і можливість протриматися протягом багатьох десятиліть. Адміністративно-розподільна система опиралася на логічно взаємопов’язану систему передпланових розробок і директив-но затверджуваних планів.

До складу територіальних передпланових документів вхо-дили:

♦          на народногосподарському рівні — Комплексна програ-ма науково-технічного прогресу й Генеральна схема розвитку та розміщення продуктивних сил країни;

♦          на галузевому рівні — Схема розвитку й розміщення га-лузей;

♦          на регіональному рівні — Схема розвитку й розміщення продуктивних сил республік, областей, цільові регіональні програми, районні планування, проекти планування й забудови міст і населених пунктів.

Слід зазначити, що ці розробки не завжди ґрунтувалися на реальних матеріально-технічних можливостях країни. У той же час виконання передпланових досліджень змушувало роз-вивати єдине організаційно-методичне забезпечення, вимага-ло формування інформаційної бази, що характеризує природ-но-ресурсний потенціал, тенденції демографічного розвитку, показники галузевої спеціалізації й міжрегіональної взаємодії, тенденції в соціальному розвитку й т.ін. [5].

Зміна суспільно-економічних відносин, перехід до ринко-вої економіки, структурні зміни форм власності унеможлив-люють використання старої системи передпланових розробок.

 

Необхідне створення таких технологій управління, які б адек-ватно відображали нове соціально-економічне середовище й відносини між її елементами. Безперечно, те, що розробка про-гнозів і, зокрема, створення цілісної методології регіонального прогнозування є найважливішим напрямком підвищення на-укового рівня планування в цілому.

Система регіональних прогнозів повинна охоплювати проблеми розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у регіоні й включати основні їхні види:

♦          демографічні прогнози (чисельність і структуру насе-лення, трудові ресурси, міграційні процеси);

♦          прогнози природних ресурсів і їхнє освоєння (на-явність ресурсів, ефективність їхнього використання, запаси);

♦          прогнози розвитку науки й техніки (розвиток фунда-ментальної науки, прикладні дослідження, впровад-ження наукових розробок у народне господарство);

♦          економічні прогнози динаміки виробництва і його структурних зрушень; оцінка розвитку галузей, складу й конкурентоспроможності їхньої продукції;

♦          економічні прогнози (стан природного середовища, комплекс заходів щодо запобігання або максимального пом’якшення негативного впливу господарської діяль-ності на навколишнє природне середовище);

♦          соціальні прогнози (зайнятість населення, безробіття, доходи населення й т.ін.).

Кожний вид регіональних прогнозів має свою специфіку, свій певний об’єкт. Разом з тим всі вони взаємозалежні, між ними існують прямі й зворотні зв’язки. Логічно розробці еко-номічних прогнозів передують прогноз природних ресурсів, демографічні прогнози. Соціальні прогнози дозволяють виз-начити цілі розвитку. Прогнози науки й техніки, природних ресурсів, населення характеризують перспективний науковий потенціал і ресурси, необхідні для розвитку регіону в перспек-тиві.

Розділ 4

Всі види розроблюваних регіональних прогнозів поєдну-ються в такому документі, як Схема-прогноз розвитку й розміщення продуктивних сил регіону, у якому визначаються завдання й основні показники економічного й соціального розвитку регіонів, забезпечення комплексного використання природних ресурсів, вирішення соціальних, економічних і еко-логічних проблем.

Територіальна схема (прогноз) складається на період 15 і більше років з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, оцінки місцевих конкурентних переваг, обмежень перспектив-ного розвитку регіону. Методичною основою формування Схеми є Методичні рекомендації з розробки Схеми (прогно-зу) розвитку й розміщення продуктивних сил України і її регіонів (областей) на тривалу перспективу, розроблені вче-ними Ради з вивчення продуктивних сил України НАН Ук-раїни (2001р.), а також Методичні рекомендації з формування регіональних стратегій розвитку, затверджених Міністерст-вом економіки й з питань європейської інтеграції України (2002р.).

Для Автономної Республіки Крим Схема-прогноз розвит-ку й розміщення продуктивних сил розроблена до 2015 р.[2]. Загальною концептуальною основою розроблення Схеми став поділ перспективи на три періоди: 2001–2005 р., 2006–2010 р., 2011–2015 р., які відрізняються суспільно-економічними умо-вами, особливостями відтворювального процесу, масштабами й характером існуючих обмежень. Для кожного періоду роз-роблені два сценарії: перший — консервативний, песимістич-ний, помірний, другий — оптимістичний, сценарій шансів, або цільовий. Розходження між варіантами укладаються в перед-баченні демографічної і трудоресурсної ситуації, повноті ви-конання програмних соціально-економічних заходів та відповідно інтенсивності прояву головних тенденцій суспільно-економічних перетворень.

Структурно Схема представлена десятьома розділами. У першому розділі подано характеристику регіону і його місце в

 

господарському комплексі України. З’ясовуються тенденції до зміни пропорцій між галузями спеціалізації й обслуговуючих галузей, зміни у співвідношенні виробництва й споживання в регіоні, транспортно-економічні зв’язки. Аналізуються соціальний розвиток регіону, рівень життя населення, для цього оцінюються показники реальних доходів населення, зміни в структурі споживання продовольчих і непродовольчих товарів, забезпеченість житлом, об’єктами культурно — побу-тового призначення, охорони здоров’я, освіти тощо.

Головна мета розділу — виявити диспропорції й недоліки в розміщенні продуктивних сил, резерви й можливості вдоско-налювання перспективного розвитку регіону.

У другому розділі Схеми даються аналіз двох груп ресурс-ного потенціалу регіону: соціально-економічної й природно-ресурсної та перспективи їх розвитку.

Оцінка соціально-економічного потенціалу базується на виявленні тенденцій демографічного розвитку, економічної активності населення, зайнятості й стану ринку праці. Для оцінки економічного потенціалу регіону аналізуються струк-турні зрушення у виробничому потенціалі, оцінюється фінан-совий капітал регіону, інституціональні перетворення й розви-ток підприємництва.

Оцінка природно-ресурсного потенціалу проводиться по таких напрямках: земельні ресурси й землекористування, мінерально-сировинні ресурси, водні ресурси, лісові ресурси, рекреаційні й вторинні ресурси. Метою дослідження є вивчен-ня природних передумов розміщення продуктивних сил, су-часного їхнього стану й можливостей перспективних змін.

Третій розділ Схеми — “Прогноз і основні напрямки ком-плексного розвитку економіки”. Основним завданням цього розділу є вивчення темпів, пропорцій і структури економіки регіону, формування стратегічних цілей і пріоритетів розвит-ку, визначення факторів економічного росту й структурної мо-дернізації. Дається характеристика основних показників роз-витку промисловості регіону, у тому числі за галузями і видаРозділ 4

ми виробництв: видобуток енергетичних матеріалів, харчова промисловість і переробка сільськогосподарської продукції, легка промисловість, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість, промисловість будівельних матеріалів, мета-лургія й обробка металу, машинобудування, ремонт і монтаж машин та устаткування, виробництво й розподіл електрое-нергії, газу й води. У кожній галузі виявляються найваж-ливіші проблеми, вирішення яких є необхідною умовою по-дальшого ефективного розвитку промислового комплексу, формуються першочергові завдання відродження промисло-вого виробництва.

Аналогічним образом розглядаються стан і стратегічні тенденції розвитку сільського господарства, будівельного ком-плексу, транспорту й зв’язку, наукової й інноваційної діяль-ності, ринкової інфраструктури.

У четвертому розділі “Соціальний розвиток і підвищення добробуту населення” розглядається важлива складова сучас-ної економіки — соціальна сфера, перспективи розвитку під впливом сильних і слабких факторів її росту. У розділі дається стан і тенденції розвитку реальних доходів і витрат населення, виявляється значна галузева диференціація рівнів оплати праці, характеризується структура сукупних витрат домогос-подарств регіону, структура споживаних продуктів харчуван-ня. У результаті формуються цілі розвитку, стратегічні пере-ваги й обмеження, пріоритетні напрямки підвищення рівня життя населення. У галузях соціальної сфери: торгівля й рес-торанне господарство, житлово-комунальне господарство, транспортне обслуговування населення, охорона здоров’я й соціальна допомога, культура й відпочинок, туризм і рекре-аційна діяльність, розглядаються стан і тенденції розвитку, у кожній галузі виявляються основні проблеми розвитку (за-грози, ризики), формуються цілі й пріоритетні напрямки роз-витку.

Розділ п’ятий Схеми присвячений формуванню тери-торіальної структури господарства, включає прогноз тери

торіальної структури населення (розселення населення по містах і районах регіону), прогноз територіальної структури об’єктів економічної діяльності й промислового виробництва (концентрація галузей промисловості у містах і районах), те-риторіальну структуру виробництва товарів народного спожи-вання, прогноз територіальної структури сільськогосподарсь-кого виробництва й територіальну структуру санаторно-ку-рортного господарства. Власне кажучи, цей розділ являє со-бою детальне економічне районування: визначає територіаль-но-виробничі комплекси, промислові зони, вузли й інші тери-торіальні утворення. Виділяються території, на яких немож-ливе розміщення деяких підприємств (наприклад, у зв’язку з великим забрудненням природного середовища) або, навпаки, на яких є умови для нового будівництва більших підприємств, населених пунктів.

У шостому розділі Схеми “Розселення й розвиток посе-лень” розглядаються тенденції формування систем розселен-ня й типів поселень, що відбувається в комплексі з вирішен-ням проблем розвитку й розміщення продуктивних сил регіону й під впливом соціально-економічних факторів. У розділі аналізуються міські поселення, селища міського типу, сільське розселення, виявляється специфіка розселення насе-лення регіону, установлюються фактори перспективного роз-витку, заходи щодо реалізації стійкого розвитку поселень. У розділі виділяються населені пункти, у яких не рекомен-дується нове будівництво й розширення діючих підприємств; розробляються основні напрямки й черговість розвитку се-редніх і малих міст, передбачаються заходи щодо стабілізації росту великих міст, обґрунтовується система внутрірегіональ-ного розселення.

Сьомий розділ “Охорона навколишнього середовища” містить аналіз екологічної ситуації в регіоні, виявлення основ-них причин її погіршення: недосконалість територіальної структури регіону, висока енерго- і водоємкість господарства, широке використання отрутохімікатів у сільському госпо            Розділ 4

дарстві, застарілі промислові технології тощо, прогноз еко-логічної ситуації й стратегічні завдання на довгострокову пер-спективу.

Розділ восьмий “Природно-техногенна й економічна без-пека” містить прогнози ситуацій, обумовлених розміщенням на території регіону потенційно небезпечних об’єктів, на яких зберігаються пожежо-, вибухо- і хімічно небезпечні речовини; наявністю небезпечних природних явищ і процесів, виклика-них метеорологічними, геологічними й гідрологічними причи-нами. Крім того, у цьому розділі приводяться прогнози інфекційних захворювань людей, захворюваність на соціально небезпечні хвороби (туберкульоз, СНІД).

Економічна безпека регіону — це сукупність дії комплексу тих умов і факторів, при яких зберігається можливість підтримки адекватного стану економічного потенціалу. Скла-довими економічної безпеки є:

♦          економічна самостійність, причому насамперед як здійснення контролю над ресурсами регіону, мож-ливість залучати й використовувати капітал на власній території, найбільш повно використати конкурентні пе-реваги регіону;

♦          стабільність економіки як у ракурсі цілісності всієї еко-номічної системи, так і окремих її елементів із блоку-ванням впливу дестабілізуючих факторів;

♦          здатність до розвитку на основі інноваційних стратегій з постійною модернізацією виробництва й створенням умов і гарантій підприємницької діяльності;

♦          підтримка необхідного рівня самодостатності еко-номіки: забезпечення її необхідними природними, тру-довими, фінансовими, інтелектуальними й інфор-маційними ресурсами.

Економічна безпека регіону визначається широким колом геополітичних, економічних, адміністративно-правових, на-уково-технологічних, соціально- культурних, демографічних і екологічних факторів. Із прив’язкою до особливостей АРК [2]

 

вони повинні виконувати певні проблемно-орієнтовані за-вдання:

♦          збереження функціональних структур автономії в імовірних кризових ситуаціях майбутнього розвитку;

♦          забезпечення зовнішніх і внутрішніх імунітетів еко-номіки автономії від дестабілізуючих впливів джерел безпеки;

♦          захищеність ресурсного потенціалу й економічних інте-ресів автономії;

♦          забезпечення конкурентоспроможності економіки на внутрішніх і світових ринках;

♦          забезпечення якості життя населення на рівні високо-цивілізованих країн світового співтовариства.

Досягнення необхідного рівня економічної безпеки авто-номії вимагає вирішення комплексу функціональних завдань. Їх можна розмістити у змістовній послідовності:

♦          створення системи моніторингу й ідентифікації загроз економічнійї безпеці, розробка стратегії й тактики їхнього блокування;

♦          істотне підвищення якості державного й господарсько-го управління із чіткою координацією всіх рівнів прий-няття рішень і підпорядкованості їхньої роботи єдиним цілям;

♦          впровадження нових методів управління, апробованих світовою практикою й адекватних особливостям еко-номіки АРК;

♦          істотне зменшення тіньового сектора економіки авто-номії на основі заходів адміністративного, економічно-го й правового характеру;

♦          істотне посилення фінансового потенціалу реального сектора економіки з паралельним забезпеченням зба-лансованого розвитку бюджетної сфери й максималь-ним поліпшенням інвестиційного клімату АРК;

♦          здійснення структурної перебудови економіки з ураху-ванням відповідних відтворювальних, функціональних,

            Розділ 4

соціально-економічних і економіко-екологічних про-порцій;

♦ забезпечення соціального розвитку, адекватного роз-витку економіки автономії зі стійким підвищенням зро-стання якості життя населення.

У розділі дев’ятому Схеми “Військово-економічна безпека” дається оцінка військово-економічного потенціалу господарст-ва регіону, стан якого визначається розвитком базових галузей промисловості й у першу чергу оборонно-промислового ком-плексу й тієї частини науково-технічного комплексу, що обслу-говує оборонні й мобілізаційні потреби регіону й держави.

Функціонуючи у взаємодії із цивільним сектором промис-лового комплексу, оборонне виробництво регіону відіграє си-стемоутворюючу роль у вирішенні оборонних завдань, гаран-туванні воєнно-економічної безпеки держави.

Розділ десятий “Зовнішньоекономічна діяльність” роз-криває питання шляхів нарощування експортного потенціалу регіону, розширення зовнішньоекономічних зв’язків з регіона-ми близького й далекого зарубіжжя, прикордонного спів-робітництва.

Таким чином, Схема (прогноз) розвитку й розміщення продуктивних сил регіону на тривалу перспективу виявляє ос-новні закономірності, тенденції й проблеми, що характеризу-ють відтворення продуктивних сил у ретроспективі, визначає економічні, соціальні, демографічні й екологічні фактори, що впливають на розвиток продуктивних сил протягом найближ-чих років і в довгостроковій перспективі. Як прогнозний пе-редплановий документ Схема допомагає управлінським структурам у визначенні прогнозних сценаріїв розвитку, за-лежно від ступеня й строків вирішення існуючих проблем, шляхом розробки політики програм соціально-економічного розвитку, а також у виборі найбільш ефективного й найменш витратного варіанта, що відповідає геополітичним і соціаль-ним завданням розвитку регіону.

Другу групу передпланових обґрунтувань у системі тери-торіального управління становлять схеми й проекти районного

 

планування. Планувальні рішення схем і проектів районного планування дозволяють здійснити розміщення й проектуван-ня нових, розширення й реконструкцію існуючих великих об’єктів виробничої й невиробничої сфери, а також усіх видів магістральних і внутрішньорайонних комунікацій.

До основних завдань районного планування відносять:

♦          регіональне розміщення промислових об’єктів з погля-ду максимального наближення їх до джерел сировини, палива, районів споживання, що буде знижувати витра-ти на перевезення матеріалів і готових виробів;

♦          раціональне розміщення населення й наближення його до місць роботи й житла;

♦          раціоналізація транспортних мереж з метою організації внутрішніх і зовнішніх перевезень вантажів і паса-жирів;

♦          комплексне розміщення об’єктів інженерного забезпе-чення території: водопроводу, каналізації, енергопоста-чань і т. ін.

♦          комплексний розвиток усіх галузей народного госпо-дарства регіону;

♦          раціональне розміщення зон масового відпочинку насе-лення з урахуванням місцевих природних і рекре-аційних ресурсів;

♦          забезпечення охорони навколишнього середовища при новому будівництві або реконструкції старих підпри-ємств;

♦          максимальне використання місцевих природних ре-сурсів при організації баз будівельної індустрії;

♦          раціональне зонування території при організації її функціонального використання;

♦          комплексне використання природних умов і ресурсів з метою їхньої раціональної експлуатації [4].

Основними видами районного планування є планування промислових районів і вузлів сільських адміністративних рай-онів, районів більших міст, санаторно-курортних районів.

Розділ 4

У системі територіального управління й проектування важливим передплановим документом є генеральний план міста (населеного пункту). На основі генерального плану міста вирішуються питання землекористування в межах посе-лень. У складі генерального плану розробляються прогнози територіального розвитку населеного пункту, а також принци-пові напрямки його функціонально-планувальних структур. У ньому формуються довгострокові перспективи розвитку міста (населеного пункту), його планувальної структури, промисло-вих, комунально-складських та інших функціональних зон, структури систем обслуговування громадського транспорту, інженерного устаткування, а також заходи щодо охорони на-вколишнього середовища. Розробка й реалізація генеральних планів здійснюються за принципом безперервності плануван-ня, проектування й будівництва об’єктів на території поселень.

Значною проблемою передпланових територіальних робіт є їхня інтеграція в єдину систему й, у першу чергу, комплекс-них містобудівних робіт з розселення й територіальної ор-ганізації регіонів і робіт з територіального планування. Фор-мування й розвиток нормативної бази проектування й плану-вання територій необхідно здійснювати на всіх територіаль-них рівнях. Найважливіше місце в системі нормативів нале-жить соціальним нормативам, які повинні уточнюватися, ви-ходячи з функціональних потреб населення в соціальних по-слугах, можливостей їхнього досягнення на різних тимчасо-вих етапах, з урахуванням досягнутого рівня забезпеченості й прогнозованих ресурсів [3].