Розділ 4. ПРОГНОЗУВАННЯ Й ПРОГРАМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО Й СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ 4.1. Завдання територіального планування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Територіальне планування — органічна складова частина планування економічного й соціального розвитку країни, що відображає специфічний просторовий аспект процесів відтво-рення матеріальних благ, робочої сили, виробничих відносин і вирішення проблем соціального й екологічного характеру. Во-но являє собою найважливішу функцію управління процеса-ми територіального розподілу праці, спеціалізацією й ком-плексним економічним і соціальним розвитком регіонів.

Головне завдання територіального планування полягає в найбільш повному використанні ресурсного потенціалу регіонів з метою максимального задоволення потреб суспільства в матеріальних благах і підвищення ефективності суспільного виробництва. Це завдання закономірно розгор-тається в ряді завдань конкретніших, що враховують особли-вості соціально-економічного розвитку суспільства.

Найважливішим завданням територіального планування є визначення перспектив розвитку кожного регіону, його цільової функції із загальнодержавних позицій з урахуванням того, що економіка України є єдиним народногосподарським комплексом. Ці перспективи повинні виявлятися на основі раціоналізації розміщення продуктивних сил країни з ураху-ванням пріоритетів у розвитку окремих регіонів і виражатися, насамперед, у визначенні й систематичному уточненні народ-ногосподарської спеціалізації АР Крим і областей України. Продукція й розвиток групи галузей і виробництв народного-сподарської спеціалізації регіону — це те особливе, що виділяє

 

й формує регіон як невід’ємну частину народного господарст-ва країни. Посилення потенціалу цієї групи галузей при збере-женні нормальних екологічних умов на даній території й роз-витку в регіоні належної виробничої й соціальної інфраструк-тури забезпечує збільшення внеску кожного регіону у вирішення загальнодержавних завдань.

Визначення загальногосподарської спеціалізації регіонів здійснюється в процесі прогнозних досліджень і формування територіального розрізу довгострокових галузевих планів з урахуванням регіональних особливостей і вимог до відповідних галузей сфери матеріального виробництва.

Наступним завданням територіального планування є за-безпечення комплексного розвитку регіонів. Комплексний розвиток регіонів припускає оптимізацію їхньої галузевої структури на основі всілякого розвитку галузей народногос-подарської спеціалізації, продукція й послуги яких призначені для споживання повністю або в основному усередині регіону й служать для створення або загальних умов виробництва, або загальних умов життєдіяльності населення. До цієї групи га-лузей відносяться регіональна виробнича інфраструктура, будівництво, ряд галузей промисловості і сільського господар-ства, що працюють, насамперед, на місцеві потреби, а також спеціальна інфраструктура. Пропорційний розвиток еко-номіки кожного регіону повинен забезпечуватися на основі раціонального використання територіальних ресурсів бага-тоцільового призначення (трудових, земельних енергетичних, рекреаційних і т.ін.).

Поряд із цими завданнями в кожному регіоні виникає за-вдання всебічного розвитку соціальної інфраструктури, що включає житлово-комунальне господарство, побутове обслу-говування, торгівлю, пасажирський транспорт, заклади охоро-ни здоров’я, соціального забезпечення, спорту, туризму, на-родної освіти, культури й мистецтва.

Територіальне планування здійснюється на всіх рівнях управління, вирішуючи при цьому на кожному свої завдання.

Розділ 4

Об’єктивно існуючі територіальні утворення далеко не рівноз-начні за своїми масштабами і тими цілями, які реалізуються в їхніх межах. Разом з тим загальним для всіх територіальних утворень є те, що кожне з них являє собою досить цілісну еко-номіко-соціальну структуру з певними зовнішніми й внутрішніми зв’язками. Узяті разом територіальні утворення являють собою ієрархічно побудовану систему, в якій регіон нижчого порядку (наприклад місто) входить в один з регіонів вищого порядку як органічна частина, і народногосподарська функція останнього визначає місце й роль даного регіону в на-родному господарстві країни.

Економіка будь-якого регіону країни є відкритою, і при пе-реході до регіонів більших значення зовнішніх, міжрегіональ-них зв’язків підсилюється. Крім того, економіка будь-якого регіону формується й розвивається в результаті взаємодії двох потоків планування: галузевого планування, здійснюваного міністерствами й відомствами стосовно підвідомчих їм об’єктів, розміщених у регіоні, і власне територіального планування, що є прерогативою регіональних органів управління .

У процесі відтворення, що відбувається в конкретному регіоні, поєднуються ресурси багатьох районів у всіляких комбінаціях і сполученнях. Об’єднання під егідою регіональ-ного управління й планування ресурсів даного регіону із час-тиною ресурсів інших районів, їхня інтеграція дозволяють успішно вирішувати найважливіші завдання.

Створення системи програмно-прогнозних документів, що відображають особливості сучасних суспільно-еко-номічних відносин, є необхідною умовою формування ефек-тивної системи керування регіоном. Головні вимоги, яким по-винна відповідати система прогнозно-програмних документів, полягають у наступному:

♦          планування соціально-економічного розвитку повинне відображати функції регіональної адміністрації;

♦          планування соціально-економічного розвитку повинне містити основу для розробки регіонального бюджету;

 

♦          прогнозно-програмні документи, що характеризують соціально-економічний розвиток регіону, покликані виконувати індикативну функцію й містити інфор-мацію, що являє собою інтерес для підприємців і по-тенційних інвесторів щодо рівня соціально-еко-номічного розвитку регіону, кращої економічної політики адміністрації й стану факторів, що визнача-ють інвестиційний клімат;

♦          у програмі на черговий рік повинні знайти відбиття спадкоємність і зв’язок з довгостроковою стратегією соціально-економічного розвитку регіону [5].

У прогнозно-програмній діяльності виділяють ряд взаємозалежних робіт: розроблення територіальних прогнозів, розроблення програмних документів економічного й соціаль-ного розвитку регіонів, розроблення державних і регіональних цільових програм.